 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Загальні принципи побудови розгорток поверхонь стосовно конструювання одягу
Лекція. Класифікація методів конструювання розгорток деталей одягу
План
1. Основні поняття розгорток поверхні.
2. Класифікація методів конструювання розгорток деталей одягу: методи першого та другого класу.
Основні поняття розгорток поверхні
Одяг в цілому та його окремі частини(деталі) утворюють в готовому вигляді об’ємну, просторову поверхню. Викроюють деталі одягу з плоских матеріалів, наприклад з тканини, трикотажу, нетканих матеріалів. Тому основним завданням є отримання з плоского матеріалу оболонок тіл просторової форми та вирішення зворотної задачі, тобто згинання (спрямлення) частин поверхні одягу на площину, – побудова розгорток деталей одягу.
Розгортка поверхні – це геометрична фігура, що отримана на площині.
Основною метою конструювання є отримання із плоских матеріалів об’ємної форми, який би точно відповідав формі та розміру тіла людини.
Конструкція – своєрідна технічна структура виробу.
Конструкція одягу характеризується зовнішньої формою (силует і покрій), конструктивною будовою окремих частин, деталей, видом з’єднувальних швів та матеріалів.
Форма розгортки залежить від складності та об’ємності фігури.
Поверхні фігур поділяються на ті, що розгортаються і на ті, що не розгортаються.
Поверхня, що розгортається – це поверхня, що розгортається на площині без розривів і складок.
Поверхня, що не розгортається – це поверхня, що не може бути укладена на площину без розривів або складок.
Поверхня тіла людини – це поверхня, що не розгортається.
Креслення конструкції одягу – це сукупність плоских розгорток поверхні, виконаних у вигляді окремих деталей виробів.
Створення об’ємної форми досягається за рахунок конструкції та ВТО та їх поєднанням.
2. Конструктор повинен якомога точніше визначити конфігурацію і розміри деталей для того, щоб після з’єднання отримана форма одягу повністю відповідала задуму художника. Крім цього розробка конструкції повинна забезпечити якісну посадку виробу на фігурі.
Загальні принципи побудови розгорток поверхонь стосовно конструювання одягу
Поверхні, що розгортаються, це такі поверхні, які можуть бути згорнуті на площину, без ушкоджень – розривів або складок.
Розгортки поверхонь, що розгортаються, ізометричні вихідній поверхні (ізометричний (від давньогрецької isos – однаковий, metreo – вимірюю) – з однаковими вимірами). Під час розгортки поверхонь, що розгортаються, прямі лінії залишаються прямими, криві – зберігають свою довжину та кут, що утворився певними лініями на поверхні, залишається рівним куту між відповідними лініями на розгортці. Площа якої-небудь ділянки поверхні зберігає свою величину на площі (рис.1).
Рисунок 1 – Співвідношення, справедливі для поверхонь, що розгортаються:
ВС – пряма; В1С1=ВС; А1В1=АВ; А1С1=АС;
кути А1=А; кути В1=В; кути С1=С; S’∆А1В1С1= S’∆АВС
Як відомо, існує два типи поверхонь, що здатні розгортатись: поверхні, що утворені дотичними до просторової кривої (поверхні дотичних), і поверхні обертання (конічне і циліндричне).
Мірою викривлення поверхні є Гаусова, тобто кривизна:
К= 1/R1R2,
де R1 і R2 – радіуси головних кривизн поверхні.
У поверхонь, що розгортаються Гаусова кривизна К=0. Ці поверхні лінійні – їх утворюють прямі лінії. Розглядаючи прямі лінії як дуги кіл, радіус яких дорівнює безкінечності, отримуємо К= 1/∞R2 = 0. Усі поверхні, що розгортаються, можуть бути розгорнутими на площину без деформації.
У поверхонь, що не розгортаються, обидва радіуси головних кривизн не дорівнюють безкінечності (R1≠∞; R2≠∞), тому К≠0. Ці поверхні не можуть бути точно розвернуті на площині. Якщо ж необхідно мати розгортку такої поверхні, то її виконують лише наближено. Розглядаючи поверхню не як тверде тіло, а як
оболонку з гнучкої розтяжної плівки, можливо отримати її розгортку на поверхню. Хоча зробити це можливо лише деформувавши її або за допомогою введення розрізів (швів) або виточок. При цьому поверхню ділять на частини, кожну з яких апроксимирують до (циліндричної чи конічної) поверхні, що розгортається, та розгортають. В результаті отримують розчленовану приблизну розгортку поверхні.
Таким чином, розгортки поверхонь деталей одягу можна розглядати лише як умовні та наближені розгортки її частин на площину.
2. Класифікація методів конструювання розгорток деталей одяг: методи першого та другого класу
Під час створення зразків нових моделей одягу використовують різні способи наближеної побудови розгорток їх деталей (методи І класу).
Побудова первинних креслень деталей одягу складається з двох етапів:
- побудова креслень основи конструкції деталей;
- розробка модельних особливостей на цій основі.
Існують різні методи побудови розгорток поверхонь одягу. За одними методами форма та площина розгорток можуть бути значно наближеними до аналогічних лінійних розмірів та площин поверхні, за іншими – форму розгортки визначають більш наближено, при цьому площа її більше відрізняється від площі поверхні, що розгортається.
Залежно від характеру вихідної інформації усі відомі методи конструювання одягу можна поділити на два класи:
- наближені методи, що базуються на дискретних вимірах фігур типової тілобудови, припусках, відомостях про типові членування деталей та способи формоутворення. Вони дозволяють лише наближено находити положення важливих конструктивних точок деталей одягу (методи 1-го класу або розрахунково-аналітичні).
- інженерні, більш точні методи із вільним алгоритмом, що припускає вибір із багатьох варіантів рішення оптимального. Методи побудовані на прямих вимірах оболонки поверхні, що розгортається, зразок-еталона одягу. До них відносяться методи січення поверхонь, конструювання розгорток деталей в чебишевських сітках та ін. Останні базуються також на врахуванні вимірів в геометричній структурі тканин, що відбуваються під час переходу її з об’ємного і плоский стан (методи 2-го класу).
Таблиця 1 - Методи конструювання розгорток деталей одягу РДО
Поиск по сайту: