Результати дослідження

Це основна за обсягом частина роботи, в якій викладаються результати власного дослідження, що аналізуються у порівнянні з висновками інших авторів з цього питання, доводиться спроможність чи помилковість знайдених закономірностей, зв’язку, пояснень (тобто своєї робочої гіпотези).

Результати дослідження рекомендують викладати у формі критично-аналітичного тексту. Обсяг цього розділу включає приблизно 15-20 сторінок рукописного або 10-15 сторінок машинописного тексту. При написанні тексту необхідно супроводжувати його таблицями, малюнками, схемами, фотографіями, графіками або виділяти їх у вигляді окремого додатку.

Наприклад: 1.“Розвиток фізичних якостей у школярів, які мають різний рівень рухової активності (РА) показав, що сила у хлопців 8-17 років з помірною руховою активністю постійно збільшується. Так, у віці 8 років станова сила дорівнює 46,7±0,44 кг, а в 17 років – 138,6±0,81 кг (Р < 0,01), сила правої кисті – відповідно 16,5±0,64 й 49,6±0,92 кг (Р < 0,001), кількість підтягувань на перекладині зростає з 1 до 8 разів. Аналогічно розвиваються швидкість, витривалість і швидкісно-силові показники. Так, хлопці 8 років стрибали в довжину з місця 1,3±0,41 м, а в 17 років – 2,2±0,71 м (Р < 0,001). Результат метання набивного м’яча зріс у 2,8 рази (Р < 0,001).

У дівчат основні фізичні якості розвиваються повільніше. Так у 8 років середній показник станової сили у них дорівнює 36,7±0,38 кг, а в 17 років – 83,6±0,75 кг (Р < 0,001), стрибок у довжину з місця – відповідно 1,2±0,29 м та 1,8±0,69 м (Р < 0,001).

Крім того, у дівчат спостерігається нерівномірність розвитку сили, швидкості, витривалості, швидкісно-силових показників. Результати зростають з 8 до 13-14 років, а з 14 до 15 років не змінюються. Така нерівномірність розвитку основних фізичних якостей пояснюється особливостями статевого розвитку жіночого організму.

При обстеженні учнів з низькою руховою активністю (РА) ми також виявили вікові особливості в розвитку основних фізичних якостей. Так, у дівчат 8 років, які займаються лише фізкультурою за шкільною програмою, сила правої кисті дорівнювала 11,3±0,35 кг, а в дівчат шкіл-інтернатів – 13,8±0,76 кг (Р < 0,01), у дівчат 12 років – відповідно 19,6±0,32 кг та 23,5±0,49 кг (Р < 0,001), у дівчат 17 років – 28,4±0,53 і 31,2±0,49 кг (Р < 0,001). Хлопці 8 років з низькою РА стрибали в довжину з місця 1,36±0,36 м, а хлопці шкіл-інтернатів – 1,37±0,41 м (Р < 0,001), у 13 років – відповідно 1,68±0,39 і 1,79±0,43 м (Р < 0,001), у 17 років – 2,03±0,49 і 2,28±0,54 м (Р < 0,001).

Аналогічні результати ми виявили і за іншими показниками.

Найвищий рівень розвитку основних фізичних якостей спостерігався у юних спортсменів. Так, у 17 років станова сила в юнаків з низькою РА дорівнювала 127±0,82 кг, з помірною РА - 141±0,73 кг, а в юних спортсменів – 152 ±0,79 кг. Учні 15-річного віку з низькою РА підтягувалися на перекладині в середньому 4 рази, з помірною – 5,7 рази, а юні спортсмени – 7,6 рази. Дівчата 15 років з низькою РА стрибали в довжину з місця 1,59±0,57 м, з помірною РА – 1,64±0,49 м, а юні спортсменки – 2,06±0,41 м. Результати бігу на 60 м у дівчат 14 років відповідно становили 11,1±0,42 с і 9,3±0,42 с. Аналогічна різниця спостерігалася й за іншими результатами контрольних випробувань. При цьому в усіх випадках різниця була статистично достовірна.

Дослідження показали, що у дітей і підлітків, які займаються фізичною культурою лише за шкільною програмою, найнижчі показники розвитку сили, швидкості, витривалості, а також швидкісно-силові показники в кожній віковій і статевій групі порівняно з їхніми ровесниками, у режимі дня яких передбачено інші форми занять. Це дає підставу рекомендувати збільшити кількість уроків фізичного виховання в школі і використовувати всі існуючі форми організації занять з фізичної культури в позаурочний час.”

Наприклад: 2. “Аналіз результатів показує, що витривалість у юнаків 7-8 класів неоднакова, що й послужило основою для диференціації учнів на три групи в залежності від рівня підготовленості. На початковому етапі дослідження середня арифметична за тестом в бігові на 1500 м склала в юнаків контрольної групи з низьким рівнем підготовленості – 491,8±2,0 с і експериментальної групи – 492,7±1,6 с; з середнім рівнем розвитку витривалості – 457,8±3,9 с і 445,2±5,5 с; з високим рівнем розвитку витривалості – 441,5±1,7 і 409±1,9 відповідно. Вірогідність розрізнень між результатами контрольної та експериментальної групи різко прогресує по відношенню до результатів в контрольній групі (експериментальна - 459,3±1,8, контрольна – 491,6±1,9) в групі з низьким рівнем розвитку витривалості; (експериментальна - 415,3±4,7, контрольна – 459,6±3,6) з середнім рівнем; (експериментальна - 379,6±1,9, контрольна – 411,7±1,7) з високим рівнем розвитку витривалості.

Результати в контрольній групі по відношенню до вихідних практично залишились незмінними.

У процентному відношенні результати експериментальної групи покращились: в підгрупі з низькими рівнем підготовленості на 6,76%, з середнім рівнем на 6,65%, з високим рівнем підготовленості – на 7,25%. Якщо до експерименту розклад результатів експериментальної групи складав 33,33 % по кожній із підгруп, в залежності від рівня підготовленості, то після експерименту він став 41,6% з середнім рівнем підготовленості і 58,4% - з високим рівнем підготовленості.

Результати спостережень дозволили зробити висновок, що використання на уроці різноманітних засобів розвитку витривалості за умови диференційованого підходу дає більш високий педагогічний ефект.”

Для того, щоб зробити аналіз експериментального матеріалу, треба провести його математичну обробку.

Наведемо найпростіші способи обробки експериментальних даних методами математичної статистики.

Поиск по сайту: