Організація роботи журналіста

На сьогодні робота в багатьох ЗМІ починається з підписання контракту (трудового договору). Порядок, що існував раніше, був загальним, критерії професійної непридатності журналіста ніде не були сформульовані й позбавити редакційний колектив від „баласту” серед творчого колективу за допомогою КЗОТу було практично неможливо. Контракт дозволяє вносити додаткові умови роботи, оговорювати її термін та умови продовження контракту. Це дає редактору зручну форму регулювання складу редакції, позбавлення від слабких працівників, заміни їх більш досвідченими, ініціативними. Контрактна система змушує працівників редакції думати про продовження контракту й працювати на повну силу.

Трудовий договір являє собою угоду між працівником і редакцією, за яким працівник зобов’язується виконувати роботу з певної спеціальності або на посаді з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку редакції, за що адміністрація зобов’язується виплачувати заробітну плату й забезпечувати умови праці, оговорені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін. Уклавши трудовий договір із редакцією, працівник стає членом її трудового колективу і на нього поширюються норми трудового законодавства. Він отримує право на відповідні соціальні гарантії та пільги (компенсація за тимчасову непрацездатність, щорічна відпустка та ін.).

У трудовому договорі конкретизуються обов’язки редакційного працівника відповідно до тієї спеціальності (посади), на яку його приймають. Список обов’язків у вигляді посадової інструкції має бути затверджений адміністрацією редакції, і з ним повинні бути ознайомлені всі нові співробітники редакції. Практика багатьох редакцій свідчить, що в більшості випадків адміністрація ігнорує цю норму, унаслідок чого при розподілі праці виникають конфлікти між членами редакційного колективу.

Влаштовуючись на роботу в редакцію газети, працівник займає певну посаду, бере на себе виконання конкретних обов’язків. Вивчаючи у вузі свою специфіку „в цілому”, він опановує тонкощами лише на практиці. І тут остаточно вибирає для себе певну журналістську спеціальність, яких досить багато в газетній справі. Галузева спеціалізація пропонує такі напрями:

- журналіст-політолог;

- журналіст-економіст;

- журналіст-аграрник;

- журналіст-міжнародник;

- журналіст, який спеціалізується в галузі науки й техніки;

- журналіст, який спеціалізується в галузі моральної тематики.

Функціональна спеціалізація:

- власний кореспондент;

- спеціальний кореспондент;

- співробітник секретаріату;

- фотокореспондент;

- газетний дизайнер.

Жанрова спеціалізація:

- репортер;

- коментатор;

- оглядач;

- рецензент;

- нарисист;

- фейлетоніст;

- памфлетист;

Спеціалізація за типом періодичного видання:

- журналіст дитячої преси;

- журналіст молодіжної преси;

- спортивний журналіст;

- військовий журналіст;

- журналіст районної преси;

- журналіст інформаційно-комерційної преси;

Спеціалізація за типом ЗМІ:

- газетник;

- співробітник журналу.

Деякі нові газети, що орієнтуються на західні модель преси, вводять нові посади: рерайтерів, стрингерів, фрилансерів, пруфридерів. Тут робота будується як на фабриці за типом „ланцюга”, коли робітничий процес розбивається на рід послідовних операцій, кожна з яких виконується окремим працівником. Одні співробітники лише збирають інформацію, інші опрацьовують цей матеріал, вибудовуючи його відповідно до конкретних цілей, треті надають йому належної для читання форми, викладають зрозумілою мовою, четверті «виловлюють» із матеріалу, що надходить, помилки, п’яті оцінюють підготовлені матеріали з погляду їх ангажованості. Цей конвеєр медіабізнесу далекий від традицій вітчизняної журналістики і не завжди приживається на нашому ґрунті.

Однією з найскладніших, але найцікавіших журналістських професій є робота власного кореспондента. До неї залучаються найбільш досвідчені співробітники редакції. Адже їм доводиться виконувати практично функції співробітників усіх творчих підрозділів, покладаючись на власні сили та знання. Власкорівський пункт за кордоном або в регіоні – це фактично редакція в мініатюрі. Власкор повинен володіти тематичною та жанровою універсальністю – писати на будь-яку тему, у будь-якому жанрі, причому оперативно. Крім того, він має бути фахівцем по країні, регіону, які висвітлює, – знати їх історію, культуру, сучасне політичне, економічне життя, обирати з цього обсягу інформації найбільш актуальну, цікаву для читача.

Щоб вчасно висвітлювати всі важливі події на своїй території, власкор повинен бути гарним організатором. Оскільки час, відстані, моральні та фізичні ресурси не дають йому можливості побувати в усіх місцях одразу, він повинен налагодити безперебійну інформаційну мережу, яка б надавала йому необхідні повідомлення. Для цього необхідно встановити зв’язки з місцевими органами управління, їх прес-службами, соціальними інститутами, громадськими організаціями. Не останню роль відіграють і зв’язки з місцевими ЗМК. Велику економію часу й широкий діапазон інформації надає власкору організація свого авторського активу, до якого можуть входити й місцеві журналісти. Власкор повинен уміти швидко знайти газеті автора, спеціаліста, допомогти йому обрати і чітко сформулювати тему майбутнього виступу, підказати, як краще літературно оформити його. З огляду на це власкор має бути гарним редактором. В обсяг його роботи входить правка, доробка матеріалів інформаційних агентств.

Власкор повинен мати високий рівень самодисципліни. Він самостійно планує свій день, організує масові заходи від імені газети та ін. Від його особистих якостей, ініціативи, відповідальності, наполегливості буде залежати, наскільки повно й різнобічно висвітлює газета ввірений йому регіон.

Безпосередньою роботою зарубіжних кореспондентів керує міжнародний відділ редакції, а також один із заступників головного редактора газети. Діяльність власкорів планується так само, як і робота співробітників апарату редакції.

Незважаючи на універсальність роботи власкора, йому потрібна ще й вузька спеціалізація. При глибокому освоєнні якогось кола проблем тематичної, регіональної спеціалізації журналісту не обійтись без якісних допоміжних матеріалів, досьє. Постійне наповнення, переробка, аналіз різної інформації в рамках інтересів власкора є невичерпним джерелом нових тем газетних виступів, підвищує рівень компетентності журналіста.

Спеціальні кореспонденти – мобільний загін найбільш досвідчених журналістів, призначений для виконання важливих оперативних завдань редакції. Зазвичай на цю посаду зараховують талановитих ініціативних співробітників, які можуть швидко підготувати необхідний для газети матеріал, розібратися на місці у складних ситуаціях та проблемах. Спецкори зазвичай закріплюються за галузевими відділами або працюють під керівництвом секретаріату. У багатьох газетах практикувалась сумісна робота спеціальних і власних кореспондентів над найбільш складними й актуальними матеріалами.

Важливе місце в підвищенні професійної кваліфікації займає постійне творче навчання журналіста. Воно проходить у різних формах:

- спільна робота над матеріалом молодого й більш досвідченого журналіста;

- обговорення важливих матеріалів співробітників у відділі перед їх публікацією;

- тематичні семінари в рамках редакції;

- творчі наради за жанрами;

- тижневі виробничі летючки;

- творчі звіти працівників;

- наради власкорів в апараті редакції;

- стажування власкорів у відділах редакції.

Робоче місце, інструментарій журналіста. Ефективність роботи журналіста багато в чому залежить від конкретної організації його праці на робочому місці. Нова техніка, що надійшла в редакцію, значно економить робочий час. Персональний комп’ютер – на сьогодні основний засіб виробництва: на ньому журналіст суміщує роботу автора, редактора, машиніста, співробітника секретаріату, що оформлює рукописи. Доступ до різних баз даних, Інтернету допомагає оперативно збирати потрібні факти.

Особливу роль відіграє ПК у роботі секретаріату в ході верстки номера. Оформлювачі, дизайнери, художники, журналісти за його допомогою створюють готові шпальти, замінюючи весь громіздкий у минулому друкарський процес верстки на талері (коли в металічну раму виставляли по мальованому макету газетні матеріали, відлиті в металічних рядках, а потім робили паперові відбитки). Комп’ютерна мережа редакції зручна й для керівників: у будь-який момент вони можуть проглянути наповнюваність матеріалами шпальт номера.

Соціально-психологічний клімат (СПК) у редакції газети – важливий фактор, що впливає на ефективність роботи співробітників. Недооцінювання його призводить до серйозних наслідків. Негативний СПК у колективі, безпосередньо впливає не лише на внутрішнє життя, але й на якість продукції, і, врешті, на рівень взаємодії того чи іншого ЗМІ з аудиторією.

СПК трактують як сукупність міжособистісних відношень, які встановлюються на основі суб’єктивних та об’єктивних зв’язків між членами колективу й створюють стійкі групові настрої, думки, певний соціально-психологічний стан, що проявляється у всіх сферах діяльності колективу, характеризує рівень колективної свідомості, стан, від якого залежить ступінь активності колективу в досягненні цілей, які перед ним стоять. Вбираючи всю сукупність відношень, що виникають між членами колективу в процесі їх спільної діяльності, СПК не зводиться до суми цих відношень, а являє собою інтегральне утворення, яке має власні характеристики, що й визначають тип клімату. Він набуває відносної самостійності й починає здійснювати зворотний вплив на групову діяльність й окрему особистість. Іншими словами, СПК має двоїсте значення. З одного боку, це продукт спільної діяльності людей, а з іншого – фактор, що здійснює вплив на ефективність цієї діяльності.

Стосунки членів колективу один з одним поділяються на 2 групи: відношення між керівниками та підлеглими і стосунки між рівними між собою за посадами. Взаємозв’язки співробітників у першій групі („по вертикалі”) складаються під впливом стилю керівництва, добору й розстановки кадрів, їх професійного навчання, дотримання виробничої дисципліни та ін. Відношення в іншій групі („по горизонталі”) будуються з урахуванням розуміння й виконання покладених на співробітників професійних ролей і виражаються в їх спрацьованості, згоді, сумісності, дружбі. На стосунки людей великий вплив мають особисті якості членів колективу – комунікабельність, замкнутість, сором’язливість, самостійність, чесність та ін.

Творчий характер журналістської праці накладає особливий відбиток на весь клімат у колективі, організаційні форми спільної діяльності. Тут особливо актуальна проблема суміщення свободи з дисципліною, різноманітності та змінності з постійністю, незалежності з підпорядкованістю.

Поиск по сайту: