Рух водою. Долання водних перешкод

Готуючи маршрут за картографічними матеріалами й опитуючи місцевих жителів, збирають інформацію про всі мости, кладки, броди та їх придатність для переправи.

При виборі місця і способу переправи беруть до уваги ширину й глибину об’єкта, характер дна, швидкість течії потоку, наявність місць страховки.

Неширокі перешкоди (промоїни, рівчаки, канави, струмки) перестрибують, іноді опираючись на альпеншток або жердину.

Переправа по камінню найчастіше практикується на гірських невеликих річках, на дні яких лежать великі камені, що виступають над водою. Важливо, аби вони знаходилися на відстані кроку чи невеликого стрибка і не були надто слизькими. Гірські і невеликі річки, лісові струмки іноді долають по кладках, по стовбурах дерев, що впали і з’єднують один берег з іншим, по спеціально покладених колодах. Підстраховують таку переправу натягнутими перилами основної мотузки або довгою жердиною, яку тримають по обох берегах.

Долати річку бродом зручно в тих місцях, де вона більш широка - тут менша глибина і слабша течія. Зручним є місце, де русло розгалужене на окремі рукави. Полегшує переправу дрібнокам’янисте або піщане дно. Гірські річки переходять у взутті.

Одна людина здійснює переправу, спираючись на 2-метрову жердину, яка служить і засобом визначення небезпечних місць. На річках зі швидкою течією застосовують спосіб “стінки” - одночасно переправляється кілька чоловік, які просуваються обличчям до протилежного берега, обійнявшись за плечі.

Для організації переправи над водою (навісна переправа, паралельно натягнені мотузки) необхідно мати спеціальне спорядження і володіти прийомами туристсько-альпіністської техніки й страховки.

Болота, що утворились в результаті підтоплення або перезволоження низовинних ділянок, долають, переступаючи чи перестрибуючи з купини на купину або користуючись для опори грунтом біля коріння поодиноких дерев і чагарників. Для самостраховки користуються альпенштоком або довгою жердиною.

Болота, що утворилися в результаті заростання стоячих водойм, становлять серйозну небезпеку. Під шаром хиткої задернованої поверхні - сплавини - знаходиться вода або мул. Такі болота, як правило, слід обминати. Розпізнають їх за коливанням сплавини під ногами. Рухатись по такому болоту можна тільки в крайньому разі, ступаючи м’яко, плавно, кроками з інтервалом 4-5 см один від одного, тримаючи в руках довгу жердину. Якщо ж людина потрапила у трясовину, вона має покласти жердину на сплавину і, спираючись на неї, спромогтися вибратися на безпечне місце або ж чекати на допомогу товаришів.

Для участі у водних походах треба вміти плавати, користуватись плавзасобами, рятувальним приладдям. Усіма плавзасобами (човнами, байдарками) розпоряджається керівник експедиції або спеціально призначений відповідальний, і без їхнього дозволу користуватись човнами заборонено (за винятком необхідності надання термінової допомоги).

Плавзасоби (човни) мають бути повністю укомплектовані. До комплекту входять: весла за кількістю гребців плюс одне запасне, металічні або дерев’яні кочети, закріплені або прив’язані до човна, опорний гак (багор), кермове весло, черпак для вичерпування води, дрек (невеликий якір) з тросом, фалінь - трос для причалювання або швартування, рятувальні нагрудники, рятувальні круги, сигнальний рупор або свисток, прапорець для відмахування, аптечка. Бажано мати тонку снасть довжиною до 100 м, сокиру, ліхтар, сірники.

Безпечне користування човнами залежить і від надійності лавок (банок) для сидіння гребців, попереду яких мають бути влаштовані міцні упори для ніг. Забороняється користуватись для сидіння дошками, які покладено на борти. Днище човна має бути вкрите спеціальним настилом.

Необхідними умовами безпеки при користуванні човнами є правильне рівномірне розсаджування людей, а також завантаження та маневрування. Входити та виходити з човна дозволяється тільки по одному. Забороняється стрибати у човен (або вистрибувати з нього), ставати на борти. Правильне завантаження досягається за рахунок рівномірного розподілу вантажів з урахуванням ваги екіпажу по всій довжині човна та їх закріплення. Укладання вантажів на лави та борти забороняється. Передавати вантаж або пересаджуватися дозволяється коло берега або при повному швартуванні.

З членів екіпажу кожного човна призначається старший, команди якого виконують всі. Під час маневрування рекомендується подавати для виконання одних і тих самих дій однакові команди. Усі роботи на воді члени групи повинні проводити, сидячи, без різких рухів.

Не можна користуватися веслом для відштовхування човна від берега або пересування по мілководдю. Усі рятувальні засоби повинні зберігатися у доступному місці (не прив’язаними).

Забороняється виходити у плавання при швидкості течії більше 2,5 м/с, при сильних зливах, при швидкості вітру більше 5 м/с, при хвилюванні більше 3 балів. Якщо під час робіт такі явища раптово виникли, необхідно припинити роботи і пливти до берега, утримуючи човна проти хвилі.

У разі аварії на воді потерпілий повинен дотримуватися таких правил:

* швидко звільнитись від важких предметів та одягу;

* не пливти від човна, а поступово, тримаючись за нього, наближатись до берега;

* якщо з берега має надійти допомога, не поспішати пливти до берега, а зберігати сили, намагаючись утриматись на плаву;

* залазити у човен треба з носу або корми.

Під час довгих стоянок човни витягують на берег і закріплюють тросом. При причалюванні до пристані, судна, іншого човна треба навішувати на борти судна м’які кранці, щоб запобігти його пошкодженню у результаті тертя.

Користування човнами на судноплавних річках потребує певних знань з навігації. Основне з них - будь-яке гребне судно (човен, шлюпка) не має прва перерізати курс самохідного судна. За паралельного курсу човен не повинен підходити близько і заважати рухові самохідного судна. При цьому слід враховувати всі сигнали і залишити фарватер. За зустрічного курсу судна розходяться, як правило, лівими бортами.

Необхідно дотримуватися певних правил поведінки на воді:

Не купайтесь у місцях із забрудненою водою (нижче скидів стічних вод, водопою худоби тощо).

Не переоцінюйте свої сили і не ризикуйте без необхідності.

Не ставте перед собою завдань, які межують з вашими можливостями.

Не відпливайте від берега більше, ніж на 70-100 м.

Не плавайте за швидкої течії на глибоких місцях.

Не пустуйте у воді, особливо з тими, хто плаває гірше за вас.

Ні в якому разі не плавайте біля гідротехнічних споруд, у місцях руху суден, катерів, човнів тощо.

За перших ознак утоми виходьте на берег.

Не купайтесь поодинці без нагляду.

Підпливаючи з глибокого місця на мілке, не поспішайте опускати ноги на дно, робіть це тільки тоді, коли ви впевнені, що знаходитеся на мілині.

Ті, хто не вміє плавати, купайтеся тільки там, де добре відомий рельєф дна, заходіть у воду не глибше, ніж по пояс.

Потрапивши у скрутне становище, не втрачайте витримки, не впадайте в паніку.

За сильної течії пливіть за течією навскіс, поступово наближаючись до берега.

Якщо ви запуталися у водоростях, не робіть різких рухів, звільнятись треба спокійно і поступово.

Не заходьте у воду навіть після кухля пива.

Не купайтеся відразу після їжі, робіть це через 1,5 год.

Не заходьте у воду спітнілим або змерзлим.

Не лишайтеся у воді за появи відчуття холоду. Мало загартованим людям не рекомендується купатись при температурі води нижче 18°С. Час знаходження у воді також залежить від температури повітря і сили вітру - в похмуру вітряну погоду термін перебування у воді зменшується.

Після виходу з води добре витріться рушником, розігрійтеся гімнастичними вправами або пробіжіться.

Поиск по сайту: