ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

“Тема” в перекладі з грецької буквально означає “те, що покладено (в основу)”.

Мета роботи – це “те, заради чого” проводиться дане дослідження, пишеться робота. Чітко сформульована мета написання курсової роботи дозволяє з’ясувати завдання, які вирішуються в роботі.

У вступі розкривається історія питань, що дозволяє уявити проблему в динаміці за етапами її становлення.

Рекомендований обсяг вступу – 2-3 сторінки.

Основна частина роботи має складатися з 3-х розділів і підрозділів до них. Кожний розділ починається з нової сторінки, а в кінці його студент повинен сформулювати самостійні висновки щодо поставленої проблеми та запропонувати рекомендації до практичної їх реалізації. Викладений в основному розділі матеріал підпорядковується темі та меті, що визначені у вступі.

Перший розділ, як правило присвячений теоретико-методологічним аспектам досліджуваної теми, та методичним підходам і діагностичним засобам, другий – аналізу стану об¢єкту дослідження, третій – рекомендаціям і пропозиціям щодо вирішення досліджуваної проблеми.

Рекомендований обсяг основної частини – 35-40 сторінок.

Висновки – це судження, в ході якого з певної кількості вихідних даних отримують судження, що логічно витікає з них. У висновках узагальнюються викладені вище теоретичні та практичні матеріали, а також можуть міститися практичні рекомендації. Вони повинні бути чіткими, виразними, дійсно випливати з результатів роботи над проблемами теми, що розглядалася, і давати вичерпні відповіді на питання, які поставлені в плані роботи. У висновках слід визначити неопрацьовані питання, що охоплюються даною темою, і пояснити, чому вони не розглянуті в роботі.

Після того, як студент попередньо визначив коло питань що мають бути описані в подальшій роботі, він може використати алгоритм опрацювання обраної теми та роботи з літературою. Для цього слід накреслити таблицю, що має складатися з двох основних частин.

Робоча таблиця для опрацювання обраної теми та роботи з літературою

Примітка: пунктирна лінія означає необмежену кількість стовпчиків.

Після того, як основні монографічні джерела загалом розглянуті, слід підвести підсумки. Якщо з якогось питання підібрано недостатню кількість джерел, не слід його включати до плану. У колонці І подається назва пунктів плану, у колонці ІІ та наступних навпроти кожного пункту плану – бібліографічний опис, та сторінки (С. …), на яких міститься інформація з даного питання.

Рекомендований обсяг висновків – 2-3 сторінки.

2.1.3. Підбір та вивчення літератури і матеріалів практики

У процесі підготовки до написання курсової роботи підбираються та вивчаються першоджерела, складається бібліографія. Дієву допомогу студентам у цьому надає науковий керівник, а також працівники бібліотек. Самостійний пошук літературних джерел здійснюється за допомогою бібліотечних каталогів (систематичного, алфавітного), рефератних журналів, бібліографічних довідників. Особливу увагу слід звернути на періодичні видання, журнали і газети, а також на інформаційні бюлетені, накази і рішення комісії та інші джерела, що містять результати сучасних досліджень і статистичну інформацію. Потрібно приділити увагу сучасним закордонним розробкам з даної теми. Кількість та якість відібраних наукових джерел повинна задовольняти всебічне та повне розкриття теми.

Методика вивчення літератури як основа наукового дослідження в курсовій роботі залежить від характеру та індивідуальних особливостей студентів, їх загальноосвітнього рівня і спеціальної підготовки, ерудиції і особливостей пам’яті, звичок і працездатності. Разом з тим, є доцільним дотримання загальних правил обробки літератури. Спочатку потрібно ознайомитися з основною літературою (підручниками, монографіями, теоретичними статтями), а потім – прикладною (законодавчими актами, інструктивними матеріалами, статтями про конкретні дослідження чи досвід законотворення тощо). Вивчати складні джерела (монографії) слід лише після вивчення матеріалів підручників, статей газет та журналів, більш давніх видань – найновіших джерел.

Відібрана література підлягає уважній обробці. Попереднє ознайомлення включає побіжний огляд змісту, читання передмови, анотації. Розділи, що мають особливе значення для курсової роботи, старанно обробляють, звертаючи особливу увагу на ідеї та пропозиції щодо вирішення проблемних питань обраної теми, дискусійні питання, наявність різних поглядів і протиріч.

У процесі опрацювання літератури на окремих аркушах або картках роблять записи конспектів, виписки з тексту цитат, цифрового матеріалу. При цьому слід робити бібліографічні записи джерел, якщо вони не були зроблені в робочій таблиці під час роботи з літературою. Бібліографічні записи повинні вміщувати: прізвище та ініціали автора, назву книги, журналу, газети, назва статті з газети або журналу, видавництво, рік видання, номер періодичного видання, обсяг друкованих сторінок або посилання на конкретну сторінку першоджерела з тим, щоб використати ці записи для підготовки списку використаної літератури. Якщо в підручнику чи монографії визначені ті чи інші поняття, то їх можна й переписати, зробивши посилання на сторінку, з якої занотована цитата. На картках слід відмічати й особисті думки з приводу прочитаного.

2.1.4. Написання тексту курсової роботи

При виконанні курсової роботи студенти повинні керуватися такими основними вимогами:

- правильно використовувати теоретичні положення при аналізі сучасних подій;

- використовувати прийняті закони, положення, постанови, правильно аргументуючи доцільність їх застосування;

- оперувати найновішими законами та підзаконними актами;

- чітко формулювати свої думки та пропозиції.

Робота обов’язково повинна бути конкретною. Усі питання необхідно викладати у відповідній логічній послідовності, літературною мовою, не слід захаращувати роботу загальновідомими теоретичними положеннями.

Формування тексту відбувається шляхом систематизації й обробки зібраних матеріалів з кожної позиції плану. До тексту включаються тільки старанно підібрані і цілеспрямовано проаналізовані матеріали. На цьому ж етапі обґрунтовуються пропозиції, формулюються висновки, підбирається ілюстраційний матеріал (графіки, малюнки, таблиці). У процесі роботи визначається необхідність доповнення її додатковими матеріалами.

Одержаний чорновий варіант курсової роботи доповнюється, уточнюються деякі положення, остаточно формулюються всі висновки і пропозиції.

Якщо при визначенні літератури зустрічаються кілька думок з певного питання, необхідно навести всі і водночас висловити і пояснити свій погляд на них. Коли позиції авторів різняться за незначними ознаками, тоді потрібно визначити основні дві-три думки, останні ж – віднести до якогось з них. Слід зазначити, що студент, який пише курсову роботу, повинен пристати до якогось вже висловленого в літературі погляду, але необхідно аргументувати його з посиланням на нормативні і наукові джерела.

Текст курсової роботи повинен бути відредагованим, стилістично витриманим як наукове дослідження. Остаточне оформлення курсової роботи здійснюється у відповідності до вимог, які детально описані в одному з наступних розділів методичних вказівок.

2.1.5. Оформлення курсової роботи

Курсова робота має бути написана або віддрукована чітко, охайно, без помарок і виправлень. Загальний обсяг курсової роботи – 35-40 сторінок друкованого тексту.

У тексті не можна допускати скорочення слів, виправлень та перекреслень. Текст роботи треба розміщувати тільки з одного боку аркуша на білому папері формату А4 (210 мм х 297 мм), залишаючи поля зліва не менше 20мм. У друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься 38-30 рядків по 60-62 знаки у кожному. Мінімальний розмір шрифту 14, через 1,5 міжрядкові інтервали.

Викладення тексту кожного розділу та підрозділу, а також вступу та висновків слід починати з нової сторінки.

Відстань між заголовками та текстом не повинна перевищувати 20 мм. Переноси слів у заголовках не дозволяються. Якщо заголовок складається з двох речень, то їх розділяють крапкою. Крапка наприкінці заголовка не ставиться.

Заголовки структурних частин роботи мають бути такі “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ 1..”, РОЗДІЛ 2..”, РОЗДІЛ 3..” “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ”, “ДОДАТКИ”. Їх друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовку не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. У кінці заголовка (назви розділу) ставиться крапка.

Нумерація сторінок має бути наскрізною: номер сторінки проставляється арабськими цифрами у правому верхньому куті, на титульному аркуші та на першій сторінці курсової роботи номер не проставляється.

Схеми, графіки, які наводяться в роботі, в рукописному варіанті слід вписувати чорним чорнилом і нумерувати арабськими цифрами.

Цифровий матеріал, який студент вважає доречним вмістити в текст курсової роботи, як правило, подається у табличній формі. Кожна таблиця повинна мати заголовок (найменування), що відбиває її зміст. Нумерація таблиць здійснюється від нумерації графіків і малюнків.

При оформленні таблиці слід дотримуватися певних правил. Зокрема, графи таблиці нумерують тільки у тих випадках, коли у тексті є на них посилання або у випадку переносу таблиці та її продовженні на наступній сторінці (в цьому випадку у правому верхньому куті сторінки пишуть “Продовження табл.” і ставлять той же порядковий номер; не повторюючи заголовку таблиці та найменування граф, вказують номери граф і продовжують таблицю). Якщо всі показники, вміщені у таблиці, мають одну й ту ж одиницю виміру, то у відповідних графах або рядках таблиці одиниці виміру наводять окремо.

Таблицю вміщують у текст після першого посилання на неї. Схеми, графіки та таблиці, що мають великий обсяг, не рекомендується вміщувати в текст основної частини, доцільніше винести їх у додатки, але з обов’язковими посиланнями на них у тексті.

Посилання в тексті мають бути на весь ілюстративний матеріал, що розміщується у додатках. Використовувати у курсовій роботі таблиці, що не мають заголовків і нумерації або ті на які відсутні посилання у тексті, не дозволяється.

Ілюстративний матеріал у формі схем, діаграм, графіків та ін., який вміщено в основній частині курсової роботи, оформляється таким чином: знизу під ілюстрацією з великої букви пишуть слово “Рис.”, проставляють порядковий номер, ставлять крапку (знак “№” перед цифрою не ставиться). Далі, продовжуючи той самий рядок, з великої букви виписують назву рисунка, яка відбиває його зміст. Номер рисунка складається з номеру розділу та порядкового номеру рисунка у даному розділі (наприклад: Рис. 2.1. – перший рисунок другого розділу).

При написанні курсової роботи студенти повинні давати посилання на джерело, звідки вони запозичують матеріал або результати дослідження. Ці посилання забезпечують фактичну вірогідність відомостей про документ, що цитується, дають можливість знайомства з документом, уявлення про його зміст, обсяг, стилістико-синтаксичні ознаки тексту. Посилатися потрібно на останні видання публікацій. На попередні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них є матеріали, відсутні в останніх виданнях.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць з джерела, на яке дано посилання в курсовій роботі.

Внутрішньотекстові посилання на джерела слід зазначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним квадратними дужками, Даний запис означає, що у списку використаної літератури парці, на які є посилання в тексті розміщені під відповідними номерами. При цьому в тексті немає цитат з цих праць, лише посилання на думки, висловлені їх авторами.

Допускається наводити посилання на джерела у зносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Приклад:

Цитата в тексті: “Борьба с теневой экономикой предпологает выявление ее первопричин”.

Відповідний опис у переліку посилань (Список використаної літератури):

6.Бунич А.П. Теневая экономика // М.: “Экономика”; 2004– с.158.

Відповідне подання зносок:

__________________________

1) Бунич А.П. Теневая экономика // М.: “Экономика”; 1991 – с. 158.

Оформлення посилань у зносках на інші види джерел таке:

На статтю зі збірника:

Медвечук В. “Це трагедія, коли страждає невинний…” // Адвокат. – 1996. – №1. – С.74.

На статтю в газети:

Патиківський Ю. Майбутнє починається сьогодні // Урядовий кур’єр. – 2012. – 15 листопада.

Список використаної літератури є складовою частиною курсової роботи і відображає ступінь дослідженості даної проблеми.

Важливу роль при оформленні списку має добір літератури. У списку літератури повинна відобразитися вся наукова база, яка є основою роботи.

Розташування матеріалу в списку літератури здійснюється в алфавітному порядку.

2.1.6. Підготовка до захисту курсової роботи

Реєстрація та порядок перевірки курсових робіт здійснюється відповідно до вимог “Положення про організацію навчального процесу у вищих закладах Міністерства Освіти”.

Виконана курсова робота в установлений регламентом строк реєструється секретаріаті відділення, після реєстрації подається науковому керівнику для рецензування. У своїй рецензії викладач визначає позитивні сторони і недоліки курсової роботи, оцінює ступінь самостійності формулювання основних положень і висновків, наявність елементів творчого пошуку та новизни, масштабність опрацьованої інформації, дотримання вимог щодо змісту та оформлення роботи, а також робить висновок про допуск до захисту з попередньою оцінкою за чотирибальною шкалою. У разі незадоволення оцінки робота повинна бути перероблена з урахуванням зауважень рецензента. Вдруге робота подається з попередньою рецензією.

Захист курсових робіт здійснюється за встановленим графіком та приймається викладачами, затвердженими навчальним відділом. Процедура захисту передбачає стислий виклад студента головних проблем. Студент отримує свою роботу, ознайомлюється з рецензією і готується аргументовано відповісти на зауваження та запитання. У процесі захисту оцінюється глибина знань студента з досліджуваної теми, вміння вести дискусію, обгрунтовувати і відстоювати свій погляд, чітко відповідати на поставлені запитання. Остаточна оцінка вноситься до відомості та залікової книжки і перегляду не підлягає; перегляд допускається лише за умови отримання незадовільної оцінки. При отриманні незадовільної оцінки перезахист здійснюється в присутності комісії, що створюється кафедрою.

Поиск по сайту: