Структура редакції як трудового колективу

Трудовий колектив редакції – складне, неоднорідне за структурою об’єднання людей. В одних редакціях до трудового колективу відносять усіх працівників редакції, включаючи її адміністрацію, при цьому частіше вживають поняття „редакційний колектив”, в інших під трудовим колективом розуміють об’єднання робітників, що знаходяться в трудових відносинах з редакцією.

Трудовий колектив редакції – це об’єднання всіх працівників, що здійснюють спільну трудову діяльність у редакції на основі трудового договору. Іншими словами, членами трудового колективу, з усіма правами й обов’язками, є всі, хто уклав з редакцією трудовий договір.

Кількісний склад трудового колективу редакції може нараховувати від одного до кількох десятків людей. У його складі можуть діяти й редакції додатків до основного видання (на правах підрозділу – без утворення юридичної особи). Так, редакція тижневика „Аргументи і Факти” має понад 10 додатків зі своїми редакціями, більшість із яких знаходиться на правах підрозділів редакції основного видання. У ході функціонування редакції кількість співробітників може суттєво змінюватися.

Структура редакції, як і будь-якого трудового колективу – виробничого або творчого, якщо її розглядати з погляду соціальної психології, складається з кількох локальних підструктур:

- функціональної;

- організаційної;

- соціально-психологічної;

- соціально-демографічної,

які активно впливають на ефективність діяльності редакційного колективу.

Функціональна підструктура – це такий розподіл праці між членами колективу, при якому функції кожного співробітника визначають його місце в даній структурі. Дослідники виділяють кілька типів функціональної підструктури:

- ланцюжок – робітничий процес розбивається на ряд послідовних операцій, кожна з яких виконується окремим працівником;

- зірка – кожен член колективу виконує свою роботу незалежно від інших, але кінцеві результати стікаються у загальний центр;

- коло – закінчення однієї операції стає початком наступної.

Функціональна підструктура редакції і кожного її творчого відділу вибудовується за принципом „зірки”. Кожен співробітник у відділі і кожен відділ редакції виконує певний обсяг роботи незалежно від інших. Праця здебільшого не є початком або продовженням чиєїсь роботи, а як готовий продукт надходить до єдиного інтегруючого центру (у відділі – до завідувача, у редакції – до відповідального секретаря).

Функціональна підструктура редакційного колективу різноманітна, оскільки функції співробітників редактора, секретаріату (організаційно-управлінські), кореспондентів (літературна, редакторська, організаторська робота), допоміжних служб (технічна робота) різняться. Існує значна розбіжність навіть у функціях кореспондентів, наприклад фотокореспондента, співробітника галузевого чи жанрового відділу.

Споріднені відділи (наприклад, економічні), у газетах різних рівнів також мають неоднакову структуру. Чим вищий рівень видання, тим складніші завдання журналістів, тим конкретніше різняться між собою обов’язки співробітників, і більше з’являється журналістських спеціальностей. У районній газеті з чисельністю 1 – 2 чоловіки, співробітнику необхідно знати всю тематику власного відділу, виступати з будь-якого приводу й у будь-якому жанрі. У великих, федеральних газетах із великими штатами журналісти мають можливість спеціалізуватися за певними темами, проблемами, у певних жанрах.

Стає очевидним, що на співробітника відділу районної газети покладається виконання набагато більшої кількості функцій, ніж на журналіста великого видання. Резерви в часі, фізичних, моральних та інших можливостях залишаються в кожного практично одні й ті ж. Тому якість виконуваних функцій буде різною.

Наукова організація праці передбачає розширення функціональної структури, введення нових посад для виконання функцій, яких потребує газетна практика.

Нові функції, які доводиться виконувати редакційному колективу за умов ринкового суспільства, безпосередньо відбиваються на функціональній структурі. Так, бажання вижити змушує газети й журнали у великих обсягах публікувати рекламні оголошення, що вводить до функціональної структури обов’язки рекламних агентів, співробітників рекламного відділу або агентства при редакції, які займаються збром та оформленням реклами. Небажання користуватися невигідними умовами монополістів розповсюдження періодики диктує багатьом редакціям створення відділів розповсюдження власного інформаційного продукту.

Редакційні колективи, що дорожать своєю репутацією, стежать за тим, щоб їх тексти відрізнялись точністю, високим ступенем достовірності. Для цього в склад редакції доводиться вводити посади наукових редакторів або позаштатних кореспондентів.

В ілюстрованих журналах, які широко використовують графіку, фотографії, колір, крім працівників секретаріату для оформлення шпальт потрібні художник та більдредактор – співробітник, що займається редагуванням фотографій, тобто їх кадруванням, виразністю, ліквідуванням зайвого на знімку для його більшої виразності, художній редактор. У деяких редакціях введено посаду арт-директора.

Вільне плавання в ринковому морі дає виданням і цілковиту свободу у формуванні функціональної підструктури. Хтось уводить менеджера зі зв’язків із громадськістю, референта-перекладача, тестову лабораторію, рекламно-маркетингову службу. Усе впирається в їх фінансове забезпечення, адже для виконання кожної нової функції потрібні відповідні кадри співробітників, яких слід забезпечити зарплатою, виробничими площами, оргтехнікою і т.ін. Тому багато редакторів із метою економії прагнуть виконувати роботу меншою кількістю співробітників, покладаючи на них не одну, а кілька робочих функцій, що не завжди себе виправдовує, оскільки призводить до зниження якості праці.

Організаційна підструктура визначає основні професійні ролі, норми й правила ділових взаємозв’язків співробітників, забезпечує їх виконання за допомогою трудового законодавства, статуту редакції. Вона виявляється в системі посад, у документах, що фіксують права та обов’язки працівників, правила, яких вони зобов’язані дотримуватись у процесі діяльності, дисциплінарні норми і санкції та ін. Організаційна підструктура визначається функціональною підструктурою, вибудовується так, щоб забезпечити чітке виконання й координацію функцій кожного працівника.

Ця підструктура відбита у штатному розкладі редакції. Вона складається з головного редактора, його заступників, комерційного директора (в ілюстрованих виданнях також арт-директора або арт-редактора), відповідального секретаря, його заступників, художника, дизайнерів-оформлювачів, випускових, завідувачів відділів (у великих відділах також заступників завідувачів відділів), кореспондентів відділів, власних кореспондентів газети за кордоном і в регіонах, співробітників служб, відділів реклами, маркетингу, розповсюдження.

Іноді функціональна підструктура не підкріплена організаційною. Наприклад, журналісти-фейлетоністи в штатному розписі багатьох редакцій не передбачені. Співробітники, які спеціалізуються в цьому жанрі, займають різні посади, що не відповідають виконуваним функціям. Вони числяться репортерами, заступниками відповідальних секретарів, співробітниками відділів листів, коректорами та ін., що не сприяє їх плідній творчій діяльності. По-перше, фейлетоністу часто доводиться виконувати функції тієї посади, на якій він закріплений, а це відбирає час, який можна було витратити на підготовку сатиричних матеріалів. По-друге, він втрачає на зарплаті. По-третє, таке невизначене положення в колективі негативно відбивається на його психологічному стані. Найоптимальніший вихід із ситуації – створити в штаті редакції відповідну посаду, окреслити конкретне коло обов’язків для їх виконання.

Соціально-психологічна підструктура відбиває психологічні зв’язки співробітників – симпатії, антипатії, авторитет окремих членів колективу, спільність інтересів та ін. Якщо організаційна підструктура відбиває формальні, офіційні відносини між співробітниками в процесі виконання ними службових обов’язків, то соціально-психологічна – неформальні, емоційні зв’язки (ці підструктури називають також зовнішньою і внутрішньою, формальною і неформальною).

Життєдіяльність колективу багато в чому залежить як від зовнішньої підструктури, так і від внутрішньої. Роль формальної підструктури зростає зі збільшенням колективу. Головне в ньому – чіткий розподіл прав та обов’язків кожного працівника. У невеликому колективі такий розподіл може скластися неформально, природнім ходом подій.

У багатьох редакційних колективах панують неформальні стосунки, як і в будь-якому творчому середовищі. Журналістська праця потребує бережливого ставлення до індивідуальності співробітника, замість авторитарного стилю керівництва в редакції віддається перевага демократичному. Для належної праці колективу важливо, щоб неформальна структура наближалась до формальної, а службова роль журналіста відповідала його творчим і діловим якостям, щоб думка про нього керівництва не розходилась із думкою інших членів колективу.

У кожному колективі є досвідчені журналісти. Саме їм слід доручати ділянки роботи, що відповідають їх творчим і діловим якостям. Постійне поєднання зовнішньої та внутрішньої структур відділу й редакції є джерелом якісного покращення колективу та його успішного функціонування.

Соціально-демографічна підструктура дає уявлення про склад співробітників редакції щодо статі, віку, професії, соціального становища та ін. Вона також відіграє певну роль в ефективній діяльності колективу. На перший погляд здається, що однорідний склад редакції у віковому та статевому відношенні найбільш мобільний, організований, краще виконує роботу, ніж колектив, у якому працюють жінки й чоловіки, молоді й літні співробітники. Однак, на думку спеціалістів, більш злагоджено працює колектив, у якому представлені особи різного віку та статі.

У газетній політиці є певні традиції. Наприклад, у більшості редакцій у політичному та економічному відділах зазвичай працюють чоловіки. У відділах листів, культури і побуту – жінки.

Як показує практика, недоліки у діяльності однорідного за віком колективу іноді проявляється в редакціях молодіжних газет. Часто завідувач відділом і за віком, і за досвідом такий самий, як і його співробітники. З одного боку, тут швидко встановлюються дружні, неформальні стосунки, з іншого – авторитет завідувача як керівника колективу залишається низьким, оскільки він не підкріплений ні досвідом, ні особливими творчими та організаторськими здібностями, ні офіційним статусом. Як результат, немає ні достатньо організованого колективу, ні налагодженої роботи.

Відповідність функціональної та організаційної, організаційної та соціально-психологічної підструктур, правильне регулювання соціально-демографічної підструктури колективу відкривають додаткові резерви для підвищення рівня організації редакційної роботи, покращення якості й ефективності журналістської діяльності.

Поиск по сайту: