Тема 4. Організація видання

1.Система рубрикації газети – основа її архітектонічної організації.

2.Етапи створення художнього обличчя видання.

3.Елементи оформлення сучасного газетного видання.

4.Складники мови архітектоніки газетно-журнального видання.

5.Стильові особливості оформлення сучасної преси.

1. Система рубрикації газети – основа її архітектонічної організації

Запорука якісного друкованого видання – його чітка організація. Особливо це важливо в газетах, сторінки яких містять до 10 – 15 непов’язаних між собою матеріалів. Ієрархічна система рубрикації друкованого видання організує читання, попереджає читача про зміни в тексті, початок нової думки, примушує його зробити паузу для розуміння прочитаного, допомагає відшукати новий матеріал або його фрагмент.

Система рубрикації періодичного видання, зокрема газетного, значно відрізняється від книжкової не лише складом елементів, але й їх функціями. Чітке дотримання один раз прийнятого функціонального призначення й відповідного оформлення рубрикаційних одиниць стає виразником стилю газети.

Вивченням місця заголовків та їх значення в композиції газети займалися вчені та практики: Б. А. Вяземський, С. І. Галкін, О. П. Кисельов, В. В. Попов, І. М.Табашніков, Е. В. Фастовець, О. К. Мелещенко, В. Ф. Іванов та ін. Автори аналізують передумови виникнення елементів, що входять до заголовного комплексу, схеми їх розташування відносно текстового матеріалу. Але залишається поза увагою проблема взаємозв’язку один з одним елементів, що дають коротку інформацію про зміст матеріалу.

До системи рубрикації газети можна віднести цілий ряд її складників, які тією чи іншою мірою розкривають зміст матеріалів і виконують інші функції заголовків. Характер змісту й форми газети (газетний номер складається з великої кількості відносно самостійних матеріалів, різних за призначенням, обсягом, тематикою, жанром, адресністю й іншими характеристиками) обумовлює неоднорідну, багатоелементну структуру заголовної частини. Кожна публікація вимагає особливої уваги. І якщо книжкові видання обмежуються заголовком і підзаголовком, то в періодичних виданнях з’являються такі елементи, як шапка, рубрика, лід, анонс, вріз, резюме тощо, різноманітні сполучення яких утворюють велику кількість варіантів оформлення. Газетний заголовок може включати також зображальні елементи.

Параметри заголовних компонентів визначаються форматом газети й стилем її оформлення, кількістю матеріалів на сторінці, кількістю та розміром зображальних елементів, наявністю декоративних елементів, групуванням матеріалів у добірки. Наприклад, формат газети А3 передбачає меншу кількість публікацій на сторінку та їх менший обсяг порівняно із газетами формату А2. Відповідно до цього зменшується площа заголовного комплексу, кількість компонентів. Щоденні газети подають більше коротких повідомлень порівняно з аналітичними матеріалами на всю сторінку тижневиків. Зміст газетного матеріалу, його місце розташування в номері та на сторінці, значеннєве навантаження заголовка визначають прийоми його оформлення. У заголовному комплексі органічно зливається змістова й графічна частини, відображаються особливості змісту видання та стилю його оформлення.

Публікація добірки під постійною рубрикою додає всім складникам газети, крім просторової характеристики, ще й тимчасовий показник. І відповідні архітектонічні елементи виконують додаткове завдання – вказують читачеві на постійні ознаки текстових та зображальних матеріалів, які входять до складу постійної добірки, навіть при розташуванні її на різних сторінках або в різних номерах. Анонси, винесення початку матеріалу на першу сторінку вимагає використання змістового елемента: вказівки на продовження або початок.

Оформлення елементів рубрикаційної системи здійснюється через титульний шрифт, пробільні та службові елементи, форматування. Новітні досягнення у видавничих технологіях надають можливість чітко визначити параметри кожного з елементів газетної сторінки залежно від призначення.

Заголовні елементи можуть стосуватися однієї публікації або кількох. Лише з однією публікацією виступає власне заголовок – назва даного матеріалу. Інші елементи: підзаголовок, рубрика, анонс, вріз, епіграф – можуть використовуватися як для одного, так і для кількох матеріалів.

Застосування та графіка заголовних елементів визначаються періодичністю звернення до визначеної теми в газеті. З номера в номер повторюються рубрики або шапки – назви розділів газети, тематичний напрямок публікації, «відокремлена складова частина видання». Іноді в цій якості виступає вріз або епіграф. Усі інші елементи заголовного комплексу не повторюються.

Характер й обсяг інформації, що передається, є основними при формуванні заголовного комплексу. Заголовок може відобразити всі інформаційні властивості публікації: тему статті, авторські та редакційні оцінки, часові характеристики, жанр, авторство та адресацію. Але такої повної інформації газетний матеріал вимагає рідко, головне – тема публікації, яка виноситься в заголовок і рубрику – графічно-змістовий центр заголовного комплексу. Але середні й великі за обсягом матеріали потребують додаткової інформації. Тоді в заголовний комплекс вводяться такі елементи, як підзаголовок, анонс, лід, резюме.

Без заголовка газетний матеріал втрачає сенс, але підзаголовки в газеті відіграють роль іноді важливішу за основний заголовок – не лише коротко розкривають зміст, але й оцінюють матеріал. У 16 % газет відсутні підзаголовки, а 13 % сучасних газет не застосовують основних підзаголовків, але є внутрішні, у 25 % газет – навпаки. У газетах «Урядовий кур’єр», «Демократична Україна» підзаголовки відсутні, але їх роль виконують ліди. Не існує газет, у яких були б відсутні ліди й підзаголовки одночасно.

Якщо основний заголовок відсутній, його заміняє назва рубрики, підзаголовок, лід або декоративні елементи. Кожна газета обирає певний стиль оформлення заголовків:

– заголовок набирається титульним шрифтом без будь-яких декоративних елементів у 58% газет;

– заголовок підкреслюється або береться у неповну рамку при розташуванні посередині – 12 %;

– заголовки оточують рамкою: усі – у 9%; у певних випадках: бічний блок, заголовок добірки, заголовок посередині текстового блока – 16 %;

– заголовки частини матеріалів встановлюються на виворотку або в тіньовій рамці – 28%;

– поєднання кількох заголовних компонентів у блок (наприклад, заголовка, зображення, підзаголовка або ліда) і розташування їх у рамці або на підкладці – 7 %;

– застосування складених лінійок або інших декоративних елементів для виділення заголовка – 9%;

– заголовок-вивороток або поверх зображення.

Архітектонічний заголовок поєднується з декоративними елементами відповідно до накреслення шрифту: напівжирні й жирні шрифти не сполучаються зі світлими лінійками або, навпаки, світлі шрифти – з жирними, плашка чи вивороток несумісні з тонкими, курсивними шрифтами. Заголовний комплекс, розташований у повній або неповній рамці збільшує свою площу до формату потрібної кількості шпальт і врівноважує всі елементи сторінки.

Інколи зустрічається такий різновид заголовка, як заголовок-прапорець – коли назва найважливішого матеріалу стоїть угорі на всю ширину добірки або тематичної сторінки, охоплюючи й інші матеріали. Такий заголовок можна вважати і шапкою, і рубрикою.

У сучасних газетах шапки вживають рідко, замість них у 80% газет колонтитул має назву тематичної сторінки. У 94% газет назва тематичної сторінки займає весь формат сторінки з однаковими відступами з обох боків. Шапки використовують як прийом об'єднання добірки або тематичних сторінок. Поява їх над одним матеріалом у 150 – 200 рядків не завжди доречна. Нерідко шапка береться в рамку або встановлюється на плашці. Кілька матеріалів, об’єднаних шапкою (не в колонтитулі) обмежується рамкою або лінійками, а шапка розташовується на плашці або виворотку.

Отже, класифікуємо способи оформлення шапок у сучасних газетах:

– зображально-текстова шапка;

– шапка на частину сторінки;

– шапка у верхній частині сторінки поряд із коротким повідомленням;

– шапка – назва тематичної сторінки в колонтитулі збоку (ліворуч або праворуч);

– назва тематичної сторінки по центру колонтитула без декоративних елементів, на плашці, підкреслена;

– колонтитул містить лише назву тематичної сторінки;

– назва тематичної сторінки під колонтитулом без декоративних елементів або плашці;

– шапка-рубрика.

Рубрика узагальнює, конкретизує тематику матеріалу (наприклад – «Економіка», «Будьмо здорові», «Видатні особи»). Рубрики сучасних газетних видань можна класифікувати: за періодичністю (постійні, тимчасові, одноразові), графічним оформленням та композиційним виконанням. Існують газети, в яких рубрики на сторінках узагалі не вживають (наприклад, «Нова генерація»).

Періодичність появи рубрик різноманітна: щономера, у певні дні тижня, щомісяця. Постійними є рубрики, існуючі тривалий час, але сучасні газети віддають перевагу рубрикам-заголовкам, які добираються відповідно до змісту матеріалу. Постійні рубрики мають єдине оформлення та місце розташування. Наприклад, рубрика «Останні новини» на складеній плашці-виворотці займає шпальту або її частину, обмежену рамкою.

Характер газетної інформації сприяє виникненню великої кількості різних за призначенням рубрик на одиницю обсягу матеріалу. У 75% сучасних газет кожна публікація супроводжується власною рубрикою. Рубрики-добірки з кількох публікацій однакового або різноманітних жанрів, об'єднаних загальною темою або іншою ознакою, застосовують 20% газет. Інколи можна побачити рубрику на цілу газетну сторінку, але така рубрика за своїми властивостями є аналогом шапки. Зустрічається й такий різновид, як рубрика в рубриці. Матеріал (добірка) може супроводжуватися кількома рубриками: перша уточнює харак­тер матеріалів, а друга – джерело їх одержання. Або перша конкретизує епіграф, а друга – текст, як, наприклад, у газеті «Українське слово». У добірці коротких повідомлень, бічному блоці основний заголовок нерідко відсутній, а є лише назва рубрики.

Аналіз сучасних газет показує, що рубрика застосовується:

- для кількох матеріалів на одну тему;

- добірок матеріалів приблизно однакових за обсягом і обмежених рамкою;

- одного матеріалу із власною рубрикою;

- рубрика в рубриці: один матеріал (добірка матеріалів) – кілька рубрик.

В оформленні рубрик можна виділити такі типи: зображальні та текстові на плашці; виворотком; із підкресленням або в рамці; з розривом лінійки. Рубрика на плашці виворотком зустрічається найчастіше – у 43 % газет. Наступною за частотою застосування йде рубрика, виділена лінійками – у 14% газет, рамками – 10%, підкладками – 5% газет. Плашка рубрики може перериватися заголовком або зображенням. Рамкою назва рубрики обрамляється при поєднанні її із зображальними елементами. Наприклад, у «Демократичній Україні» рубрики виділяють подвійними лінійками зверху та знизу, а у випадку розташування під попереднім матеріалом, відокремленим лінійкою, – підкреслюють подвійною лінійкою. Назва рубрики може зорово продовжуватися широкою лінією у вигляді плашки.

Більшість сучасних газет (92%) усі рубрики оформляють однаково, до того ж усі вони шрифтові. Але в газеті може бути до 4 різновидів оформлення рубрик: на виворотку, підкладці, плашці. Вони можуть закінчуватися плашкою на ширину матеріалу або взагалі не мати декоративних елементів.

Композиційні варіанти рубрики зводяться до таких: над або під основним заголовком, поряд або на відстані від заголовка, вертикальна. У 83% газет рубрика розташована над основним заголовком (звідси інша її назва – надзаголовок), але стиль оформлення деяких газет дозволяє розташовувати рубрики поряд із основним заголовком, під заголовком, поряд із зображенням або підзаголовком, у середині матеріалу. Інколи назва рубрики встановлюється вертикально у верхній частині матеріалу або на його висоту. Так оформлений заголовний елемент обов’язково повинен виділятися виворотком чи рамкою з підкладкою. Також рубрика разом із заголовком єдиним блоком установлюється посередині тексту в рамці або без неї.

Вирівнювання назви рубрики не постійне: зустрічаються варіанти на ширину тексту, центровані, з виключкою ліворуч або праворуч. Права виключка застосовується в 35 % матеріалів, розташованих з правого боку сторінки, а основний заголовок при цьому знаходиться ліворуч. У газеті «Хрещатик» рубрики розташовує між заголовком та текстом із виключкою праворуч, і виділяють їх темною плашкою, а в добірках плашка-вивороток стає засобом відокремлення матеріалів. Права виключка рубрики може бути пов’язана зі способом розмежування матеріалів, коли вона стає продовженням лінійки. Контурний шрифт назви рубрики на темній плашці органічно сприймається з правого боку.

Підзаголовок буває основним та внутрішнім. До першого відносять такі, що стосуються всього матеріалу. Їх призначення полягає в поясненні та деталізації основного заголовка або наданні йому іншого смислу. Наприклад, заголовок «Опозиція перед парламентським хрещенням» доповнюється підзаголовком «Чи діждемося Вашингтона з опозиційним праведним законом?».

Підзаголовок, особливо тематичний, найчастіше розташовують безпосередньо під заголовком в окремому рядку, за центральною віссю текстового матеріалу або асиметрично, із виключкою ліворуч або праворуч. Для економії місця на сторінці підзаголовок може стояти поряд з основним заголовком, на одному рівні з ним. Розташований між рубрикою та основним заголовком (над ним) підзаголовок стає подібним до ліду. Також підзаголовок може стояти поряд із назвою рубрики.

Іноді підзаголовок установлений під основним заголовком на змен­шений формат: приміром, якщо заголовок займає три текстові шпальти, підзаголовок установлюють під ним, але на формат однієї або кількох центральних шпальт. Тоді він виділяється короткою тонкою лінійкою, зірочкою або іншим фігурним елементом, плашкою, виворотком.

У більшості газет усі підзаголовки оформляють однаково – застосовують один і той самий шрифт та кегль безвідносно до кегля та шрифту заголовка, виділяють його лінійкою, неповною або повною рамкою, встановлюють на плашці, виворотку і розташовують відносно заданої осі. Наприклад, у газеті «Вечерние вести» усі підзаголовки набрані однаковим шрифтом та кеглем, в «Україні молодій» підзаголовки розташовані лише на сірих плашках, у «Фактах» підзаголовки складають жирним курсивом гарнітури основного заголовка, але меншого кегля і підкреслюють жирною лінією.

Перенесення підзаголовка в середину текстового матеріалу розбиває великий за обсягом текстовий блок на частини та позбавляє скупченості заголовних компонентів в одному місці. У такому випадку він виділяється рамкою або лінійками зверху й знизу.

Другий вид підзаголовків – внутрішні – назви окремих частин публікації, які розділяють текстовий матеріал великого обсягу на кілька частин. Наприклад, матеріал на всю сторінку із назвою «Чи спроможна Україна стати новим туристич­ним раєм?» має пояснювальний підзаголовок «Торік в Україну в’їхало 11 млн. іноземних громадян» та кілька внутрішніх підза­головків: «Статистика знає все», «Туризм без доріг неможливий», «Проблеми й негаразди створюємо самотужки», «З’являються маршрути, хороші й різні», які дають достатньо повне представлення про матеріал на всю сторінку.

Внутрішні підзаголовки розташовуються в окремому рядку безпосередньо над тієї частиною газетного матеріалу, якого стосується, з однаковими від­ступами з обох боків або асиметрично, із лівою чи правою виключкою. Інколи вони утворюються виділенням засобами верстання.

Для внутрішніх підзаголовків обирають однаковий з іншими підзаголовками шрифт або набирають жирним шрифтом тієї ж гарнітури, що й основний текст. У деяких газетах внутрішні підзаголовки виділяють декоративними елемен­тами: відкреслюють ліній­ками, розташовують на плашках.

Різне оформлення основного та внутрішніх підзаголовків визначається їх роллю в текстовому матеріалі.

Інколи кілька підзаголовків виносять на початок публікації та подають як окремий блок – анонс. Така група підзаголовків сильно виділяється на сторінці й допомагає читачеві швидко зорієнтуватися в змісті матеріалів газети, хоча й займає невелику площу. У добірках анонс заміняє основний заголовок або зображальний елемент. Невеликі за обсягом матеріали іноді подають на початку анонс, і такий графічний акцент посилює графічно-змістову структуру публікації та взагалі графіку сторінки і дає змогу не дробити текстовий блок на частини.

Перші сторінки майже всіх сучасних газет містять анонси під рубрикою «Сьогодні в номері» у вигляді переліку заголовків разом із підзаголовком, зображенням, назвою рубрики, початком матеріалу. Деякі газети на першу сторінку виносять кілька зображальних заставок-символів, що знайшли відображення в даному номері газети.

Окремим елементом заголовного комплексу є розгорнута форма підзаголовка у вигляді виділеного стислого вступу – ліду, який стосується окремого матеріалу або добірки й доповнює основний заголовок. Його виносять у верхню частину або на середину матеріалу й виділяють пробільними елементами, лінійками, рамкою, підкладкою, набирають жирним шрифтом.

У 65% матеріалів лід розташований у верхній частині, 12% газет його встановлюють над основним заголовком або поряд із ним, 15% матеріалів мають лід над першими шпальтами тексту. Лід може займати площу біля зображального елемента на його висоту. У такому випадку ліва виключка утворює простір між лідом та зображенням, що відтіняє його.

Лід може бути виділений пробілами, фігурними або кутовими лінійками, рамкою, вертикальною або горизонтальною лінійкою, розташований на підкладці, бути виворітним, відкреслюватися вертикальною лінійкою, поєднуватися із зображальними елементами, бути виворітним на висоту матеріалу або просто виділятися виключкою.

Нерідко лід замінює інші заголовні компоненти. Так, у газеті «Україна і світ сьогодні» взагалі ніколи не використовуються звичайні підзаголовки, але кожний матеріал супроводжується лідом, набраним жирним курсивом гарнітури основного тексту. У газеті «Експрес» майже кожна сторінка має лід-шапку: зверху двома-чотирма рядками шрифтом великого кегля коротко пояснюється тематика матеріалів. Ще один нечастий, але яскравий спосіб оформлення ліду – поєднання шрифтових та зображальних елементів.

Подібною до ліду є виділена особливим накресленням шрифту, а іноді й форматом, початкова частина публікації або перша фраза. Наприклад, у газеті «Вечерние вести» жирним шрифтом набирають перше речення кожного матеріалу, а у «Високому замку» – перший абзац. Таке виділення замінює не лише підзаголовок, але й лід.

Вріз – стисле повідомлення, яке пояснює або коментує текстовий матеріал. Іноді в цій ролі виступає коментар автора або фахівця з даної проблеми, висновки, додаткова або пояснювальна інформація, яка супроводжується, наприклад, фотографією. У 45% сучасних газет вріз відсутній.

На сьогодні серед засобів оформлення врізів найпоширеніший – окреслення простою або фігурною рамкою – у 26% газет, поєднання з підкладкою – у 12%. Вріз, розташований на підкладці або виворотку – 7% газет – є дійсним засобом акцентування. До того ж він якоюсь мірою відіграє роль зобра­жального матеріалу. Виділення врізу лише шрифтовими та пробільними елементами дає змогу розташувати на сторінці більше зображальних матеріалів. Лінійками вріз виділяють 10% газет, і вони не обов’язково повинні бути горизонтальними.

Епіграф або цитати за засобами оформлення можна віднести як до врізу, так і до ліду. У газеті епіграф зустрічається дуже рідко і відрізняється від книжкового: він стосується не лише окремого матеріалу, а й усієї сторінки. Епіграф – це не обов’язково цитати, ним можуть бути і самостійні повідомлення. У газеті «Українське слово» епіграф має пояснювальний фотопортрет та рубрику, відмінну від назви рубрики текстового матеріалу.

Матеріал може мати кілька епіграфів, розташованих посередині тексу, наприклад, після кожного внутрішнього підзаголовка.

Окрім названих, у сучасних газетах засобами оформлення виділяють такі текстові блоки, які умовно можна віднести до заголовного комплексу:

► прізвище автора – лінійки, рамки, квадрати;

► текстівка – вивороток, лінійка, рамка, кружок;

► довідка – підкладка, рамка;

► коментар – фігурна рамка-підкладка;

► від редакції – плашка-вивороток;

► післямова – рамка з тінню;

► P.S. – проміжки, інший шрифт;

► афоризм тижня – рамка та підкладка;

► до речі – рамка та підкладка.

Рубрикація розкриває будову друкованого твору, показує читачеві зв’язок та взаємозалежність усіх складників його ієрархічної будови, допомагає краще зорієнтуватися в його змісті. Системний розгляд та аналіз сучасних газетних видань дає змогу виділити основні тенденції в застосуванні того чи іншого стилю оформлення заголовків і визначити доречність й актуальність відомих прийомів та засобів.

Поиск по сайту: