Міжнародний валютний ринок

Крім ринку товарів та послуг існує світовий валютний ринок, на якому відбувається купівля-продаж різних національних валют і формується ціна на них. Предметом купівлі-продажу на цьому ринку є гроші міждержавних банківських структур та ліквідні засоби, які розміщені в банках й інших фінансових інститутах.

Розвиток світових тенденцій глобалізації та інтернаціоналізації світових фінансових ринків ґрунтується на такому базисному критерії, як прозорість ринку для інвесторів. Цей критерій, за оцінкою ряду провідних експертів, є найголовнішим на світових фінансових ринках. Без умов прозорості ринку і без інформації фінансових аналітиків (про прогнози прибутку для інвесторів, а також ризики) інвестор не стане інвестувати. Наприклад, в Австрії інвестор може отримати інформацію про щоденну доходність будь-якого фінансового інструменту протягом 15 хвилин на дисплеї комп’ютера. Прибуток по різних фінансових інструментах щоденно розраховується австрійською спілкою фінансових аналітиків із зазначенням конкретних термінів отримання прибутку.

Сьогодні в більшості держав світу вільна купівля і продаж валют здійснюється різними за величиною фінансовими корпораціями, інвестиційними і пенсійними фондами, експортно-імпортними компаніями, банками тощо, які в сукупності утворюють єдину міжнародну систему FОRЕХ (Foreign Currency Exchange Market) – міжнародний ринок обміну іноземних валют. Потреби купівлі та продажу валют визначаються рівнем взаємозалежності різних держав у сфері торгівлі й бізнесу. Торгівля валютою особливо інтенсивно реалізується в банках і брокерських будинках великих фінансових центрів, таких як Токіо, Гонконг, Франкфурт, Лондон, Нью-Йорк, котрі є виконавцями замовлень, що надходять з різних регіонів світу.

Хоча основи сучасної системи міжнародних валютних відносин були закладені ще Бреттон-Вудською угодою 1944 року, історія ринку FОRЕХ як високорозвиненої структури датується тільки початком 70-х років. В цей період, після відмирання системи фіксованих валютних курсів (Смітсоніанівська угода 1971р.) та з розвитком ефективних систем міжнародних комунікацій, не тільки стали можливі коливання курсів валют (плаваючі курси) відносно один одного і долара США як світової резервної валюти, а також різко зросли й обсяги спекулятивної купівлі-продажу валют з метою отримання прибутку на довго-, середньо-, короткостроковій і навіть щоденній основі.

Ринок FОRЕХ має ряд переваг в порівнянні з фондовим ринком, на якому переважно існує проблема ліквідності інвестованого капіталу. Наприклад, стандартною тенденцією світових фондових ринків є різке зниження курсу акцій, що зумовлює труднощі інвестора (власника цих акцій) в пошуку покупців цих акцій. В противагу цій тенденції на міжнародному валютному ринку завжди існують готові продавці і покупці - банки, які виконують угоди за поточними котируваннями в будь-який момент часу. Також на ринку FОRЕХ (в порівнянні з фондовим ринком) відсутні обмеження по зміні вартості валют, які існують на багатьох фондових біржах світу. Відповідно, такі вимоги обмежують можливості зростання чи зниження курсу акцій та інших цінних паперів в межах єдиної торгової сесії.

Щоденний обсяг угод на міжнародному ринку FОRЕХ коливається в межах 1 трлн. – 1,5 трлн. доларів США. Цей обсяг значно перевищує обороти інших окремо взятих ринків, включаючи і фондовий ринок. Одночасно цей рекордний оборот ринку FORЕХ фіксує стійку тенденцію підвищеної уваги світових інвесторів до капіталовкладень у валютнообмінні операції.

Таким чином, ринок FОRЕХ сьогодні є одним з найбільших та високоприбуткових ринків в світі для інвесторів. Однак отримання інвестором максимального прибутку на цьому ринку в основному залежить від мобільного доступу до найбільш точної інформації про стан ринку і його аналізу, тобто ринок FОRЕХ, як доводять світові тенденції інвестиційної практики, це абсолютно пріоритетний за своєю доступністю сектор світового ринку для капіталовкладень. Крім того, в умовах взаємодії ринку FORЕХ з його структурним сектором – ринком валютних ф’ючерсів, інвестор має змогу вирішити дві практичні проблеми:

· отримати прибуток від спекулятивних валютних операцій;

· дійсно захистити свої валютні кошти шляхом хеджування (страхування валютних ризиків). Валютний ризик на практиці означає загрозу валютних втрат пов’язаних зі зміною курсу іноземної валюти відносно національної, при проведенні зовнішньоторговельних, кредитних, валютних операцій, операцій на фондових ринках і торгових біржах. Валютний ризик для компаній-імпортерів та експортерів виникає в ситуаціях, коли валютою ціни є іноземна для них валюта. Так компанія-експортер несе збитки при зниженні курсу валюти ціни відносно її національної валюти в період між заключенням угоди та платежу за контрактом.

Для компанії-імпортера збитки виникають при зворотному русі валютних курсів. В цих ситуаціях еквіваленти в національних валютах будуть меншими від сум, на які експортно-імпортні компанії розраховують в момент підписання контракту.

Ринок термінових угод з іноземної валюти є складовою частиною світової системи валютних ринків (FОRЕХ МАRКЕТ), куди входять ринки готівкових продаж, форвардних контрактів, ф’ючерсів, опціонів, свопів.

Форвардні контракти – це угоди, у відповідності з якими одна сторона зобов’язується купити, а інша – продати фіксовану кількість деякого базового активу за попередньо обумовленою ціною у визначений контрактом майбутній момент часу. Фактично до форвардних контрактів відносять будь-які угоди, виконання яких відбувається з деяким відстроченням. Наприклад, угоду про оренду квартири чи придбання товарів за каталогом можливо вважати форвардними контрактами. Найбільш поширені форвардні контракти на придбання (продаж) валюти, реальних активів (насамперед сільськогосподарських та сировинних товарів), цінних паперів.

Умови форвардного контракту (терміни поставки, обсяг, вимоги до якості, ціна тощо) визначаються виключно домовленістю сторін.

Ф’ючерсні контракти практично ідентичні форвардній угоді, однак, відмінністю є стандартизація всіх параметрів ф’ючерсного контракту. Торгівля ф’ючерсними контрактами ведеться на організованих майданчиках, а гарантом виконання угоди виступає спеціальна організація-посередник – клірингова палата. Виникнення ф’ючерсних ринків відноситься до першої половини XIX століття, а базовим активом перших ф’ючерсних угод була сільськогосподарська продукція. В наш час поширені як ф’ючерсні контракти по реальних активах (це, насамперед, як і у відношенні форвардів, сільськогосподарська та сировинна продукція), так і фінансові ф’ючерси по валюті, державних облігаціях (ф’ючерси по процентних ставках), портфелю цінних паперів (ф’ючерси по фондових індексах) та інші.

Опціон – це ще один різновид угоди, у відповідності з умовами якої, одна сторона (продавець опціону) зобов’язується за вимогою покупця продати чи купити базовий актив за попередньо визначеною ціною в обумовлений угодою момент часу. Покупець опціону має право вибору: виконати угоду чи ні. Оскільки весь ризик зміни ціни лягає на продавця, то покупець платить йому за отримання цього права винагороду, яка називається премією. Таким чином, опціон виконується (базовий актив продається чи купується) за умови, що це вигідно покупцю (власнику) опціону. Найбільшого поширення на світових ринках отримали опціони на акції, процентні ставки (державні облігації), фондові індекси, валюту. Існує три різновиди опціонів: європейський, американський, валютний.

Європейський тип опціону – коли купівля-продаж може бути здійснена виключно у визначений угодою момент.

Американський тип опціону – коли купівля-продаж може бути виконана покупцем у будь-який момент часу протягом терміну дії угоди.

Валютний опціон являє собою право, але не зобов’язання, купити або продати певну кількість іноземної валюти за фіксованим угодою курсом, в певний момент часу. Базовим активом по відношенню до валютного опціону є іноземна валюта, котра в даному випадку розглядається як актив, що приносить гарантований безперервний дохід, рівний закордонній безризиковій процентній ставці.

Організований ринок валютних опціонів виник відносно нещодавно, перші у світі торги з опціонів на іноземну валюту були проведені фондовою біржею Філадельфії (RHILADELPHIA STOCK EXCHANCHE - PHLX) в кінці 1982 року. В наш час найбільшими центрами торгівлі валютними опціонами є, крім Філадельфії, Лондон (LIFFE), Сінгапур, Амстердам та інші.

Валютні і процентні свопи також є різновидом фінансових інструментів, їх поява відноситься до початку 80-х років. Основне призначення свопів – перерозподіл ризику між учасниками ринку. Основними видами свопів є валютні і процентні контракти, які використовуються для хеджування (страхування) відповідно валютного і процентного ризиків.

Валютний своп – представляє собою контракт між двома організаціями про обмін грошовими потоками, деномінованими в різних валютах. Причому цей обмін, як правило, пов’язаний з випуском боргових зобов’язань однією чи обома фірмами, залученими до контракту. Наприклад, фірми, здійснюючи випуск облігацій в різних валютах, можуть укласти угоду про обмін грошовими потоками (надходженнями та виплатами), пов’язаними з цими облігаціями, тим самим страхуючи себе від непередбачених коливань валютного курсу. Фактично своп дозволяє фірмам, які здійснюють діяльність на ринках різних країн, не тільки страхувати себе від валютного ризику, але й значно знижувати операційні витрати, і навіть здолати обмеження на міжнародні потоки капіталу.

Процентний своп представляє собою обмін між двома сторонами процентними платежами за зобов’язаннями різного виду. Фактично, процентний своп – це різновид валютного свопу, всі платежі за яким проводяться в одній і тій же валюті. Процентний своп вигідний обом сторонам у випадках, коли один з позичальників має порівнянні переваги з певного типу боргових зобов’язань. Класичним прикладом процентного свопу є обмін платежами за позичками з фіксованою і плаваючою процентними ставками. Процентні свопи не є стандартизованими контрактами і укладаються, як правило, через посередника – фінансову організацію.

Ринок валютних ф’ючерсів зобов’язаний своїм виникненням краху Бреттон-Вудської системи на початку 70-х років, коли промислово розвинені країни перейшли до системи плаваючих валютних курсів, і загострилась проблема страхування ризиків, пов’язаних з непередбаченими курсовими коливаннями. Вперше валютні ф’ючерси були введені в обіг у травні 1972 року на спеціалізованій філії СНІСАGО МЕRСАNTILE ЕХСНANGE, яка називається INTERNATIONAL MONETARY MARKET (IMM).

Основні різновиди стратегій, що застосовуються на валютному ф’ючерсному ринку – довгий хедж, короткий хедж, перехресний хедж.

Довгий хедж полягає у відкритті довгих позицій на ф’ючерсному ринку і застосовується у випадку, якщо інвестор стоїть перед необхідністю купівлі валюти в деякий майбутній момент часу (є власником майбутньої короткої позиції на ринку спот).

Короткий хедж застосовується, коли існує необхідність страхування майбутньої довгої позиції з іноземної валюти.

Перехресний хедж застосовується у випадку, коли ринок термінових угод з будь-якої валюти відсутній чи є низьколіквідним, але існує ф’ючерсний ринок у відношенні іншої валюти, курс якої тісно корельований (взаємопов’язаний) з курсом валюти, яка цікавить інвестора.

Прості стратегії спекуляцій на терміновому валютному ринку представляють собою такі механізми. При прогнозі зростання курсу вітчизняної грошової одиниці відкривається довга позиція по ф’ючерсах на іноземну валюту (стратегія “биків”); і навпаки, якщо прогнозується зниження курсу, необхідно відкривати коротку позицію (стратегія “ведмедів”). Спекулянт виграє, якщо прогноз виправдався і несе втрати у випадку, коли прогноз помилковий. Причому, розмір як прибутку, так і збитків необмежений і визначається кількістю придбаних (проданих) контрактів та величиною приросту чи зниження курсу. Однак, існують і більш складні спекулятивні стратегії – міжчасовий спред і перехресний спред. Якщо міжчасовий спред представляє собою гру на різниці цін ф’ючерсних контрактів, то перехресний спред – це гра на крос-курсах валют.

Основними учасниками міжнародного валютного ринку FORЕХ є:

- комерційні банки;

- валютні біржі;

- центральні (національні) банки;

- фірми, які здійснюють зовнішньоторгові операції;

- інвестиційні фонди;

- брокерські компанії;

- інвестори-фізичні особи.

Комерційні банки проводять основний обсяг валютних операцій. В банках мають рахунки інші учасники ринку і здійснюють з ними необхідні конверсійні операції. Банки немовби акумулюють (через операції з клієнтами) сукупні потреби ринку в валютних конверсіях, а також в залученні і розміщенні коштів і виходять з ними на інші банки. Крім задоволення заявок клієнтів банки можуть проводити операції й самостійно, за рахунок власних коштів.

Завдяки розвитку телекомунікаційних технологій більшість провідних фінансових установ світу користуються послугами валютних бірж прямо та через посередників цілодобово. Найбільш значними світовими біржами є Лондонська, Нью-Йоркська і Токійська валютні біржі. Світовим центром з торгівлі валютними ф’ючерсами є Чікагська комерційна біржа (СМЕ). В ряді країн з перехідною економікою функціонують валютні біржі, в функції яких входить здійснення обміну валют для юридичних осіб і формування ринкового валютного курсу. Держава, звичайно, активно регулює рівень обмінного курсу, користуючись для цього компактністю біржового ринку.

В функцію центральних банків входить управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій, які впливають на рівень обмінного курсу, а також регулювання рівня процентних ставок по вкладеннях в національній валюті.

Найбільший вплив на світові валютні ринки має центральний банк США – Федеральна Резервна Система (US Federal Reserve або FED). Далі за ним йдуть центральні банки Німеччини – Бундесбанк (Deutsche Bundesbank або BUBA) і Великобританії (Bank of England або Old Lady).

Компанії, які беруть участь в міжнародній торгівлі, проявляють стійкий попит на іноземну валюту (імпортери) і пропозицію іноземної валюти (експортери). При цьому самі вони прямого доступу на валютні ринки, як правило, не мають і проводять конверсійні і депозитні операції через комерційні банки.

Інвестиційні фонди, представлені різного роду міжнародними інвестиційними, пенсійними, взаємними фондами, страховими компаніями і трастами, здійснюють політику диверсифікованого управління портфелем активів, розміщуючи кошти в цінних паперах урядів і корпорацій різних країн. Найбільш відомим є фонд “Quantum” Джорджа Сороса, який проводить успішні валютні спекуляції.

До даного виду фірм відносять також великі міжнародні корпорації, які здійснюють іноземні виробничі інвестиції: створення філій, спільних підприємств тощо, такі як Хеrох, Nеstle, General Моtors та інші.

В функцію брокерських компаній входить “зведення” покупця і продавця іноземної валюти та здійснення між ними конверсійної операції. За своє посередництво брокерські фірми отримують брокерську комісію. На ринку FОRЕХ звичайно відсутня комісія у вигляді відсотка від суми угоди чи у вигляді попередньо обумовленої суми. Як правило, ділери брокерських компаній котирують валюту зі спредом, до якого вже закладені їх комісійні.

Брокерська фірма, що володіє інформацією про курси, які запитуються, є місцем, де формується реальний валютний курс по угодах, які вже укладені. Комерційні банки отримують інформацію про поточний рівень курсу від брокерських фірм.

Серед брокерських компаній на міжнародних валютних ринках найбільш відомі такі, як Lasser Marshall, Harlow Butter, Tullett and Tokio, Coutts, Tradition, LFG та інші.

Фізичні особи проводять широкий спектр неторгових операцій в частині закордонного туризму, переказів заробітної плати, пенсій, гонорарів, купівлі і продажу іноземної валюти. Це також найчисленніша група, яка проводить валютні операції зі спекулятивною метою.

Функціонування валютних ринків не призупиняється ані на хвилину. Свою роботу в календарній добі вони починають на Далекому Сході, у Новій Зеландії (Велінгтон), проходячи послідовно часові пояси – в Сіднеї, Токіо, Гонконзі, Сінгапурі, Москві, Франкфурті-на-Майні, Лондоні і закінчуючи день у Нью-Йорку, Чікаго і Лос-Анджелесі.

Багато спекулятивних операцій на міжнародних фінансових ринках проводиться на засадах маржевої торгівлі (margin tradin). Маржева торгівля стала розвиватися в процесі дерегуляції валютного ринку на початку 80-х років після відміни фіксованих обмінних курсів за узгодженням міністрів фінансів провідних індустріальних країн. Офіційно маржева торгівля була дозволена центральними банками у більшості країн у 1986 році. Суть маржевої торгівлі полягає в тому, що для здійснення угоди немає необхідності мати всю суму вартості контракту, достатньо лише внести завдаток (margin), який складає звичайно 1-10% (найчастіше 2-5%) від суми контракту. Тобто, для здійснення угоди з купівлі чи продажу валюти ваш фінансовий партнер кредитує вас сумою, якої не дістає, або, як кажуть трейдери, підставляє “плече” чи “важіль” (leverage).

Ринок ф’ючерcів є частиною ринку FORЕХ, однак він має ряд своїх особливостей:

- торгівля відбувається 24 години на добу;

- торгівля ф’ючерсними контактами відбувається на торгових майданчиках (біржах) через брокерські фірми, що знімає можливість зловживань, які присутні при роботі з конкретним маркет-мейкером спотового ринку; також зникає ризик втрати активів клієнта, у випадку банкрутства маркет-мейкера, оскільки облік та зберігання активів здійснюється в незалежній від брокера кліринговій корпорації, яка обслуговує біржу;

- використовується єдина спеціалізована система клірінгу і розрахунків, що підвищує безпеку і швидкість розрахунків;

- робота на ринку ф’ючерсів можлива набагато меншими сумами, ніж на ринках готівкових валют (від 5000 доларів);

- система застав дозволяє, використовуючи 5000 доларів як страховий депозит (заставу), проводити операції з контрактами, обсягом 120000-180000 доларів;

- продаж чи купівля валюти відбувається, як правило, за долари США;

- торгівля здійснюється стандартними контрактами;

- ф’ючерсний контракт має бути ліквідований в певний, попередньо обумовлений термін;

- при купівлі-продажу контракту (відкриття позиції) на рахунку клієнта блокується певна частина страхового депозиту (звичайно 1000-2500 доларів за кожний відкритий контракт);

- при закритті позицій сума повертається на рахунок;

- існує можливість підтримання відкритих позицій протягом тривалого часу (до 9-12 місяців);

- ринок ф’ючерсів дозволяє торгувати, крім валютних контрактів, контрактами на інші види товарів (індекси, ставки, сільськогосподарська продукція, метали тощо);

- закриття позиції відбувається шляхом купівлі контракту протилежного вашій позиції.

Крім операцій хеджування значний обсяг угод міжнародного ринку FORЕХ носить спекулятивний характер. Такі операції здійснюються банками, взаємними і пенсійними фондами та фінансовими корпораціями всього світу, і доходи від таких операцій складають суттєву частину їх інвестиційного портфеля. Портфельне інвестування такого роду передбачає певні ризики при проведенні операцій купівлі-продажу валют, а при розумному підході і застосуванні відповідних ринкових торгових тактик, може приносити значні доходи на задіяний в обороті капітал.

Суть роботи на ринку FORЕХ – це здійснення операцій з купівлі і продажу валютних лотів (спот) та контрактів (ф’ючерсів) з метою отримання прибутку за рахунок зміни в часі курсів валют. Торгівля здійснюється стандартними контрактами. Для валют використовуються загальноприйняті позначення, наприклад:

- британський фунт стерлінгів – GBР;

- американський долар – USD;

- швейцарський франк – SFR;

- японська ієна – JPY;

- німецька марка – DMK.

Якщо вартість будь-якої валюти виражена через американський долар, таке котирування називається прямим. Пряме котирування застосовується при торгівлі ф’ючерсними контрактами.

Якщо вартість долара виражена в одиницях будь-якої іншої валюти, то таке котирування називають оберненим. Обернене котирування прийняте при торгівлі “спот”.

Найбільш характерними рисами ринку FORЕХ є:

1. Ліквідність. Величезні обсяги грошових коштів, які обертаються на ринку і величезна кількість учасників призводять до того, що можливо в будь-який момент купити чи продати фактично будь-яку кількість валюти, до того ж спред між ціною купівлі і продажу складає 0,001 – 0,05%.

2. Доступність. Ринок працює 24 години на добу, 6 днів на тиждень. Приватний інвестор може працювати на ринку з сумами від 2500 доларів.

3. Прозорість. Більшість учасників ринку дізнається про події одночасно, і це ставить всіх учасників в рівні умови. Фундаментальні економічні дані публікуються регулярно.

4. Прогнозованість. Методи фундаментального і технічного аналізу дозволяють оцінити можливий розвиток подій.

5. Терміновість виконання угоди. З моменту прийняття рішення про купівлю-продаж відповідної валюти до його реалізації 20-60 секунд.

6. Кліринг (розрахунки). Всі розрахунки проводяться протягом 1 хвилини і приватний інвестор не бере участі в процедурі.

7. Система надання кредитів (кредитне плече). Використовуючи 1-1,5 тисяч доларів як страховий депозит, інвестор має змогу проводити операції з контрактами, обсягом 60000-300000 доларів США.

Виходячи з логіки макроекономічних тенденцій в Україні і перспектив її соціально-економічного розвитку, де нині сформувалися законодавчо-ринкові умови “виштовхування” українських інвесторів з орбіти національного фінансового ринку, а також, враховуючи прогнозні характеристики глобальної макроекономіки світових фінансових ринків з відміченою динамікою інтернаціоналізації національних капіталів та динамікою інтеграційних процесів, висока прибутковість та фактично безризиковість ринку FORЕХ дозволяє прогнозувати посилення орієнтованості українських інвесторів на ринок FORЕХ. Крім того, останнім часом в Україні формується розвинена інфраструктура дочірніх структур міжнародних компаній, які мають значний досвід роботи на ринку FORЕХ. Цей ринок нещодавно посилив зону свого впливу завдяки впровадженню нового фінансового інструменту – “євро” (EUR), введеного у січні 1999 року в обіг на території більшості європейських держав.

Проведення торгових операцій і угод з “євро” доступно, як і весь ринок FORЕХ, для українських інвесторів, котрі при цьому можуть “грати” на ринку FORЕХ з території України.

Поиск по сайту: