Формування і розвиток мислення

Формування і розвиток мислення людини проходить певні етапи. Так, початковий етап розвитку мислення (кінець першого року життя дитини) пов’язаний із узагальненнями, які невід’ємні від практичної діяльності. На початку другого року життя дитина оперує предметами на основі знань про окремі їх властивості і може вирішувати певні практичні задачі. Дитина мислить предметно діючи, тобто маніпулюючи предметами. При цьому вона використовує не лише свій власний досвід, а й зразки поведінки дорослих. Особливість дитячого мислення полягає в наочності, яка проявляється через конкретність. Дитина мислить, спираючись на поодинокі факти, які їй доступні й відомі з власного досвіду або через спостереження за дорослими.

Наступний етап розвитку мислення пов’язаний із оволодінням дитиною мовленням, яке є підґрунтям для узагальнень. Останні набувають загального значення і переносяться з одного предмета на інший. На цьому етапі значення перших слів дитини містять лише окремі ознаки предметів і явищ, якими дитина керується, коли вживає слово на позначення цих предметів.

Подальший етап розвитку мислення (у віці близько двох років) характеризується тим, що дитина може називати той самий предмет різними словами. Це свідчить про формування такої мислительної операції як порівняння, на основі якої в подальшому розвиваються індукція та дедукція, які досягають досить високого рівня розвитку у трирічному віці.

Шкільний вік дитини характеризується активним розвитком мислення і його можливостей. Це пов’язано з тими інтелектуальними задачами, які необхідно вирішувати дитині, навчаючись у школі. На цьому етапі розширюється коло понять, якими дитина оперує, набуваючи нових знань. Відбувається перехід від конкретних понять до абстрактних, їх зміст збагачується, розширюються знання про властивості, ознаки, зв’язки між предметами і явищами. У процесі формування понять відбувається розвиток мисленнєвих операцій, зокрема: аналізу, синтезу, узагальнення, розвивається індукція і дедукція. Це, у свою чергу, сприяє розвитку широти і глибини мислення дитини.

По завершенні навчання у школі можливість розвитку мислення зберігається, однак динаміка і спрямованість його розвитку залежать від самої людини і зусиль, яких вона докладає.

Запитання для самоконтролю

1. Назвіть основні ознаки мислення?

2. Які фізіологічні основи мислення?

3. Які є види мислення?

4. Які існують мисленнєві операції?

5. У чому полягає різниця між наочно-дійовим і наочно-образним мисленням?

6. Мислення називають аналітико-синтетичною діяльністю. Поясніть, чому?

7. У чому полягає відмінність індуктивного мислення від дедуктивного?

8. Поясність зв’язок мислення і мовлення людини.

9. Які способи розвитку мислення ви знаєте і використовуєте у житті?

10. Які фактори впливають розвиток мислення?

Словник термінів

Абстрагування – уявне відволікання одних ознак і властивостей предметів від інших і від самих предметів, яким вони властиві.

Аналіз – це розумовий розподіл предметів і явищ на частини або властивості.

Дедукція – умовисновок від загальних суджень до суджень часткових і поодиноких.

Індукція – умовисновок від фактів до узагальнень, від менш загальних до більш загальних суджень;

Конкретизація – це розумовий перехід від узагальненого до одиничного, окремого, що відповідає певному поняттю або загальному положенню.

Мислення – пізнавальний психічний процес, який характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності і дозволяє встановлювати зв’язки й відношення між предметами та явищами.

Наочно-дійове мислення – мислення, пов’язане із практичними діями над предметами.

Наочно-образне мислення – мислення, яке полягає у практичній перетворювальній діяльності, що здійснюється по відношення до реальних предметів.

Поняття – одиниця мислення і його найелементарніша форма, яка відображає суттєві загальні або відміні ознаки предметів і явищ дійсності, їх властивості, зв’язки й відношення.

Порівняння – це розумове встановлення схожості і відмінності між предметами і явищами дійсності.

Синтез – це розумове поєднання окремих елементів, частин і ознак в єдине ціле.

Словесно-логічне мислення – мислення, яке перебігає у формі логічних розмірковувань і дозволяє розкрити, зрозуміти внутрішню сутність речей, які неможливо безпосередньо сприймати через фізичний контакт із ними; узагальнювати множинність конкретних об’єктів, абстраговано виходити за межі життєвих ситуацій; розуміти загальні принципи і закони існування та розвитку природних і соціальних об’єктів; прогнозувати зміни і розвиток процесів, явищ, подій і станів; пізнавати події минулого тощо.

Судження – форма мислення, яка відображає зв’язки між предметами і явищами дійсності або їх властивостями й ознаками, це ствердження або заперечення чого-небудь; це висловлювання, яке містить певну думку. Узагальнення – розумове об’єднання предметів та явищ за їх спільними істотними ознаками.

Умовисновок – форма мисленням, коли на основі ланцюжка логічно пов’язаних висловлювань робиться певний висновок і виводяться нові знання.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Завдання 1

З даних понять побудуйте логічний ряд так, щоб кожне попереднє поняття було родовим (більш загальним) по відношенню до подальших.

1. Свідомість, поняття, відображення, абстрактне мислення, пізнання.

2. Психіка, думка, логічне пізнання, відображення, свідомість.

Завдання 2

Чи однакові за значенням і застосуванням перелічені нижче терміни: інтелект, мислення, розум, глузд, менталітет, знання, мудрість, освіченість, інформація, інтелігентність, розуміння, поінформованість, обізнаність, ерудиція? Відповідь обґрунтуйте.

Завдання 3

Найбільш поширений поділ стилів мислення – на «теоретиків» (або «класиків») і «емпіриків» («романтиків»). Нижче наведені характеристики тих і інших. Визначте, де йдеться про «теоретиків», а де – про «емпіриків».

1. Їх вирізняють велика спостережливість, допитливість, віртуозне використання порівняльного аналізу.

2. Вони вважають, що відкриття визначаються яскравими спалахами уяви.

3. На їхню думку, те, що не спостерігається в досвіді, не можна використовувати в науковому міркуванні.

4. Цінність їх в тому, що зроблені ними відкриття слугують початковою інформацією для наукового прориву, що реалізовується іншими.

5. Їх сильна сторона – аналітична, раціональність мислення, невисока емоційність.

6. Вони визнають наукою тільки встановлення зв’язків між безпосередньо вимірюваними величинами.

7. Вони спрямовуються в прорив, позначений зусиллями інших, і роблять результат доказовим і переконливим для інших.

8. Коли в матеріалі є «біла пляма», вони заповнюють деталі, яких бракує, гіпотезою, що спирається на інтуїцію.

9. Їх слабкість – у зайвій, часто необґрунтованій довірливості до знайдених закономірностей.

10. Вони менш спостережливі, ніж інші, але й не такі довірливі.

Завдання 4

Які з перерахованих слів характеризують індивідуально-типологічні особливості мислення? Самостійність, критичність, помірність, в’язкість, дивергентність, рухливість, зрілість, емоційність, інертність, креативність, стереотипність, темпераментність, виразність, образність, практичність, інтровертованість, глибина думки, гнучкість, допитливість розуму, швидкість думки, системність, операціональність, додатковість, достовірність, логічність, інтуїтивність, інструментальність, обов’язковість, механістичність, упевненість, сміливість, оригінальність.

Завдання 5

Яка індивідуальна якість мислення юридичного працівника (допитливість, швидкість, критичність, гнучкість, глибина, широта) повинна домінувати в нижче наведених ситуаціях:

На стадії заведення карної справи і проведення первинних слідчих дій; при розкритті нового епізоду злочину або при встановленні раніше невідомих співучасників, коли потрібна миттєва реакція на щойно отримані дані; прийняття термінових заходів щодо встановлення порушеного порядку, забезпечення допомоги постраждалим, збереження майна й безпеки громадян. Відповідь обґрунтуйте.

Завдання 6

Які види мислення проявляються в наведених нижче ситуаціях:

1. Встановлення лікарем діагнозу пацієнтові на підставі симптомів.

2. Написання журналістом статті про події, свідком яких він був.

3. Проектування дизайнером інтер’єра приміщення.

4. Приготування кондитером тістечок за новим рецептом.

5. Прийняття диспетчером аеропорту рішення про невідкладні дії.

6. Виготовлення майстром складної деталі на токарному верстаті.

7. Написання учнем твору на вільну тему.

8. Складання дитиною конструктора.

9. Вирішення шахової партії на чемпіонаті світу.

10. Складання адвокатом характеристики підзахисного.

Завдання 7

Складіть кросворд із 10 слів, використовуючи прізвища науковців, які досліджували мислення, та поняття теми «Мислення».

Завдання 8

Подайте у вигляді структурної схеми зміст мислення як пізнавального психічного процесу.

Список використаної літератури

1. В лабиринтах психологии личности: Мир психических явлений / Авт.-сост. А.В. Тимченко, В.Б. Шапарь. – Х.: Прапор, 1997. – С. 44.

2. Годфруа Ж. Что такое психология? – Т. 1. – М.: Мир, 2004. – С. 361-370.

3. Маклаков А.Г. Общая психология: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2005. – С. 298-332.

4. Максименко С.Д. Общая психология: Учебник. – М.: Рефл-бук, 2001. – С. 219-234.

5. Немов Р.С. Психология: Ученик для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3-х кн. – Кн. 1: Общие основы психологии. – 4-е изд. – М.: Владос, 2001. – С. 273-305.

6. Психологія / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук. – К.: Либідь, 2003. – С. 270-314.

7. Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяконов Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, КОО, 2000. – С. 55-60.

8. Практикум по общей психологии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Под ред. А.И. Щербакова. – М.: Просвещение, 1990. – С. 175-187.

9. Психологический словарь / Под общей ред. Ю.Л. Неймера. – Ростов н/Д: Феникс, 2003. – 640 с.

10. Психология: учебник. / Под ред. А.А. Крылова. – М.: Проспект, 1999. – С. 157-160.

11. Романов К.М., Гаранина Ж.Г. Практикум по общей психологии. Учеб. пособие / Под ред. К.М. Романова. – 2-е изд. – М.: Изд-во Московского психолого-социального ин-та; Воронеж: Изд-во

НПО МОДЭК, 2002. –С. 150-163.

12. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПб.: Питер, 2008. – С. 309-381.

13. Сизанов А. Тесты и психологические игры. Ваш психологический портрет. – М.: АСТ, Мн.: Харвест, 2002. – С. 170-171.

14. Трофимова Н.М., Поленякина Е.В., Трофимова Н.Б. Общая психология: Практикум. – СПб.: Питер, 2005. – С. 84-91.

Список рекомендованої літератури

1. В лабиринтах психологии личности: Мир психических явлений / Авт.-сост. А.В. Тимченко, В.Б. Шапарь. – Х.: Прапор, 1997. – С. 216-244.

2. Выготский Л.С. Мышление и речь // Избр. психол. исследования. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1956. – С. 39-386.

3. Годфруа Ж. Что такое психология? В 2-х т. / Пер. с франц. – М.: Мир, 1992. – Т. 1. – С. 358-370.

4. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. 5-е изд. – СПб.: Речь, 2003. – С. 154-210.

5. Дрозденко К.С. Загальна психологія в таблицях і схемах: Навч. посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – С. 116-129.

6. Тихомиров О.К. Психология мышления. – М.: Педагогика, 1984. – С. 6-9, 146-153.

7. Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления. – М.: Изд-во МГУ, 1981. – С. 60-78.

Поиск по сайту: