Етапи створення художнього обличчя видання

Друковане видання займає важливе місце в житті суспільства. Не існує людини, яка хоча б раз на день не прочитала якусь інформацію з реклами, газети, журналу, звернулася до улюбленої книги. Сприйняття людиною змісту друкованих видань значною мірою залежить від тієї оболонки, зовнішньої форми, яку надають змісту видання під час опрацювання авторського оригіналу у видавництві. Візуальне сприйняття є також важливим фактором, який визначає, чи візьме читач узагалі в руки видання, а акценти, розставлені шрифтовими та нешрифтовими засобами, можуть значною мірою змінити авторський текст, надати йому іншого відтінку.

Процес оформлення друкованого видання складається з трьох послідовних етапів:

1. Підготовчий етап, на якому виникає, розвивається й складається задум оформлення: народження та формування задуму; перетворення задуму на проект оформлення; перетворення задуму на модель оформлення – макет. Цей етап повністю входить у процес режисури видання.

2. Етап виконання та редагування оригіналів оформлення: обкладинок, суперобкладинок, палітурок, форзаців, внутрішнього оформлення, зображень: робота над ескізами або пошук та добір зображень; робота з оригіналами, їх компонування і приведення в єдиний зображальний ряд. Це – етап художнього редагування.

3. Композиційно-технічний етап: набір та верстка, підготовка зверстаного матеріалу для поліграфічного етапу.

До редакції надходить рукопис у вигляді сукупності текстів та зображень. Завдання художнього та технічного редакторів на першому етапі – визначити значення й місце кожного з цих матеріалів у виданні відповідно до задуму й закріпити за ними певні графічні характеристики, а також їх взаємодію, ієрархічну структуру й відображення її в системі рубрикації.

Весь текстовий матеріал видання розділяється на основний, додатковий та довідково-допоміжний. Кожен із цих видів тексту відіграє власну роль у виданні і вимагає особливого опрацювання під час художнього оформлення. Додатковий текст, як правило, дрібніший, ніж основний, довідково-допоміжний також дрібний, але ще має виділення, які акцентують увагу читача.

На другому етапі головне, щоб існуючі та підібрані зображення гармонійно співіснували з текстовою частиною та зовнішнім оформленням – обкладинкою, палітуркою. Весь графічно-зображальний ряд повинен зв’язувати різнорідну текстову частину й утворювати нерозривну єдність, видання повинне сприйматися цілісно й неповторно.

Остаточне розташування текстових та зображальних матеріалів відповідно до встановлених норм і стандартів, законів і закономірностей відбувається на третьому етапі. Тоді ж створюється оригінал-макет, який передається на поліграфічне підприємство для друкування. Але і на поліграфічному етапі художній та технічні редактори можуть узгоджувати деякі поточні питання.

На кожне видання, яке йде у типографію, складається план-проект оформлення. У проекті видання фіксуються повні дані про просторове вирішення видання, способи та засоби виконання друкарських форм у цілому й кожного елемента окремо, способи друку, засоби оформлення, брошурувально-палітурні процеси. Розробка проекту ведеться з урахуванням реальних технічних та технологічних можливостей поліграфічної бази та можливості забезпечення матеріальними та фінансовими ресурсами.

Проект оформлення уточнюється в різних своїх частинах упродовж всієї редакційної обробки видання залежно від змін у тексті та зображальному матеріалі. Але перед тим як почати працювати над авторськими оригіналами, технічний редактор повинен мати узгоджений з можливостями видавництва та поліграфічного підприємства проект оформлення. Неабияку роль відіграють фінансові можливості видавця. Дані проекту фіксуються на спеціальному бланку та завізовані редактором видання, художником, виробничим відділом. Основою для розробки проекту є такі дані:

· тип видання (жанр, читацька аудиторія, умови читання, строк користування);

· обсяг в авторських аркушах;

· склад видання: кількість і види текстів, зображень;

· наклад.

Проектом установлюється:

1. Формат видання (у частці аркуша та обрізний), при виборі якого передбачається площа сторінки таким чином, щоб було зручно розташовувати тексти й зображення, таблиці та формули. Просторові пропорції враховують відношення товщини та формату відповідно до обсягу.

2. Формат сторінки складання (полоси набору) відповідно до стандарту. Сторінка складання повинна бути достатньою для розміщення в її межах будь-якого текстового й зображального елемента видання. Але в книгах за індивідуальними макетами виникає необхідність дещо збільшити їх розміри відносно рекомендованих. Проте конструкції друкарських машин обмежують розміри друкарських форм. Тому будь-яке збільшення формату сторінки складання, відмінне від рекомендованих стандартом, повинне бути узгоджене з технологами друкарні.

3. Вид і спосіб друку, який залежить від характеру ілюстрування та накладу видання.

4. Спускові сторінки, розмір спуску, вид заставки, ініціала. Розставлення сторінок за схемою таким чином, щоб після друку аркуша з обох боків, розрізування та фальцювання вийшов зошит із правильною послідовністю розташування сторінок.

5. Оформлення кінцевих сторінок, характер і вигляд кін­цівки.

6. Гарнітура, кегль, накреслення шрифтів для основного та кожного із додаткових текстів, заголовків. Також визначається абзацний відступ, вирівнювання рядків, інтерліньяж.

7. Шрифтове та композиційне оформлення рубрикації.

8. Оформлення колонтитулів та колонцифр: склад, гарнітура, кегль, накреслення, розташування, відстань до тексту, елементи оформлення. Колонтитули для парних або непарних сторінок, його довжина дорівнює формату набору, тому важливо визначити кількість знаків у рядку колонтитула.

9. Склад титульних елементів і оформлення фронтиспису, авантитулу, контртитулу, титулу).

10. Оформлення зображень (вид, розташування відносно тексту, розмір шпальти при розташуванні зображень поза текстом, композиційний варіант тексту та зображення). Випуск в обріз обумовлюється в проекті видання.

11. Оформлення текстівок: гарнітура, кегль, накреслення шрифту, формат, вирівнювання, розташування відносно зображення.

12. Характер та спосіб друку зовнішнього оформлення (тип обкладинки або палітурки, кольоровість, лакування, ламінування тощо).

13. Оформлення форзаца: білий, кольоровий, приклеєний, пришитий, з фальцом, задрукований фоном, орнаментом, із тематичним зображенням.

14. Брошурувально-палітурні операції: фальцювання (перпендикулярне, паралельне, комбіноване, кількість згинів, послідовність), комплектування зошитів у блок (вкладкою, послідовно), шиття (унакидку, втачку, брошурне, палітурне, безшовне), обріз блока, спосіб кріплення обкладинки до блока (унакидку, уроспуск, вставка в палітурну кришку).

15. Матеріали: папір (вид та марка, формат, маса), картон (вид, товщина), тканина (вид, колір, фактура), каптал (колір), ляссе або закладка (колір).

Отже, від удало визначеної концепції видання, яка знайшла відображення в проекті, а потім перетворилася на макет, залежить подальша доля друкованого видання – популярність у читачів, термін служби, місце на книжковій полиці або письмовому столі, серед інших видань, а деякі видання стають зразками друкарського мистецтва.

Поиск по сайту: