Заголовки, титули, шмуцтитули

Назва – найменування літературного твору, видання, серії, підсерії, що визначає тему, ідею, предмет, центральний образ.

Заголовок – назва внутрішнього розділу (підрозділу, параграфа, частини) або видання (розділу, частини, елементів апарату); назва структурної частини рубрики допоміжної вказівки, що позначає об’єкт пошуку; назва, що визначає номер і тему таблиці, зміст її рядків і граф.

Заголовки підрозділів твору (видання) організовують, спрямовують і полегшують читання:

а) перериваючи текст, вони змушують читача зупинятися перед тим, як почати читати новий підрозділ, і таким чином підштовхують до осмислення прочитаного, що являє собою відносно закінчене ціле;

б) попереджаючи в багатьох випадках про тему наступного тексту, вони готують читача до його сприйняття;

в) розчленовуючи текст, вони, з одного боку, дозволяють переривати читання на графічно фіксованому місці й читати книгу усвідомленими порціями, а з іншого – створюють сприятливі умови для вибіркового читання, коли читачу потрібні матеріали лише на одну тему або кілька підтем;

г) поглиблюють розуміння твору, оскільки наочно розкривають його побудову, відносне значення заголовків і відповідних підрозділів, місце кожного в загальній структурі твору;

д) посилюють довідкову функцію книги, полегшуючи й спрощуючи пошук частин твору або видання.

За ступенем змістовності, формою та складом розрізняють заголовки абреже, графічний, літерно-тематичний, родо-літерний, родо-нумераційно-тематичний, родо-нумераційний, тематичний.

За технічними правилами набору заголовок має розбиватися на рядки за змістом. Міжслівні пробіли в заголовках повинні дорівнювати розміру напівкегельного шрифту.

Якщо довжина заголовка менша за формат набору на 1 – 2 кегельних, то його слід довести збільшенням пробілів до повного формату.

Якщо заголовок набраний великими літерами в кілька рядків, то міжрядкові пробіли в ньому треба збільшити вдвічі.

У заголовках, набраних великими літерами – 16 кегля і більше, між літерами із сусідніми прямими вертикальними штрихами для вирівнювання міжбуквених інтервалів слід збільшити цей інтервал на 1 – 2 пт.

Заголовки у підбір із наступним текстом відбивають від нього на одну кегельну. За технічними правилами верстки над заголовком у верхній частині смуги має бути не менше 4 рядків або жодного в книжкових виданнях і не менше 3 рядків або жодного – в інших виданнях. Під заголовком у нижній частині смуги повинно бути не менше 3 рядків.

В облямівці форматом не менше двох квадратів припускається розміщати короткі заголовки, довжина яких менша за формат облямівки.

Верхнє відбиття тексту простого заголовка (без підзаголовків) має бути у півтора рази більшим за нижнє. Верхнє відбиття від тексту складного заголовка (з підзаголовком) також удвічі більше, ніж нижнє, але зі зменшенням порівняно з відбиттями від тексту старшого заголовка.

Заголовок угорі смуги, якщо над ним немає колонтитула, від верхньої лінії формату смуги не відбивають, а заголовок під колонтитулом відбивають від нього на кегельну шрифту основного тексту понад звичайну відбивку колонтитула тексту. Так само роблять при верхній колонцифрі.

Загальна висота заголовка з усіма підзаголовками і підпорядкованими заголовками повинна становити ціле число рядків основного тексту.

Заголовок у спусковому пробілі – заголовок, що розташовується нижче шапки, але не під текстом безпосередньо, а з помітним відбиттям від нього. Такий заголовок охоплює весь текст до наступної спускової смуги, а не лише першу частину тексту до підрозділу, що починається на цій спусковій шпальті. Тим самим він відрізняється від початкового заголовка, що стоїть на спуску безпосередньо над текстом з невеликим відбиттям від нього: такий початковий заголовок стосується лише тексту до наступного одноступеневого заголовка.

Підзаголовок – додатковий заголовок, що уточнює, пояснює або доповнює основний заголовок. Підзаголовок може бути вміщений у круглі дужки або розташований окремим рядком, набраним шрифтом меншого, ніж заголовок, кегля.

Підрубрика – підпорядкований підрозділ (наприклад, параграф у розділі).

Рубрика – підрозділ тексту твору (частина, параграф).

Ліхтарик або маргіналія – заголовок, розташований на полі сторінки. Такі заголовки зручні для пошуку, допомагають краще запам’ятати матеріал, виступаючи у ролі конспекту, але неекономічні, оскільки вимагають звуження форми набору основного тексту, що може бути компенсоване, хоча і не повністю, якщо розташовувати на полі також малюнки та інші матеріали (нотатки, бібліографічні посилання). За технічними правилами набору і верстки ліхтарик має бути відбитий від основного тексту на 6 пунктів і під останнім рядком заголовка внизу смуги повинно бути не менше 3 рядків тексту. Розташовують ліхтарики, як правило, на бічному зовнішньому полі.

Фортитул – німецька назва шмуцтитулу, яка в нашій поліграфії в минулому вживалась як синонім авантитулу.

Кватирка – заголовок одного з нижчих ступенів рубрикації, розташований в облямівці основного тексту, що текст практично не розбиває. Кватирка повинна вгорі, внизу і збоку закриватися рядками основного тексту. Для цього її дозволяється переносити на 1 – 2 рядки вниз після рядка, що передує тексту, заголовком якого є кватирка. Облямівка поруч з кватиркою і в рядку, що прикриває кватирку знизу, знищує абзацні відступи. Ширина „кватирки” у всьому виданні повинна бути однаковою, не більшою за ¼ формату набору.

Технічні правила верстки вимагають, щоб над і під кватиркою в книжкових виданнях було не менше трьох рядків тексту, а у виданнях оперативної поліграфії – не менше двох рядків.

Шапка – у книжкових виданнях і журналах заголовок, розташований угорі спускової смуги, другий за значенням після шмуцтитулу різновид заголовка щодо розташування відносно тексту; у газетах заголовок угорі смуги, що відноситься до всіх її матеріалів.

Шмуцтитул (нім. Schmutztitel) – додатковий титул, окремий аркуш або сторінка із заголовком твору або великих рубрик, епіграфами або ілюстраціями; у старовинних книгах шмуцтитул допомагав захистити головний титул від забруднення. Існують ще такі визначення шмуцтитулу:

а) аркуш, на лицьовому боці якого (перша сторінка розвороту) розташовано лише заголовок твору або заголовок частини, що іноді супроводжується зображенням, епіграфом, заголовками підпорядкованих підрозділів, а оборот – або залишено чистим, або задруковано текстом (заповнено початковою сторінкою твору або підрозділу);

б) заголовок, розташований на лицьовому боці аркуша, найстарший за значимістю серед тих, що розрізняються за розташуванням стосовно тексту.

Зазвичай шмуцтитулами є заголовки частин, розділів, набрані на окремій, непарній смузі. Як правило, вони вміщують один або кілька рядків тексту, іноді номер розділу. Головні рядки розташовуються на оптичній середині смуги.

Авантитул – перша сторінка подвійного титульного аркуша, який складається з 4 сторінок. Авантитул зазвичай відкриває книгу. Він утворюється мимовільно, коли титульний аркуш роблять розворотним або розпашним або коли у виданні вміщають фронтиспис. Свідомо вводять авантитул, щоб видання не починалось розворотом „друга сторінка обкладинки – титульний аркуш” (в останньому випадку ширина лицьової сторони обкладинки буде зменшена на ширину приклейки до неї форзаца), а також для того, щоб «вхід» читача у книгу був більш поступовим або більш урочистим.

Заголовки набрані в розріз тексту, можуть бути виключені в червоний рядок або вирівняні за лівим чи правим краєм набору; їх іноді називають прапорцевими заголовками.

На авантитулі можуть бути надруковані підзаголовкові дані, перенесені з лицьової сторінки титульного аркуша (автор, назва, заголовок, назва видання) або друкують видавничу марку, видавниче гасло, зображення, що налаштовує читача на потрібний лад, своєрідний епіграф до серії або книги. Здебільшого авантитул намагаються не завантажувати, особливо якщо він являє собою зворот фронтиспису.

Фронтиспис – сторінка із зображенням, що утворює розворот з лицьовою сторінкою титульного аркуша, і саме це зображення.

Дослідження користувачів Інтернет показало, що вони віддають перевагу змістовним заголовкам. Новим результатом є те, що користувачі хвалять заголовки WEB-статей за те, що вони кращі, ніж у друкований виданнях.

Поиск по сайту: