Структура редакції періодичного видання

Виступаючи елементом системи масової інформації, редакційний колектив, у свою чергу, являє собою складну соціальну систему, в яку входять численні структурні елементи.

Основна функція редакційного колективу – вироблення соціально значущої інформацій для певної аудиторії, яка має в ній потребу, – конкретизується у функціях структурних підрозділів редакції, а ті, у свою чергу, у функціях окремих співробітників. Утворюється своєрідна функціональна драбина, на вершині якої – цільова функція суспільства або його частини (соціальної або політичної групи, прошарку, класу), що визначає характер усіх функцій (цільова функція суспільства – функція системи ЗМІ – функція редакційного колективу – функція підрозділу редакції – функція журналіста).

Відповідно до функцій, покладених на редакційний колектив, створюється його структура. Поняття „структура” означає певний взаємозв’язок, взаєморозташування складових, що характеризують будову чогось. Можна сказати, що структурою редакції є певний взаємозв’язок її творчих і технічних підрозділів. Мета видавця і редакції – знайти таку структурну форму колективу (кількість і взаєморозташування редакційних ланок, кількість співробітників у них та ін.), яка б оптимально сприяла поставленим перед виданням завданням. Однак структура – це не тільки спосіб розташування елементів об’єкта у просторі, але й побудова певного процесу в часі, це чітка послідовність і ритм зміни процесу. Структура, що розглядається, функціонує в суспільстві, а не у світі речей; тому в якому б вигляді вона не виступала, вона обов’язково в кінцевому підсумку виявляється в діяльності людей. Структура редакції залежить від функцій, виконуваних її співробітниками, складається з їх дій, які становлять послідовний робочий процес, з їх соціальних та індивідуальних особливостей.

Прообраз сучасної структури редакції почав формуватися після винаходу друкарського станка І.Гутенбергом. На відміну від середньовічної редакції рукописної газети, багатолюдної через велику кількість переписувачів новин, апарат редакції друкованого видання складався лише з кількох осіб – видавця, який часто виконував і функції редактора, і його помічників, які збирали та опрацьовували інформацію. З розвитком газетної справи при капіталізмі, із збільшенням конкуренції між виданнями редакційний колектив газети суттєво розширив свою структуру за рахунок збільшення співробітників зі збору та обробки інформації, що спеціалізувалися на конкретних темах і жанрах, а також за рахунок технічних працівників, поступово перетворюючись на приватнокапіталістичне підприємство.

Редакційна структура українських газет складалась протягом багатьох років. У них поєднувались структурні елементи дореволюційних видань, газет радянського періоду й пострадянського часу. Більшість регіональних газет сьогодні дотримується структури, що встановилась у радянські часи.

Після Жовтневої революції перед робітничою пресою було поставлено нові завдання – економічне виховання мас, залучення їх у загальну роботу будівництва політико-господарського життя, які знайшли своє відображення у структурі редакцій. Для губернських та повітових міст була розроблена така програма: а) сільськогосподарське будівництво; б) фабрично-заводська промисловість; в) міське господарство; г) партійне життя; д) народна освіта; е) життя Червоної Армії. У перші роки радянської влади, незважаючи на докорінну зміну тематики видань, внутрішня організація редакцій знаходилась під значним впливом дореволюційної преси. Багато з газет, особливо провінційних, будували редакційну роботу не на галузевій (за відділами), а на жанровій спеціалізації окремих журналістів (фейлетоніст, репортер, хронікер, рецензент та ін.). Штатний розклад редакцій був дуже різним. Одним із перших підрозділів, який почав набувати рис творчої ланки, став робочий відділ. Для нього виділявся вже не один, а кілька співробітників, що складали невеликий колектив, де кожен брав на себе певну частину роботи.

У 20 – 30-х рр. творчі групи журналістів, які займалися близькими за тематикою, проблематикою питаннями, остаточно оформились як структурні ланки редакційного апарату. Кожен з керівників відділу отримував певне завдання, певну програму, у рамках якої він діяв досить самостійно. У відділах журналісти мали можливість більше проявляти свою ініціативу. Завданням редактора газети стає координація діяльності творчих підрозділів.

Після Великої Вітчизняної війни у зв’язку зі збільшенням обсягу газет була встановлена конкретна структура апарату редакції. У газетах союзних республік відкривали відділи партійного життя, пропаганди, радянського будівництва, промисловості й транспорту, сільського господарства, іноземної культури й побуту, внутрішньої інформації, листів трудящих, місцевої кореспондентської мережі. Був установлений штат власних кореспондентів із розрахунку один кореспондент на 2 – 3 райони. Кількість творчих підрозділів тут була меншою, оскільки відсутніми були відділи радянського будівництва, іноземної, місцевої кормережі.

За кілька років практика показала, що таке жорстке закріплення відділів за виданням недоцільне. Різні місцеві умови громадського життя, розвитку економіки вимагали перестановки кадрів, перегрупування творчих ланок для більш ефективної роботи редакції. Тому в 1967 р. редколегіям і редакторам газет була надана можливість самостійно затверджувати штати редакції в межах установлених планових щомісячних фондів заробітної плати за посадовими окладами працівників редакції, перебудовувати її структуру, щоб та краще відповідала завданням і функціям видання. Це дозволяло вчасно групувати творчі сили відповідно до цілей, що стояли перед газетою, укріплювати, коли це необхідно, ті чи інші ланки редакції. Так, свого часу в „Правді” за рахунок внутрішніх перестановок були сформовані відділи міжнародної інформації, зарубіжних зв’язків, тимчасові творчі підрозділи для проведення важливих газетних кампаній.

Структура редакційного колективу будувалась із урахуванням типу видання (загальнополітичні, ділові, галузеві, спеціалізовані, інформаційно-комерційні газети), його рівня (федеральні, республіканські, крайові, обласні, міські, районні, багатотиражні), періодичності виходу (від одного до семи разів на тиждень), обсягу номера, економічної специфіки регіону, де видається газета, національних, вікових та інших особливостей читацької аудиторії.

Одночасно редакційна практика виробила структурну основу, придатну для достатньо ефективної діяльності будь-якого апарату редакції. Вона складається з двох ланок: управлінська, куди входять редакторат (редактор та його заступники), редакційна колегія, секретаріат (відповідальний секретар та його заступники), і виконавча, що складалася з відділів редакції, технічних служб і корпусу власних кореспондентів. Залежно від цих факторів структурні ланки редакції можна було розвинути або, навпаки, скоротити. Так, у місцевих виданнях – міських і районних газетах – редакторат і секретаріат представлені лише редактором та відповідальним секретарями, технічні служби зведені до мінімуму, відсутні власкори.

У редакціях регіональних загальнополітичних газет сформувався певний склад творчих підрозділів, які в сукупності охоплювали основні сфери діяльності. Зокрема, у редакціях крайових та обласних газет це політичний, економічний, соціальний відділи, культури і побуту, листів, інформації, місцевої кореспондентської мережі. У кожному підрозділі під керівництвом завідувача працює 2 – 3 журналісти.

Чим складніші завдання стоять перед газетою, чим ширше охоплення суспільного життя, більший обсяг видання, частіша періодичність, тим розгалуженіша структура її редакції. Крім того, для проведення довготермінових політичних і господарських кампаній створюються тимчасові відділи.

У структурі редакцій якісних газет функціонують відділи з найважливіших проблемно-тематичних напрямів: політики, економіки, міжнародної інформації, внутрішньої інформації, науки, культури, спорту, листів, кореспондентської мережі. Вони прагнуть давати точну й широку інформацію, правильно формулювати проблеми для тих, хто приймає рішення.

Масові бульварні інформаційно-комерційні видання не ставлять за мету висвітлювати нагальні політичні й економічні проблеми. Навпаки, вони прагнуть наповнити сторінки розважальною, скандальною інформацією. У таких редакціях на першому місці відділи новин. Тут немає особливої спеціалізації співробітників, усі пишуть про все, глибоко аналізувати питання, про які йде мова, не треба, слід лише знайти, „обіграти„ якусь „родзинку„, курйоз.

Ділова, галузева, спеціалізована преса відрізняється структурною різноманітністю редакцій. Так, комп’ютерний тижневик „Комп’ютерра” має відділи: новин, розваг, листів, ілюстрацій, розповсюдження, реклами, верстки, літературну редакцію.

На структурі редакції безпосередньо відбиваються нові можливості електронно-паперових видань.

Поиск по сайту: