Норми і строки механічних випробувань захисних засобів

Примітка. Засоби захисту при експлуатаційних випробуваннях перевіряють 1 раз на рік.

Струмовимірювальними кліщами вимірюють силу струму, напругу і потужність в електричних мережах без розриву і порушення її роботи. Кліщі для електро­установок напругою 2—10 кВ складаються з трьох час­тин: робочої, ізолюючої та рукояток. Робоча частина має роз'ємний магнітопровід, обмотку і знімний або вмонтований електровимірювальний прилад. Кліщі для електроустановок напругою до 1000 В складаються з робочої і частини (роз'ємного магнітопрсвода, обмотки і вимірювального приладу) і корпуса, який одночасно є ізолюючою частиною з упором та рукояткою.

При користуванні струмовимірювальними кліщами треба надіти захисні окуляри, діелектричні рукавиці, стояти на діелектричному килимку або ізолюючій підставці. При цьому відстань між провідниками не повинна бути меншою 25 см. Кліщі потрібно тримати на витягнутих руках і не торкатися до струмоведучих або заземлених частин електрообладнання.

Покажчики напруги призначені для перевірки наявності або відсутності напруги в струмоведучій частині електрообладнання. Для роботи в електроустановках напругою до 1000 В їх виготовляють однополюсними, які працюють за принципом проходження ємнісного струму та використовуються в електроустановках змінного струму, і двополюсними, що діють за принципом проходження активного струму і застосовуються в електроустановках змінного й постійного струмів.

Застосовувати контрольні лампи розжарювання як покажчики напруги забороняється.

Електрична схема однополюсного покажчика напруги складається з газорозрядної індикаторної лампи з додатковим опором, контакта-наконечника і контакта на торцевій частині корпуса, до якого торкається рука оператора, двополюсного — газорозрядної індикаторної лампи, зашунтованої резистором, додаткового опору і контактів-наконечників. Двополюсний покажчик напруги має два корпуси з ізоляційного матеріалу, з'єднані між со­бою гнучким проводом з посиленою ізоляцією. Напруга загоряння покажчиків напруги до 1000 В повинна бути не більше 90 В.

Діелектричні рукавиці використовують для захисту персоналу від дії електричного струму, а, також як до даткові засоби захисту в електроустановках напругою понад 1000 В і як основний — в електроустановках на­пругою до 1000 В.

При роботі в електроустановках дозволяється засто­совувати тільки діелектричні рукавиці, виготовлені від­повідно до технічних умов і які мають відповідний за­водський штамп. їх довжина повинна бути не менше 350 мм. Краї діелектричних рукавиць не можна загор­тати.

Розмір їх вибирають так, щоб можна було надівати під них бавовняні або шерстяні рукавиці для захисту рук від холоду під час обслуговування зовнішніх електроустановок.

Діелектричні рукавиці перед застосуванням обов'язково перевіряють на відсутність проколів шляхом згортання їх до пальців. Не можна допускати, щоб на них потрапляли нафтопродукти.

Діелектричні боти та калоші застосовують як додаткові засоби захисту в закритих і при відсутності опадів у зовнішніх електроустановках. Вони захищають працівників від крокової напруги і відрізняються від звичайним тим, що виготовлені без лакового покриття.

Діелектричні гумові килимки використовують також як додаткові засоби захисту в закритих електроустановках напругою до 1000 В і понад 1000 В, крім особливо небезпечних приміщень. В електроустановках напругою до 1000 В їх застосовують як накладки для закривання струмоведучих частин при роботах без вимикання на­пруги. При наявності видимих механічних пошкоджень їх вибраковують.

Ізолюючими підставками користуються у вогких забруднених приміщеннях, де гумові килимки не можуть забезпечити надійної ізоляції від підлоги. Вона складається з настилу, укріпленого на опорних ізоляторах ви сотою не менше 70 мм. Настил розміром 50×50 см ви­готовляють із сухих дерев'яних планок товщиною не менш як 30 мм. Просвіти між планками не повинні перевищу вати 30 мм. Суцільні настили застосовувати не рекомендується, тому що вони утруднюють перевірку відсутності випадкового шунтування ізоляторів. Настил фарбують з усіх боків олійною фарбою чи лаком.

Переносні заземлення застосовують для захисту персоналу, що працює на вимкнених частинах електрообладнання або ліній у випадку помилкової подачі напруги чи появі на них наведеної напруги. При подачі напруги на заземленій ділянці виникає коротке замикання і напруга в місці короткого замикання знижується практичне до нуля. Одночасно спрацьовує захист і вимикає джерело живлення.

Переносні заземлення складаються з проводів для заземлення та закорочування між собою струмоведучих частин різних фаз електроустановки, фазних затискачів для приєднання заземлюючих проводів до струмоведу­чих частин та наконечника або струбцини для приєднан­ня до заземлюючого контура. Переносні заземлення ви­готовляють з неізольованого мідного багатожильного провода з площею поперечного перерізу, що задовольняє вимоги термічної стійкості при коротких замиканнях, але не менш як 25 мм² в електроустановках напругою понад 1000 В і не менше 16мм² — до 1000 В.

На кожному переносному заземленні вказують його номер і площу поперечного перерізу проводів. При руй­нуванні контактних з'єднань, зниженні механічної міц­ності провідників, їх розплавленні, обриві більше 5% жил переносні заземлення вибраковують.

Слюсарно-монтажний інструмент з ізолюючими руко­ятками призначений для роботи під напругою в електро­установках до 1000 В як основний засіб захисту. Рукоят­ки плоскогубців, кусачок, відкруток, гайкових ключів по­кривають стійким проти дії вологи некрихким ізоляцій­ним матеріалом з упорами з того ж матеріалу, що запобі­гають зісковзуванню пальців оператора на неізольовану частину інструмента. На поверхні ізолюючих частин інст­румента не повинно бути раковин, тріщин та інших дефектів, а ізоляційне покриття має прилягати до мета­левих частин інструмента і повністю ізолювати ту час­тину, яка під час роботи знаходиться в руці.

Довжина ізолюючих рукояток — не менш як 100 мм до середини упору. Ізоляція стержнів відкруток має за­кінчуватися на відстані не більше 10 мм від кінця леза.

Огороджувальні пристрої застосовують для захисту працівників від випадкового наближення на небезпечну відстань до струмоведучих частин, що знаходяться під напругою або розміщені поблизу місця роботи.

Щити виготовляють із сухого дерева без металевих кріплень, їх висота повинна бути не менше 1,7 м, від­стань від нижньої кромки до підлоги — не більше 10 см. Маса щита має бути такою, щоб його могла переносити одна особа. На кожному щиті слід закріплювати попе­реджувальний плакат «Стій! Небезпечно для життя!». Доторкання щитів до струмоведучих частин, що знахо­дяться під напругою, не допускається.

Плакати і знаки безпеки призначені для попереджен­ня про небезпеку при наближенні до частин, що перебу­вають під напругою, для заборони проведення операцій комутаційними апаратами, якими може бути подана напруга на місце роботи, а також для визначення праців­никами місця, підготовленого для роботи, і нагадування про вжиті заходи.

За призначенням їх поділяють на чотири групи: за­стережні (1—5), заборонні (6—8), дозволяючі (9—10) та нагадувальні (11).

Рис. Плакати і знаки безпеки:

1 — постійний знак «Обережно! Електрична напруга» (фон жовтий, кайма і стріл­ки чорні); 2 — постійний знак «Обережно! Електрична напруга» (наносять на бетон чорною фарбою); 3, 4 і 5 — переносні плакати (чорні букви на білому фоні, кайма і стрілка червоні); 6 і 8 — переносні плакати (червоні букви і кай­ма на білому фоні); 7 — переносний плакат (білі букви і кайма на чорному фо­ні); 9 і 10 — переносні плакати (біле коло на зеленому фоні, букви чорні, кай­ма біла); 11 — переносний плакат (чорні букви на синьому фоні).

За характером застосування вони можуть бути пос­тійними і переносними. Постійні плакати виготовляють на будь-якому твердому матеріалі, в тому числі й на металі, а переносні — тільки на ізоляційному. Постійні плакати встановлюють на дверях, стінах, сітчастих ого­рожах та конструкціях електроустановок. За допомогою трафарету їх можна нанести фарбою безпосередньо на поверхню електроустановки. Переносні плакати закріп­люють на рукоятках вимикачів, роз'єднувачів, ключах керування, при помилковому вмиканні яких може бути подана напруга на лінію, де працюють люди, або на занулену дільницю електроустановки.

Усі ізолюючі захисні засоби, крім інструменту з ізолюючими рукоятками, повинні мати вибитий, нанесений незмивною фарбою або наклеєний штамп із зазначенням строку наступних випробувань і найбільшої номінальної напруги установки, для якої придатний цей захисний засіб. Перед використанням захисного засобу треба пере­конатися за штампом, що він розрахований на напругу цієї уста­новки і строк його придатності ще не минув. Якщо строк скінчився, користуватися захисним засобом забороняється. Крім того, гумові рукавиці, інструмент з ізолюючими рукоятка ми, покажчики на напругу понад 1000 В і головки вимірювальних штанг перед кож­ним використанням треба обстежувати, перевіряючи, чи немає у них явних ознак несправності. Щоб перевірити, чи немає проколів у рукавиці, її скачують у рулон, починаючи від отвору до пальців. Рукавиця, що надулася при цьому, без проколів не пропускає по­вітря.

Решту захисних засобів оглядають після того, як мине полови­на строку між електричними випробуваннями. При цьому огляді штанги, кліщі бракують, якщо на лаковому покриві бакелітових деталей виявляться поздовжні подряпини загальною довжиною по­над 20% довжини ізолюючої частини їх. Покажчики бракують, як­що розбито захисне скло навколо неонової лампочки.

Для електричного випробування ізолюючих штанг і кліщів один електрод приєднують до робочої частини, а другий — до межі за­хоплення рукою, вище упора, де для випробувань створюється металевий контакт (дротяне кільце). Ви­пробувальну напругу тримають 5 хв. При цьому стежать за станом штанги, її бракують, якщо помічено розряди, перекриття або пробій (останній — за показами вольтметра і амперметра) або відразу після вимкнення і зазем­лення випробувального трансформа­тора виявлено місцеве нагрівання штанги (на дотик).

Діелектричні рукавиці, боти, чобо­ти і калоші для випробувань занурюють у посудину з водою, всередину них теж наливають воду. Рівень води зов­ні і всередині повинен бути на 5 см (для калош на 2 см) нижчий від країв, які залишаються сухими. Один електрод опускають у посуд поза випробовуваний виріб, а ін­ший— всередину виробу. Міліамперметр, з'єднаний з од­ним з електродів, показує струм, що проходить через виріб. Вироби бракують, якщо цей струм різко коливається або перевищує допустиму величину.

Рис. Схема випробування діелектричних рукавиць, ботів і калош підвищеною напругою: Т — підвищувальний трансформа­тор; Б — блок-контакти дверей; БТ — бакелітова трубка; НЛ — не­онова лампочка; П — перемикач.

Випробувальна напруга неоднакова для різних виробів. На­приклад, для рукавиць, якими користувалися під час експлуатації установок з напругою понад 1000 В, вона дорівнює 6 кВ, для уста­новок з напругою до 1000 В — 2,5кВ, для ізолюючих штанг на на­пругу менш як 110 кВ — триразова лінійна, але не менш як 40 кВ, а для штанг на 110 кВ — трикратна фазова. Тривалість випробу­вання рукавиць становить 1 хв; чобіт, ботів і калош — 2 хв.

Інструмент з ізольованими рукоятками випробовують підвище­ною напругою, зануривши ізольовані рукоятки у воду так, щоб над водою виступала суха частина ізоляції завдовжки 1 см і металева частина інструменту, до якої приєднують один вивід випробуваль­ного трансформатора. Другий вивід (заземлений) приєднують до електрода, опущеного у воду. При експлуатаційних випробуван­нях замість 2 кВ змінного струму дозволяється подавати напругу 2,5 кВ постійного (від мегомметра на 2,5 кВ).

Контрольні запитання:

1. Що відносять до електрозахисних засобів?

2. Класифікація електрозахисних засобів.

3. Призначення та будова основних електрозахисних засобів.

4. Які існують методи визначення придатності електрозахисних засобів?

Поиск по сайту: