Поняття кримінально-правової кваліфікації

Лекція 1 Поняття кримінально-правової кваліфікації.

План

1. Поняття кримінально-правової кваліфікації, його зміст, обсяг та види.

2. Процес кримінально-правової кваліфікації, його стадії та етапи. Результат кримінально-правової кваліфікації

3. Структура кримінально-правової кваліфікації

Література

1. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: [навч. посіб.] / В.О. Навроцький. –2-е вид. –К.: Юринком Інтер, 2009. –512 с.

2. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочиніву.–К.: Атіка, 2003. –640 с.

3. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – 2-е изд. перераб. И дополн. –М.: «Юристь», 2004. –304 с.

4. Марін О.К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-павових норм. ­К. Атіка 2003 ­224 с.

5. Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів. К. Атіка 2004. ­188 с.

Поняття кримінально-правової кваліфікації

Поняття кваліфікації є одним з центральних і таких, що часто застосовується у теорії кримінального права та правозастосовній практиці.

Водночас відповідні терміни у нормах матеріального кримінального права не зустрічаються взагалі. Кримінально-процесуальний кодекс України (далі — КПК) термін «кваліфікація злочинів» застосовує для характеристики чи не кожної стадії процесу, десятки разів у його статтях йдеться про «застосування кримінального закону» в тому ж значенні, у якому використовується термін «кваліфікація».

Слід зазначити, що як у теорії кримінального права, так і на практиці до останнього часу переважно йшла мова лише про кваліфікацію злочинів. Таким чином, по суті, будь-яке діяння, яке оцінювалося на підставі положень кримінального закону апріорі, оцінювалося як таке, що полягає у порушенні КК. Разом з тим, навіть побіжне ознайомлення зі змістом сучасного кримінального законодавства, відоме ставлення до КК як до «кодексу свободи», означає, що він передбачає як злочинність, так і незло-чинність діяння. Оцінка вчиненого на основі криміналь­ного закону не обов'язково означає констатацію того, що відбулася кваліфікація злочину. А, отже, крім кваліфікації злочинів, існує і кваліфікація діянь, які не є злочинами, хоча й передбачені КК. Напрошується висновок, що кваліфікація злочинів і кваліфікація діянь, які не є зло­чинами, охоплюються ширшим поняттям — кримінально-правової кваліфікації.

У літературі з кримінального права не бракує визначень поняття кваліфікації злочинів. Автори або пропонують оригінальні визначення, або ж інтерпретують формулювання інших вчених. Нажаль, підхід до визначення відповідних понять не позначається глибиною. Дискусії, якщо вони проводяться, стосуються окремих елементів визначення, використовуваних термінів.

На думку, М.Й. Коржанського кваліфікацію злочинів – це реалізація кримінального закону, застосування до вчиненого діяння конкретної кримінально правової норми, або підведення певного злочину під ознаки конкретної норми.

С.А. Тарарухін кваліфікацію злочинів розглядає у двох значеннях: 1) як правова оцінка вчиненого діяння, яка заклечається у виборі відповідної норми та фіксації прийнятого рішення в офіційному юридичному акті, і 2) як процес, спрямований на встановлення юридичної природи вчиненого діяння.

В.Н. Кудрявцев кваліфікацію злочинів визначає як встановлення і юридичне закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правової нормою.

Кваліфікація злочинів можна визначити як кримінально-правову оцінку вчиненого діяння, вибір і застосування до нього тієї кримінально-правової норми, яка найбільш повно описує його ознаки. Тому для правильної кваліфікації злочину необхідно вибрати і застосовувати ту норму, яка найповніше описує ознаки вчиненого діяння.

Разом з тим, очевидно, що висвітлення проблем, які стосуються кримінально-правової кваліфікації, доцільно почати зі з'ясування відповідного поняття. Причому не у його вузькому значенні — як відповідної дефініції, а у широкому, що включає встановлення значень, у яких вживається поняття кваліфікації у кримінальному праві, характеристику його змісту та обсягу, виділення видів, встановлення співвідношення з суміжними правовими феноменами, розгляд відповідної діяльності у динаміці та визначення її результатів, аналіз структури тощо.

Поиск по сайту: