Охолоджувачі рідини

Розхідну потужність ΔN в гідросистемі можна визначити як різницю між потужністю насоса і корисною потужністю споживачів:

(6.3)

де η – повний ККД гідроприводу.

У гідроприводах з насосами невеликих потужностей (менше 6 кВт) робоча рідина охолоджується зазвичай без застосування спеціальних охолоджувачів – шляхом теплового випромінювання та конвенційного перенесення тепла навколишнім середовищем. Проте при великих потужностях і тривалих режимах роботи гідросистеми необхідно застосовувати для забезпечення необхідних температурних умов охолоджуючі пристрої (теплообмінні пристрої або охолоджувачі).

Теплообмінники встановлюють, як правило, на зливних лініях після гідродвигунів, переливних клапанів або па лініях відведення витоків з гідросистеми, тому що в цих гідролініях перед поверненням в бак рідина має найбільшу температуру.

Теплообмінники повинні підтримувати оптимальну температуру в основних робочих органах гідропередачі. При високій температурі в’язкість рідини знижується і витокb зростають. Якщо температура мала, а в’язкість рідини відповідно велика, зростають механічні втрати.

При надмірному підвищенні температури і зниженні в’язкості рідини виникає перехід до граничного тертя в навантажених парах і їх швидке зношування. Прискорюється при цьому зношування ущільнюючих гумових елементів і деструкція рідин.

З розглянутого видно, що максимальні ККД і довговічність гідропередачі можна отримати при її використанні в оптимальному інтервалі в’язкості, відповідному оптимальному інтервалу температури. Найчастіше оптимальні інтервали становлять: для в’язкості ν_опт=(0,16-0,25) 10^-4 м²/с при температурі t_опт=40-60 °С. Мінімально допустима в'язкість ν_min=(0,04-0,06) 10^-4 м²/с при максимальній температурі t_max=80-90 °С.

Поиск по сайту: