 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Види аудиту та його відмінності
Аудит має єдиний предмет і метод з іншими видами контролю, тому використовує ті самі джерела інформації, методичні прийоми і контроль-ревізійні процедури. Разом з тим, аудит відрізняється від інших форм фінансово-господарського контролю організаційними, процесуальними та іншими ознаками. Класифікацію аудиту фінансово-господарської діяльності подано на рис. 3.
За формою і метою здійснення розрізняють два основних види аудиту: зовнішній (незалежний) і внутрішній (залежний або підлеглий тій фірмі, в якій \він проводиться).
Мета зовнішнього аудиту полягає у підтвердженні правильності звітності, обліку, оцінці відповідності внутрішнього контролю (аудиту) політиці і меті діяльності підприємства. Завдання зовнішнього аудиту визначаються договором укладеним аудитором (фірмою) з клієнтом.
Замовниками зовнішнього аудиту можуть бути: - державні органи (при цьому вимога обов’язковості аудиторської перевірки може бути встановлена в законодавчому порядку); - власники підприємств (акціонери, інвестори, держава, приватні особи); - банки та інші кредитні установи, які при наданні підприємствам кредитів потребують підтвердження їх платоспроможності і можливості ефективно використовувати надані кошти і своєчасно їх повернути.
Баланс підприємства може бути надрукований у спеціальній пресі, тільки якщо він підтверджений підписом незалежного зовнішнього аудитора. Відмінність від проведення незалежної зовнішньої аудиторської перевірки означає поряд із санкціями з боку держави викликали недовіру до діяльності даного підприємства.
Зовнішній аудит може бути добровільним або приватним і обов’язковим або аудитом за законом.
Приватний аудит проводиться на замовлення окремих підприємств і фірм приватно за домовленістю, незалежно від того, чи передбачена така перевірка законом. Тому його характер і масштаби залежать від бажання клієнта. Аудит за законом є обов’язковим заходом для перевірки правильності ведення бухгалтерського обліку, нарахування податків, правильності статей балансу. Він є необхідною мірою захисту інтересів засновників і держави від навмисного викривлення у звітності показників підприємницької діяльності. Зовнішній аудит здійснюється згідно із законодавчими актами, міжнародними та національними нормативами. Обов’язковий аудит може бути організований також за рішенням суду, арбітражу або слідчих органів. Масштаби аудиту за законом чітко визначені і змінювати їх ні директори, ні акціонери, ні навіть самі аудитори компанії клієнта не мають права.
Зовнішній аудит є моральним стимулом для чесної роботи службовців фірми. Проводять аудит здебільшого після завершення звітного періоду і відображення діяльності підприємця у бухгалтерському обліку і звітності.
Слід зазначити, що малі фірми часто не завантажують себе веденням бухгалтерських книг і складання звітів, покладають це на аудиторів. В таких ситуаціях підготовка або складання бухгалтерських звітів не є складовою аудиту. Скоріше навпаки, для об’єктивної перевірки цьому аудитору не слід виконувати контрольні функції.
Кожний власник, як правило, неохоче сприймає контроль його фінансово-господарської діяльності, але в проведенні аудиту він повинен бути зацікавлений. Оскільки це забезпечує можливості правомірного розподілу прибутків між підприємством і державою у формі податків до бюджету; обґрунтований розподіл прибутку за акціями і показниками у вигляді дивідендів між членами колективу підприємства, інвесторами тощо; залучення капіталу нового партнера у діяльність підприємства і забезпечення його частки прибутку; зміни умов партнерства та інше.
Отже, в сучасних умовах розвитку ринкових відносин функцією незалежного зовнішнього аудиту є сприяння встановленню раціональних економічних зв’язків між підприємствами та їх контрагентами.
Ринкові відносини, конкурентність у господарській діяльності великих підприємств (акціонерних товариств, концернів, корпорацій, спільних підприємств, банків тощо) у високорозвинених країнах зумовили виникнення внутрішнього аудиту. Світовий досвід розвитку аудиту на Заході свідчить, що саме такий аудит в умовах жорсткої конкуренції забезпечує адекватність управління політиці підприємства на всіх його рівнях, високу конкурентоспороможність і прибутковість підвідомчих одиниць, достовірність і точність обліку, а також полегшує проведення зовнішнього аудиту завдяки чому відкриває можливості для розширення різноманітних послуг і консультацій.
У своєму розвитку внутрішній аудит пройшов шлях від детальних перевірок типу наших ревізій збереженості товарно-матеріальних цінностей та суцільного контролю документів з простою фіксацією відхилень від заданих процедур до все активнішого вникнення у ці системи, процедури, даючи їм відповідну експертну оцінку. Наприклад, перевіряючи використання ліміту на придбання обладнання, внутрішній аудитор-ревізор оцінює не тільки, як цей ліміт використовується, але й обґрунтованість його розрахунку.
У теперішній час перед внутрішнім аудитом стоять задачі активного проникнення у функції менеджменту, організаційну діяльність підприємств, де від нього чекають не тільки інформації про наявність та якість управлінської діяльності, але й пропозиції щодо її вдосконалення.
Аудит в середині підприємства повинен вести спеціалізований професійний аудиторський орган (відділ, комітет), керівник якого підпорядкований безпосередньо директору підприємства або річним зборам акціонерів, раді директорів. Оскільки ця служба повністю знаходиться на утриманні самого підприємства, то вона повинна економічно доказувати необхідність свого існування.
За масштабами роботи внутрішній аудит поділяється на загальний, з усіх питань фірми, компанії в цілому, і локальний, аудит з окремих напрямків аудиту (бухгалтерського обліку, ресурсів тощо).
Діяльність внутрішнього аудитора регламентується міжнародними нормативами, такими як МНА № 6 “Оцінка і внутрішній контроль” і МНА № 10 “Використання результатів роботи внутрішнього аудитора” та національними нормативами України № 6 “Оцінка системи внутрішнього контролю”.
Замовниками (клієнтами) внутрішнього аудиту можуть бути рада директорів компанії, головний бухгалтер, головний інженер або технолог, маркетолог, менеджер та інші. Внутрішній аудит вирішує для замовника такі завдання: визначає систему контролю за активами; перевіряє відповідність внутрішнього контролю політиці компанії; аналізує ситуації ризику бізнесу і запобігання від банкрутства; використовує ноу-хау для збільшення прибутку і ефективності нової технології та вживає інші заходи та рекомендації, що сприяють розвитку підприємства у майбутньому. Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди, у процесі її проходження і після завершення, дає експертну науково обґрунтовану оцінку господарським операціям і процесам, але він не підміняє внутрішньогосподарського контролю. За завданням власника функціями останнього є збереження цінностей, виявлення конкретних винуватців бракованої продукції через порушення технології виробництва та інші негативні явища, що є першопричиною завданих збитків.
Для глибшого розуміння чинників і принципів, які визначають методологію і організацію внутрішнього аудиту, доцільно здійснити порівняльний аналіз відмінностей між зовнішнім і внутрішнім аудитом. Вивчення наукових праць зарубіжних і вітчизняних вчених дозволило узагальнити найбільш суттєві відмінності, які подані в табл. 1.
Таблиця 1.
Відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом
| Відрізняюча ознака | Внутрішній аудит | Зовнішній аудит |
| 1. За суб’єктами аудиту | Здійснюється спеціалістами з обліку, контролю і аналізу, які працюють в даній системі з вищою або середньою освітою. | Здійснюється професіоналами, які не являються найманими працівниками і які виконують функції засвідчення, головним чином, на договірній основі, з вищою освітою та сертифікатом аудитора. |
| 2. За задачами, що стоять перед аудитом | Задоволення потреб адміністрації в рамках даної системи. Визначається керівництвом. | Висловити свою думку для потреб третіх осіб (акціонерів, інвесторів, банків, партнерів і т.п.). Визначається договором. |
| 3. За якістю та взаємозалежністю | Дієвість та ефективність прямо впливає на обсяг, зміст і характер зовнішнього аудиту. | Обсяг, зміст і характер визначаються в залежності від якості і дієвості внутрішнього аудиту. |
| 4. За орієнтацією | Орієнтація роботи на відношення по функціональному (лінійному) управлінню. | Орієнтовано на важливі позиції звітності і джерела доходів із застосуванням необхідних групувань за видами ресурсів і однотипних ситуацій. |
| 5. За об’єктами | Господарські операції використання ресурсів, стан обліку і звітності та внутрішньгосподарського контролю перевіряються на відповідність встановленій обліковій політиці і загальним методичним положенням. | Стан обліку і звітності, ефективність використання ресурсів і рівень внутрішньогосподарського контролю перевіряються для визначення масштабів проведення зовнішнього аудиту і рівня довіри до даних обліку і звітності клієнта. |
| 6. За зв’язком | Прямо зв’язаний з поточним забезпеченням збереженості активів, контролем поставок і організацією матеріальної відповідальності, виявленням і ліквідацією заборгованостей по недостачах, розтратах і крадіжках. | Зв’язаний з виявленням фактів шахрайства, крадіжок, контролем за постановкою матеріальної відповідальності не прямо, а випадково, тобто зв’язок виникає в тих випадках, коли їх результатом є приписки та інші перекручення звітності. |
| 7. За рівнем незалежності | Повинен бути незалежним від суб’єктів, що ревізують лише організаційно, а в цілому задовольняють потреби даної системи | Повинен бути незалежним від клієнта не тільки організаційно, але і в матеріальному відношенні. |
| 8. За часовим аспектом | Оскільки внутрішній аудит – частина внутрішньогосподарського фінансового контролю, то він повинен бути безперервним, скерований у теперішній та майбутній час. | Здійснюється періодично, як правило, з річним інтервалом, скерований у минулий час. |
| 9. За характером діяльності | Виконавча діяльність. | Підприємницька діяльність. |
| 10. За регламентацією аудиту | Регламентує керівництво підприємства. | Регламентований Законом “Про аудиторську діяльність”, МНА № 200, 260 та ННА № 3. |
| 11. За організацією служби | Відділ, комітет внутрішнього аудиту. | Аудиторська фірма або аудитор, зареєстрований як підприємець. |
| 12. За наявністю ризику | Ризик бізнесу підприємства, втрата репутації. | Аудиторський ризик. |
| 13. За поданням звітності | Керівництву підприємства у формі акту перевірки, довідки тощо. | Замовнику, може бути опублікований у формі аудиторського висновку погодженого між виконавцем і замовником МНА № 700,800, ННА № 13 і ННА № 28. |
5. Мета, завдання та користувачі облікової інформації
Впровадження аудиту в сферу підприємницької діяльності має в цілому для держави істотні переваги порівняно з іншими формами фінансово-господарського контролю, зокрема:
- значна економія державних коштів, які витрачаються на утримання контрольно-ревізійного апарату;
- надходження додаткових коштів до бюджету за рахунок сплати податків аудиторськими фірмами (аудиторами-підприємцями);
- суттєва економія державних коштів, які витрачаються на утримання контрольно-ревізійного апарату;
- конкурентна боротьба, незалежність, професіоналізм аудиторів, що сприяє підвищенню якості перевірок;
- можливість вибору аудитора замовником та аудитором клієнта.
Загальна мета аудиту полягає у сприянні ефективності роботи, раціональному використанні майнових, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для одержання максимальних прибутків. Для більш точного розуміння мети аудиту можна сказати, що ця перевірка здійснюється для засвідчення достовірності, повноти і законності представленої інформації щодо дій та подій (операцій) господарюючого суб’єкту з метою зменшення до мінімального ризику користувачів інформації.
Основними завданнями, що стоять перед аудитором є:
- виявлення та запобігання (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності юридичних і фізичних осіб;
- незалежна експертиза бухгалтерських звітів, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення рівня їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству, нормативам і стандартам;
- реальність визначення фінансових результатів;
- оцінка ефективності внутрішнього аудиту;
- виконання супутніх аудиту робіт з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, фінансів тощо.
У випадку, якщо аудитор вважає, що подана звітність необ’єктивна і містить суттєві порушення, або якщо не може зробити якогось висновку через брак зібраних посвідчень, то він зобов’язаний повідомити про це користувачів у своєму звіті. Перелік користувачів фінансової (бухгалтерської) інформації представлено в табл. 1.
Таблиця 1
Користувачі та види інформації за результатами аудиту
| Види користувачів | Інформація, що повідомляється |
| 1. Зовнішні користувачі | |
| 1.1. Органи державного регулювання і контролю: | |
| 1.1.1. Державна податкова адміністрація | Своєчасність і повнота сплати податків |
| 1.1.2. Органи державної статистики | Узагальнення та аналіз звітності підприємств, підготовка необхідної інформації для вищих органів державного управління |
| 1.1.3. Органи Фонду державного майна | Фінансовий та майновий стан підприємства; прийняття рішень про зміну форм власності підприємств |
| 1.2. Дійсні та потенційні інвестори | Фінансовий стан підприємства; можливість отримання прибутку; прийняття рішень щодо операцій з акціями, про доцільність вкладення капіталу |
| 1.3. Банківські та інші фінансово-кредитні установи | Фінансовий та майновий стан підприємства; можливість надання кредитів, ймовірність повернення кредиту та отримання відсотків |
| 1.4. Постачальники та інші кредитори | Платоспроможність підприємства, своєчасність оплати рахунків та погашення заборгованості |
| 1.5. Покупці та замовники | Можливість отримання товарів та послуг, їх ціна та якість |
| 1.6. Професійні спілки | Фінансовий стан підприємств, галузей, інформація з питань праці та її оплати |
| 1.7. Громадськість | Загальний вплив діяльності підприємства на добробут суспільства та навколишнє середовище |
| 2. Внутрішні користувачі | |
| 2.1. Власники та керівництво підприємства | Рівень достовірності та повноти бухгалтерської звітності та стану ведення бухгалтерського обліку на підприємстві; суттєвість виявлених порушень та помилок; загальний фінансовий стан підприємства; результати експертних оцінок; консультаційні та довідкові матеріали тощо |
| 2.2. Управлінський персонал (керівники підрозділів, бухгалтери, фінансисти, менеджери, маркетологи тощо) | Інформація щодо функціонування підпорядкованої системи діяльності (підрозділів), прийняття управлінських (оперативних) рішень щодо удосконалення та регулювання її діяльності; інформація про витрати, доходи та фінансові результати |
| 2.3. Інші працівники підприємства | Загальний стан функціонування підприємства; інформація щодо збереження робочих місць та можливості підвищення оплати праці |
Для правильної інтерпретації значення інформації, одержаної в процесі аудиту, необхідно розуміти, що являє собою бізнес клієнта та які його галузеві особливості. Так, аудит торговельного або сільськогосподарського підприємства не може бути виконаний достатньо ретельно без розуміння особливостей їх діяльності (нарахування торгової націнки, визначення собівартості продукції тваринництва чи рослинництва, нарахування та виплата заробітної плати тощо).
6. Принципи аудиту
З метою забезпечення високого рівня послуг для досягнення максимальної ефективності праці в ім’я задоволення потреб суспільства аудитор зобов’язаний дотримуватись основних принципів аудиту.
Принцип - це слово виникло від латинського “Principium”, що означає, основа, початок. Принци аудиту – це основні засади, на яких здійснюється аудиторська діяльність. Вони визначені МНА № 200 "Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів”, також національними нормативами аудиту (ННА) № 2 “Основні вимоги до аудиту”, № 3 “Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності” і Кодексом професійної етики аудиторів України, які були затвердженні рішенням Аудиторської палати України № 73 від 18.12.98 р. і введені в дію з 1.01.1999р. Відповідно до цих документів принципи, які регулюють аудит, поділяються на методологічні принципи і принципи професійної етики.
Методологічні принципи включають:
1. Планування. Цей принцип відноситься до обов’язкових, оскільки від нього залежить ефективність проведення аудиторської перевірки.
2. Доцільність вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв суттєвості й достовірності. Із врахуванням професійної підготовки, досвіду компетентності аудитор самостійно вибирає методику і техніку проведення аудиту та визначення ступеня планової і фактичної суттєвості.
3. Обґрунтування оцінки значущості аудиторських заходів. У відповідності з Міжнародними і Національними нормативами аудит передбачає забезпечення обґрунтованої або неабсолютної гарантії, що звітність, яка офіційно оприлюднюється, в цілому не містить в собі істотних перекручень. Обґрунтована гарантія досягається в процесі збирання необхідних доказів та оцінки їх значущості для підготовки висновку про реальність та об’єктивність в цілому даних звітності.
4. Обґрунтування оцінки системи обліку і внутрішнього контролю. Аудитор повинен бути впевненим в тому, що в бухгалтерському обліку адекватно відображенні всі без винятку суттєві операції і що вся інформація, відображена в обліку, використана під час підготовки фінансової звітності, про що підтверджує існуюча система внутрішнього контролю на підприємстві. Якщо така впевненість є, то аудитор може на них покластися при визначенні змісту, терміну та обсягу проведення аудиту в сторону зменшення.
5. Дотримання методики оцінки ризиків та вибіркової перевірки даних. Вибір методики оцінки загального аудиторського ризику залежить від об’єкту перевірки і є комерційною таємницею аудитора (аудиторської фірми).
Поиск по сайту: