Акцидентна продукція

До видавничої акциденції відносять шпальти палітурки, обкладинки, суперобкладинки, усі різновиди титульних смуг, книжкові, журнальні й газетні оголошення, проспекти, буклети, рекламні листки, екслібриси, візитки та ін. Оформлення видавничої акциденції цілковито визначається художником видавництва відповідно до вигляду самого видання.

Акциденція (від лат. аccidentia – випадковість) – друкована продукція або її елементи, виконані за допомогою акцидентного набору, тобто особливо складного набору із застосуванням шрифтів різних гарнітур, кеглів і накреслень, лінійок, рамок, набірних оздоблень. Акциденція, акцидентний набір – дрібні акцидентні роботи: поліграфічне відтворення афіш, ярликів, суперобкладинок, заставок та ін.

Види акциденції – набірні обкладинки, титульні аркуші, афіші, рекламні та інші оголошення, запрошення, вітання, адреси, заставки, портрети, кінцівки, орнаментика і т.д. Назву ця продукція отримала, очевидно, від випадкових дрібних друкарських замовлень.

Афіша (фр. afficer – вивішувати оголошення, оголошувати) – рекламне видання про спектаклі, фільми, виставки і под.

Бордюр (від фр. bordure – край), що часто застосовується в акциденції – це прикраса у вигляді облямівки зверху, збоку, внизу з орнаменту, що утворює ряд.

Віньєтка (зменш. фр. vigne – виноградна лоза) – елемент складного оздоблення, невеликий малюнок з орнаментальним рослинним плетивом (спочатку – виноградною лозою) на титульному аркуші, обкладинці, палітурці.

Рапорт – ритмічно повторюваний елемент орнаменту.

Факсиміле – (лат. simile – роби подібне) – точне відтворення рукописного тексту, підпису, документа.

Акцидентний набір – поліграфічне відтворення малих форм, афішно-плакатних, титульних, книжкових форм. До малих форм відносять атестати, грамоти, програми, ярлики та ін., до афішних – афіші.

Акцидентний набір титульних книжкових форм включає відтворення суперобкладинок, різних титулів, заставок, кінцівок, колонтитулів і т.ін. У акцидентному наборі широко використовуються машинний набір усього оригіналу або його окремих частин.

Стосовно акцидентного набору необхідно виконати головне завдання – компонування акцидентних форм.

Композиція – поєднання, зв’язок різних друкованих і пробільних елементів одного гармонійно цілісного друкованого видання. Процес створення художньої композиції індивідуальний, однак він підпорядкований певним вимогам, основними з яких є правильний вибір шрифтових, декоративних, зображувальних елементів, органічно пов’язаних між собою, і розташування їх в обраному форматі з урахуванням оптичних закономірностей.

Основними факторами, які слід ураховувати при втіленні композиційного задуму, є характер акциденції, формат видання, форма, використовувані матеріали та їх поєднання.

Акцидентна продукція здебільшого має форму прямокутника з певною набірною смугою, однак її оформлення (розмір полів) не завжди підпорядковується загальним правилам оформлення книжково-журнальних видань. Поля у видавничій акциденції є додатковим засобом оформлення.

У такій друкованій продукції можна виділити оптичний, геометричний і композиційний центри. При побудові композиції виділяється головний елемент – композиційний центр, що допомагає одразу виділити суть видання і є найбільш важливим у смисловому відношенні. Він виділяється кольором, розміром, обрамленням, іншими зображувальними засобами. Таким центром може бути ілюстрація або шрифтовий рядок, розташований на „найвиднішому місці”.

При цьому може виникнути зорова ілюзія: оптичний центр смуги не збігається з геометричним центром, розташовуючись вище нього й поділяючи смугу в пропорції 3:5. Саме через цю ілюзію нижнє поле смуги завжди робиться найбільшим, щоб набірна смуга знаходилась на оптичній середині сторінки. Найважливіші композиційні елементи зображення або головні рядки зазвичай розташовують у верхній частині смуги. Біле поле, що облямовує композицію, має бути меншого розміру над нею і більшого – під нею.

Характер, розміри й місцеположення композиційного центра практично визначають будову композиції в цілому, але неменшу роль відіграє і правильне положення окремих композиційних елементів на смузі відносно центра та один одного.

В оформленні видавничої акциденції велике значення має правильне групування тексту в рядках. У разі відкритого групування всі рядки центруються відносно формату набору (у червоний рядок). Класичним є відкрите трирядкове групування, за якого середній рядок найдовший, а два інших помітно відрізняються довжиною. При цьому вважається неприпустимим змінювати формат (довжину) рядків, застосовуючи шрифт іншої щільності (вузький/широкий) або змінюючи міжслівні пробіли.

Ступінчасте групування характеризується розташуванням рядків однакового формату драбинкою з однаковими відступами. Блочне (закрите) групування утворюється з двох і більше рядків одного формату, при цьому за умови чотирирядкового групування перший та останній рядки можуть бути або того ж самого формату, або значно меншого. За умови фігурного групування рядки утворюють певну геометричну фігуру. І, нарешті, змішане групування передбачає змішування триступінчатого й блочного групувань із вирівнюванням рядків по одній вертикалі (лівій, правій або центральній осі).

Пробіли в акцидентній смузі відіграють важливу роль: міжрядкові пробіли (інтерліньяж) зорово відділяють один від одного співпідпорядковані елементи, задаючи їх ієрархічний порядок. Тій самій меті слугує використання різних кеглів шрифту. Рекомендований кегль для заголовків – від 12 до 24 пунктів при інтерліньяжі, відповідно, 14 і 28 пункти. У разі використання шрифтів із кеглем понад 16 пунктів необхідне ручне коректування міжбуквених пробілів – кернінг. Це пов’язане із зоровим відчуттям нерівності пробілів між прямими й округлими літерами.

Головний титульний аркуш оформюється, як правило, шрифтом тієї ж гарнітури, що й обкладинка, але в більш світлому (тонкому) накресленні великими літерами. Зазвичай ця ж гарнітура використовується і для заголовків. Кегль шрифту обирається залежно від формату смуги, кількості рядків і значимості тексту.

Акцидентним (дрібним) набором називається набір дрібних самостійних знаків – запрошень, афіш, бланків і под., а також окремих елементів книг і журналів – титулів, набірних обкладинок, оголошень, у яких в одній формі поєднуються різні шрифти й матеріали.

Усі види акцидентних робіт зазвичай поділяють на 3 групи: видавнича акцидентна продукція, у тому числі книжково-журнальна акциденція та особливі види видань – проспекти, буклети, каталоги та ін., афішо-плакатна продукція та акцидентна продукція малих форм – запрошення, бланки, товаросупровідна документація, візитки та інші різновиди „дрібниць”.

До книжково-журнальної акциденції відносять:

1) набірні обкладинки та суперобкладинки; останнім часом найчастіше застосовують мальовані обкладинки, однак у простих виданнях набірні обкладинки досить поширені; набірна обкладинка має містити назву книги й здебільшого – прізвище автора (у деяких випадках на обкладинці вміщують ті ж відомості, що й на титулі);

2) титульні аркуші (титули) – сторінки, що передують тексту видання, на титулі розташовують прізвище автора (авторів), назву книги, назву видавництва та його марку, місце і рік видання; крім того, на титулі можуть бути зазначені назва організації, від імені якої випускається дане видання (надзаголовкові відомості), прізвище титульного редактора, перекладача, укладача, вказівка про допуск книги як підручника чи навчального посібника (гриф), а також вказівка на порядковий номер видання (у перевиданнях);

3) контртитули – додаткові титульні аркуші (головним чином, у багатотомних виданнях або перекладних книгах), розташовувані на одному розвороті з титулом, ліворуч від нього в багатотомних виданнях, а на титулі – лише до даного тому; у перекладних виданнях на контртитулі вміщують, як правило, прізвище автора й назву книги мовою оригінального видання, а іноді й відомості про видавництво, що випустило книгу вперше, або ж видання, з якого зроблено переклад;

4) фронтисписи – малюнки, що розміщаються на одному розвороті з титулом; найчастіше на фронтисписі вміщують портрет автора або малюнок, що відбиває зміст або найбільш характерні моменти змісту книги; як правило, під малюнком на фронтисписі підпису не роблять;

5) шмуцтитули – внутрішні титули, тобто окремі сторінки, на яких вміщують рубрику, що стосується розділу або частини книги, а іноді й номер цієї частини; шмуцтитул завжди розміщають на непарній смузі, залишаючи оборот пустим;

6) шапки – заголовки, що стосуються розділу або частини книги, але розташовані не на шмуцтитулі, а вгорі смуги, з якої починається розділ, і відокремлені від тексту досить великим пробілом;

7) ініціали – заголовні літери на початку розділів, набрані шрифтом значно більшого кегля, часто спеціальними орнаментованими знаками або з використанням кліше; ініціал є особливим різновидом рубрикації та елементом художнього елемента видання;

8) набірні рамки та колонлінійки, що створюються з лінійок або орнаментів і є особливим елементом художнього оформлення видання; до цього типу книжково-журнальної продукції слід віднести також заставки й кінцівки – оздоблення на початку та в кінці розділів і частин видання;

9) книжкові оголошення, що вміщують відомості про книги, що випускаються або вже були випущені в цьому видавництві; книжкові оголошення розміщають на вільних смугах у кінці видання на третій смузі обкладинки в брошурах, на клапанах суперобкладинки й под.;

10) у журнальних виданнях титульний аркуш майже завжди замінюють шапкою на першій смузі, яка також вміщує текст або зміст номера, назву журналу, його номер, місяць і рік видання, назву органу, що випустив журнал, рік початку видання журналу;

11) газетно-журнальні оголошення – це, як правило, реклама (у тому числі й видавнича реклама) найрізноманітнішого оформлення, а також репертуарні оголошення, програми радіо й телебачення, оголошення про працевлаштування і багато інших видів оголошень, що набираються за правилом акцидентного набору;

Виноска – нотатки, що вміщуються внизу смуги (бібліографічні посилання, переклад іноземного тексту), пов’язані з основним текстом знаком виноски.

Набираючи заголовки у великих кеглях, букви природно ставити тісніше одна до одної. Змішувати гарнітури й накреслення в естетичних цілях стали не так давно. Тобто для заголовків і для набору використовувались літери однієї гарнітури, але різних кеглів.

Цікава система визначення апрошів, запропонована фірмою B&P – Incremental spacing. Більшість гарнітур в її бібліотеці мають по 7 градацій жирності. Вони запропонували зменшувати апроші в процесі збільшення жирності. Тобто в разі нарощення товщини штрихів і зменшенні внутрішньобуквених пробілів відбувається паралельне зменшення апрошів, що створює гармонійне враження. З погляду зручності читання відбувається нарощення акцидентних ознак.

Акцидентні гарнітури

До акцидентних гарнітур належать Акцидентна Телінгатери, Балтика, Брускова газетна, Давня, Журнальна рублена декоративна, Відтінена, Журнальна рублена відтінена, Декор, Кама, Корінна, Ладога, Лідія, Пальміра, Плакатна, Реклама, Рублена, Рукописна Жихарева, Рукописна Коробкової, Жовтнева, Рукописна Кулькова і Сергєєвої, Соврємєннік, Юність.

До афішно-плакатних гарнітур відносять Граніт, Плакатна Кричевського, до заголовкових – Агат, Бажанівська, Брускова газетна, Газетна рублена, Давня, Журнальна рублена, Заголовкова газетна, Звичайна, Жовтнева, Плакатна, Реклама, Рерберга, Рублена, Рукописна Жихарева.

Книжкові гарнітури, художні, з мистецтва – Академічна, Байконур, Банниківська, Бажанівська, Бодоні книжкова, Єлизаветинська, Куваняна, Ладога, Лазурського, Літературна, Нева, Піскарьовська, Світлана, Рерберга, Хоменко.

В акцидентній (рекламній) естетиці іноді ставиться прямо протилежне завдання. Незручність читання шрифту може використовуватись для привертання уваги. Шрифти постійно змінюються, стають більш тенденційними.

Поиск по сайту: