Методична розробка

Буковинський державний медичний університет

«Затверджено»

на методичній нараді

кафедри сімейної медицини

«_____»__________________2014 р.

Протокол №_____

Зав. кафедри, професор

С.В.Білецький

Методична розробка

практичного заняття для лікарів-інтернів 1-го року навчання, заочного циклу, на тему:

“Санаторно-курортне лікування. Відбір хворих. Покази, протипокази. Принципи визначення критеріїв ефективності санаторно-курортного лікування”

Навчальний предмет:

терапія

зі спеціальності

“загальна практика-

сімейна медицина”,

Методичну розробку підготував

д.мед.н., професор Білецький С.В.

Чернівці, 2014

Санаторно-курортне лікування є важливою складовою системи охорони здоров’я і відіграє провідну роль у побудові та збереженні здоров’я нації. Роль і значення санаторно-курортної системи в соціально-економічному розвитку України полягає як у величезних її можливостях у справі підтримання, зміцнення та відновлення здоров’я нації, так і у визнанні особливого значення України у світовому рекреаційному процесі, культурно-історичному становленні та розвитку світового суспільства. Розвиток санаторно-курортної справи в Україні, у структурі туристично-рекреаційної галузі, має бути спрямований на реалізацію положень Конституції України, закону України «Про курорти», та законів України щодо забезпечення доступної та кваліфікованої медичної допомоги громадянам України.

Санаторно-курортне лікування – медична допомога, що здійснюється з профілактичною, лікувальною або реабілітаційною метою, з застосуванням природних лікувальних факторів в умовах перебування на курорті або лікувально-оздоровчій місцевості, в санаторно-курортних закладах. Санаторно-курортна справа в Україні традиційна невід’ємна частина державної політики і важливим розділом національної системи охорони здоров’я, що дозволяє ефективно здійснювати профілактику захворювань санаторно-курортне і відновлювальне лікування хворих.

Головними завданнями санаторно-курортного лікування є:

· ліквідація або зменшення проявів патологічногопроцесу;

· стимуляция регенерації та реституції;

· відновлення або покращення порушених функцій;

· підвищення загальної реактивності;

· тренування адаптаційних механізмів;

· консолідація результатів лікування, які були досягнуті на попередньому (стаціонарному або амбулаторно-поліклінічному) етапі;

· попередження інвалідизації, сприяння соціальній реабілітації.

Існуюча мережа спеціалізованих санаторіїв є надзвичайно цінним національним надбанням і має бути збережена та доведена до рівня міжнародних стандартів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 № 805 санаторно-курортний заклад - це заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та термальних вод, ропи лиманів та озер, природних комплексів із сприятливими для лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування. Згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28.10.2002 № 385 до санаторно-курортних закладів відносяться санаторії (у т. ч. дитячі, однопрофільні, багатопрофільні, спеціалізовані), санаторії для дітей з батьками, санаторії-профілакторії, пансіонати з лікуванням, дитячі оздоровчі центри, міжнародні дитячі медичні центри, курортні поліклініки, бальнеологічні лікарні та грязелікарні.

Санаторій – провідний лікувально-профілактичний заклад на курорті. Санаторії можуть бути однопрофільними (монопрофільними) і багатопрофільними. Медичний профіль санаторію встановлюється в залежності від природних лікувальних факторів курорту і затверджених для нього медичних показань. Лікування хворих в санаторії здійснюється переважно природними чинниками (клімат, мінеральні води, лікувальні грязі тощо) у поєднанні з фізіотерапією, лікувальною фізкультурою, масажем, дієтичним харчуванням і психотерапією, за умови додержання призначеного режиму, що в комплексі забезпечує повноцінне санаторно-курортне лікування та відпочинок хворого.

Поряд з санаторіями, що знаходяться на курортах, існує система місцевих санаторіїв, що організовані переважно неподалік від міст, в сприятливих ландшафтних та мікрокліматичних умовах. Ці санаторії створені для хворих, яким від’їзд на курорт згідно з медичними показаннями може зашкодити, а також для хворих у важкому стані, що потребують ранньої санаторно-курортної реабілітації.

З урахуванням структури захворюваності населення та її тенденцій, створені спеціалізовані санаторії для лікування хворих з захворюваннями органів кровообігу, травлення, хворобами органів дихання неспецифічного характеру, опорно-рухового апарату, нервової системи, гінекологічними, шкіри, нирок і сечовивідних шляхів, порушеннями обміну речовин. Крім того, функціонують спеціалізовані санаторії та санаторні відділення більш вузького профілю: для лікування хворих на туберкульоз, бронхіальну астму, з захворюваннями і наслідками травм нервової системи та опорно-рухового апарату, лікування професійних захворювань, спеціалізовані відділення для вагітних.

В залежності від віку хворих, яким показано санаторно-курортне лікування, існують наступні санаторно-курортні заклади: для дорослих, дітей, батьків з дітьми. До закладів санаторного типу відносять також санаторії-профілакторії, що організовані при підприємствах, установах, навчальних закладах та організаціях, які проводять оздоровлення та санаторно-курортне лікування осіб, які в них працюють або навчаються.

Санаторно-курортні заклади, які використовуються для розташування структурних наукових і навчальних підрозділів (кафедри, лабораторії та ін.) вищих медичних закладів освіти III, IV рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти, науково-дослідних інститутів – вважаються клінічними. На їх базі здійснюється проведення наукових досліджень, розробка та впровадження ефективних методів профілактики, діагностики, санаторно-курортного лікування і реабілітації хворих, експертна оцінка результатів наукових досліджень. Працівники клініки з числа професорсько-викладацького складу беруть участь у проведенні лікувально-діагностичного процесу, здійснюють обходи, консультації хворих, організують консиліуми, визначають і коригують плани і тактику подальшого обстеження і санаторно-курортного лікування хворих, разом з іншими співробітниками клінічного санаторію несуть відповідальність за якість лікувально-діагностичного процесу.

Медична реабілітація може починатися на будь-якому етапі перебігу хвороби в лікарні, санаторії, у поліклініці, диспансері та вдома. Для проведення санаторного етапу відновлювального лікування в санаторно-курортних закладах створені реабілітаційні відділення. Спеціалізовані відділення для реабілітації хворих є структурними підрозділами санаторно-курортних закладів і функціонують у відповідності з Положеннями про них.

Основні функції реабілітаційних відділень в санаторіях:

· закріплення досягнутих в стаціонарі позитивних результатів лікування, подальше відновлення порушених та компенсація втрачених в зв’язку з захворюванням функцій, попередження можливості рецидивів захворювання;

· скорочення часу адаптаціï хворого до оточуючих його умов;

· сприяння соціальній та професіональній реабілітації, а в перспективі - відновлення працездатності хворого.

В умовах курорту основна увага у відділенні реабілітації спрямована на відновлення функціонального стану постраждалого органа або системи. Крім цього, обов’язковим є відновлення психологічного стану хворого з використанням методів психологічної корекції, підвищення толерантності до фізичних навантажень із застосуванням різних методів ЛФК (індивідуальні та малогрупові заняття, заняття в кабінеті механотерапії), гідрокінезотерапія, бальнеологічні процедури (при відсутності протипоказань), елементи трудотерапії тощо. Обґрунтовані технології реабілітації та раціонально організований процес відновлювального лікування, який базується на застосуванні природних лікувальних та преформованих фізичних факторах і аргументованих медико-економічних стандартах, зумовлюють рівень реабілітаційних можливостей санаторно-курортного закладу.

Саме реабілітація як проблема апелює до особистості інваліда або хворого. В концепції і конкретному змісті реабілітації закладена боротьба за людину, а не лише лікувальні заходи.

Основними організаційними засадами медичної реабілітації є:

1. Безперервність і наступність лікувальних та реабілітаційних заходів.

2. Комплексність та цілеспрямованість реабілітаційних заходів.

3. Індивідуальний підхід і програмування відновлювального лікування, яке відбувається в середовищі хворих, що сприяє поверненню реабілітованого в суспільство.

Із загальних задач медичної реабілітації випливають задачі санаторно-курортного етапу реабілітації хворих, а саме:

1. Відновлення анатомічної цілісності органів або структури (при можливості).

2. Відновлення функцій відповідного органа, системи, структури.

3. Комплексне відновлення функціональних можливостей організму.

4. Відновлення психіки хворого з формуванням належного ставлення до себе (свого здоров’я), до родини, до оточення, до роботи.

Загальні принципи медичної реабілітації, які можна застосувати в умовах санаторного етапу відновлювального лікування:

1. Ранній початок медичної реабілітації. Хворий повинен бути спрямований на санаторний етап медичної реабілітації якомога раніше стосовно початку захворювання, його гострого періоду, до часу травми або операції за наступних основних умов: відсутність протипоказань, можливість самообслуговування і задовільного пересування по території санаторію (за винятком хворих із травмою спинного мозку або таких, що перенесли мієліт), відсутність важких супутніх захворювань, показання щодо застосування природних фізичних лікувальних засобів.

2. Послідовність медичної реабілітації. Комплекс санаторної відбудовної терапії повинен будуватися з урахуванням уже проведеного лікування в лікарняному стаціонарі, поліклініці або диспансері, його особливостей, термінів (у тому числі і часі операції, травми), повноті і завершеності визначених курсів.

3. Індивідуалізація медичної реабілітації. Кожен хворий повинен одержати той вид і методику лікування, які показані саме йому з урахуванням статі, віку, особливостей перебігу захворювання, фізіотерапевтичних (бальнеологічних) реакцій, індивідуальної переносності процедур і т.д.

4. Комплексність медичної реабілітації. Відбудовне лікування здійснюється, як правило, із застосуванням ряду засобів, а в санаторних умовах - із застосуванням природних і преформованих фізичних лікувальних засобів, раціонального і дієтичного харчування, лікувальної фізкультури, клімато- і психотерапії.

5. Принцип партнерства в медичній реабілітації. Ефективна медична реабілітація передбачає активне співробітництво лікаря і хворого. Лікар санаторію повинен переконати хворого в необхідності активної боротьби за відновлення свого здоров'я. Частина хворих не докладає достатніх і систематичних зусиль для використання водних процедур, вправ ЛФК, перебування на свіжому повітрі, лікувального самонавіяння, обмежень у харчуванні, використання полівітамінів тощо. Лікар зобов'язаний домогтися від хворого збільшення зусиль у цих напрямках. Потрібно змінити психологію багатьох хворих, переконаних у тім, що усе за нього зроблять медики.

6. Закінченість медичної реабілітації. У період завершення лікування хворого в санаторії лікар повинен йому порадити, як продовжити і завершити медичну реабілітацію: у домашніх умовах чи за допомогою лікувальних установ за місцем проживання. Лікар зобов'язаний пояснити хворому необхідність продовження відбудовного лікування до максимально можливого відновлення функцій органа, системи чи організму в цілому.

Максимум відновлення функцій ушкоджених органів і систем відбувається протягом перших місяців, протягом першого року після гострого періоду захворювання, операції або травми. Пізніше курортна терапія вже корисна не стільки для відновлення функцій, скільки для підтримки досягнутого рівня здоров’я. Розрізняють чотири періоди медичної реабілітації: ранній, середній, пізній і підтримуючий. Санаторна реабілітація найбільш доцільна в середньому періоді — 2-4 місяці від початку захворювання, травми чи операції. У деяких групах хворих пізній реабілітаційний період затягується до двох років.

На сьогодні є наукове обґрунтування, розроблені показання та протипоказання, відповідні Положення щодо відновлювального лікування на санаторно-курортному етапі для хворих:

· на хвороби серцево-судинної системи (в т. ч. після перенесеного гострого інфаркту міокарда, аортокоронарного шунтування, нестабільної стенокардії, та з гіпертонічною хворобою, ревматичними захворюваннями);

· на хвороби нервової системи (в т. ч. цереброваскулярну патологію, післяінсультний стан, дітей з органічними ураженнями нервової системи та хворих на ДЦП);

· на хвороби органів травлення (в т. ч. після оперативних втручань на органах травлення), після перенесених вірусних гепатитів, захворювань товстої кишки;

· з захворюваннями органів зору у дорослих та дітей (в т. ч. глаукому);

· на опікову хворобу (для дітей та дорослих);

· на хвороби органів дихання (в т. ч. неспецифічні захворювання легенів, хронічні захворювання верхніх дихальних шляхів);

· на хвороби сечостатевої системи (в т. ч. хронічні простатити, статеві розлади у жінок та чоловіків, порушення репродуктивної функції, стани після оперативних втручань на сечових шляхах, в тому числі після дроблення каменів);

· для дітей і дорослих, хворих на цукровий діабет та з іншою ендокринологічною патологією;

· на хвороби та стани після ушкоджень органів опори та руху;

· на хвороби крові та органів кровотворення;

· на хвороби шкіри;

· після оперативних втручань у зв’язку з онкологічними захворюваннями.

Також існує наукове обґрунтування, розроблені показання та протипоказання і відповідні положення спеціалізованих відділень санаторно-курортних закладів для оздоровлення вагітних та осіб, які постраждали при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Терміни лікування хворих в реабілітаційних відділеннях прийняті у відповідності з чинними, затвердженими МОЗ України, термінами лікування для санаторно-курортних закладів складають: 24 дні для хворих з загальними показаннями щодо санаторно-курортного лікування та 45 днів для хворих з наслідками травм та захворюваннями спинного мозку.

Розміщуються відділення у приміщеннях, що повністю відповідають їх функціональному призначенню, вимогам експлуатації та техніки безпеки.

При виборі оздоровниць для розгортання відділень реабілітації потрібно враховувати їх географічне положення, відстань від лікувальних закладів, які направляють хворих на реабілітацію, транспортне сполучення, розміщення лікувально-побутових об'єктів на території оздоровниці, побутові зручності в кімнатах, спальних та лікувальних корпусах та ін. Особлива увага приділяється організації реабілітаційних відділень для хворих на хвороби серцево-судинної системи та після гострих цереброваскулярних захворювань (ГЦВЗ).

В санаторіях, де є реабілітаційні відділення, особлива увага повинна приділятися впровадженню нових досягнень медичноï науки i техніки, удосконаленню організаціï лікувально-діагностичної роботи, підвищенню рівня теоретичних і практичних знань медичного персоналу відділень, якості культурно-масового та побутового обслуговування хворих.

Відпочинок, оздоровлення, санаторно-курортне лікування та медична реабілітація громадян України в оздоровницях може здійснюватися різними шляхами. В поняття оздоровлення в санаторно-курортних закладах входить не тільки відпочинок, а й різноманітний комплекс загально-зміцнюючих та оздоровлюючих процедур, які загартовують та зміцнюють організм, підвищують опір несприятливим факторам оточуючого середовища, знімають та запобігають негативному впливу стресів, а також за допомогою кліматичних, бальнеологічних та інших лікувальних факторів, попереджають у подальшому захворювання. Фактично, відпочинок і оздоровлення стосуються переважно практично здорових людей, які бажають зміцнити своє здоров’я. Термін перебування у оздоровниці з цією метою може обмежуватися виключно фінансовими можливостями осіб, що відпочивають чи оздоровлюються відповідно до можливостей санаторно-курортного закладу.

Процес проведення санаторно-курортного та відновлювального лікування складається з наступних умовних обов’язкових кроків:

· проведення санаторно-курортного відбору;

· забезпечення санаторно-курортними путівками;

· направлення хворих до санаторно-куротного закладу;

· здійснення програми санаторно-курортного лікування або реабілітації;

· оцінки ефективності санаторно-курортного лікування.

Поиск по сайту: