Страховка та самостраховка під час руху

Під час руху у лісовій хащі треба захищати тіло штормівкою та довгими штанами, щоб не подряпати обличчя гілками, слідкувати за тим, хто попереду, і намагатися, щоб гілки, відхилені під час руху, не вдарили того, хто позаду. Бажано розхиляти гілки тулубом, не притримуючи їх руками - тому, хто крокує слідом, важко розрахувати момент, коли буде відпущено гілку.

На складних ділянках маршруту, при доланні перешкод, вкрай необхідно забезпечити самостраховку і взаємостраховку. Природні або штучні перешкоди ускладнюють шлях і вимагають запобіжних заходів для безпечного їх подолання. До них відносяться болота, круті схили, завали та буреломи, скельні виходи, водні потоки, ущелини, яри тощо.

Самостраховка забезпечується кожною особою самостійно за рахунок її уважності, правильної ходи, а також використання певних прийомів і засобів долання перешкод. На маршруті не завадить мати при собі альпеншток як засіб самостраховки. Альпеншток - міцна палиця товщиною 3-4 см і довжиною 120-150 см, яка загострена або має на нижньому кінці металевий штир, з петлею для руки з широкої тасьми або зі шкіряного ременя. За альпеншток може служити льодоруб або дюралюмінієва лижна палка.

Використання альпенштока дозволяє запобігти важких наслідків у разі падіння на крутих і слизьких схилах або осипах. При підйомах та спусках підстраховуються, упираючись загостренням у схил, тримаючи альпеншток обома руками (прямим затиском біля нижнього кінця перпендикулярно до схилу і оберненим - біля верхнього кінця). При зміні напрямку підйому, спуску або траверсу (ходіння поперек схилу) повертаються і водночас з іншого боку перехоплюють альпеншток. У разі падіння на схилі спираються штирем альпенштока у схил і таким чином гальмують падіння. Альпеншток завжди носять загостренням униз.

На більш складних ділянках маршруту при подоланні значних перешкод (глибоких ярів, рівчаків, струмків, невеликих річок, урвищ) організовують зовнішню страховку (взаємостраховку). Неширокі перешкоди перестрибують, опираючись на альпеншток, переходячи по колоді, камінню. Широкі перешкоди долаються обов’язково із зовнішнім страхуванням.

У польових умовах найкращим засобом страхування вважається універсальне альпіністське спорядження (основна та допоміжна мотузки, карабіни, обв’язки), яке має невелику вагу, достатній запас міцності й надійності.

Для правильного користування таким спорядженням необхідно на практиці вивчити основні вузли та обв’язки, засвоїти прийоми їх в’язання і знати, що і коли застосовувати.

Необхідно навчитися в’язати вузли на мотузках однакової товщини (ткацький, провідник, супутній, зустрічний, прямий, булінь), різної товщини (академічний, брамшкотовий), вузли спеціального призначення (удавка, стремено, схоплюючий).

Не менш важливо вміти наводити переправи і навішувати поручні, знати техніку підйому і спуску на мотузці, володіти найпростішими прийомами страхування.

Поиск по сайту: