Елементи оформлення сучасного газетного видання

Навіть із першого погляду сучасні газетні видання дуже відрізняються від колишніх. І хоча більшість елементів оформлення залишилися тими самими, але сучасні технології, вітчизняний та закордонний досвід, насиченість інформаційними подіями та інші фактори знайшли своє відображення у формуванні нових тенденцій в оформленні газет.

Проблема подібності і розбіжності в оформленні періодичних видань становить як теоретичний, так і практичний інтерес. На формування типу газети впливають перш за все прийоми оформлення. А ці прийоми залежать від способів групування традиційних елементів оформлення і зв’язків між ними.

Аналіз елементів оформлення здійснений на прикладі 40 загальнонаціональних громадсько-політичних газет України.

Видатний митець книги В.А.Фаворський бачив в основі композиційної системи неможливість оцінювати «спокійним оком» увесь предмет одночасно. Ми бачимо тільки окремі частини, говорив він, і за допомогою руху з’єднуємо їх, отримуємо уявлення про просторову форму в цілому. Тому рух і рухові уявлення лежать в основі тієї зорової цілісності зображення, яку внаслідок розглядання відчуває читач.

Усі види друкованої продукції (книги, часописи, газети) будуються на однакових закономірних зв’язках між змістом і формою, складаються з подібних елементів, які поєднуються за єдиними ознаками певними засобами. «Архітектура книги включає в себе... загальне художнє вирішення, створення архітектурного образу, архітектоніку, втілену набірними та мальованими засобами, усі елементи та способи просторового зображення літературного твору, в тому числі верстку або монтаж розворотів, ритмічне співвідношення пробільних та задрукованих місць, застосування всього арсеналу функціональних розділових, видільних і художньо-виразних засобів набору, друкарської й мальованої графіки, різноманітних поліграфічних матеріалів».

Класифікація елементів газети базується на визначенні поняття «елемент» у загальному розумінні («складова частина чого-небудь, складник, інгредієнт, деталь, риса, аспект...», «окрема сторона, риса чого-небудь...») і переноситься у видавничу галузь. Елемент оформлення в газеті має такі особливі ознаки:

– певний засіб передачі інформації або функція;

– специфічні графічні параметри;

– роль у формуванні зв’язків.

За засобами передачі інформації елементи оформлення поділяються на дві групи: набірні та клішовані. Критерієм того, до якої групи належить той чи інший елемент, є характер інформації (текстова або зображальна). Тому до набірних елементів належать шрифтові та пробільні елементи, до клішованих – зображення та декоративні елементи.

Графічні параметри відображені в розмірах, накресленні, просторових ознаках, універсальності призначення. Наприклад, шрифтові елементи мають світле, жирне або курсивне накреслення, розмір визначається кеглем, малюнок – гарнітурою. Розмірні характеристики (довжина (висота) і ширина) притаманні всім без винятку елементам газети і їх співвідношення є основною рисою тієї чи іншої газети. Але розмірні характеристики елементів оформлення визначаються основними параметрами газети: її форматом, площею набору, кількістю та шириною колонок.

Усі елементи оформлення газети вступають у певні зв’язки між собою, що впорядковує різнорідні матеріали й надає цілісності газетній сторінці й виданню в цілому. Аналіз художньої форми книги дозволив О.О.Сидорову встановити чотири типи зв`язків між елементами оформлення: образно-смислові, просторово-пластичні, матеріально-функцiональні та декоративні. Саме вони утворюють видання, яке сприймається читачем у поєднанні змісту та художнього оформлення.

Більшість елементів оформлення універсальні за своїми функціями, але існують ознаки, які відрізняють їх від інших і від яких залежить застосування цих елементів у тих чи інших випадках. Відомий теоретик оформлення книги В.М.Ляхов стверджував, що основною ознакою елементів оформлення є універсальність. Він зазначав, що більшість елементів у книзі – і в першу чергу шрифт набору – типові, стандартизовані, розраховані на різноманітні комбінації. Сучасна книга демонструє величезну кількість рішень на основі єдиної типометричної сітки зі стандартними елементами. Саме з таких елементів будується будь-яке видання. Наприклад, у газеті «Правда України» однаковим шрифтом набираються і текстові матеріали, і заголовки, відрізняються вони лише кеглем та насиченістю. Майже в усіх газетах такі декоративні елементи, як лінійки, застосовуються в будь-яких випадках: для виділення добірки, відокремлення текстових колонок, відкреслення прізвища автора, розмежування окремих матеріалів.

Роль елементів оформлення в газеті надзвичайно різноманітна. Вона визначається тими значеннєвими, функціональними, архітектонічними, композиційними, конструктивними й іншими зв'язками, завдяки яким одна газета відрізняється від інших. Титульний шрифт, наприклад, використовується для набору заголовків (функція), виділяє їх (призначення), характеризується кеглем, накресленням і малюнком. Лінійки використовуються для виділення, відокремлення або об`єднання інших елементів і характеризується малюнком та товщиною.

Складники газети відрізняються від елементів інших видів друкованих видань через характерні риси газетного видання: формат, розміщення на одній сторінці великої кількості різнорідних матеріалів, групування їх у добірки, поділ на колонки (іноді різної ширини), наявність самостійних зображальних матеріалів тощо. Початкові елементи газетної форми – формат, обсяг, колонки. Вони відрізняють газетну форму від форми всіх інших творів друку, періодичних і неперіодичних (журнали, книги, бюлетені, альбоми тощо). Основною фізичною межею і мірою для частин газетного змісту – матеріалів, рубрик, розділів – стали служити полоси й колонки.

Хоча самі елементи оформлення незмінні для будь-якої газети, проте їх структура, функції й сполучення один з одним для кожної газети моделюються індивідуально. Це залежить насамперед від структури інформаційного матеріалу, видання в цілому.

Формування архітектоніки газети здійснюється на основі якостей, властивих елементам оформлення (поділ газети на рубрики, тематичні сторінки, виділення в окремий блок коротких інформаційних повідомлень, виділення початку або закінчення текстів, утворення складених зображальних матеріалів), заради зручності користування виданням.

Таким чином, традиційні елементи оформлення стають виразниками складних зв'язків, які об'єднують усі компоненти видання. Зв'язки (значеннєві, архітектонічні, функціональні, композиційні, конструктивні) – це та незмінна основа, на якій базується видання. Саме вони надають сторінкам такі якості, завдяки яким їх називають «оркестром різних інструментів»; вони вимагають розбивати великі матеріали на частини, розташовані на різних сторінках, робити врізи, окремі матеріали виділяти титульними шрифтами, розташовувати поверх ілюстративного матеріалу тощо. Аналіз відношень різноманітних типів зв'язків елементів усередині твору В.М.Ляхов уважав найактуальнішим завданням теорії композиції.

При поділі елементів за ступенем складності користуються такими ознаками, як смисл, функціональне призначення, структура. Наприклад, група рядків, абзац, шпальта набору, блок сторінок, рубрика, шпальта з ілюстраціями або текст без ілюстрацій, заголовок, ініціал, колонтитул, проміжок. З приводу «різнорідності» елементів В.М.Ляхов підкреслював, що третьому ярусі знаходяться найпростіші елементи, що складають і організують матеріальне «тіло» книги. Це – різноманітні знаки писемності, окремі елементи блокової конструкції (сторінки, плетіння, форзац тощо).

Виділення груп елементів оформлення базується на поділі їх за ступенем складності на кілька рівнів. До нижчого рівня відносять дійсно елементарні складники або найпростіше групування елементів одного або двох видів: літери, пробіли, лінійки тощо. Поєднання цих найпростіших елементів утворює новий елемент, який належить до наступного за ступенем складності рівня: текстовий рядок, заголовки, зображення тощо. Наприклад, текстовий рядок можна розглядати як сукупність текстового або заголовного шрифту й пробілів, обмеження матеріалу рамкою – як сполучення лінійок і пробілів.

Більш високий рівень складності об`єднує елементи з кількома загальними, однаковими ознаками й характеристиками. Наприклад, текстовий та титульний шрифти разом утворюють такий узагальнений елемент, як шрифтовий; лінійки та оздоблення можна віднести до декоративних (службових) елементів; сукупність текстових рядків, пробільних елементів (міжрядкових, міжколонних, поля), лінійок (як елементів виділення або відокремлення), заголовків утворює такі елементи, як колонки, добірки, колонтитули тощо.

Таку складену форму об'єднання елементів оформлення, яка забезпечує цілісність, архітектонічність газетної сторінки та видання в цілому можна назвати комплексом. Прикладом об'єднання подібного рівня можна назвати заголовний комплекс, до складу якого входять різнохарактерні за призначенням (і, відповідно, розмірами та іншими характеристиками) елементи (титульний шрифт, лінійки, зображальні, пробільні елементи).

Як уже зазначалося, майже всі елементи оформлення багатофункціональні, призначення одного й того самого елемента досить широке. Наприклад, лінійки можуть виділяти, відокремлювати, групувати, зсувати зоровий центр. Саме багатофункціональність елементів оформлення, вважав В.М.Ляхов, перетворює видання на структурне явище, а модель (композиційно-графічне моделювання) розкриває зв'язки між елементами. Архітектоніка газети стає виразником гармонійного з'єднання елементів значеннєвими, функціональними й іншими зв'язками. Істинне розуміння композиції й архітектоніки газети залежить від правильності розуміння її структурної організації.

Застосування складових частин газети – від найпростіших елементів до системи вищого рівня – визначається на змістовній основі. Композиція вказує на порядок розміщення матеріалів на сторінці залежно від значення й відображає зміст. Практичне втілення композиційних принципів відображене в архітектоніці – конфігурація матеріалів, співвідношення ширини й висоти публікації і відношення до осі симетрії, відокремлення та групування окремих елементів засобами оформлення.

Стиль оформлення газети визначається через аналіз її композиційно–графічної моделі, в якій усі елементи оформлення мають своє місце. Такою моделлю на практиці служить жорсткий макет, оснований на таких комплексах елементів:

– формат набору (розмірні характеристики, кількість та розмір колонок, текстові та титульні шрифти);

– заголовний комплекс (система рубрикації);

– постійне місце на сторінці;

– елементи виділення (декоративні, пробільні);

– принципи верстки (схема розташування текстових та ілюстративних матеріалів).

Чітко визначена система рубрикації дозволяє без використання спеціальних елементів та засобів оформлення групувати окремі матеріали, позначає взаємозв’язок окремих елементів шляхом їх однакового оформлення в середині рубрик і надає виданню світлого стилю оформлення.

Елементи оформлення газети можна розділити на такі основні групи: шрифтові, пробільні, декоративні та зображальні. Будь-який складник газети належить до однієї з цих груп. Наприклад, лінійки відносять до групи декоративних елементів, діаграми – до зображальних, назви рубрик – до шрифтових. Деякі автори (О.О.Сидоров, Н.А.Гончарова, С.І.Галкін та ін.) користуються більш детальною класифікацією: до різних груп відносять текстові та титульні шрифти, тонові та штрихові ілюстрації, таблиці. Елемент оформлення – одна зі складових час­тин зовнішньої форми періодичного видання, що виконує певну функцію при передаванні змісту і має власне призначення та ряд специфічних ознак, які дозволяють виділити даний елемент з усієї системи оформлення. До елементів оформлення відносять, наприклад, текстовий шрифт, міжколонкові пробіли, лінійки тощо.

Велике значення в архітектоніці газетного видання має «повітря», тобто пробільні елементи. Простір значно пожвавлює композицію газети, він присутній на кожній сторінці, розвороті, всередині і навколо кожного елемента газети, на фоні білого будується модель газети. В усіх періодичних виданнях зустрічаються такі види пробілів, як міжлітерні, міжслівні, міжрядкові, міжколонні, навколо заголовків, резюме, колонтитулів, зображальних елементів і підписів, поля. У більшості газет пробіли між зображальними елементами, заголовками, підписами тощо знаходяться в межах 2–7 мм (лише в газеті «Літературна Україна» зображення може відокремлюватися від тексту пробілами у 25 мм), але величину полів не можна звести до середнього значення: у газеті «Демократична Україна» вони дорівнюють 14 мм, а в газеті «День» – 26мм.

Декоративними елементами називаються такі, призначення яких полягає у виділенні або відокремленні інших елементів, групуванні окремих матеріалів. Декоративні елементи надають специфічних рис оформленню того чи іншого видання (або типу видання). Їх відсутність погіршує орієнтацію читача на сторінках газети, розмиває межі між матеріалами, послабляє деякі акценти, але не змінює зміст. До декоративних елементів відносять лінійки, повні або неповні рамки; різноманітні фігурні позначки, кінцівки; плашки, підкладки; ініціали.

На формування типу газетного видання значною мірою впливає насиченість сторінок декоративними елементами та їх різновидами. Існують газети, у яких декоративні елементи майже не використовуються, а функ­ції відокремлення та виділення виконують пробільні елементи. Наприклад, газета «Вечірній Київ» лише добірки вміщує у тонку рамку, а всі інші елементи газети відокремлюються пробілами або назвами рубрик на плашці. Зустрічаються газети, у яких не лише до 6 типів лінійок, але використовується весь набір декоративних елементів (плашки, ініціали, підкладки) – «Влада і політика», «Президентський вісник».

Слід зауважити, що в газетах, у яких не використовуються лінійки, кожен матеріал обмежений рамкою. Винятком є газета «Свобода», в якій лінійки та рамки не знайшли свого місця, і з усіх декоративних елементів зустрічаються лише ініціал, лінійка для підкреслення резюме (1–2 на номер) та плашка для рубрики (1–2 на номер). Навіть у колонтитулах будь-які декоративні елементи відсутні, а відокремлення матеріалів здійснюється збільшенням пробільних елементів.

Зображальні елементи присутні в будь-який газеті й значною мірою відрізняються від книжкових ілюстрацій. Це пов¢язано з тим, що вони одночасно є елементом оформлення та підсистемою, тобто окремою публікацію, самостійним інформаційним повідомленням. Зображальні елементи є не лише складовою частиною зовнішнього образу (змісту) газети, але й її змістовним наповненням. Ці два аспекти потрібно розглядати одночасно, оскільки і оформлювальні функції, і зміст взаємопов’язані й мають загальне призначення: характер відображення зображальних елементів впливає на їх сприйняття читачем, привертає увагу до публікації, змістовне наповнення – задовольняє потребу в інформації.

У засобах масової інформації зустрічаються три види зображальних елементів: фотографічні (тонові), нефотографічні (штрихові), інфографіка. Інфографіка у вигляді діаграм, карт, таблиць з¢явилася на сторінках газет останніми роками задля наочного подання інформації, досягнення візуального ефекту, аналізу інформації.

У газеті зустрічаються й складні ілюстрації – сполучення декількох видів зображальних елементів, наприклад картодіаграми (розміщення елементів діаграми на місцевості, на карті) або сполучення фотографії та креслення («Деловая неделя»). Таке поєднання різноманітних видів ілюстрацій характерне для різного роду монтажів.

Фотографічні елементи застосовують усі сучасні газети, чого не скажеш про штрихові – усього лише 84% газет. Хоча в середньому інфографіка займає стільки ж місця в газеті, як і штрихові зображення, але у 58% сучасних газет ні діаграм, ні таблиць, ні картосхем немає. За площею фотографічні та штрихові зображальні елементи мало відрізняються, інфографіка отримує більші розміри при меншій кількості на сторінку. Ряд газет (8%) крім фотографій на стоїх сторінках не застосовує ніяких інших зображальних елементів. До них можна додати 5% газет, у яких крім фотографій зустрічаються рекламні блоки.

Усі види зображальних матеріалів використовують 39% сучасних газет, і вони відрізняються не лише форматом, але й розташуванням і взаємодією між собою.

Основну площу газетної сторінки займають текстові матеріали, а в їх основі лежать шрифтові елементи. Принципи використання шрифтів у періодичних виданнях практично однакові. Шрифт як елемент оформлення розділяється на титульний та текстовий, кожен із яких має свої функції та призначення. Характерними ознаками шрифту є кегль, накреслення і малюнок (гарнітура).

Для набору тексту використовується, як правило, шрифт світлого прямого накреслення невеликих кеглів. На цьому фоні виділяються заголовки, набрані великими літерами, шрифтами переважно напівжирних та жирних накреслень. Аналізуючи застосування тієї або іншої кількості гарнітур для набору тексту, варто виділити такі стилі оформлення, як одногарнітурний, малогарнітурний і багатогарнітурний.

Сполучення одного елемента з іншими завжди специфічне й супроводжується певним набором співвідносних характеристик. Титульний шрифт використовується для набору заголовків (функція), виділяє їх (призначення). Текстовий шрифт становить самостійну одиницю оформлення, відрізняється від титульного такою специфічною ознакою, як кегль. Це розмірна (кількісна) ознака. Проте поряд із цією особливістю текстовий шрифт має свою основну функцію (набір тексту), призначення (позначити й донести до читача текст із найменшими викривленнями й утрудненнями, тобто в найзручнішій для читання формі) і, крім того, ще ряд специфічних ознак залежно від стилю видання.

Просторові та графічні ознаки (розмірні характеристики, накреслення) будь-якого елемента оформлення надають йому додаткових нових властивостей. Наприклад, зміна накреслення дозволяє виділити декілька слів у рядку. Рамка об’єднує публікації в добірку. Зменшення кількості літер у рядку утворює просторово виділений блок. Ці дві властивості – видільні й об’єднуючі – існують одночасно в комплексах і системах різних рівнів. Виділення будь-якого матеріалу одночасно об’єднує його з іншими. До того ж видільні й об’єднуючі властивості притаманні не лише елементам оформлення, а й комплексам елементів. І ці властивості різняться за силою впливу так само, як і рівні організації елементів.

Текстовий або заголовний рядок об’єднує декілька елементів (текстових, декоративних, пробільних) і відокремлює (виділяє) їх від інших, що розташовані в сусідніх рядах і входять у єдиний комплекс. Рамка об’єднує публікації в добірку та виділяє їх на сторінці. Сторінка об’єднує матеріали і добірки, що знаходяться на ній, і відділяє їх від інших публікацій номера. Номер як частина газети об’єднує всі матеріали і одночасно відокремлює ці матеріали від інших номерів. А сам об’єднується з іншими номерами в системі "газета".

Застосування елементів у конкретній газеті обумовлюється їх роллю. Порядок розташування, логічні зв’язки між ними лежать в основі структури видання. Перенесення наголосу (головного зв’язку) змінює не лише загальний вигляд газетної сторінки, але й склад елементів оформлення та їх дію. Подібне стає можливим лише за умови гармонійного сполучення всіх змістовних і оформлювальних елементів. Будь-яке порушення єдиної композиції сторінки призводить до атектонічності форми й змісту, погіршує сприйняття газети, руйнує загальноприйняту модель.

Аналіз оформлювальних елементів як системи лежить в основі визначення типу газетних видань. До відмінностей, за якими формуються типи видань, відносять:

– формат;

– обсяг;

– періодичність;

– кількість використовуваних шрифтів;

– наявність лінійок, кліше, інших елементів виділення та відокремлення.

Цілісності газетна сторінка набуває, коли засобами виділення утворюються змістовні блоки. Її побудова, а потім й узгодження за вимогами того чи іншого стилю – побудова двох розгорнутих одна навпроти одної сторінок є основним завданням композиції книги. Тобто за допомогою окремих складових (лінійок, пробілів) засобами виділення елементи групуються або розмежовуються, встановлюються в потрібному місці, симетрично або асиметрично, утворюють ритмічні ряди. Саме спосіб застосування елементів визначає обличчя видання, його відмінність від інших, а порівняння елементів та засобів сучасних газетних видань дає змогу виділити окремі архітектонічні типи.

Поиск по сайту: