Конкретнонаукова методологія

Фундаментальні, загальнонаукові принципи, що становлять власне методологію,

Конкретнонаукові принципи, що лежать в основі теорії тієї чи іншої дисципліни або наукової галузі, і систему конкретних методів і технік, що застосовуються для вирішення спеціальних дослідницьких завдань.

Фундаментальна, або філософська, методологія

Філософська, або фундаментальна, методологія є вищим рівнем методології науки, що

визначає загальну стратегію принципів пізнання особливостей явищ, процесів, сфер діяльності.

Методологія не є особливим розділом філософії: методологічні функції щодо спеціальних наук виконує філософія в цілому. По-друге, методологія вирішує завдання вдосконалення,

оптимізації наукової діяльності, виходячи за межі філософії, хоча й спирається на розроблені нею світоглядні й загальнометодологічні орієнтири та постулати.

Отже, фундаментальні принципи базуються на узагальнюючих, філософських

положеннях, що відбивають найсуттєвіші властивості об'єктивної дійсності і свідомості з

урахуванням досвіду, набутого в процесі пізнавальної діяльності людини. До них належать принципи діалектики, що відбивають взаємозумовлений і суперечливийрозвиток явищ дійсності, детермінізму — об'єктивної причинної зумовленості явищ, ізоморфізму —відношень об'єктів, що відбивають тотожність їх побудови та ін. Безумовно, змістова

інтерпретація цих принципів варіюється відповідно до специфіки досліджуваного матеріалу (порівняємо, наприклад, розуміння ізоморфізму в математиці, геохімії і мовознавстві, природничих науках). Від тлумачення філософських принципів залежить обґрунтування методологічного підходу в дослідженні тієї чи іншої галузі.

Філософські вчення, провідними ідеями яких є філософські концепції наукового

пізнання, діалектичний метод і теорія наукової творчості, визначають загальний підхід до

вивчення проблеми, спрямовані на вирішення стратегічних, а не тактичних завдань

дослідження і пов'язані з ним опосередковано.

Загальнонаукова методологія

Загальнонаукова методологія використовується в усіх або в переважній більшості наук,

оскільки будь-яке наукове відкриття має не лише предметний, але й методологічний зміст,

спричиняє критичний перегляд прийнятого досі понятійного апарату, чинників, передумов і

підходів до інтерпретації матеріалу, що вивчається.

До загальнонаукових принципів дослідження належать:

історичний,

термінологічний,

функціональний,

системний,

когнітивний (пізнавальний),

моделювання та ін.

Тобто, і сторичний метод дає змогу дослідити виникнення, формування і розвиток

процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв'язків, закономірностей та суперечностей.

Термінологічний принцип передбачає вивчення історії термінів і позначуваних ними

понять, розробку або уточнення змісту та обсягу понять, встановлення взаємозв'язку і

субординації понять, їх місця в понятійному апараті теорії, на базі якої базується дослідження. Вирішити це завдання допомагає метод термінологічного аналізу і метод операціоналізацїі понять.

Системний принцип дає змогу визначити стратегію наукового дослідження. В його

межах розрізняють структурно-функціональний, системно-діяльнісний, системно-генетичний та інші підходи.

Пізнавальний, або когнітивний, принцип пов'язаний із загальнофілософською теорією пізнання і є методологічною базою для багатьох наук; особливо ефективний у вивченні динаміки науки та її співвідношення з суспільством, в обґрунтуванні провідного значення знання в поведінці індивіда. У центрі досліджуваних проблем знаходиться людина як член соціуму, представник етносу, психологічний суб'єкт, мовна особа, комунікант.Пізнавальний принцип у методології не має чітко окреслених меж, можливості його використання визначаються специфікою галузі. Особливе місце посідають дослідження рівня когнітивних структур соціальних груп і їхня мотивованість при визначенні інформаційно-пізнавальних потреб.

Для вивчення внутрішніх і зовнішніх зв'язків об'єкта дослідження суттєве значення має

моделювання. За його допомогою вивчаються ті процеси і явища, що не піддаються

безпосередньому вивченню. Під моделлю розуміють уявну або матеріальну систему, яка, відображаючи або відтворюючи об'єкт дослідження, може замінити його так, що її вивчення дає нову інформацію про цей об'єкт.

Конкретнонаукова методологія

Конкретнонаукова (або частковонаукова) методологія —це сукупність ідей або

специфічних методів певної науки, які є базою для розв'язання конкретної дослідницької

проблеми; це наукові концепції, на які спирається даний дослідник.

Рівень конкретнонаукової методології потребує звернення до загальновизнаних

концепцій провідних учених у певній галузі науки, а також тих дослідників, досягнення яких є загальновизнаними.

Пошуки методологічних основ дослідження здійснюються за такими напрямами:

• вивчення наукових праць відомих учених, які застосовували загальнонаукову

методологію для вивчення конкретної галузі науки;

• аналіз наукових праць провідних учених, які одночасно із загальними проблемами

своєї галузі досліджували питання даної галузі;

• узагальнення ідей науковців, які безпосередньо вивчали дану проблему;

• проведення досліджень специфічних підходів для вирішення цієї проблеми

професіоналами-практиками, які не лише розробили, а й реалізували на практиці свої ідеї;

• аналіз концепцій у даній сфері наукової і практичної діяльності українських учених і

практиків;

• вивчення наукових праць зарубіжних учених і практиків. Отже, виходячи з

методологічних основ наукового дослідження, необхідно чітко відповісти на запитання про: передбачувану провідну наукову ідею, сутність явища (об'єкта, предмета дослідження), суперечності, що виникають у процесі чи явищі, стадії, етапи розвитку (або тенденції). Це і становить наукову концепцію дослідження.

Концепція — це система поглядів, система опису певного предмета або явища, щодо

його побудови, функціонування, що сприяє його розумінню, тлумаченню, вивченню головних ідей. Концепція має надзвичайне значення, оскільки є єдиним, визначальним задумом, головною ідеєю наукового дослідження.

Поиск по сайту: