АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Поняття кошторисно-бюджетного фінансування

Читайте также:
  1. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
  2. Адміністративно-правова наука: поняття, предмет, зміст та система.
  3. Адміністративно-правовий статус громадян: поняття, ознаки, елементи та види.
  4. Адміністративно-правові норми: поняття, ознаки, види та особливості структури.
  5. Акціонерне товариство: поняття і види.
  6. Аналіз видатків Мостиського району на фінансування соціальних потреб у сучасних умовах
  7. Апарат держави: поняття та структура
  8. Артефакт: поняття і сутність. Коллекція документів як артефакт.
  9. Бюджет, бюджетний дефіцит та способи його фінансування
  10. Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування.
  11. Вибори як основне поняття соціології виборчого процесу
  12. Визначення поняття «філософія».Предмет філософії, методи та її значення.

Державні та муніципальні видатки здійснюються за допомогою фінансування. Фінансування — це безповоротний і безвідплатний відпуск грошових коштів.

Залежно від джерел фінансування розрізняють три види: бюджетне фінансування, самофінансування та кредитування.

Фінансування державних видатків — це плановий, цільовий, безповоротний і безвідплатний відпуск коштів за умови оптимального поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел фінансування, що здійснюється на планове виконання загальнодержавних функцій, а також для утримування соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та зобов’язань держави з дотриманням режиму економії при здійсненні постійного контролю.

Суб’єкти фінансування — державні органи, підприємства, установи державної чи комунальної форм власності.

Бюджетна установа — орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади АРК чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок державного чи відповідного місцевого бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Принципи фінансування:

1) цілеспрямованість: всі видатки мають цільове призначення (поточні та капітальні видатки, видатки на заробітну плату, стипендію та ін.);

2) фінансування з огляду на рівень виконання робіт та послуг: відрахування коштів повинно відбуватися відповідно до фактичного виконання робіт та послуг, їх кількісних та якісних показників;

3) дотримання фінансової дисципліни та режиму економії: у процесі здійснення фінансової діяльності необхідно постійно дотримуватися принципу законності, точного та неухильного виконання встановленого порядку, строків, звітності;

4) одержання максимального ефекту за мінімальних витрат.

Витрати бюджетних установ фінансуються за рахунок бюджетних асигнувань — повноважень, що надаються розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою у процесі виконання бюджету.

Кошти із бюджетів на функціонування бюджетних установ відпускаються на підставі планових актів — кошторисів, а їх фінансування називають кошторисно-бюджетним.

Кошторисно-бюджетне фінансування — це безповоротне та безвідплатне виділення грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету на основі фінансових планів — кошторисів витрат.

Кошторис — це фінансово-плановий документ, який визначає обсяг бюджетних асигнувань, їх постатейний та поквартальний розподіл.

Кошторис складається зі статей, кожна з яких містить однорідну групу витрат, що мають суворо обов’язковий характер та не повинні змінюватися у зв’язку з тим, що відповідно до них розподіляються бюджетні призначення, затверджені законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет.

Статті витрат складаються на підставі норм витрат, тобто єдиних типових показників кошторисних витрат, які можна класифікувати за відповідними групами:

1) за юридичними ознаками:

а) обов’язкові — встановлюються Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України та не підлягають зміненню під час використання (штати, витрати на мандрівку та ін.);

б) розрахункові (факультативні) — встановлюються бюджетними установами за узгодженням з фінансовими органами (середні витрати на розрахункову одиницю);

2) за змістом норми:

а) натуральні (матеріальні) — їх основою є розмір витрат у натуральній формі (витрати на електропостачання на квадратний метр площі) на одну розрахункову одиницю;

б) фінансові (грошові) — це матеріальна норма, яка має грошову форму;

3) за базою розрахунків:

а) узагальнені — обсяг витрат за всіма статтями витрат на відповідний виробничий показник (за профілем установи);

б) постатейні — відображають норми витрат щодо окремих статей.

Види кошторисів витрат:

1) загальні — для утримання групи однотипових установ, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями (дитячі садки, школи, бібліотеки тощо). Обсяг фінансування за статтями обов’язково розшифровується на кожну установу окремо;

2) на централізовані заходи, тобто заходи, які заплановані бюджетом та проводяться відповідним державним органом;

3) зведені — відображають обсяги фінансування для окремого органу управління;

4) індивідуальні — відображають вимоги у коштах кожної окремої бюджетної установи з урахуванням специфіки її функціонування.

Складання кошторису відбувається на підставі лімітної довідки про бюджетні асигнування, яка подається головним розпорядником бюджетних коштів протягом тижня після затвердження бюджету, з якого фінансується відповідна бюджетна установа. Кошторис бюджетної установи затверджує керівник установи вищого рівня.

Витрати бюджетних установ поділяються на такі групи:

1) капітальні — це видатки розвитку (придбання основного капіталу, капітальне будівництво тощо);

2) поточні:

а) адміністративно-господарські — витрати на утримання апарату управління, обслуговуючого персоналу, на відрядження, придбання технічного інвентаря тощо;

б) операційні — витрати, пов’язані з характером діяльності установи (придбання електронного каталога книг для бібліотеки, заробітна плата бібліотекарям тощо).

На кошторисно-бюджетному фінансуванні утримуються:

• установи соціальної сфери;

• освітні заклади;

• установи охорони здоров’я;

• установи культури;

• установи Міністерства оборони України, Прикордонних військ України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України;

• органи законодавчої та виконавчої влади, суди та прокуратура.


 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)