Д Особливості ситуацій і конфліктів з учнями 10-11 класів

У цей відповідальний період формування особистості відбуваються складні суперечливі процеси визначення:

· своєї громадянської позиції, професійного вибору і моральних 99 орієнтирів,

· народжується прагнення до особистої неповторності й оригінальності, що вимагає напруженої внутрішньої роботи почуттів і розуму учня, щоб самостійно прийняте рішення не привело до драматичних помилок.

1. Позиція "учитель завжди правий" для старшокласників вже втратила силу. На жаль, інколи вчителі не враховують вікових особливостей старшокласників при взаємодії з ними, оцінюють їх за старими критеріями, ставляться до них, як до підлітків, що справедливо обурює учнів і нерідко приводить до конфліктів. Перший натиск на учнів викликає організований протест як прояв групової незгоди з такою формою взаємодії з ними.

Подібні ситуації, які зустрічаються у взаємодії зі старшокласниками, свідчать про назрілу необхідність зміни організації навчальної діяльності, форм контролю і взаємовідносин з дорослими учнями.

2. Багато конфліктів із старшокласниками виникають через образу їх гідності, приниження достоїнства, що викликає захисну реакцію, особливо, коли це стосується взаємин між юнаками і дівчатами.

Таким чином, переважна більшість конфліктів у педагогічній діяльності викликана низьким рівнем педагогічного спілкування вчителів, їх психологічної культури. Вчасно зупинитися, помовчати, перенести розмову на завтра, подивитись на ситуацію збоку або очима учня, поставити себе на його місце і, можливо, взаєморозуміння прийде на зміну протистоянню.

Доцільно звернути увагу на те, що співробітництво — хоч і прекрасна стратегія взаємодії вчителя і учнів, але не єдина. І вчителю важливо уміло використовувати, принаймні, усі 5 таких стратегій, виділених психолого-педагогічною наукою [12, с 245-251].

1. Конфронтація або суперництво. Це активний, майже агресивний наступ, коли людина йде до розв'язання конфлікту, задовольняючи свої інтереси, 100 інколи навіть на шкоду іншій людині. В такому разі, обмежуючи дії партнера в даній ситуації, можна посилити можливість конфлікту в майбутньому.

Проте дана стратегія може бути ефективною у деяких випадках:

• вчитель певний своєї правоти, знає, що впровадження його рішення значно поліпшить ситуацію;

• обмеження дій учня сприятиме захисту (моральному чи фізичному), іншого учня чи групи учнів;

· учитель перебуває у критичній ситуації, що потребує миттєвого реагування;

· учитель мусить прийняти нестандартне рішення і розпочати діяти.

Важливою умовою ефективності розв'язання конфлікту при виборі цієї стратегії є

· уміння вчителя приймати правильні рішення і

· володіння відповідною педагогічною технікою.

2. Уникнення конфлікту. Людина намагається відсунути появу конфліктної ситуації якомога далі, сподіваючись, що все розв'яжеться само собою, або виходячи з принципу, що „поганий мир кращий за добру сварку".

Стратегія уникнення не знімає тієї суперечності, що спричинює конфлікт, навпаки, з часом вона може загостритися. Проте відповідна стратегія може бути корисною, коли:

· проблема не дуже важлива, і не варто витрачати сили на її розв'язання;

· учитель розуміє слушність позиції іншої людини;

· інша людина має більшу владу або надто складний характер;

· немає достатньої інформації для розв'язання проблеми;

· напруженість дуже велика і є потреба зняття нагнітання негативних емоцій.

3. Стратегія пристосування. Мається на увазі, що людина прагне взаємодіяти з іншою людиною, не відстоюючи своїх інтересів.

Така 101 стратегія може мати негативні наслідки для розвитку особистості вчителя: він може втратити почуття самоповаги, Корисною вона може бути за таких умов:

• учителя не дуже хвилює результат;

• він прагне зберегти добрі стосунки з іншою людиною;

• він впевнений, що інша людина має більшу рацію, або що для неї дуже важливий відповідний результат.

4. Компроміс. Компроміс — це схильність не загострювати ситуації у конфлікті. Обидві сторони трохи поступаються своїми інтересами, шукають рішення, яке б задовольнило всіх.

Стосунки у цьому випадку поверхові. Партнери не шукають прихованих потреб, вони задовольняються зовнішньою стороною поведінки. Поступаючись, людина принижує себе в очах іншої сторони, не може задовольнити і власні інтереси. Але стратегія компромісу може бути корисною у таких випадках:

• учитель прагне швидше розв'язати проблему;

• інші підходи до розв'язання проблеми виявилися неефективними;

• компроміс дозволяє зберегти стосунки.

5. Співробітництво. Вона зумовлює підхід до конфлікту з урахуванням Інтересів обох сторін, пошук взаємовигідних результатів і шляхів їхнього досягнення. У психологічному плані це найефективніша стратегія взаємодії.

Але для її втілення вона вимагає:

· більше часу, ніж інші стратегії, додаткових зусиль.

· Крім того, обидві сторони повинні вміти висловити свої бажання,

· вислухати одне одного,

· виробити альтернативні варіанти розв'язання проблеми. Для вчителя використання стратегії співробітництва ускладнюється тим, що він має не лише сам прагнути до взаємодії, а вчити при цьому учня, створювати умови для подолання його невміння чи небажання взаємодіяти.

Поиск по сайту: