Значення поділу умислу на прямий і непрямий

1. Для кваліфікації злочинів і індивідуалізації

з формальним складом злочин вчиняється лише з прямим умислом

прямий умисел є більш небезпечним ніж непрямий

2.Непрямий умисел є пограничним психічним відношенням, що відрізняє умисну форму вини від необережної, зокрема злочинної самовпевненості.

3. Для відмежування замаху на вчинення злочину від закінченого злочину, бо теорія крим. права і судова практика обмежують можливість замаху лише колом злочинів з прямим умислом.

4. Для індивідуалізації покарання.

40. Злочини з двома формами вини (поняття, різновиди).

Злочини з двома формами вини – в них проявляється різне психічне ставлення у формі умислу чи необережності щодо діяння і наслідків в одному конкретному випадку (ч.2 ст. 121 КК).

Виникає тоді, коли об’єктивна сторона складу злочину за своїм характером є складною

· Це, як правило, злочини, в яких діяння, що становлять собою порушення правил (безпеки виробництва, тощо – ст. 288, ст. 275, 273 КК і т.п.) – самі по собі є адмін. Порушеннями, але коли настають злочинні наслідки, причино пов’язані з діяннями, перетворюється цей злочин на ускладнений

· злочини з двома наслідками (ч.2 ст. 121, ч.2 ст. 194 та ін.)

Значення для кваліфікації:

При змішаній формі вини слід встановити до умисних чи необережних злочинів відноситься конкретний злочин

у І групі – необережне ставлення до настання наслідків

у ІІ групі – злочин визнається умисним (щодо першого наслідку, а відносно до другого – з необережності. Якщо встановлюється за фактичними даними, що умислом охоплюється і віддалений наслідок – тоді дії слід кваліфікувати (за спрямованістю умислу) як умисний злочин.

З’ясування змісту змішаної форми вини допомагає:

- конкретизувати ступінь сусп.. небезпечності злочину

- визначити правильну кваліфікацію

- відмежувати суміжні злочини за об’єктивними ознаками

41. Поняття та кримінально-правове значення мотиву, мети та емоційного стану.

Мотив злочину - внутрішній спонукальний стимул, джерело активної діяльності людини, те, що штовхає до вчинення злочину; внутрішнє усвідомлене спонукання до вчинку особи, що визначає зміст діяння, допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого.

Мета - уявлення людини про результати свого діяння. В крим. праві це те чого хоче досягти особа, вчиняючи злочин, тт. уява винного про результат, який вона прагне досягти злочинним шляхом

· Мета і мотив є ознаками злочинів, вчинюваних з прямим умислом

· Злочинні мотиви – це такі, що визначають сусп.. небезпечність, антисоціальну спрямованість дій особи.

· Мотив і мета хоч і є самостійними психологічними ознаками суб’єктивної сторони злочину, але вони взаємозалежні і пов’язані між собою.

Мотиви можуть бути - низькі (користь, помста, ревнощі) і

- не є низькі (співчуття, прагнення допомогти іншій особі тощо)

Мета вказується в диспозиції (незаконне збагачення, приховати злочин, насильницьким шляхом змінити конституційний устрій, мета збуту підроблених грошей тощо).

· Мотив і мета є додатковими ознаками суб’єктивної сторони злочину на відміну від вини (- обов’язкової ознаки). У випадках, коли вони зазначені в диспозиції статті ОЧ КК, вони стають обов’язковими для доказування і впливають на кваліфікацію.

Значення мотиву і мети в системі ознак суб’єктивної сторони.

1. Можуть бути вказані як обов’язкова ознака основного складу злочину (ч. 1 ст. 111, ст. 109 КК) – тоді відсутність її впливає на оцінку вчиненого.

2. Наявні як кваліфікуючі ознаки (п.6,7 ч.2 ст. 115 та п.9 ч.2 ст. 115 КК)

3. Як пом’якшуюча обставина (п.9 ч.1 ст. 66 КК)

4. Як обтяжуюча обставина (п.3 ч.1 ст. 67 КК, п.4).

42. Поняття та види стадій вчинення злочину.

А) Поняття стадій – в законі не визначено. Теоретичне визначення таке:

Стадії вчинення злочину – це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його припинення.

· Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності – досягти певної мети – тому правильно стверджувати, що вони можливі лише у злочинах, які вчиняються лише з прямим умислом.

· Закон розрізняє такі стадії: - готування до злочину

- замах на вчинення злочину

- закінчений злочин

Готування до злочину і замах на вчинення злочину – утворюють незакінчений злочин (див. ч.2 ст.13 КК)

Стадії різняться між собою:

- характером вчинюваних дій тобто об’єктивними ознаками та

- моментом закінчення злочинних дій.

Якщо ж розглядати готування та замах, то відмінність між ними визначена в КК (ч.1 ст. 68 КК), а саме, суд, призначаючи покарання за незакінчений злочин (готування та замах) враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого особою діяння

- ступінь здійснення злочинного наміру та

- причини, через які злочин не було доведено до кінця.

43. Закінчений злочин: поняття, ознаки. Момент закінчення злочинів з формальним складом та з матеріальним складом.

Б) Закінчений злочин (ч.1 ст.13 КК) – діяння, яке містить всі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею О.Ч. КК.

В ньому існує єдність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують вчинене як злочин. Є об’єкт посягання, об’єктивна сторона, суб’єкт і суб’єктивна сторона

В) Момент закінчення злочину може бути різним і залежить від конструкції об’єктивної сторони складу злочину, опису ознак злочинного діяння.

Вирізняють склади злочину матеріальні

формальні (може бути усічений склад злочину як різновид формального)

Матеріальний склад злочину вважається закінченим із настанням сусп.-небезп. наслідків, вказаних у диспозиції статті О. Ч, (вбивство – смерть). Якщо наслідки не настали, то може йти мова про незакінчений злочин (готування чи замах).

Злочин із формальним складом вважається закінченим з моменту вчинення діяння, визначеного в статті КК незалежно від настання злочинних наслідків (так, див ст. 109, ст. 111 КК).

Особливість злочинів з усіченим складом полягає в тому, що момент закінчення злочину перенесено на стадію готування до злочину чи замаху на злочин. Таким чином законодавець поступає конструюючи найнебезпечніші діяння – з метою посилення (запобігання) боротьби з ними (ст. 257 – бандитизм, ст. 187 – розбій, ст.. 189 – вимагання і ін.)

Практичне значення встановлення моменту закінчення конкретного злочинного посягання полягає в тому, що це:

- допомагає вирішити питання про те, закінчений злочин чи незакінчений (в залежності від конструкції – формальний і матеріальний склад)

- вирішити питання про призначення покарання (ч. 2ст. 68 – за готування не більш ½ максимального строку; ч. 3 ст. 68 – за замах не перевищує 2/3 максимального строку або розмір найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті О. Ч. за закінчений злочин)

- якщо злочин закінчено на стадії готування або замаху з власної волі особи (остаточно з усвідомленням можливості доведення злочину до кінця) може стояти питання про добровільну відмову, і за певних умов особа не буде притягнута до крим. відповідальності (якщо у фактично виконаному нею діянні немає складу іншого злочину – ст.. 17 КК).

44. Готування до злочину: поняття, значення. Відмежування готування до злочину від виявлення наміру та від замаху на злочин.

45. Замах на злочин: поняття, види та значення. Відмінність замаху на злочин від готування до злочину і від закінченого злочину.

46. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця: поняття, ознаки та значення.

А) Крим. закон внормовує добровільну відмову при незакінченому злочині (ст.. 17 КК) як обставину, яка за певних умов виключає крим. відповідальність.

Ознаками добровільної відмови у крим. праві є:

- остаточне припинення особою

- за своєю волею

- готування до злочину або замаху на злочин

- якщо при цьому особа усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

Якщо в наявності будуть всі (сукупно) ознаки, є підстави стверджувати, що особа сама відмовилась вчиняти злочин.

Можуть бути такі наслідки:

1. Особа, яка добровільно відмовилась від доведення злочину до кінця, підлягає крим. відповідальності в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину (напр., див., п.14 Пост. Пл. ВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості»)

2.. Якщо ж у фактично вчиненому діянні відсутні ознаки складу іншого злочину, до крим. відповідальності особа не притягується (тт., крим. відповідальність виключається у зв’язку із добровільною відмовою злочин до кінця)

Б) Відмінність ДВ від дійового каяття

Поиск по сайту: