Дослідження емпатії

Емпатія (чутливість) – (від гре­ц. patho - гли­бо­ке, си­ль­не по­чут­тя (від­чут­тя), бли­зь­ке до стра­ж­дан­ня, еm - спря­мо­ва­ний все­ре­ди­ну) емоційний відгук людини на переживання іншого, виявляється у співпереживанні і співчутті.

Співпереживаючи, людина здатна уявити себе на місці іншого, тобто переживати ті самі емоційні стани, які відчуває інша людина, через ототожнення з нею

Співчуваючи, людина переживає інакше, ніж той, хто викликав у неї емоційний відгук.

Розрізняють такі види емпатії:

1. Емоційну, основану на механізмах проекції та імітації моторних та афективних реакцій іншої людини.

2. Конгитивну ( від лат. cognitio -те, що пізнається), яка базується на порівнянні, аналогії тощо. Таким чином, емоційний стан іншої людини розуміється не за допомогою відчуттів, а за допомогою мислення, розуму.

3. Предикативну (від лат. praedicatum - те, що висловлюється про суб`єкт), яка виявляється як здатність людини передбачати ефективні реакції іншого в конкретних ситуаціях. Можлива при великому життєвому досвіді та доброму розумінні реальної людини або особливостей поведінки людей в цілому.

Атракція (прив’язаність, симпатія) - особлива форма пізнання іншого, яка ґрунтується на формуванні стосовно партнера стійкого позитивного почуття, внаслідок чого він сам стає відвертим, отже, з'являється можливість краще його пізнати.

Стереотипізація - це приписування партнеру по спілкуванню психологічних характеристик за певними ознаками (зовнішнім виглядом, професією, національністю тощо).

Ідентифікація - процес емоційного та іншого самоототожнення особистості з іншою людиною, групою, взірцем. При ідентифікації себе з іншим засвоюються його норми, цінності, поведінка, смаки і звички.

Процес спілкування в нейролінгвістичному програмуванні (НЛП) складається з двох етапів: "підлаштовування" та "ведення".

1) Підлаштовування - це повторення частини поведінки іншої людини для посилення раппорта[8]. На думку одного з фундаторів НЛП Дейла Кирбі, перше, що треба зробити для побудови раппорта, - це "налаштуватися на хвилю" іншої людини. Іншими словами, підлаштовування - це чутливе і плавне відображення вербальних і невербальних патернів співрозмовника. Наприклад, іноді доцільно підстроюватися, відображаючи частоту дихання співрозмовника ритмічними погойдуваннями руки, ноги або голови залежно від ситуації. Робити це треба ледь помітно і коректно, щоби не дати співрозмовнику відчути себе ніяково. Підлаштовуючись і відображаючи мову тіла і тон голосу особи, ми можемо встановити раппорт майже з будь-якою людиною.

2) Ведення - ценаступний етап побудови раппорта. На цьому етапі слід непомітно повести співрозмовника в бажаному для нас напрямі. В процесі ведення треба постійно спостерігати за поведінкою співрозмовника і постійно під нього підлаштовуватися через те, що раз і назавжди підлаштуватися неможливо.

Розрізняють два види слухання:

1) нерефлексивне,

2) рефлексивне.

1) Нерефлексивне слухання - це уважне мовчання. Застосовується зазвичай на початкових етапах спілкування, коли проблема тільки формулюється одним із партнерів або коли спілкування відбувається за принципом "виливання душі" - емоційної розрядки перед партнером.

2) Рефлексивне слухання: - ставити відкриті і закриті питання відповідно до теми розмови; - перефразувати слова співрозмовника; - узагальнювати і робити проміжні висновки в процесі бесіди.

Поиск по сайту: