Нормативно-правові акти про розвиток освіти в Україні

ДЕРЖАВНА ЦІОНАЛЬНА ПРОГРАМА,,ОСВІТА (УКРАЇНА У XXI ст.)”

Програма визначає стратегію України в галузі освіти, спрямовану на розвиток національної системи освіти, формування творчої особистості. Мета програми - виведення освіти України на рівень розвинених країн світу шляхом докорінного реформування її концептуальних, структурних та організаційних елементів.

Для цього потрібно реалізувати такі програми-завдання:

1. Створення національної системи освіти з урахуванням змін у всіх сферах громадського життя.

2. Забезпечення моральної, інтелектуальної та психо­логічної готовності всіх дітей до отримання освіти.

3. Досягнення якісно нового рівня при вивченні базових навчальних предметів: української та іноземної мови, історії, математики, природничих наук.

4. Забезпечення передових позицій у світі в галузі біологічних і фізико-математичних наук.

5. Створення умов для задоволення освітніх і професійних потреб і надання можливостей кожному громадянину України постійно вдосконалювати свою освіту, підвищувати професійний рівень, оволодівати новими спеціальностями.

Основним, основоположним принципом навчання та освіти Програма назвала принцип гуманізму, який вимагає:

а) відповідності результатів освіти можливостям і природним задаткам дитини, діалогічного спілкування рівноправних учасників навчально-виховного процесу, стану психічного і фізичного здоров'я, як невід'ємного показника ефективності освіти разом з рівнем знань і вихованості;

б) гуманітаризації освіти, суттєвих змін в її змісті, збільшення питомої ваги дисциплін людинознавчого характеру, підсилення гуманістичної спрямованості природничо-математичної та професійної освіти.

Програма,,Освіта (Україна у ХХ1 ст.)” накреслила основні структурні елементи безперервної освіти: раннє сімейне виховання та освіту, дошкільну освіту, початкову освіту, базову середню освіту, повну середню освіту, професійну освіту, вищу освіту і післядипломну освіту. Крім того, програма висунула головні цілі кожної з цих освіт.

Другим стратегічним напрямком програма проголосила підвищення кваліфікації кадрів.

Третій стратегічний напрямок - школа майбутнього, вимоги до підготовки вчителя національної школи, реформ вищої педагогічної освіти. Програма також передбачає завершити нормативно-правову базу освіти, завдяки чому стане можливим докорінне реформування всієї системи освіти.

ЗАКОН УКРАЇНИ,,ПРО ВИЩУ ОСВІТУ”

Цей Закон спрямований на врегулювання суспільних відно­син у галузі навчання, виховання, професійної підготовки гро­мадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансо­ві та інші засади функціонування системи вищої освіти, ство­рює умови для самореалізації особистості, забезпечення пот­реб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.

У Законі подано тлумачення основних понять процесу здобуття вищої освіти. А саме: вища освіта - рівень освіти, який здобувається особою у ви­щому навчальному закладі в результаті послідовного, систем­ного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершу­ється здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації; зміст вищої освіти - обумовлена цілями та потребами сус­пільства система знань, умінь і навичок, професійних, світог­лядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспіль­ства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва; зміст навчання - структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття ви­щої освіти і певної кваліфікації; державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні закла­ди - встановлення відповідності рівня якості отриманої ними вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти по закінченню навчання за напрямом, спеціальністю; нормативний термін навчання - термін навчання за денною (очною) формою, необхідний для засвоєння особою норматив­ної та вибіркової частинзмісту навчання і встановлений стан­дартом вищої освіти; стандарт вищої освіти - сукупність норм, які визначають зміст, вищої освіти, зміст навчання, засіб діагностики якості ви­щої освіти та нормативний термін навчання; освітній рівень вищої освіти - характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає пев­ному освітньо-кваліфікаційному рівню; освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти - характерис­тика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконува­ти завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності; рівень професійної діяльності - характеристика професійної діяльності за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов'язків (робіт), які виконує фахівець; професійна підготовка - здобуття кваліфікації за відповід­ним напрямом підготовки або спеціальністю; вищий навчальний заклад - освітній, освітньо-науковий зак­лад, який заснований і діє відповідно до законодавства про ос­віту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтере­сів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність; вищий навчальний заклад державної форми власності - ви­щий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади; освітня діяльність - діяльність, пов'язана з наданням послуг для здобуття вищої освіти, з видачею відповідного документа; якість вищої освіти - сукупність якостей особи з вищою ос­вітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність за­довольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і пот­реби суспільства; якість освітньої діяльності - сукупність характеристик систе­ми вищої освіти та її складових, яка визначає її здатність задо­вольняти встановлені і передбачені потреби окремої особи або(та) суспільства.

У законі визначено, що до структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:

1) освітні рівні: неповна вища освіта; базова вища освіта; повна вища освіта;

2) освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр.

У вищих навчальних закладах підготовка за напрямами і спеціальностями фахівців всіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійни­ми програмами ступенева або неперервна, залежно від вимог до рівня оволодіння певною сукупністю умінь та навичок, необ­хідних для майбутньої професійної діяльності.

Законом визначено чотири освітні рівні вищої освіти: неповна вища освіта (освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рів­нем молодшого спеціаліста); базова вища освіта ( освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рів­нем бакалавра); повна вища освіта ( освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рів­нем спеціаліста або магістра ); вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту державного зразка.

Державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні зак­лади усіх форм власності, здійснюється державною екзамена­ційною комісією.

Відповідно до чотирьох освітніх рівнів вищої освіти, Законом виділено чотири освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти: молодший спеціаліст ( освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знан­ня, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть і одночасно навчатися за освітньо-професійною програмою під­готовки молодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту); бакалавр (освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знан­ня щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня профе­сійної діяльності, що передбаченні для первинних посад у певно­му виді економічної діяльності); спеціаліст ( освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достат­ні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності); магістр ( освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достат­ні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) ін­новаційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економіч­ної діяльності), а також систему стандартів і державний стандарт вищої освіти.

Перелік напрямів та спеціальностей за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідни­ми освітньо-кваліфікаційними рівнями затверджується Кабіне­том Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Законом України,,Про вищу освіту” визначено типи вищих навчальних закладів, які діють, відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні: університет (багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню ді­яльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфі­кації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мис­тецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослід­ження, є провідним науково-методичним центром, має розви­нуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробни­чих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність). Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, техно­логічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети; академія (вищий навчальний заклад четвертого рівня ак­редитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здо­буттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фунда­ментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним нау­ково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відпо­відний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпе­чення); інститут ( вищий навчальний заклад третього або четвер­того рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здо­буттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпе­чення); к онсерваторія (музична академія, вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації, який прова­дить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури і мистецтва - музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним цен­тром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрово­го та матеріально-технічного забезпечення); коледж (вищий навчальний заклад другого рівня акреди­тації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить ос­вітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є струк­турним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення); технікум (училище, вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчально­го закладу третього або четвертого рівня акредитації який про­вадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностя­ми, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-техніч­ного забезпечення).

Навчання у вищих навчальних закладах здійснюється за такими формами: денною (очною); вечірньою; заочною, дистанційною; екстернатною. Форми навчання можуть бути поєднані. Терміни навчання за відповідними формами визначаються можливостями виконан­ня освітньо-професійних програм підготовки фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня. Екстернатна форма навчання - це особлива форма навчання, що передбачає самостійне вивчення навчальних дисциплін, складання у вищому навчальному закладі заліків, іспитів та проходження інших форм підсумкового контролю, передбаче­них навчальним планом.

Особами, які навчаються у вищих навчальних закладах, є сту­денти (слухачі), курсанти, екстерни, асистенти-стажисти, ін­терни, клінічні ординатори, здобувачі, аспіранти (ад'юнкти) та докторанти.

Студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку за­рахована до вищого навчального закладу і навчається за ден­ною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-ква­ліфікаційного рівнів.

Курсант - особа, яка в установленому порядку зарахована до військового вищого навчального закладу або закладу МВС і навчається з ме­тою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Екстерн - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу, має відповідний освітній, ос­вітньо-кваліфікаційний рівень і навчається за екстернатною формою навчання з метою здобуття певних освітнього та освіт­ньо-кваліфікаційного рівнів.

Асистент-стажист - особа, яка має повну вищу освіту і освіт­ньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в асистентурі-стажуванні вищих навчальних закладів мис­тецького профілю з метою удосконалення творчої майстернос­ті.

І нтерн - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфі­каційний рівень спеціаліста медичного або фармацевтичного спрямування, навчається з метою отримання кваліфікації лікаря або провізора певної спеціальності відповідно до переліку лікарських або провізорських посад.

Клінічний ординатор - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра медич­ного спрямування та кваліфікацію лікаря певної спеціальності відповідно до переліку лікарських посад, навчається з метою поглиблення професійних знань, підвищення рівнів умінь та на­вичок лікаря-спеціаліста.

Здобувач - особа, яка прикріплена до аспірантури або док­торантури вищого навчального закладу або наукової установи і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата на­ук без навчання в аспірантурі, або особа, яка має науковий сту­пінь кандидата наук і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук без перебування в докторантурі.

Аспірант (ад'юнкт) - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається а аспірантурі (ад'юнктурі) вищого навчального закладу або наукової установи для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук.

Докторант - особа, яка має науковий ступінь кандидата на­ук і зарахована до докторантури для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук.

Заключна частина:

• Підвожу підсумок лекції;

• Відповідаю на запитання слухачів;

• Даю завдання щодо самостійної підготовки;

• Оголошую закінчення лекції.

Літературні джерела (Див. до розділу 1).

Поиск по сайту: