Організація депозитного ринку

Зміст

1. Організація депозитного ринку;

2. Послуги для здійснення грошових платежів та розрахунків;

3. Операції з інструментами грошового ринку;

4. Здійснення операцій на міжбанківському ринку грошей (самостійна робота).

Література

1. Маслова О.С. Опалов О.А. Ринок фінансових послуг. – К. 2006. – с 40-64

2. Маслова О.С. Опалов О.А.Фінансовий ринок. – К. 2003. – с.. 48-64

3. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок. – К. 2005. – с. 142-172

4. Ходаківська В.П. Бєляєва В.В. Ринок фінансових послуг. – К. 2002. – с. 161-213

Організація депозитного ринку

Залучення коштів вкладників та інших кредиторів – це основний вид пасивних операцій банків. Вони складаються із депозитів (вкладів) і кредитів (позик) отриманих банком.

Комерційний банк має можливість залучати кошти:

- підприємств

- установ

- населення

- та інших банків.

За терміном залучені кошти поділяються на ресурси, що управляються і поточні пасиви. Ресурси, що управляються, включають

§ термінові депозити,

§ міжбанківські кредити.

Поточні пасиви формуються залишками коштів

Ø на розрахункових,

Ø поточних

Ø кореспондентських рахунках.

Вклад (депозит): – це грошові кошти (у готівковій або безготівковій формі, в національній або іноземній валюті) передані в банк їх власником для зберігання на певних умовах.

Операції пов'язані із залученням грошових коштів на вклади, називаються депозитними. Для банків вклади – головний вид їх пасивних операцій, основний ресурс для проведення активних кредитних операцій.

За строками депозити поділяються:

ü на депозити до запитання – які сплачуються за першою вимогою, без попереднього повідомлення;

ü депозити на строк – які сплачуються через певний час після внесення коштів на рахунок;

Залежно від вкладника депозити поділяються:

ü на рахунок приватної особи;

ü на рахунок корпорацій;

ü рахунок некорпоративних фірм;

ü рахунок центрального уряду;

ü місцевих органів влади;

ü рахунок фінансових установ;

ü рахунок іноземних вкладників.

Внески до запитання (безстрокові депозити)- можуть бути вилучені вкладником або переведені іншій особі переказом за вимогою власника. Вкладнику відкривається рахунок з якого в будь-який час можна отримати готівкові кошти виписати чек або інший розрахунково-платіжний документ. Більша частина операцій грошового обороту здійснюється за допомогою вкладів до запитання що виконують функцію засобів обігу. Головною позитивною якістю цих рахунків є їх висока ліквідність. Основний недолік (для вкладника) – відсутність нарахування процентів за рахунком (або дуже малий процент).

Особливості депозитного рахунку до запитання:

¨ вклад та вилучення коштів здійснюється як частинами так і повністю в будь-який час без обмежень;

¨ гроші можуть вилучатися з рахунку як у вигляді готівки так і за допомогою чека;

¨ власник рахунку платить банку комісію за використання рахунку у вигляді постійної місячної ставки або за кожний виписаний чек;

¨ за депозитами до запитання банк повинен зберігати мінімальний резерв у центральному банку в більшому відношенні ніж за строковими вкладами.

Вклади до запитання у своїй основі нестабільні що обмежує сферу їх використання комерційними банками. Існують два типи вкладів до запитання – безпроцентні поточні рахунки і рахунки за якими виплачуються відсотки. Перші переважають у загальній сумі депозитів до запитання. Другі є чековими депозитами за якими виплачується процентний дохід.

Термінові вклади (рахунки) – це грошові кошти що зараховуються на депозитні рахунки на жорстко обумовлений термін з виплатою процента. Ставка плати за ними залежить від розміру та терміну вкладу. У разі дострокового отримання грошових коштів клієнт втрачає відсоток у формі штрафу. На цих рахунках зберігаються кошти які приносять власнику процентний дохід та непризначені для розрахунків з третіми особами.

Особливості термінових вкладів:

¨ рахунки не призначені для розрахунків на них не виписуються чеки;

¨ кошти на рахунках обертаються повільно;

¨ існує формальна вимога про попереднє повідомлення вкладником банку про вилучення коштів за 7 днів, а в деяких випадках за 30 днів;

¨ за рахунком виплачується процент; при цьому максимальний рівень процентної ставки може регулюватися центральним банком;

¨ для вкладів, як правило, встановлюється більш низька норма обов'язкових резервів, ніж за депозитами до запитання.

Різновидом термінового вкладу є депозитні сертифікати, розраховані на точно зафіксований час залучення коштів. Власникам рахунків видаються спеціальні іменні свідоцтва (сертифікати), в яких вказано терміни погашення і процентна ставка. Депозитний сертифікат – це письмове свідоцтво про депонування в банку певної досить великої суми грошей, у якому вказуються термін його обов'язкового зворотного викупу банком і розмір виплаченої надбавки.

Депозитні сертифікати видаються тільки юридичним особам. Вони можуть бути іменними або на пред'явника. Право на отримання вкладу за депозитними сертифікатами може бути передано іншій особі.

Для фізичних осіб використовуються ощадні сертифікати, що видаються банком як на фіксований термін, так і до запитання.

Ощадні депозити записати: це не чекові вклади, що приносять відсоток і які можна терміново вилучати. Існують наступні їх типи:

· рахунки на ощадних книжках;

· рахунки з випискою стану ощадного вкладу (вкладник має справу з банком через пошту без застосування ощадних книжок);

· депозитні рахунки грошового ринку – за цими депозитними рахунками не використовується ощадна книжка для реєстрації операцій, а ставка відсотка коригується щотижня кожним банком самостійно відповідно до змін ринкових умов.

В сучасних умовах комерційні банки для оперативного залучання грошових коштів використовують міжбанківський кредит – він надається в рамках кореспонденських відносин. Механізм міжбанківських кореспонденських відносин передбачає відкриття кореспонденських рахунків одними банками в інших для здійснення платіжних і розрахункових операцій за дорученням.

Пасивною операцією комерційних банків є отримання ними централізованих кредитів. Кредити центральних банків надаються комерційним банкам у порядку рефінансування і на конкурсній основі, а також у формі ломбардних кредитів.

Одним із способів накопичення грошових збережань, є тезаврація дорогоцінних металів. Перш за все золота та срібла.

Тезаврація золота – це накопичення золота приватними власниками у вигляді скарбів або страхових фондів. Золото у приватному володінні накопичується у двох основних формах: у вигляді золотих монет та злитків. Злитки золота зберігаються в основному в банках. Ці накопичення банки не трансформують у позичковий капітал, вони не є грошовим капіталом у чистому вигляді, і вони ніколи не будуть відданими у кредит. На сьогодні тезавратори не тримають у себе готівкового металу. Вони обмежуються придбанням відповідних титулів – золотих сертифікатів – які свідчать про депонування золота в банку. Вони підлягають вільному розміну на визначену в них кількість золота або грошовому еквіваленті золота за ринковою ціною.

Поиск по сайту: