Висновки. Міжнародний ринок капіталів представлений грошовим ринком (кредити до одного року), ринком довгострокових капіталів (середньострокові та довгострокові

Міжнародний ринок капіталів представлений грошовим ринком (кредити до одного року), ринком довгострокових капіталів (середньострокові та довгострокові іноземні кредити на термін від одного до десяти років) і фінансовим чи фондовим ринком, на якому відбувається торгівля цінними паперами.

Фондовий ринок представляє собою частину ринку капіталів, який спеціалізується на емісії і купівлі-продажу цінних паперів. Продаж компаніями акцій за межами своєї країни отримав широкий розвиток у 80-ті роки.

На первинному ринку цінних паперів основними учасниками є інвестиційні банки. Їх основна функція полягає в розміщенні власних і залучених коштів в цінні папери. За таку операцію банки отримують певну компенсацію.

В ролі інституційних інвесторів виступають, насамперед, інвестиційні компанії, пенсійні фонди, страхові компанії. Інвестиційна компанія – форма кредитно-фінансової установи, яка акумулює грошові кошти приватних інвесторів, що залучаються шляхом продажу їм власних цінних паперів.

Здійснюють переміщення грошових коштів на рівні світового господарства банки, інші фінансово-кредитні установи, фондові біржі. Головними міжнародними ринками купівлі і продажу цінних паперів представниками різних країн є фондові біржі Нью-Йорка, Токіо і Лондона.

Міжнародним фінансовим ринкам притаманна підвищена нестабільність. Рух капіталу супроводжується чередуванням піднесень і спадів. Тут завжди присутня велика ймовірність глибоких потрясінь(ризик). Події 1997-98 років ще раз нагадали, що навіть в епоху комп’ютеризованої торгівлі та урядового контролю світові фінансові ринки не захищені від нестабільності та раптових потрясінь. Економісти вважають, що кращими ліками від фінансових потрясінь є відкритість внутрішнього фінансового ринку по відношенню до міжнародної конкуренції. Але іноземний капітал, який функціонує у фінансовій сфері, маючи високу мобільність, знаходиться в постійному переміщенні з однієї країни в іншу. На практиці дуже важко здійснити контроль за його рухом, оскільки він легко може тікати з країни, де його не задовольняє величина податків чи вартість робочої сили. Після цього фінансова система країни стає розрегульованою, і її відновлення потребує значних зусиль. Кращий шлях до стабільності – мобілізація внутрішніх заощаджень для формування власного капіталу.

Література:

1. Семенов К.А. Международные валютные и финансовые отношения. -М.: Изд-во ТЕИС, 1999. - С. 128-147.

2. Ревинский И.А. Международная экономика и мировые рынки: Учебное пособие. - Новосибирск: Изд-во НГПУ, 1998. - С. 286-318.

3. Чухно А.А., Селінков С.Л. Фондові ринки країн – членів Європейського Союзу та України // Фінанси України, №2, 1999. – С. 3-9.

Поиск по сайту: