|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Методи управлінської діяльності в бюджетному процесі
Система управління бюджетом являє собою поєднання двох елементів: сукупності органів управління та етапів і методів управлінської діяльності і бюджетному процесі. Можна виділити три групи органів управління бюджетом. І. Органи законодавчої і виконавчої влади. Оскільки Державний бюджет затверджується у вигляді Закону, то Верховна Рада виступає провідним органом в управлінні бюджетом. Місцеві бюджети затверджуються на відповідних місцевих рівнях місцевими законодавчими органами – Радами народних депутатів, які виступають провідним органом в управлінні місцевим бюджетом. Органи виконавчої влади (Кабмін, державні адміністрації, виконавчі комітети) забезпечують підготовку відповідного бюджету і його виконання. (згідно ст. 37 БКУ) Міністерство фінансів України подає Кабінету Міністрів України для розгляду проект закону про Державний бюджет України та вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цього проекту в Кабінеті Міністрів України. Кабінет Міністрів України до схвалення проекту закону про Державний бюджет України подає Раді національної безпеки і оборони України цей проект закону по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України. Кабінет Міністрів України приймає постанову про схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президенту України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому. ІІ. Органи оперативного управління бюджетом. До неї належать: органи системи Міністерства фінансів (Мінфін України, Мінфін АРК, обласні Фінуправління і міські Фінуправління міст Києва та Севастополя, міські й районні фінансові відділи, Державна фінансова інспекція, Державна казначейська служба, ДПС, Рахункова палата). Органи Мінфіну виконують роботу, пов’язану з складанням відповідного бюджету, і забезпечують його виконання. ДПА здійснює контроль за дотриманням платниками податків і обов’язкових платежів податкового законодавства, повнотою, правильністю та своєчасністю розрахунків зі всіма ланками бюджетної системи. Державна фінансова інспекція України здійснює контроль за цільовим, раціональним і правильним використанням коштів, виділених як з Державного, так і з місцевих бюджетів. При цьому її функції дещо виходять за рамки бюджету, оскільки органи Державної фінансової інспекції України контролюють дотримання фінансового законодавства в цілому у суб’єктів господарювання, насамперед, у державному секторі. Державна казначейська служба організує і дійснює касове виконання, а також готує звітність про хід виконання зведеного бюджету держави. ДПС, Держфінінспекція і Державна казначейська служба були створені на базі відповідних підрозділів органів системи Мінфіну. Рахункова палата України здійснює контроль за своєчасним виконанням Державного бюджету України, за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, за грошовою емісією, за додержанням чинного законодавства в галузі бюджетної політики. ІІІ. Органи не фінансового профілю. Їх можна поділити на 2 групи: Перша група: Митний комітет та його підрозділи; органи Міністерства внутрішніх справ; органи юстиції та нотаріальні контори; різного роду природоохоронні органи та інспекції; органи державної інспекції з контролю за цінами та ін. Ці органи пов’язані з бюджетом по лінії формування доходів. Друга група: управлінські структури, насамперед галузеві міністерства та відомства, керівники яких наділені функціями розпорядників коштів. Ці органи пов’язані з бюджетом по лінії фінансування видатків. Структура бюджетного процесу включає дві складові: бюджетне планування (складання, розгляд, затвердження) та виконання бюджету. Рівень бюджетного планування залежить від: - чіткості формулювання цілей і завдань, які вирішує держава; - достовірності інформації, яка використовується при розрахунках проекту бюджету; - методів, які використовують в процесі бюджетного планування. Бюджетне планування це важлива складова фінансового планування, підпорядкована вимогам фінансової політики держави. Економічна сутність бюджетного планування полягає в централізованому розподілі та перерозподілі ВВП між ланками фінансової системи на основі загальнонаціональної соціально-економічної програми розвитку країни в процесі складання та виконання бюджетів різного рівня. Методи планування показників бюджету: § метод прямого фінансового розрахунку; § балансовий; § нормативний; § аналітичний. Метод прямого фінансового розрахунку передбачає обчислення показників в бюджеті виходячи із реальних потреб і показників у розрізі окремих статей доходів і видатків по кожному підприємству, організації, установі, громадянину. По кожному виду доходів або видатків визначають вихідну базову величину за період, що передує плановому, а потім ураховуючи фактори, які вплинуть на показник в періоді, що планується, розраховують його рівень. Балансовий метод досягає узгодження показників бюджету з показниками загальної величини фінансових ресурсів у народному господарстві, доходів і видатків населення, з фінансовими планами міністерств, відомств і різних господарських суб'єктів. Нормативний метод заснований на використанні норм та нормативів, встановлених по відношенню як до детальних, так і узагальнюючих показників. Аналітичний метод передбачає обчислення планових показників на основі визначення впливу на них різноманітних чинників, засновується на моделюванні бюджетних показників. Метод економіко-математичного моделювання дає змогу дослідити кількісне відображення взаємозв’язків між фінансовими показниками та чинниками, які впливають на величину цього показника. Бюджетне планування — досить складний і недостатньо розроблений у методичному плані процес. Особливо це відчувається в умовах переходу до ринку, коли втратила своє значення система планування, яка існувала раніше. Необхідність удосконалення бюджетного планування зумовлена тим, що при розробці показників бюджету закладається той механізм, який держава повною мірою може використати для регулювання економічних і соціальних процесів у народному господарстві, Бюджетне планування в цілому засновано на балансовому методі. Є три варіанти збалансування бюджету: § зменшення видатків; § збільшення доходів; § встановлення джерел покриття дефіциту бюджету. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |