Проведення підготовчої частини уроку

Проведення уроку фізичного виховання.

План

1. Проведення підготовчої частини уроку.

2. Проведення основної частини уроку.

3. Проведення заключної частини уроку.

Література

1. Ашмарін Б.А. Теорія і методика фізичного виховання. – М.,1979.

2. Козленко М.П. Теорія і методика фізичного виховання. – К., 1984.

3. Мантеєв А.П., Мельников С.Б. Методика физического воспитания с основами теории. – М. «Просвищение» 1991.

4. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів. – Л. “Світ” 1993.

5. Борисович А. Ф. Руховий режим учнів початкових класів. – К.: Радянська школа,1983.

6. Кругляк О. Я. Рухливі ігри та естафети в школі. Посібник для вчителя. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2004.

Успіх заняття визначається у процесі підготовки до нього. Не варто забувати, що конкретна ситуація не завжди може бути передбачена, а це викликає потребу перебудувати урок у процесі його проведення. Оцінити ситуацію, що склалась на уроці, і творчо змоделювати її допомагають учительська майстерність, практичний досвід.

Проведення підготовчої частини уроку

Підготовча частина уроку повинна проводитися так, щоб:

• організувати учнів і психологічно спрямувати їх на свідоме розв'я­зання передбачених на урок завдань, емоційно підготувати їх до продуктивної праці;

• підвести школярів до оволодіння вправами певного характеру і складності (ігровими, легкоатлетичними, гімнастичними і ін.);

• функціонально підготувати організм учнів до виконання інтенсивніших і складніших вправ;

• сприяти формуванню правильної постави, виховувати спритність, швидкість і вміння управляти руховою діяльністю.

Отже, у підготовчій частині розв'язуються завдання, пов'язані із забезпечен­ням найкращих умов реалізації загальних завдань уроку через організаційні, психологічні, координаційні та функціональні впливи на учнів. Водночас вона має певне самостійне освітнє, оздоровче та виховне значення.

Традиційно урок розпочинається спільним шикуванням класу і рапортом чергового про готовність учнів до початку уроку. Процедура рапорту не обов'язкова в роботі з учнями молодших класів. Але необхідно мати на увазі її виховне значення і категорично вимагати точного і безумовного виконання усіх поданих команд.

Після привітання черговий стає на правий фланг. Це дає змогу більшості учнів протягом уроку двічі виконувати роль направляючого, що активізує діяльність учнів під час вивчення різноманітних способів шикувань і перешикувань, фігурного марширування. Прагнучи уникнути шаблону, вчитель урізноманітнює форми розміщення і переміщення, але все це, наголошуємо, не є самоціллю, а лише умовою, що сприяє досягненню мети навчання.

Можна передбачити, що тенденція модифікації традиційного початку уроку і надалі буде розвиватись, але повністю відмовитися від нього буде неправильно. Тому урізноманітнення початку уроку залежно (крім іншого) від його типу, змісту, завдань, контингенту учнів, умов проведення доцільне.

Обов'язковим елементом організованого початку уроку є привітання. Воно повинно бути взаємно доброзичливим, спокійним, ввічливим, виховувати коректні взаємовідносини між учителем та учнями, забезпечувати успіх подальших спільних дій.

На перших уроках після привітання класу з метою знайомства з учнями, роблять перекличку, а надалі (після привітання) приступають до перевірки виконання домашнього завдання. Зауважимо, що перевірка домашнього завдання може проводитись також під час уроку в основній і навіть заключній його частині. Потім учитель повідомляє завдання уроку.

Загальна розминка — порівняно неспецифічний (щодо основного змісту уроку) розділ розминки, спрямований на те, щоби з необхідною поступовістю активізувати функції м'язової, серцево-судинної та інших систем організму, викликати оперативні функціональні зрушення, котрі сприяють ефективній реалізації рухових можливостей. При цьому особлива увага надається підго­товці до наступної роботи суглобів, зв'язок, сухожилків і м'язів. Про ефективність загальної розминки в практиці судять за самопочуттям і низкою об'єктивних показників, викликаних нею, а саме: збільшення амплітуди, швидкості і темпу виконуваних вправ, потовиділення, частоти дихання і серцевих скорочень.

Зрозуміло, спрямованість розминки безпосередньо залежить від використання в ній вправ, подібних до тих, які становлять зміст основної частини уроку. Вже під час загальної розминки відтворюють окремі елементи наступної основної діяльності. Це, певною мірою, надає розминці відповідної спрямованості, але не заміняє того, що повинна дати спеціальна розминка. Суть її полягає у забезпеченні оптимального впрацьовування систем організму в напрямі, адекватному особливостям наступної діяльності.

Якщо в урок включено декілька (дві-три) основних вправ, то кожній з них повинна передувати спеціальна розминка.

На тривалості розминки і співвідношенні її частин позначається післядія фізичної роботи, виконаної незадовго до початку уроку, рівень підготовленості учнів, температурні умови зовнішнього середовища тощо.

Починаючи з Y-YІ класу, доцільно передбачити вільні хвилини для індивідуальної розминки, під час якої учні виконують рекомендовані вчи­телем і підібрані самостійно вправи, що сприяють кращій підготовці до розв'язання наступних завдань. Протягом уроку такі індивідуальні вправи за потреби можуть повторюватись учнями. Так формується атмосфера твор­чості і самостійності.

Засобами підготовчої частини уроку (не тільки розминки) є шикування і перешикування; різноманітні способи ходьби (звичайним, м'яким, гострим кроком, перекатом із п'ятки на пальці тощо); бігу, стрибків і підскоків; подолання перешкод; вправи на увагу; загальнорозвиваючі вправи без предметів, із предметами і на приладах (стінка, лава), у русі та на місці, в парах; танцювальні вправи. Головними засобами спеціальної розминки є підготовчі та підвідні вправи, у процесі виконання яких відпрацьовується координаційні та інші сут­тєві особливості наступних основних дій (на точність рухів, швидкість реакції тощо). Тому вибір засобів спеціальної розминки більш обмежений, ніж у за­гальній розминці. Бажано, щоби підібрані для розминки вправи за найменших затрат часу забезпечували одночасне розв'язання декількох завдань

Підготовча частина, що проводиться ігровим методом, теж повинна бути чітко спрямована на підготовку організму учнів до наступної роботи, підне­сення емоційного стану. Завдяки включенню в ігри та ігрові завдання цілеспрямованих рухових дій домагаються закріплення матеріалу і розвитку спритності.

Недопустиме неякісне, неохайне, неточне виконання вправ у підготовчій частині уроку, бо це призводить до повної втрати очікуваного ефекту. Тому безумовним правилом кожного вчителя повинен стати девіз: "Ні кроку впе­ред, поки не засвоєна попередня вправа".

Майже на кожному уроці використовується біг. На перших уроках (у по­чаткових класах) слід навчити дітей бігти в заданому темпі, змінюючи довжину і частоту кроків. Після засвоєння рівномірного бігу вивчається біг урозсип (урозтіч), індивідуально міняється темп, біг чергується з ходьбою.

У підготовчій частині повинні бути оптимально співвіднесені нові та відомі вправи. Усі вправи доцільно виконувати з різним темпом, амплітудою, силою, швидкістю.

Для виконання вправ використовуються різноманітні форми розташування учнів у розімкнутому і зімкнутому строю, колі (двох, трьох), квадраті, трикутнику, дугами тощо.

Якщо прилади розставлені до початку уроку, учні займають місця довіль­но, але так, щоби було зручно виконувати вправи, бачити вчителя і не заважати товаришам.

Виконання вправ у підготовчій частині слід індивідуалізовувати за обсягом, інтенсивністю і характером виконання. Ходьба, елементарні загальнорозвиваючі вправи повинні виконуватись по-різному дівчатами і хлопчиками, починаючи вже з першого класу.

Заслуговують на увагу прийоми управління учнями під час виконання вправ. Вони повинні бути різноманітними. Учителі використовують підраху­нок, музику, оплески, барабан, самостійний підрахунок учнями (вголос і мовчки), завдання на результат, елементи змагань і т. ін. Для досягнення високого ефекту управління слід користуватись усіма способами, оскільки в різних ситуаціях вони будуть більш або менш доцільними.

Час, виділений на цю частину уроку, повинен бути не меншим від об'єктивно необхідного для досягнення відповідної ефективності в конкретній ситуації. Тому тривалість розминки як основного елемента підготовчої частини позна­читься на її тривалості загалом. Розминка залежить від зовнішніх умов, фізичного та емоційного стану учня, а також часу, необхідного для розгортан­ня відповідних функцій організму. Тому треба знати: для посилення дихання і кровообігу необхідно не менше 3-5 хв і стільки ж для налагодження терморе-і уляції. Наприклад, перед заняттям на витривалість розминка триватиме не менше цього часу, а на підготовчу частину відводять приблизно від 6 до 1 2 хв.

Поиск по сайту: