АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Естетичні елементи в культурі первісної доби

Читайте также:
  1. D – ЕЛЕМЕНТИ.
  2. P – ЕЛЕМЕНТИ.
  3. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
  4. Економічна безпека як багаторівнева система: поняття та базові елементи
  5. Елементи безперервності.
  6. Елементи діалогового вікна
  7. Елементи договору транспортного експедирування
  8. Елементи зобов'язання
  9. Елементи квантової статистики
  10. Елементи квантової фізики кристалів
  11. Елементи оформлення сучасного газетного видання
  12. Елементи податку, їх характеристика

Лекція 2. Історія світової естетичної думки.

Естетичне формування та творення виразних форм розпочалося у часи палеоліту, а рефлексія над явищами естетичного фіксується вперше у країнах давніх цивілізацій Близького Сходу. З глибокої давнини дійшли численні зображення тварин, залишені на стінах печер — жител палеолітичної людини (печери Ляско та Труа Фрер – у Франції, Альтамир – на півночі Іспанії, Кам'яна Могила – в Україні). Для них властиве тонке, зі знанням анатомії моделювання фігур і передавання психічного стану зображень. З-поміж них є поліхромні, що засвідчує добре володіння кольором. Простежується зростання умінь (зображувальної техніки), композицій, а також урізноманітнення сюжетів. У XX ст. склалася гіпотеза про роль численних зображень руки. А. Брейль і А. Люке вбачають у зображенні силуету руки початок становлення образотворчості. Поширена гіпотеза обрядовості зображень тварин, призначених для культових церемоній. Тодішнє мистецтво розвивалось на ґрунті колективного досвіду і з потреб колективних магічно-ритуальних дій, що мали характер духовно-практичного стимулятора.

Людина чітко відокремлює себе від навколишнього світу і створює іншу – символічну реальність як властиве їй середовище життя. Це антропоморфізація, тобто олюднення природних сил. Б. Кассірер вважає міф найбільш ранньою формою естетичної фантазії. Її функція – творення образу світу за допомогою символічних форм (мови, виразної предметності, ритуалів, образотворчості). Міф – це формування чуттєво-даних образів природних сил, котрі уособлюють людське ставлення до них, а також образи страху, схиляння і шанування, або єдність того й іншого (боги, демони, упирі, водяники тощо). У зв'язку з цим простежується типове для міфологічної свідомості перетворення виконавця ритуальної дії на бога або демона, котрих він зображує, тобто матеріальне, тілесне буття перетворюється свідомістю на деяку ідеальну сутність. Б. Кассірер доходить висновку: для міфологічного мислення ще не відбулося розділення загального уявлення на окремі елементи, зокрема на об'єктивні моменти сприймання та суб'єктивні моменти емоційного відношення. Світ у міфології постає як цілісність, сформована фантазією, пов'язана внутрішніми зв'язками, що випливають із наданих об'єктам якостей і функцій. Тому міфологічна свідомість – продукт естетичного "обробітку" дійсності в уяві. Конструювання предметності в контексті міфологічної свідомості є процесом надання речам магічних сутностей, завдяки котрим вони здатні впливати на тих, хто з ними спілкується. Тут міститься начало естетичного, що визначається як здатність реальної предметності завдяки наданим їй символічним значенням реально впливати на психічні структури суб'єкта сприймання, постаючи організуючим началом.



Естетичні властивості має практична предметність, створена людьми наївних культур. Адже доцільність форми в ній набуває універсального символічного навантаження. Наприклад, дикуни у різних куточках планети створювали доцільні форми, беручи за прообраз людську фігуру, стовбури дерев, форми рослин, плодів тощо. Причому в зображеннях простежується не лише форма, а й ритм, сила, тобто динамічні форми життя.

Завершення палеоліту і час неоліту – період становлення землеробства, розвитку ремесел, будівництва жител та культових споруд – характерні розширенням тематики зображення й урізноманітненням техніки. Цьому періоду притаманні індивідуалізація духовного, в тому числі художнього досвіду різних племінних та етнічних утворень. Художній досвід має провідне значення, адже він пов'язаний із "формуванням" навколишнього світу і творенням предметності, що відображає активні зв'язки з природою, надаючи її предметам нового образу. Це також творення відношень у вигляді ритуально-обрядових дій і стосовно природних явищ, і стосовно людського життя (наприклад, поховальні обряди, обряди шанування вождя, правителя та ін.).

 


1 | 2 | 3 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)