Аналіз ділової активності

Аналіз ділової активності є важливим етапом оцінки фінансового стану підприємства. Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, внаслідок ефективного використання ресурсів.

Основними завданнями аналізу ділової активності виступають [10]: оцінка господарської ситуації; виявлення факторів і причин досягнутого стану; підготовка і обґрунтування майбутніх рішень; виявлення і мобілізація резервів підвищення ефективності господарської діяльності.

Мета аналізу ділової активності – одержання ключових показників обґрунтованої оцінки стану об’єкта і перспектив його розвитку.

Ділова активність підприємств і організацій вимірюється відношенням продукції чи прибутку до авансованих ресурсів або відношенням продукції чи прибутку до затрат.

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів) [10]:

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства [10]:

(1.11)

Цей коефіцієнт характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення. Він характеризує, наскільки ефективно використовуються активи з точки зору обсягу реалізації, оскільки показує, скільки гривень реалізації припадає на кожну гривню, вкладену в активи підприємства [10]. Цей коефіцієнт також ще називають коефіцієнтом ділової активності, оптимальний рівень якого повинен становити більше 1 [10].

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості. Він розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини дебіторської заборгованості [19]:

(1.12)

Цей показник дає можливість визначити, скільки разів протягом року обсяги надходжень від реалізації можуть вмістити в собі середній залишок боргових прав (дебіторів).

Для забезпечення своєї господарської діяльності підприємство може брати кредити, що призводить до збільшення власної кредиторської заборгованості. Кредиторська заборгованість, на відміну від дебіторської, свідчить про наявність грошових коштів, що тимчасово залучені підприємством і підлягають поверненню. Якщо термін погашення кредиторської заборгованості перевищує термін погашення дебіторської заборгованості, необхідно з’ясувати причини такого стану, оскільки випереджувальне зростання кредиторської заборгованості порівняно з дебіторською заборгованістю свідчить про погіршення фінансового стану підприємства [15].

Оборотність кредиторської заборгованості і середній період її погашення визначається аналогічно до вищенаведених показників за дебіторами.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості визначається за формулою [15]:

(1.14)

При оцінці ділової активності підприємства слід також використовувати показник оборотності власного капіталу. Цей коефіцієнт показує наскільки ефективно підприємство використовує свій власний капітал. Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції до середньорічної величини власного капіталу підприємства [15]:

(1.16)

Основна різниця між формулами для визначення коефіцієнта оборотності активів та власного капіталу в тому, що замість суми всіх активів використовується власний капітал. Це дає можливість порівнювати дані коефіцієнти. Порівнявши коефіцієнти оборотності активів та власного капіталу можна визначити за рахунок яких джерел підприємство фінансує свою діяльність.

Поиск по сайту: