Основні тенденції розвитку рибної галузі в Україні

Основні тенденції розвитку рибної галузі в Україні

Риба і рибопродукти — цінний і часто незамінний продукт харчування, що забезпечує потребу людини насамперед у білках тваринного походження, широку гаму вітамінів, різноманіття мікроелементів та біологічно активних речовин.

Як харчовий продукт риба містить цінні для живлення людини компоненти, насамперед — повноцінні білки, що включають майже всі незамінні амінокислоти, ліпіди, ферменти, біологічно активні речовини, значну кількість мікроелементів. У рибних продуктах дуже низький вміст холестерину, вони мають здатність регулювати холестериновий обмін в організмі людини і підвищувати стійкість його до серцево-судинних захворювань. Вихід поживної (їстівної) частини, вміст протеїну у рибі свідчить про високі її харчові якості.

Порівняно з м’ясом тварин у рибі майже в 5 разів менше сполучної тканини, що забезпечує швидке розварювання і ніжну консистенцію риби після теплової обробки та легке перетравлювання.

Фізіологічно обгрунтована норма споживання риби і рибопродуктів в Україні — 20 кг, в тому числі живої та свіжої риби — 5-6 кг на рік. З огляду на це, річне споживання риби та рибопродуктів повинно становити понад 1 млн т, в тому числі живої та свіжої риби 300 тис. т. Розрахунки свідчать: зазначену кількість риби можна виростити на місцях у власних водоймах і таким чином повністю забезпечити потреби свого населення в цій продукції.

Кабінет Міністрів України з метою створення умов для формування та розвитку ринку риби, збільшення обсягів її виробництва в Україні, сприяння розвитку внутрішньої сировинної бази та рибопромислового флоту країни видав Постанову №1755 від 25.12.2004 року, згідно з якою затверджена Програма розвитку інфраструктури ринку риби, інших видів живих ресурсів та харчової продукції, що з них виробляється, на 2005-2010 роки.

Поштовхом для розроблення цієї програми стало те, що рибна галузь України з часів колишнього СРСР зазнала істотних змін. Ще наприкінці 1980-х років рибопромисловий флот УРСР вів вилов риби поблизу Мавританії, Марокко, Росії і Антарктиди. Рибна промисловість України спеціалізувалася на виробництві консервів переважно із сардини та сардинели. Матеріально-технічна база підприємств рибної галузі давала змогу добувати, переробляти, зберігати та продавати на території колишнього СРСР близько 1200 тис. т продукції на рік. Інфраструктура ринку риби, інших водних живих ресурсів та харчової продукції з них (далі — ринок риби) включала промисловий флот (м. Одеса, Севастополь, Керч), систему доставки продукції та сировини — залізничний, автомобільний та морський транспорт, систему зберігання — підприємства із зберігання риби, інших водних живих ресурсів та харчової продукції з них (далі — рибна продукція) та систему переробних підприємств — консервні заводи і берегові рибопереробні підприємства, підприємства оптової та роздрібної торгівлі і науково-дослідні інститути.

Після проголошення Україною незалежності потреба в поставках риби на територію колишнього СРСР відпала. Сировинна база для українського рибопромислового флоту різко звузилася. У зв’язку з цим промисел риби вівся тільки у внутрішніх водах та в обмеженій зоні поблизу Мавританії. Рибна продукція була затребувана лише частково — здебільшого споживачами системи Міноборони, МВС та державного матеріального резерву. Дещо змінило ситуацію на краще укладення Україною в 1996 році угоди про вільну торгівлю з країнами Балтії.

Із середини 1990-х років в Україні формується нова кон’юнктура ринку риби. Після зниження мита замість риби з Росії на українському ринку переважає риба, що надходить з Норвегії. Застаріла виробнича база рибної галузі на цей час не давала змоги виробляти продукцію, яка б відповідала вимогам часу. Більше того, технологія та обладнання переважної більшості підприємств виявилися енергозатратними і економічно невигідними.

За даними досліджень, на початок 2005 року в Україні споживалось значно менше риби, ніж у країнах Східної Європи. Середній рівень споживання не набагато перевищував 8 кілограмів на рік, тоді як у країнах Східної Європи — 14 кілограмів, в Японії — 90 кг. Проте, враховуючи динаміку споживання рибної продукції за останні роки, можна прогнозувати, що цей показник у 2010 році може становити 800 тис. т, тобто 17 кілограмів на душу населення.

Позитивна динаміка споживання риби стимулює роботу підприємств-імпортерів. З огляду на те, що в Україні відсутня сировинна база оселедця, скумбрії, сьомги, палтуса та інших видів риби, імпорт їх сировини завжди буде становити 70-80% загального обсягу. Водночас потребують розширення потужності для зберігання рибної продукції.

Стан холодильників для зберігання риби у зазначений період незадовільний. За рівнем зносу основні фонди підприємств галузі мають найгірші показники порівняно з іншими галузями національної економіки (використовуються екологічно небезпечні технології та обладнання 50-60 років минулого століття із застосуванням аміаку). Учасники ринку риби вважають будівництво нових холодильників для зберігання рибної продукції пріоритетним для розвитку інфраструктури ринку. Потреба в потужностях для зберігання риби та рибної продукції становить до 100 тис. т на рік.

Підвищення рівня доходів населення стимулює збільшення попиту на продукцію, вироблену за новими технологіями, із свіжої сировини, розфасовану в зручну упаковку та в широкому асортименті. Разом з тим в Україні існує значний дефіцит потужностей з базової переробки риби (розділення, копчення, маринування, фасування та пакування). Не вистачає потужностей для виготовлення продукції із суріми (крабові палички, фарш тощо), попит на яку здебільшого задовольняється імпортом із сусідніх країн. Практично відсутнє виробництво для якісної переробки делікатесної риби. Повністю відсутні потужності з рибної кулінарії, найбільш необхідної кінцевим споживачам, відсутні сучасні технології з виробництва консервів та пресервів.

Незважаючи на те, що в рибній галузі домінує імпортна сировина і створено кон’юнктуру ринку, іноземні інвестиції в основні фонди галузі через відсутність механізму їх залучення не здійснювалися. При цьому в країнах Балтії, Росії і Польщі спостерігалась значна інвестиційна активність, насамперед з боку країн-експортерів риби, найбільш зацікавлених у розвитку інфраструктури ринків збуту.

Таким чином, ситуація, що склалася в інфраструктурі ринку риби, свідчила про необхідність її реформування, створення нової моделі розвитку, покращення інвестиційної привабливості.

Програмою передбачається здійснити поетапно:

1) у період до серпня 2005 року:

розробити та подавати щомісяця органами виконавчої влади, іншими учасниками виконання Програми у межах їх повноважень пропозицій щодо створення механізму залучення інвестицій та реформування ринку риби на розгляд Експертної комісії з питань залучення інвестицій в рибопромислову галузь та розвитку її інфраструктури;

підготовити пропозиції, спрямовані на вдосконалення нормативно-правової бази, необхідної для реформування інфраструктури ринку риби;

затвердити методики розрахунку балансу рибопереробних підприємств рибопереробної промисловості та холодильників для зберігання рибної продукції з урахуванням обсягу ресурсів внутрішніх водоймищ та Азово-Чорноморського басейну.

2) вересень 2005 — 2007 р. — створити новий базис інфраструктури ринку риби шляхом:

державної підтримки підприємств, які здійснюють інвестиції у будівництво холодильників для зберігання рибної продукції та рибопереробних підприємств;

розроблення механізму залучення інвестицій у розвиток інфраструктури ринку риби;

впровадження діючих і розроблення нових ресурсо— та енергозберігаючих технологій переробки риби;

будівництва холодильників для зберігання риби та рибопереробних підприємств для зберігання рибної продукції;

розвитку вітчизняного рибопромислового флоту шляхом державної підтримки будівництва суден для рибної галузі;

розроблення та затвердження програми використання сировинної бази Антарктиди, спрямованої на збільшення вилову антарктичного криля, просування продуктів його переробки на внутрішній і зовнішній ринок.

3) 2008-2010 роки — максимально освоїти та ефективно використати внутрішню сировинну базу, зокрема:

завантажити створену базу холодильників та рибопереробних підприємств сировиною внутрішніх водоймищ та Азово-Чорноморського басейну і продукцією вітчизняного рибопромислового флоту;

збільшити частку вітчизняних виробників у загальному обсязі постачання риби на внутрішній ринок та задоволення попиту на неї;

сформувати структури рибопромислового виробництва, в яких основною складовою є переробка, а не обсяги сировини;

стимулювати експорт готової продукції вітчизняного виробництва.

Виконання Програми забезпечить:

інтенсивний розвиток інфраструктури ринку риби;

задоволення потреб галузі щодо зберігання і переробки риби, обслуговування інфраструктури внутрішніх водойм та Азово-Чорноморського басейну у кваліфікованих кадрах шляхом професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників;

безперебійне постачання риби споживачам;

сприяння виконанню Національної програми будівництва суден рибопромислового флоту України на 2002-2010 рр. та Загальнодержавної програми розвитку рибного господарства України на період до 2010 року;

формування прозорого механізму контролю якості і безпеки рибної продукції;

запобігання нелегальному ввезенню в Україну рибної продукції, яка не пройшла сертифікації;

збільшення надходжень до державного бюджету;

досягнення такого рівня цін та якості рибної продукції, який би найповніше задовольняв потреби суб’єктів ринку;

впровадження механізму поширення інформації про попит і пропонування на ринку риби.

Аналізуючи програмні питання, слід відзначити, що станом на кінець 2008 року відбулися певні зрушення в її реалізації, а саме:

1. Проведений аналіз технічного стану холодильників для зберігання рибної продукції.

2. Значно розширився асортимент та видовий склад замороженої рибопродукції, напівфабрикатів, нерибних морепродуктів (антарктичного криля, кальмарів), солоної, копченої риби, рибних пресервів.

3. Збільшилась мережа спеціалізованих магазинів та відділів з продажу рибопродуктів в усіх регіонах України.

4. Підвищилась якість продукції завдяки впровадженню сучасних інноваційних технологій:

застосування плівки на основі природних біополімерів (агару, альгінових кислот, ефірів целюлози, пектинових речовин) при розсільному заморожуванні риби;

використання “шокового” заморожування при температурі -35°С.

5. Створено відповідну матеріальну базу для розвитку рибного господарства на внутрішніх водоймах. Побудовано рибоводні стави, створено величезні штучні водосховища на каскаді великих річок, водойми-охолоджувачі ДРЕС, лиманні господарства, водойми комплексного призначення. Для вирощування риби почали використовувати природні водойми, озера, штучні басейни, садки, індустріальні комплекси тощо. В Україні є значні площі внутрішніх водойм, придатних для вирощування риби. Наявність рибного фонду для вирощування об’єктів аквакультури перевищує 1 млн га, з них водосховищ — близько 800 тис. га, ставів — 122,5 тис. га, озер — 86,5 тис. га, водойм-охолоджувачів — 13,5 тис. га, інших категорій — 6 тис. га. За наявністю водного фонду Україна посідає одне з перших місць у Європі.

6. Створена Експертна Рада з заморожених продуктів при асоціації виробників морозива і заморожених продуктів, метою якої є проведення експертно-аналітичних робіт з оцінки поточного стану галузі, розроблення нормативних документів з заморожених продуктів, внесення змін до діючих національних стандартів, проведення роботи, направленої на покращення якості заморожених продуктів та їх популяризації.

Разом з тим залишаються невирішеними ряд дуже важливих проблем розвитку рибної галузі України, що в значній мірі пов’язано з кризовим станом економіки України, загальною фінансовою кризою.

Поиск по сайту: