Особливості практичної реалізації моделей соціальної роботи

Різноманітність цілей соціальної роботи і соціокультурні можливості їх реалізації припускають різні підходи до виділення організаційних рівнів соціальної роботи Так, традиційний підхід полягає у виділенні трьох рівнів:

1) патронажна робота – індивідуальна соціальна робота з окремими клієнтами і (або) їх сім’ями,

2) групова соціальна робота – робота з малими групами,

3) комунальна соціальна робота – робота з різними спільнотами починаючи від общини (комунального рівня) і до всього суспільства в цілому.

Інший підхід до організації соціальної роботи полягає в розділенні її на мікро- і макрорівні. Він заснований на відмінності між зусиллями, спрямованими на макросистеми (організації, комуни, громади, суспільство) і мікросистеми (індивіди, сім’ї, малі групи). На макрорівні здійснюється у формі соціального планування, комунальної організації і організаційного розвитку. Мікрорівень реалізується через патронажну роботу, сімейну допомогу і групову терапію.

Ще один підхід до виділення рівнів полягає у проведенні:

· соціальної роботи, спрямованої на відновлення порушеної рівноваги, функцій (реабілітацію),

· соціальної роботи, направленої на профілактику (превенцію) подібних відхилень.

Профілактика пов’язана з необхідними соціальними змінами, а реабілітація – з допомогою індивідам в безпосередньо існуючій ситуації.

Нарешті, проблемний підхід полягає в співвідношенні організації соціальної роботи з особливими навколишніми умовами або галузями соціальних проблем (соціальна робота з психічнохворими, алкоголіками і т. п.).

Не дивлячись на різноманіття підходів до організації соціальної роботи, в світовій практиці умовно виділяються дві системи соціальної роботи, що історично склалися: європейська і американська.

У американській моделі соціальної роботи властива спрямованість на роботу з індивідуумом і його сім’єю, на поліпшення функціонування особи, групи в існуючому середовищі. Це пов’язано з історичними умовами освоєння американського континенту: характерною рисою американських поселенців була опора на власні сили, особисту ініціативу і прагнення максимально зменшити вплив державних структур. Основні форми допомоги тут – індивідуальна, групова, общинна, а провідний метод роботи – кейсуорк.

Головне відмінність системи соціального захисту в США – гнучкість і децентралізація. Вона складається з різного роду соціальних програм, що регламентуються або федеральним законодавством, або законодавством штату, або федеральними державними органами і органами управління штатів. Такий підхід дозволяє з достатньою повнотою і оперативно враховувати потреби в соціальній допомозі конкретного регіону. Основні форми державного соціального забезпечення – соціальне страхування і державна допомога, які мають різне фінансування.

Державна підтримка існує тільки на рівні програм для найбідніших верств населення. Крім цього існує система приватного соціального страхування.

Європейська модель соціальної роботи має тривалішу історію. Вона формувалася по мірі того, як розривалися громадські (міжобщинні) зв’язки і відповідно слабішала підтримка людей, що потребують допомоги з боку їх найближчого оточення. І для цієї моделі характерна більша увага на зміну місця існування індивіда для підтримки, розвитку, захисту його і його сім’ї. Тому основні форми роботи пов’язані з соціальним плануванням, адмініструванням.

Соціальне законодавство європейських країн відрізняється від американського вищим ступенем участі держави у визначенні напрямів, плануванні, фінансуванні і проведенні в життя соціальної політики. У реалізації завдань соціальної роботи головне місце приділяється місцевим органам самоврядування, а в своєму змісті вона охоплює різноманітні групи населення різними соціальними послугами і видами допомоги (наприклад, у Фінляндії, Швеції).

Поиск по сайту: