Фінансове забезпечення відтворення необоротних активів підприємства

Тема 5. Фінансові аспекти використання основних засобів та інших необоротних активів

1. Сутність, оцінка основних засобів та інших необоротних активів та показники їх використання.

Амортизаційна політика та її вплив на формування фінансових ресурсів підприємства.

Фінансове забезпечення відтворення необоротних активів підприємства.

1. Сутність, склад та оцінка основних засобів та інших необоротних активів.

Для того щоб виробляти і продавати продукцію, виконувати роботи чи надавати послуги підприємство повинне мати в розпорядженні машини, механізми, транспортні засоби, будинки, споруди, земельні ділянки, обчислювальну техніку тощо. Для придбання цих господарських засобів підприємство витрачає фінансові ресурси. Сума фінансових ресурсів інвестованих у формування активів підприємства складає його капітал. Капітал підприємства характеризує загальну вартість коштів (у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах), інвестованих у формування його активів. Ефективність функціонування підприємства в значній мірі залежить від формування і використання його капіталу. За об’єктом інвестування виділяють такі види капіталу підприємства:

Основний капітал – частина капіталу, що інвестована в усі види його необоротних активів (основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, інші).

Оборотний капітал – частина капіталу, який використовує підприємство, що інвестована в його оборотні активи(виробничі запаси, готова продукція, дебіторська заборгованість (перед постачальнтками, бюджетом),

Первинною основою створення основного і оборотного капіталів підприємств є його статутний капітал. Статутний капітал (фонд) формують засновники (держава або фізичні чи юридичні особи) за рахунок вкладень у підприємство, у грошовій формі або у формі нематеріальних і матеріальних активів, у тому числі і у формі основних засобів та інших необоротних активів.

До необоротних активів підприємства відносять:

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або одного операційного циклу) і вартість одиниці яких перевищує певну (2500 грн) суму.

Інші необоротні активи – це активи підприємства з терміном експлуатації або погашення більше одного року (365 днів). До інших необоротних активів належать:

– Інші необоротні матеріальні активи (бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату, інші необоротні матеріальні активи);

– нематеріальні активи (права користування природними ресурсами, права користування майном, права за знаки для товарів і послуг, права на об’єкти промислової власності, авторські та суміжні з ними права, гудвіл, інші нематеріальні активи);

– довгострокові фінансові інвестиції (фінансові інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані);

– незавершені капітальні вкладення - інвестиції, у придбання (виготовлення) основних засобів та інших необоротних активів, у придбання (створення) нематеріальних активів;

– довгострокова дебіторська заборгованість (за майно, що передане у фінансову оренду, довгострокові векселі одержані, інша дебіторська заборгованість;

– відстрочені податкові активи; негативний гудвіл, інші необоротні активи.

Первісна вартість – це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна вартість об’єкта основних засобів та інших необоротних матеріальних активів складається з таких витрат:

– суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт без непрямих податків;

– реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт інших необоротних матеріальних активів;

– суми ввізного мита;

– суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів та інших необоротних матеріальних активів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

– витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;

– витрати на установку, монтаж, налагоджування та інші витрати безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів та інших необоротних матеріальних активів до стану, придатного до використання.

До первісної вартості не включаються:

· витрати на сплату відсотків за користування кредитом при придбанні (створенні) основних засобів;

· адміністративні та інші витрати, які відносяться безпосередньо до придбання основного засобу або доведення його до стану придатності.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбанням та доведенням до стану, придатного для використання за призначенням.

Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов’язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Справедлива вартість необоротного активу – це сума, за якою може бути здійснений облік активу в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Визначення справедливої вартості активів регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерськогго обліку 19 «Об’єднання підприємств». Для узгодження первинної вартості необоротних активів з їх справедливою вартістю здійснюють переоцінку.

Переоцінена вартість – це вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Переоцінена вартість=

= Первісна вартість · Індекс переоцінки,

Індекс переоцінки = Справедлива вартість / Залишкову вартість

Наприклад: Первісна вартість обладнання -800 грн. Сума його зносу на дату переоцінки-200 грн. в результаті експертної оцінки встановлено, що справедлива вартість обладнання на дату переоцінки – 900 грн.

Індекс переоцінки = 900: (800-200) = 1,5

Залишкова вартість – це різниця між первісною або переоціненою вартістю необоротних активів і сумою їх зносу.

Ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

В процесі функціонування основні засоби та інші необоротні активи підприємства витрачаються, зношуються, втрачають свою корисність. Це спричиняє потребу їх постійного оновленн: поповнення та використання для цього відповідних джерел фінансування.

Основні засоби та інші необоротні активи можуть застосовуватись в основному, допоміжному і обслуговуючому виробництвах та обслуговувати основну, операційну, фінансову та інвестиційну діяльність підприємства.

Основні фонди класифікують за такими ознаками:

а) за участю у виробничому процесі:

– виробничі основні засоби (основні засоби вкладені в основну діяльність) – основні засоби, які беруть безпосередню участь у виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг;

– невиробничі основні засоби які не беруть безпосередньої участі у виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг (об’єкти соціально-культурного і побутового призначення, житлові будинки, гуртожитки);

б) за призначенням:

– земельні ділянки;

– будинки, споруди та передавальні пристрої;

– машини та обладнання;

– транспортні засоби;

– інструменти, прилади, інвентар (меблі);

– робоча і продуктивна худоба;

– багаторічні насадження;

– інші основні засоби.

в) за способом нарахування амортизації:

г) за належністю підприємству:

– власні основні засоби;

– залучені основні засоби (наприклад, орендовані).

д) за формою участі у підприємницькій діяльності:

– активна частина основних засобів (машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади);

– пасивна частина основних засобів (будинки, споруди, господарський інвентар, земельні ділянки).

Частка окремих груп основних засобів характеризує їх структуру. Завдання фінансових служб – формувати оптимальну структуру основних засобів підприємства, зокрема, забезпечити оптимальне співвідношення між активною і пасивною частинами основних засобів підприємства. У зв’язку з різноманітністю варіантів технології і організації виробництва оптимальна структура основних засобів є різною для підприємств різних галузей економіки держави.

Основними факторами. Які впливають на стркутуруосновних засобів підприємств є: рівень автоматизації, механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств.

Поліпшити структуру основних засобів можна шляхом їх оновлення, модернізації та ліквідації зайвих або малоефективних об’єктів основних засобів.

Поиск по сайту: