Матеріаломісткість деяких видів виробництва

В текстильній промисловості вовномийні заводи також розташовуються по­близу місць виробництва вовни, бо після очи­щення вага сировини набагато знижується.

У чорній металургії матеріаломістким є виробництво чавуну, тому що на одну тонну готової продукції потрібно 1,5 тонни залізної руди, 1,4 тонни коксівного вугілля, а також флюсові вапняки, вогнетривкі глини та інша сировина, тому заводи повного циклу розміщують поблизу сировини.

У бурякоцукровому виробництві одержання цукру-сир­цю прив'язане до місць буряківництва, а рафінадне вироб­ництво – до споживача.

Сировинний фактор є провідним для таких видів ви­робництва, як гірничодобувна промисловість, лісопильна й целюлозно-паперова промисловість, виробництво соди, калійних добрив, азотних добрив з коксових газів, збагачення руд кольорових і чорних металів, виробництво нікелю, цементна промисловість, виробництво металургійного й гірничого обладнання, цукру-піску, лляних тканин, маслоробна, консервна промисловість.

Мінеральні ресурси локалізовані, а тому розміщенню матеріаломісткого виробництва притаманна висока концентрація. Так, Донбас і Придніпров'я мають потужну металургійну промисловість, яка використовує криворізьку залізну руду, нікопольську марганцеву руду й донецьке коксівне вугілля. Підприємства регіону – найбільші у Європі. Тут розташо­вані металомісткі види машинобудування: виробництво металургійного та гірничошахтного обладнання, локомотиво- й вагонобудування, енергетичне машинобудування. Донбас і Придніпров’я виробляють чорних металів і продукції важкого машинобудування більше, ніж може спожити Україна, а тому значна частина продукції експор­тується.

Поряд із матеріаломісткими видами виробництва є й такі, для яких сировинний фактор не має істотного значен­ня. Наприклад, елект­ростанції зовсім не споживають сировини (паливо для них не сировина) і потребують дуже мало матеріалів. В приладобудуванні, електронному і оптико-механічному машинобудуванні вартість си­ровини у багато разів менша за вартість готової продукції, і за вагою сировина не перевершує готову продукцію. Але у цьому випадку зіставляються витрачені кошти. Такі галузі не обов'язково розташовувати поблизу сировини: вони зазнають впливу трудового фактора, який переважає.

В усьому світі триває процес зниження матеріаломіст­кості виробництва.

Паливно-енергетичний фактор. Цей фактор, за характером впливу на розміщення виробництва, близький до сировинного, бо паливо, теж мінеральний ресурс. Виробництва, що зазнають сильного впливу паливно-енер­гетичного фактора, називаються енергомісткими. Вони по­діляються на електромісткі й паливомісткі.

За ступенем енергомісткості виділяються високоенергомісткі види виробництва (частка паливно-енергетичних ви­трат становить 30-45% витрат на вироблення продукції), середньоенергомісткі (15-30%) та неенергомісткі (менше за 15%) (табл. 3.2).

До електромістких видів виробництва належать виплавляння легких металів (алюміній, титан, ма­гній), електролітичне виплавляння міді, нікелю, фероспла­вів та сталі, виробництво віскозного шовку, синтетичного каучуку. Такі виробництва розміщуються поблизу великих джерел електроенергії, – бажано біля гідро­електростанцій, що дають дешеву електроенергію. Так, Запорізький алюмінієвий завод розташований біля Дніпрогес.

Більшість галузей господарства споживають електроенергії відносно небагато, їх називають неелектромісткими (легка й харчова промисловість, машинобудування).

Паливомісткими виробництвами є ті, що поглинають багато тепла. До них відноситься вироб­ництво глинозему (напівфабрикат для одержання алюмі­нію), на одну тонну якого витрачається 3 тонни умовного палива, виплавляння нікелю (50 т.у.п.), віскозного шовку (15 т.у.п.), виробництво соди (0,5 т.у.п.), синтетичного каучуку, целюлози, цементу, скла, виплавляння цинку тощо.

Паливомісткі види виробництва розміщують побли­зу паливних баз. Наприклад, Костянтинівський завод з виробництва цинку на Донбасі, отримує сировину яку везуть здалеку, тому що в Україні її нема (витрати на перевезення руди менші, ніж на перевезення палива). Глиноземний завод у Миколаєві побудований на розхресті транспортних шляхів: імпортні боксити вивантажуються у порту, сюди ж підвозиться донецьке вугілля. Миколаїв розташований непо­далік від Донбасу, а тому такі перевезення виправдані.

Такі паливомісткі виробництва, як содо­ве, випуск синтетичного каучуку, целюлози, тя­жіють до сировини, бо для їх виробництва треба набагато більше сировини, ніж палива.

Таблиця 3.2.

Електромісткість виробництва (кВт×год електроенергії на 1 т продукції)

Дані про паливомісткість деяких видів виробництва наведено у табл. 3.3.

Таблиця 3.3.

Поиск по сайту: