Сповідь” Августина. Ключові проблеми

"Сповідь" є найвідомішим твором св. Августина. Щодо безпосередніх причин написання "Сповіді" є багато теорій: одні вбачають у ній автобіографічну розповідь про навернення автора з маніхейства у християнство, інші - алегоризовану розповідь про початки північноафриканського монашества, ще інші - ілюстрований прикладами з власного життя богословський трактат про відношення між вільною волею та Божою благодаттю, - центральне питання Августинового богослов'я в контексті його полеміки із пелагіянством.

Структура:

Твір поділяють на три головні частини: глави з першої по дев'яту - це ретроспективна розповідь-сповідь Августина про своє минуле; глава десята присвячена актуальному етапу життя автора; а заключна частина (глави 11-13) є своєрідним коментарем на першу главу біблійної книги Буття у зв'язку з долею й життєвою історією кожної людини. Композиційна єдність цього твору полягає в трьох "складових" сповіді: покаяння в усіх гріхах, вдячність Богові за Його терпеливість та милосердя і беззастережне сповідання віри.

З одного боку "Сповідь" - це неначе "звичайна" автобіографія (хоч звичайна для нас, - в античній літературі цей жанр ще не був до кінця сформований, і саме Августинова "Сповідь" стала основою європейського автобіографічного літературного жанру); з іншого - тонкий психологічний автопортрет, що не має паралелей у стародавній літературі; ще з іншого - філософський чи богословський трактат, у якому лінія життя автора є лише "злітною смугою" для його світоглядних роздумів; нарешті - це довга молитва звернена до Бога.²⁴

"Сповідь" - твір надзвичайно багатогранний. Справедливо зазначити, що в "Сповіді" марно дошукатись якоїсь єдиної і однозначної "тези". Радше автор запрошує читача до спільної мандрівки складними лабіринтами його роздумів і глибоко інтимних одкровень, щоб здійснити у своїй мандрівці своє унікальне і особисте відкриття тих істин, своїм досвідченням яких ділиться Августин. Послуговуючись термінологією сучасної герменевтики, можна сказати, що цей текст наскрізь діалогічний, хоча і написаний як суцільний довгий монолог. Читаючи його, людина не просто стає свідком сповіді автора, а насамперед отримує нагоду сформувати свою власну "сповідь ", своє бачення власного життя і переосмислити свій шлях.

Ключові проблеми твору:

Головні теми твору, що знову і знову повторюються на його сторінках - це навернення, повернення блудного сина в отчий дім; віднайдення після довгих пошуків єдиної і незмінної істини; боротьба в людському серці між покликанням до гармонії з Богом і гріховними пожаданнями.