АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Усне ділове мовлення

Читайте также:
  1. IV. ВПРАВИ НА РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ
  2. Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування. Етикет ділового листування.
  3. Вопрос 14.Український мовленнєвий етноетикет як складова професійного мовлення лікаря
  4. Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування. Функції мови. Стилі і типи мовлення.
  5. Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності
  6. Завдання, зміст, методи розвитку діалогічного мовлення
  7. Комунікативні ознаки культури мовлення
  8. КУЛЬТУРА МОВИ І КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ
  9. Культура мовлення
  10. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора
  11. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
  12. Мова та мовлення людини виконують кілька функцій.

Обставини, за яких відбувається усне спілкування, дуже неоднакові: адже зовсім інші вимоги ставить перед нами розмова з одним співбесідником, з кількома – і з цілим залом слухачів; по-іншому ми будуємо свою розмову, якщо людина сидить перед нами – і якщо вона звернулась до нас по телефону та ін. Тому усне ділове спілкування звичайно поділяють на публічне й приватне (залежно від кількості співрозмовників і завдання).

Усне мовлення – це слухове сприймання повної інформації. За допомогою усного мовлення спілкування і обмін думками відбувається безпосередньо. В усному мовленні може вживатися побутова й діалектна лексика, слова розмовно-просторічного характеру, своєрідні фразеологізми, тощо. Синтаксична будова усної мови характеризується тим, що в ній здебільшого вживаються прості речення, часто – неповні. За характером спілкування усне мовлення – діалогічне, має ряд лексичних особливостей. В усному мовленні широко використовуються додаткові засоби висловлення: інтонація, жести, що надають відтінок переконливості та емоційності.

Доповідач повинен говорити чітко, переконливо, не поспішаючи, в ході мовлення змінювати інтонацію, щоб мова не була монотонною. Отже, уважне, дбайливе ставлення до мови є зовнішньою ознакою мовного етикету. До невербальних засобів комунікацій слід відносити інтонацію, жести, міміку. У поняття інтонація входять такі компоненти, як сила і висота голосу, темп мовлення, паузи, тембр голосу. Інтонація виконує в мові функцію не лише смислорозрізнювальну, а й художньо – естетичну.

Її завдання – різними засобами відтворювати почуття, настрої, наміри людей. разом з мімікою й жестикуляцією, а також засобами милозвучності вона до невпізнання змінює написаний текст при його усному виголошені. Вимоги до інтонації при виступі:

– правдивість, природність (промовець, який володіє “секретами” інтонування, легко переходить від однієї тональності до іншої, тонко відтворюючи цими переходами свій душевний стан і уникаючи при цьому надуманості і перебільшення);

– постійне поєднання правильно дібраних засобів інтонування з наголошенням;

– використання при інтонуванні фрази всіх трьох типів наголосів: словесного, логічного, виразного який підкреслює емоційне значення слова.

Темп (тобто швидкість вимовляння слів і довжина пауз між ними) у різних людей неоднаковий. Погано, коли мова оратора аж надто млява, повільна. Проте водночас, при всій необхідності говорити темпераментно, жваво, з різною силою й висотою звука, дуже важливо зберігати міру, бути тактовним, щоб не перетворитися в актора, бо завдання актора й лектора неоднакові.

Жести – це лише доповнення до мовлення. Жестом і мімікою треба вміти користуватися для посилення смислової виразності, пам’ятаючи при цьому, що жести втрачають свою виразність при частому повторенні, що запас жестів у кожної людини досить обмежений і що мова міміки і жестів не може і не повинна замінити мову слів.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)