Класифікація фундаментів мілкого закладання та область їх застосування

Фундаменти, в яких співвідношення глибини закладання та меншої сторони підошви не перевищує двох, відносять до фундаментів мілкого закладання. Вони класифікуються за такими ознаками: конструктивними особливостями, характером роботи конструкції, способом виготовлення, матеріалом виготовлення.

За конструктивними особливостями фундаменти ділять на стрічкові, які можуть бути неперервними або переривистими (рис.3.1, а, г), стовпчасті (б) та плитні (е).

За характером роботи конструкції фундаменти діляться на жорсткі та гнучкі. До жорстких відносять фундаменти, власні деформації яких достатньо малі порівняно з деформаціями основи. Це стрічкові фундаменти під стіни (рис. 3.1, а) та окремі стовпчасті фундаменти під колони або опори (рис. 3.1, б), масивні фундаменти під великі жорсткі споруди (рис. 3.1, в).

До гнучких фундаментів відносять фундаменти, власні деформації яких порівняні з деформаціями основи. Це стрічкові фундаменти під колони, фундаменти з перехресних стрічок та плитні фундаменти під колони або стіни (рис. 3.1 г, д, є).

За способом виготовлення фундаменти розділяються на монолітні, які виготовляються на будівельних майданчиках, та збірні, що виготовляються в заводських умовах.

3.1.1 Стрічкові фундаменти під стіни

Найчастіше застосовують збірні стрічкові фундаменти під стіни. Вони складаються із стрічки, яка збирається із залізобетонних плит та стін, що складаються із бетонних блоків (рис. 3.1, а). Номенклатура типових плит за серією 1.112-5 наведена в табл. 3.1.

Рисунок 3.1 – Типи фундаментів:

а) збірний стрічковий фундамент під стіну;

б) окремий збірний фундамент стаканного типу;

в) масивний фундамент;

г) монолітний стрічковий фундамент під колони;

д) фундамент з перехресних стрічок;

е) суцільна плита під колони.

3.1.2 Стовпчасті фундаменти

Стовпчасті фундаменти можуть улаштовуватись як під стіни, так і під колони.

Стовпчасті фундаменти під стіни застосовуються при незначних навантаженнях від стіни будівлі у тих випадках, коли основа складена ґрунтами з високими деформаційними характеристиками та характеристиками міцності. Фундаменти розташовуються через 3-6 м один від одного і обов'язково в кутах споруди та в місцях перетинання стін, а також на інших ділянках, де передаються значні навантаження. На обріз фундаментів укладають фундаментні балки, на які спираються надземні конструкції.

Стовпчасті фундаменти під колони можуть бути збірними та монолітними.

Збірні фундаменти під колони найбільш доцільні тоді, коли їх можна зробити з одного блока, тобто коли вони мають невеликі розміри і, отже, невелику вагу. Складання фундаментів з декількох блоків приводить до додаткових витрат арматури, яка розташовується на усіх рівнях. Застосування окремих фундаментів під колони з двох і більше блоків доцільне лише при необхідності зведення фундаментів у стислі строки (для виключення можливого промерзання ґрунтів узимку, здешевлення робіт з осушення котлованів та ін.).

Основним типом фундаментів, що улаштовуються під колони, є монолітні залізобетонні фундаменти, які складаються з плитної частини і підколонника (або без нього) (див. §3.5). З'єднання збірних колон з фундаментом здійснюється за допомогою стакана, монолітних - з'єднанням арматури колон з випусками з фундаменту, стальних - закріпленням бази до анкерних болтів, забетонованих у фундаменті.

3.1.3 Матеріали фундаментів

Матеріали для фундаментів вибираються в залежності від матеріалів основних конструкцій споруди. Фундаменти виготовляються із залізобетону, бетону, кам'яних матеріалів (цегла, бут, блоки з природного каміння). В окремих випадках можливе застосування полегшених та легких бетонів, цементоґрунту.

Основними конструкційними матеріалами фундаментів є залізобетон та бетон, які можна застосувати при улаштуванні усіх видів монолітних та збірних фундаментів у будь-яких інженерно-геологічних умовах.

Поиск по сайту: