Рух у польових умовах. Порядок та режим руху

Лекція 7

ОРГАНІЗАЦІЯ РУХУ В ПОЛЬОВИХ УМОВАХ

Рух у польових умовах. Порядок та режим руху

Страховка та самостраховка під час руху

Рух пішки. Особливості руху по розчленованій місцевості

Рух водою. Долання водних перешкод

Рух у польових умовах. Порядок та режим руху

Найпоширенішими традиційними способами долання відстані в польових умовах є хода пішки, взимку, за наявності снігового покриву, - на лижах, на водних об'єктах - плавання на гребних човнах.

Рух має бути ефективним і безпечним, на що і повинна бути спрямована система застережливих заходів, які дозволяють швидко проходити ділянки маршруту.

Найпоширеніший порядок руху групи на маршруті - це стрій в колоні по одному. Рухаючись по стежках, у лісі, у полі, по берегах річок, по заболочених ділянках, за різних умов освітлення й погоди подорожуючі можуть вільно, не заважаючи один одному, оглядати навколишню місцевість. Крім того, за такого порядку руху можна швидко організувати взаємостраховку та взаємодопомогу на небезпечних ділянках маршруту, допомагати менш фізично підготовленим членам групи, легко підтримувати зв'язок як зоровий, так і звуковий. Нормальною середньою швидкістю руху на рівнинній місцевості з незначним коливанням висот вважається 3,5 - 4,5 км/год. Наявність природних перешкод, несприятливі метеорологічні умови та погана видимість можуть зменшити швидкість. На крутих підйомах темп зменшується до 1,5-2 км/год.

На значних відстанях темп руху встановлює керівник, який орієнтується на найслабших учасників походу (бажано, щоб вони йшли відразу за очолюючим групу). Замикаючим у групі йде найбільш фізично сильний та досвідчений учасник. Він стежить, щоб ніхто не відставав, коли необхідно, допомагає тим, хто втомився. У разі потреби замикаючий подає сигнал керівникові для зупинки. Під час руху керівник, як правило, знаходиться там, де найкраще та найзручніше керувати групою на маршруті. На складних і небезпечних ділянках керівник сам перевіряє їх прохідність і слідкує за тим, щоб уся група здолала важку ділянку маршруту та вийшла на безпечне місце.

Керівник мусить стежити і за режимом руху. Так, через 15-20 хвилин після виходу на маршрут необхідно зробити короткий привал, щоб перевірити спорядження та усунути незручності, що виникли (зняти зайвий одяг, перевзутись, перепакувати рюкзаки тощо). Надалі режим руху встановлюється таким чином: 40-50 хвилин руху і 10-15 хвилин відпочинку. На крутих довгих підйомах привали можуть призначатися частіше; іноді роблять короткі зупинки, не знімаючи ноші, для відновлення нормального дихання.

Щоб економити сили при ходьбі, необхідно привчати себе до рівного, ритмічного, вільного кроку. По розчленованій місцевості треба йти з трохи зігнутими колінами, намагаючись повністю не випрямляти їх у момент поштовху. При цьому нога трохи клишоножить, що полегшує ходу. Рух ногою у повітрі після відштовхування від землі відбувається за інерцією. Ступня ставиться на землю через каблук на всю підошву.За правильної ходи пішохід рухається ритмічно, роблячи кроки приблизно однакової довжини, зі сталою частотою та швидкістю (по рівній місцевості).

На крутих ділянках довжина кроку зменшується і може дорівнювати розміру ступні. Рухи мають бути повільними, плавними, а вага тіла поступово переноситися з однієї ноги на іншу.

Піднімаючись угору, ногу згинають у коліні,ставлячи на землю одразу усю ступню. Для кращого зчеплення підошви з грунтом носки черевиків розвертають трохи вбік (“ялинкою”).

На не дуже крутих спусках ногу ставлять, майже не згинаючи, кроки роблять ширші, на крутих ділянках - коротші. Спускаються на півзігнутих ногах, трохи подаючи корпус назад.

Поиск по сайту: