Ресурси світового океану

Світовий океан - неперервна водна оболонка Землі, що оточує материки й острови. Площа Світового океану становить 361 млн. км3, (71 % земної поверхні). В ньому зосереджено понад 1370 млн. км3 води, тобто 96,5% об'єму гідросфери. У Світовому океані виділяють його складові частини - океани, моря, затоки, протоки, На Землі умовно виділяють 4 океани:

§ Тихий - складає майже половину площі Світового океану (178,7 млн. км2) і понад половини його об'єму (740 млн. км3);

§ Атлантичний - складає приблизно 1/4 частину Світового океану за площею (91,6 млн. км2) і об'ємом (330 млн. км3);

§ Індійським - складає дещо більше 1/5 частини Світового океану за площею (76,2 млн. км2) і об'ємом (283 млн. км3);

§ Північний Льодовитий - складає лише 1/25 частину Світового океану за площею (14,7 млн. км2) і 1/75 його частину за об'ємом (18 млн. км3).

Світовий океан - джерело важливих для людства ресурсів. У ньому мешкають численні види тварин, а його води, дно і надра багаті на мінеральну сировину. Величезним є значення океану для транспорту
Ресурси Світового океану загалом поділяються на: біологічні, мінеральні, енергетичні.

Біологічні ресурси:

Біологічні ресурси океанів - риби, кити, молюски (кальмари, мідії тощо), ракоподібні (краби, креветки, кріль тощо), деякі види водоростей, що використовуються для виробництва продуктів харчування і одержання цінних речовин для різних галузей промисловості, сільського господарства, медицини.

Вчені вважають, що цих ресурсів вистачить, щоби прогодувати 30 млрд. осіб. Частка риби становить 80% усієї морської біомаси. Решта останньої припадає на молюсків (кальмарів, мідій, устриць), ракоподібних (крабів, омарів, креветок), мізерна частка -на водорості. Щорічно виловлюється 85-90 млн. тонн риби, молюсків та інших морепродуктів; цим людство забезпечує до 20% своїх потреб у білках тваринного походження. Вони належать до відновлюваних ресурсів. Загальна маса живих організмів Світового океану оцінюється приблизно 35 млрд. тонн.

Обсяги поповнення рибних запасів, видобуток яких становить від 4/5 до 9/10 всього морського промислу, досягає 200 млн. тонн щорічно. Основними районами вилову риби в світі є шельфові ділянки, що займають 7-8 % площі Світового океану і забезпечують 90 % обсягів вилову, а також центральна частина Тихого океану (прибережні води островів Океанії), Північна Атлантика. Найбільші рибопромислові країни світу - Японія, Росія, Китай, США, Чилі, Норвегія, Індія, Республіка Корея, Данія, Таїланд, Індонезія, Великобританія. Дедалі більшого розвитку набуває штучне розведення на фермах та морських плантаціях деяких видів молюсків, водоростей, що дістало назву маринкультури.

У Світовому океані, як і на суходолі, є високо- та малопродуктивні площі. Високопродуктивні - це води шельфової зони (до 200 м), де багато сонячного світла, кисню та органічних речовин - планктону. Бідні на органічне життя - океанічні простори, продуктивність яких знаходиться на рівні пустель. В останні роки поширилося розведення деяких видів організмів на морських плантаціях і фермах (аква- та маринкультури).

Мінеральні ресурси океану поділяються на:

§ ресурси вод (у морській воді є майже всі хімічні елементи; крім того, з неї щорічно видобувають мільйони куб. м прісної води);

§ ресурси дна: залізомарганцеві конкреції, рудоносні мули, донні розсипи;

§ ресурси надр: 90% усіх корисних копалин, що видобуваються з морського дна, становлять нафта і газ. У 1990 році їхня частка наблизилася до 1/3 від загальносвітового видобутку. Прикладом морської нафтоіндустрії є Перська, Венесуельська, Мексиканська затоки, шельф Північного моря.

Мінеральні ресурси океанів представлені нафтою, газом, групою твердих корисних копалин. Перспективними для видобутку нафти та газу є 13 млн. км2 шельфової зони Світового океану. Геологічні запаси нафти оцінюються в 0,3 трлн. тонн, газу - в 140 трлн.м3. Світовий видобуток нафти з шельфу становить 1/4 загальних обсягів, газу - 1/10. Найбільш інтенсивно видобуток ведеться в Перській, Мексиканській затоках, затоці Маракайбо, Північному / Каспійському морях. Підводний видобуток кам'яного вугілля на шельфі проводять Великобританія, Японія, Нова Зеландія, Канада, Австралія. В перспективі зростатиме видобуток залізних руд, міді, нікелю, олова, титану, сірки, фосфоритів, будівельних матеріалів та інших з дна океанів та морів. Підраховано, що води Світового океану містять понад 60 хімічних елементів. З морської води видобувають багато кухонної солі (1/3 солі, що споживається людьми), магнію, брому, калію. Зростає використання опрісненої морської води (Кувейт, Казахстан, Японія, Туркменістан, Азербайджан).

За даними ООН, на морському дні 43 млрд. тон алмазів, 358 млрд. тон марганцю, 7.9 млрд. тон міді, 5.2 млрд. тон кобальту. Цих запасів вистачить на 200 - 400 років. У світовому океані в різних точках планети діє понад 100 підводних шахт (в Австралії, Канаді, Греції, Японії, Фінляндії та інших країнах), що спеціалізуються на видобутку залізних і мідно-нікелевих руд, олова, ртуті, вугілля. Глибина деяких із цих шахт і рудників сягає 120 метрів, а віддаль від берега - до 50 км. В освоєнні Світового океану беруть участь 120 держав. Щорічний видобуток мінеральних ресурсів із Світового океану досягає майже 20% світової гірничодобувної промисловості. За оцінками спеціалістів, під водою Світового океану до 65 - 70% загальносвітових запасів. Щорічно в світі з морських родовищ видобувають 1 млрд. тон піску і гравію, з них США - 500 млн. тон та Великобританія - 100 млн. тон.

Також у воді Океану 55% усіх запасів хлору, 30.6% - натрію, 5.6% - кисню, 1.1% - калію, 1.2 - кальцію. В кожному кубічному кілометрі морської води майже 37.5 млн. тон мінеральних речовин.

Енергетичні ресурси:

енергія припливів і відпливів, хвиль, морських течій, прибою, термальних градієнтів.

Потенційним джерелом енергії є ізотоп водню - дейтерій. Поки що з енергетичних ресурсів Світового океану найбільше використовується енергія припливів і відпливів, яка оцінюється вченими в 1 млрд. кВт. Перші припливно-відпливні електростанції буди споруджені у Франції (гирло річки Ране) та в Росії (Кисла губа в Мурманській області). Хвильові електростанції діють в Японії, Великобританії, Австралії, Індії, Норвегії. В перспективі передбачається використання термальної енергії океанських вод.

Транспортні ресурси:

Води Світового океану слугують шляхами з'єднання між різними континентами по-яким перевозять вантаж та пасажирів.

Але людина, експлуатуючи природні ресурси Світового океану, водночас широко використовує його як смітник, скидаючи в океанічні води виробничі та радіаційні відходи. Океан і суходіл - це єдина екологічна система, і екологічна криза в океані загрожує знищенням усієї біосфери.

Демографічна політика — це цілеспрямована діяльність державних органів і інших соціальних інститутів у сфері регулювання процесів відтворення населення, покликана зберігати або змінювати тенденції динаміки чисельності, структури, розселення і якості населення. Вона розглядається як органічна частина соціальної політики, специфічна за своїми цілями і частково за методами їх досягнення, але узгоджена з іншими сферами, такими, як регулювання умов зайнятості і праці, а також рівня життя і соціального забезпечення населення, освіти, охорони здоров'я тощо.

Демографічний вибух — різке прискорення кількості зростання населення. У загальносвітових масштабах розпочався з середини ХХ століття. У цей період народжуваністьзначно випереджає смертність, що призводить до прискореного збільшення кількості населення, неузгодженого з об'єктивними вимогами соціально-економічного розвитку суспільства. Перевищення кількості народжуваних над кількістю смертей досягає великих розмірів. Оскільки сучасні високі темпи росту чисельності населення Землі значною мірою визначаються темпами його збільшення в країнах, що розвиваються, де проживає 70% населення світу. За демографічного вибуху середньорічний приріст перевищує 2%. Це явище є тимчасовим.

Глобализация: "За" и "Против"

Плюсы:
- лучшее взаимопонимание между людьми на планете
- увеличение темпов развития науки и технологий
- меньшее количество вооруженных конфликтов (потому что территория и ресурсы общие... и военными способами делить не удастся)
- уменьшение количества отстающих в развитии государств (государств вообще не будет
- уменьшение количества локальных экономических кризисов... валюта общая и падать она относительно себя не станет.

Минусы:
- потеря части культурного наследия разных народов (например при переводе стихов на "общий язык")
- сложная структура управления и большой бюрократический аппарат (слишком много ступеней от верха до низа)
- обязательно найдутся те, кто недоволен))) они будут устраивать стычки и возможно революции.

Улучшит ли:
- в целом считаю, что улучшит, аргумент такой - чем ближе культуры, тем меньше распрей и недопониманий.

Возможна ли:
- возможна. и более того, думаю, что неизбежна. Цивилизованные люди понимают, что войны и дележка ресурсов при помощи чужих жизней - затеваются верхушкой, а рядовым гражданам нужен мир и стабильность. Эти люди и доведут всемирную дружбу до логиеского завершения - глобализации.

я полностью ЗА (правда возникают вопросы о том как и кто будет править... (опять дележка) но этот путь надо пройти, чтобы потом сидеть дома и не бояться вторжения негров из Мозамбика... а разговаривать с ними на одном языке в скайпе))) или ездить в гости летом на озеро Титикака позагорать

Під територіальним устроєм держави розуміють її територіальну організацію, тобто систему відносин між державою в цілому (її центральною владою) і територіальними складовими (населенням і чинними органами публічної влади). Категорію "територіальний устрій" не слід ототожнювати з поняттям "державний устрій", під яким розуміють політико-територіальну організацію держави, яка визначається політика-правовим статусом територіальних складових і порядком, принципами їхніх відносин із державою в цілому та між собою. За державним устроєм усі держави диференціюються на унітарні, федеративні, конфедеративні та імперські.
Відповідно до ст. 2 Конституції Україна є унітарною державою.
Унітарна держава - держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що здебільшого не мають будь-якої політичної автономії, хоч окремі з них і можуть мати статус територіальної автономії.

Міграція населення (лат. migratio — переселення) — переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий час.

Люди, які вчиняють міграцію, називаються мігрантами. Розрізняються зовнішні міграції (міжконтинентальні, міждержавні) і внутрішні (всередині країни — між регіонами, містами, сільською місцевістю і т. д.). Особи, які переселилися за межі країни —емігранти, які переселилися в дану країну — іммігранти. Різниця між чисельністю перших і других — міграційне сальдо, безпосередньо впливає на чисельність населення країни.

Поиск по сайту: