Мислителів доби Відродження

6.а. Після мороку Середньовіччя філософи Відродження спробували, перш за все, тверезо вирішувати проблеми гносеології, щоб на підставі накопичених тоді знань осягнути Природу в цілому, дати їй загальний філософський опис. Такий підхід до пізнання природи одержав тоді назву Натурфілософії (від слова "Natura» - Природа). В цьому відношенні філософів Відродження характеризує повністю негативне ставлення до середньовічної схоластики, яка свої натурфілософські погляди ґрунтувала на тексті Біблії, творах Платона та Аристотеля. Уже один з перших діячів Відродження Еразм Ротердамський в своєму знаменному творі «Самовихваляння дурості» писав: «Схоласти нічого про дійсність не знають, проте бундючно вважають себе всезнайками… Лізуть на небеса, в той час як від своєї запаморочливості не помічають на землі ям та каміння під ногами». Вони тільки тим і займаються, що «начебто безпосередньо спостерігають ідеї, універсалії, форми, що існують окремо від речей… Є серед них і такі, що розповідають іншим про такі речі, що й самі їх не знають, проте постійно шукають таких, щоб вірили всій їх маячні». Іспанський філософ і гуманіст Хуан Уарте (1535 – 1592) називає схоластів «скопцями в науці». А П’єр Рамус в своїй дисертації писав: «Все, що кажуть схоласти про Аристотеля – хибно. Я намагався знайти, яким чином можна було б застосувати ті знання, які я з великими зусиллями вивчав, але такого застосування їм не знайшов».

Філософи Відродження майже одностайно дають пораді і вимагають шукати істину не писаннях схоластів, а у вивченні Природи, реальної дійсності. Уарте говорив, що Природа є єдиним об’єктом філософського дослідження. «Предмети природи, - писав він, - потрібно вивчати, довіряючи своїм відчуттям а не текстам святого письма чи схоластів. Наших п’ять органів відчуття вільні від помилок та хибних уявлень. Наші очі не створюють кольору, язик – смаку, органи дотику – чогось твердого, м’якого і шершавого. Все це є в самій Природі».

Філософ, вчений і митець Леонардо да Вінчі писав: «Наше пізнання розпочинається з відчуття. …Створені думкою уявлення пусті і не народжують істини, хібо що лише вигадки»; «Досвід не помиляється. Помиляються лише наші судження». Вершиною наукових знань він вважав математичні знання. «Ніякої достовірності немає в науках там, де не можна застосувати жодної з математичних наук, в тому, що не пов’язується з математикою»; «Пропорція виявляє себе не лише в числах та вимірах, але також в звуках, вазі, часі, положенні і в кожній силі, якою б вона не була»; «Птах – це інструмент, щзо рухається на основі математичних законів». Леонардо да Вінчі наприклад, вважав, що без знання геометрії не можна стати художником.

6.б. На тлі множини оригінальних та самобутніх мислителів доби Відродження яскраво виокремлюється фігура філософа та природодослідника, кардинала католицької церкви Миколи Кузанського (1401 – 1464). Його філософські погляди, в цілому, можна визначити як пантеїзм, хоча офіційне положення церковного сановника зобов’язувало зображувати Кузанського його у вигляді християнського теїзму. Для нього «Абсолютним буттям», «Абсолютними максимумом» являється одноразово і Бог, і Природа (Космос). «Бог у всіх речах, пише він, - як і всі речі в Богові».

Пізнання Бога-Природи, - учив Кузанський, проходить чотири сходинки: 1) від чуттєве сприйняття; 2) розсудок, що поділяє все на протилежності; 3) розум, що порівнює протилежності і, нарешті. 4)інтуїція, що веде до спів падіння протилежностей (coincidentia oppositorum). При всьому при цьому, Кузанського не можна записувати до сенсуалістів. В філософському плані він. Все ж таки, був раціоналістом. Неперевершеним шляхом пошуків істини він вважав математику. «Ми нічого не маємо достовірного в науці, - пише він, - окрім нашої математики». Всі істинні судження «великих мужів… засновані на математичній подобі… Без числа нічого створити не можливо». Слід також відзначити, Що Микола Кузанський з-за любові до математики часто надавав числам містичного значення. Три для нього – це досконалість і повнота Святої Трійці, Чотири – сходинки пізнання, Сім – священне число Творення світу, Десять – число світових співвідношень, 666 – втілення зла і так далі.

Внаслідок свого власного філософського дослідження Микола Кузанський прийшов до висновку про нескінченність Всесвіту. «Машина часу, писав він, - має центр скрізь, а кінця сфери – ніде». Він також твердив, що зміна дня і ночі пояснюється рухом землі навколо своєї вісі; вчив також, що Сонце більше Землі, а Місяць менше землі і що вони рухаються навколо Землі. Він також вважав, що в русі знаходяться також зорі. Правда, за Кузанським, увесь зоряний світ рухається навколо Землі приблизно так, як вчив Птоломей, як вчить католицька церква.

Свої натурфілософські погляди Парацельс (1493 – 1541) намагався підтверджувати всіма доступними йому знаннями з математики, хімії, лікувальної практики, в тому числі - магії. Для нього всезагальною наукою була медицина, оскільки саме вона турбується про благо людини. Сама ж людина – центр мікроустою, «Мікрокосм», а увесь світ – «Макрокосм». Парацельс прожив життя, яке з надлишком було заповнене зіткненнями, несподіванностями і пригодами. Його реальна біографія на дихнула великого німецького письменника і поета на створення образу Фауста в однойменній драмі.

Крупним філософом свого часу був натурфілософ Бернардино Телезіо (1508-1588). В Падуанському університеті він вивчав філософію і математику; прибувши в Рим, зайнявся вивчення природознавства. Він рішуче виступав проти схоластичного вивчення природи, проти церковної канонізації уявлень Арістотеля про геоцентризм. В 1565 році він видає в двох томах свою працю: «Про природу речей відповідно до їх власних принципів» (De rerum natura juxta propria principia). Для поглибленого і всебічного вивчення природи натурфілософ Тезеліо заснував було в Неаполі першу в світі Академію, яку згодом розгромила папську курія. В 1606 році всі твори натурфілософа було включено до Індексу заборонених книг і присуджені церквою до знищення. Згодом за взірцем Академії Телезіанської Академії - як установи, де збирається група різнобічного напряму вчені, що займаються вивченням виключно природних явищ – розпочали створюватися (і до цього часу за цими принципами створюються) інші наукові Академії.

Видатним натурфілософом, талановитим професором був мученик науки Джордано Бруно (1548 – 1600). Він був домініканським ченцем і священиком, потім порвав з вірою в християнського Бога та з католицькою церквою й зайнявся вільним філософствуванням, читанням лекцій в різних університетах Європи. Джордано Бруно вчив про нескінченність Всесвіту, допускав можливість життя і розуму на інших планетах, написав велику кількість лекцій і творів, в яких поруч з іншими думками виклав свої атеїстичні погляди. Інквізиція виманила Джордано Бруно до Італії та запроторила його до в’язниці, в якій піддала його тортурам і 17 лютого 1600 року спалила його перед вікнами папської резиденції. Перед запаленням вогнища інквізитори стали читати вченому прокляття. Джордано Бруно перервав заслинених мучителів і спокійно зауважив: «Ви з більшим страхом читаєте мені приречення, аніж я його вислуховую!» Вдячні нащадки на місці спалення вченого спорудили йому пам’ятник, який і зараз знаходиться на Майдані Квітів, напроти балкона, з якого папа й зараз вітає віруючих католиків, що збираються на Майдані святого Петра.

Свою філософські діяльність Джордано Бруно розпочав також з критики схоластиків та богословів, називаючи їх «неробами, педантами, шахраями, кривляками і брехунами»; «сузір’ям неуків, що своєю упертістю, лихацтвом та грубістю вивели з рівноваги навіть біблійного Іова». Мета філософія, писав і говорив Джордано Бруно, полягає не у вивченні біблійних текстів та творів отців церкви, а самої природи. Передумовою пізнання, твердив він, є сумніві. В процесі самого пізнання мають приймати участь як почуття, так і розум. «Почуття самі по собі не бачать нескінченності, і від почуттів не варто вимагати висновків»; «очима не можна побачити субстанцію». По своєму наслідуючи Кузанського, Джордано Бруно вважає, що ми наближаємося до істини шляхом послідовного подолання чотирьох сходинок: 1) відчуття (sensus), 2) розсудок (ratio), 3) розум (intellectus); 4) духовно - в душе (anima).

Поиск по сайту: