V. Домашнє завдання

УРОК 5

(Історія України 7 клас)

Тема: Утворення Русі-України.

Мета: охарактеризувати внутрішню та зовнішню політику перших київських князів, визначати хронологічну послідовність та особливості їх правління; розвивати вміння робити висновки й оцінювати діяльність історичних осіб, формувати навички самостійної роботи на уроці, сприяти розвиткові критичного мислення учнів; виховувати почуття любові до минулого свого народу.

Тип уроку: комбінований.

Поняття: васалітет, дипломатія, політика, полюддя.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Повідомлення теми та мети уроку.

ІІ. Актуалізація знань учнів

Учні дають відповідь на запитання підручника.

С.14 питання 1-13

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Робота з підручником

Прочитати матеріал підручника С. 16-19

Клас ділиться на три групи.

• 1-а група. Діяльність князя Аскольда (С. 16 підручника).

• 2-а група. Діяльність князя Олега (С. 17 підручника).

• 3-я група. Діяльність князя Ігоря (С. 18 підручника).

Групи по черзі зачитують свої тези, які можна записати на дошці.

Завдання

1. Назвіть спільні та відмінні ознаки діяльності цих князів.

2. Чи виправданим на той час було підкорення сусідніх східно-

слов’янських союзів?

Робота з підручником

1. Прочитати пункт підручника «Походи проти Візантії» (С. 19)

й заповнити таблицю.

2. Проаналізуйте договори з Візантією. Чи були вони вигідними

для Русі? Відповідь обґрунтуйте.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Позначте буквою «О» події, пов’язані з правлінням Олега, «І» —

з правлінням Ігоря.

1. Переможний похід на Візантію 907 р.

2. Початок набігів печенігів.

3. Невдалий похід на Візантію 941 р.

4. Оволодіння Києвом.

5. Повстання деревлян.

6. Смерть від укусу змії (за легендою).

V. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал § 2, С. 16–22), читати.

Князь Аскольд

Аско́льд (в Ніконовському літописі — Осколд) — напівлегендарний київський князь, володар давньоруської держави, або скоріше — лише Києва. Здобув владу можливо перед 860, загинув у 882 році.

Походження імені князя до цього часу викликає запитання. Поширена версія виводить його з дав.-ісл. Haskuldr або Höskuldr, що пояснюється нібито його скандинавським походженням. За іншою версією — ім'я має місцеве, слов'янське коріння. Борис Рибаков пов'язував ім'я Осколд може із старовинною племенною самоназвою подніпровських мешканців: сколоти. Петербурзький письменник Юрій Сяков вважає слово Ashold або Asholt іменем готського походження і навіть перекладає його як «честь аріїв».

Ян Длугош стверджував, що Аскольд походив з князівської династії, започаткованої Києм, і був рідним братом князя Діра. За іншою версією — був воєводою Діра і успадкував владу після його смерті. Сяков з посиланням на неозначені арабські джерела, стверджує, що у першій половині ІХ-го ст. на службі у еміра Кордови перебував загін скандинавських найманців на чолі з ватажком, ім'я якого можна прочитати як Аскольд аль-Діра (за правилами граматики мало б бути «ад-Діра», як у аль-Масуді). І до Києва Аскольд, на думку Сякова, міг потрапити найвірогідніше після завершення служби у еміра Кордови, або пройшовши через Візантію, або через Балтику.

Князь Олег

Олег Віщий (Ольгъ) — напівлегендарний князь Київської Русі. Здобув владу не пізніше 882, загинув між 912 і 922 роками.

Літописи називають Олега родичем Рюрика I, і «князем урманським» (тобто норманським). Цілий ряд дослідників вважали його узурпатором. М.Грушевський навіть допускав, що Олег міг правити у Києві до часів Аскольда, тобто до 860 р. За версією Г. Ловмяньского, Олег був смоленським князем, а його зв'язок з Рюриком — пізніша комбінація. Є версія і тмутараканського походження Олега. А також передпущення, що родичем Рюрика міг бути представник місцевої знаті.

Князь Ігор

Ігор Рюрикович (Ігор I Старий), (народився не пізніше 879 — † 945) — Великий Князь Київський (912—945). За деякими даними — основоположник київської династії князів (що їх пізніше назвали Рюриковичами).

Повість временних літ називає Ігоря сином Рюрика I, що є однією з підвалин Норманської теорії виникнення східнослов'янської державності. І хоча викладену у Повісті версію біографію Ігоря після досліджень академіка Шахматова більшість істориків вважає за штучну легенду, але у питанні про походження Ігоря одностайності немає. Є такі версії, що він таки був сином Рюрика, або одним з воєвод Олега, або нащадком Аскольда, або просто чоловіком Ольги, яка у свою чергу була спадкоємницею князів-київичів. Заступивши на княжий стіл князь Ігор продовжив політику свого попередника, в якій княжому флоту відводилася чи не головна військово-дипломатична місія.

Смерть князя

В останні роки князювання Ігор I вів війну з деревлянами. Причиною невдоволення деревлян владою князя була велика данина, яку збирав із них Ігор за допомогою варягів.

Як прийде місяць листопад, — оповідає Константин VII Багрянородний,— князі з усією Руссю виходять з Києва у землі підвладних словян на полюддя. Перебувають там цілу зиму і вертаються у квітні і тоді споряджають човни в дорогу до Візантії.

Таке «полюддя» було дуже докучливе для місцевого населення. Не тільки треба було доставити тяжку дань — хутра, шкури, мед, віск, чи чого там чекав Київ, — але й удержувати цілу зиму військо, яке певно не поводилося на селі спокійно. Тому слов'янські племена не раз противилися проти цих важких обов’язків.

Дань у деревлянській землі Ігор відступив зразу свому воєводі Свенельдові. Країна була багата і воєвода мав з неї великі доходи. Але тоді дружина самого Ігоря почала нарікати, що їй так добре не діється:

«Свенельдові вояки приоділися у зброю і одяги, а ми голі! Ходи, княже, з нами по дань, і ти добудеш, і ми». Ігор рішився збільшити дань деревлянам і пішов з дружиною на деревську землю. Почалися звичайні «примучування», — силою взяли Ігореві вояки те, що хотіли.

Коли вже верталися, Ігор роздумався і сказав дружині: «Ідіть з даниною до дому, а я вернуся і ще походжу». Думав іще більше для себе зібрати. Як деревляни дізналися, що він вертається, сказали: «Як внадиться вовк між вівці, то повиносить усе стадо, поки його не уб'ють. Так буде і з нами, як його не вб'ємо, то нас вигубить». І під городом Іскоростенем зробили засідку й убили Ігоря разом з його товаришами. Візантійський хроніст другої половини X ст. Лев Диякон змалював докладнішу картину розправи над Ігорем. Що привязали його до стовбурів двох нагнутих дерев відпустили й дерева роздерли його тіло на дві частини. Існують по суті й перекази про це. Літопис подає смерть Ігоря на 945 р.

Поиск по сайту: