Обсяг та структура лісогосподарського виробництва

Дубровицького лісгоспу за 2013 рік

У структурі витрат значне місце займає утримання лісогосподарського апарату (42,25%), виконання рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства (20,43%) та загальногосподарські витрати, чистка яких становить 16,56% від загального обсягу витрат.

На ведення мисливського господарства кошти не виділяються. Дуже незначні кошти виділяються на протипожежні заходи та захисту лісу від шкідників та хвороб.

Для покриття витрат у Дубровицькому лісгоспі у минулому фінансовому році залучалися лише власні та держбюджетні кошти. Джерела фінансування лісогосподарського виробництва підприємства наведені в табл. 2.3. на основі річної звітності за 2013 рік.

Таблиця 2.3.

Джерела фінансування витрат за 2013 рік

Наведені дані переконливо показують, що основним джерелом покриття витрат на лісогосподарське виробництво є надходження за деревину, що отримане від його господарської діяльності. Частка цих надходжень становить 88,59%. Асигнування з держбюджету становить лише 11,41%.

Розділ

Підприємство створено з метою:

-ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів;

- охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству.

Рис.3.1 «Організаційна структура ДП «Дубровицький лісгосп»»

Управління в організації здійснюється за методами та принципами лінійно- функціональної структури управління. Лінійно-функціональна організаційна структура являє собою комбінацію лінійної та функціональної структур. В основу такої структури покладено принцип розподілення повноважень і відповідальності за функціями та прийнятті рішень по вертикалі. Лінійно-функціональна структура дозволяє організувати управління за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій. При цьому аби усунути можливість отримання виконавцями суперечливих вказівок:

1) або вводиться пріоритет вказівок лінійного керівника;

2) або функціональному керівнику передається лише певна частина повноважень;

3) або функціональному керівнику передається тільки право рекомендацій.

Переваги лінійно-функціональної структури:

- поєднує переваги лінійних та функціональних структур;

- забезпечує відносно швидке здійснення управлінських рішень завдяки своїй ієрархічності;

- спеціалізація функціональних керівників.

Недоліки лінійно-функціональної структури:

- складність регулювання відносин лінійних і функціональних керівників;

- в умовах реорганізації збільшується потік інформації, який спричиняє перевантаження керівників;

- така структура чинить опір здійсненню змін в організації.

Лінійно-функціональна оргструктура застосовується при вирішенні задач, які постійно повторюються, забезпечуючи максимальну стабільність організації. Вона ефективна для масового виробництва зі стабільним асортиментом продукції при незначних (еволюційних) змінах технології виробництва. Тому вона є найоптимальнішою, сприяє ефективному зв’язку організації із зовнішнім середовищем, продуктивному і доцільному розподілу зусиль співробітників, а отже, задоволенню потреб клієнтів і досягненню окресленої мети.

Елементами структури організації є окремі працівники, функціональні підрозділи, а також служби та інші ланки апарату управління організацією Структура будь-якої організації в контексті її базових елементів може бути представлена у вигляді системи, що включає п'ять компонентів:

1) операційний центр. Операційний центр утворюють працівники, діяльність яких безпосередньо пов'язана з виробництвом товарів або послуг;

2) стратегічний центр. Він включає працівників і підрозділи, які відповідають за розробку і реалізацію довгострокових цілей організації та розподіл ресурсів у коротко- і довгостроковій перспективі;

3) проміжна середня ланка. Середня ланка передає рішення стратегічного центру та забезпечує їх реалізацію, а також служить для підтримки інформаційних потоків обох центрів;

4) техноструктура. До неї належить діяльність аналітиків (плановиків), що полягає в реалізації впливу на роботу інших членів організації. Вони знаходяться поза безпосереднім процесом праці та несуть відповідальність за стандартизацію діяльності. Аналітиків представляють технологи, плановики, механіки тощо;

5) персонал підтримки. Персонал підтримки виконує функції, пов'язані з непрямою підтримкою функціонування основного виробництва. Прикладами таких підрозділів є юридичний відділ, канцелярія, відділ досліджень, редакційно-видавничий відділ в університетах. Наявність цих підрозділів у структурі відображає прагнення організацій до інтеграції всіх аспектів їх життєдіяльності та зменшення невизначеності зовнішнього оточення.

Функції управління - об’єктивно зумовлені загальні напрями або сфери діяльності, сукупність яких забезпечує ефективне кооперування спільної праці.

Виокремлюють кілька функцій управління:

1. Планування – процес визначення мети діяльності, передбачення майбутнього розвитку та поєднання колективних (індивідуальних) завдань для одержання очікуваного загального результату. Реалізацію даної функції в ДП «Дубровицький лісгосп» покладено на головного економіста та директора.

2. Організація – це процес формування структури системи, розподіл завдань, повноважень і відповідальності між працівниками фірми для досягнення загальної мети її діяльності.

3. Мотивація – це, власне, причина, яка спонукає членів трудового колективу до спільних погоджених дій, аби забезпечити досягнення поставленої мети. Дана функція на підприємстві реалізується за допомогою різних заохочень працівників, наприклад, премій, надбавок, надання путівок для відпочинку.

4. Контроль. Для того щоб запобігти появі зовнішніх перешкод і можливих відхилень від очікуваних результатів діяльності системи, керуючий елемент повинен встановлювати параметри діяльності сектора, вимірювати досягнуті результати роботи, порівнювати їх із запланованим обсягом за необхідності – коригувати діяльність, накопичувати досвід для вдосконалення планування. Саме цим пояснюється необхідність виконання керуючим елементом контролюючих функцій, що здійснюють на підприємстві менеджери інституційного рівня.

Ці чотири основні функції тісно зв’язані між собою в єдиному процесі управління. Незадовільне планування чи недосконала організація, так само як і слабка мотивація праці або поганий контроль, негативно впливають на результати діяльності фірми в цілому.

З урахуванням цього важливо наголосити, що управління підприємством відображає сукупність взаємозв’язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування та досягнення цілей підприємства.

Менеджер має право:

1. Знайомитися з проектами рішень керівництва організації, що стосуються його діяльності.

2. Вносити на розгляд керівництва пропозиції щодо вдосконалення роботи, пов'язаної з передбаченими даною інструкцією обов'язками.

3. У межах своєї компетенції повідомляти безпосередньо керівнику про всі виявлені в процесі діяльності, та вносити пропозиції щодо їх усунення.

4. Запитувати особисто або за дорученням керівництва організації документи, необхідні для виконання його посадових обов'язків.

5. Вимагати від керівника підприємства сприяння у виконанні його посадових обов'язків і прав.

Посадові обов'язки менеджера:

1. Здійснює управління підприємницькою або комерційною діяльністю підприємства, установи, організації, спрямованої на задоволення потреб споживачів і отримання прибутку за рахунок стабільного функціонування, підтримки ділової репутації та відповідно до наданих повноважень і виділеними ресурсами.

2. Виходячи із стратегічних цілей діяльності підприємства, установи, організації планує підприємницьку або комерційну діяльність.

3. Здійснює контроль за розробкою та реалізацією бізнес - планів і комерційних умов, укладених угод, договорів і контрактів, оцінює ступінь можливого ризику.

4. Аналізує і вирішує організаційно - технічні, економічні, кадрові та соціально - психологічні проблеми в цілях стимулювання виробництва та збільшення обсягу збуту продукції, підвищення якості та конкурентоспроможності товарів і послуг, економного та ефективного використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.

5. Здійснює підбір і розстановку кадрів, мотивацію їх професійного розвитку, оцінку і стимулювання якості праці.

6. Організовує зв'язки з діловими партнерами, систему збору необхідної інформації для розширення зовнішніх зв'язків та обміну досвідом.

7. Здійснює аналіз попиту на вироблену продукцію або послуги, прогноз і мотивацію збуту за допомогою вивчення та оцінки потреб покупців.

8. Бере участь у розробці інноваційної та інвестиційної діяльності, рекламної стратегії, пов'язаної з подальшим розвитком підприємницької чи комерційної діяльності.

9. Забезпечує зростання прибутковості, конкурентоспроможності та якості товарів і послуг, підвищення ефективності праці.

10. Здійснює координацію діяльності в рамках певного напряму (ділянки), аналіз її ефективності, приймає рішення з найбільш раціональному використанню виділених ресурсів.

11. Привертає до вирішення завдань консультантів і експертів з різних питань (правових, технічних, фінансових та ін.).

Органом управління підприємства є його директор, Директор самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства за винятком тих, що віднесені до компетенції органу управління майном та Управліня. Стиль управління директора ДП «Дубровицький лісгосп» можна віднести до авторитарного.

Авторитарний стиль управління. Керівник є прихильником централізації управління, володіє достатньою владою, жорстко диктує свою волю виконавцям і найчастіше звертається до потреб нижчих рівнів виходячи з концепції, що люди за своєю природою ліниві, уникають роботи і відповідальності і, щоб змусити їх працювати, потрібно використовувати примус, контроль і загрозу. Він приймає рішення одноосібно, грунтуючись на особистому досвіді і інтуїції, директивно визначає функції підлеглих, не даючи їм можливості проявляти ініціативу, суворо контролює їх дії, припиняє будь-яку критику на свою адресу і наділяє виконавців мінімумом інформації: тільки він знає фактичний стан справ у колективі і перспективи подальшого розвитку. Формально такий керівник спирається на встановлену управлінську ієрархію, діючу структуру управління і на систему прав і обов'язків працівників. Манерами поведінки і часто навіть зовні авторитарні керівники схожі один на одного: похмурий, непривітний, завжди заклопотаний, "сам не жартую і іншим не дозволю". Однак авторитарна влада, яка не знає жалю і компромісів, не обов'язково характерна для сильної особистості. Частіше такий стиль керівництва воліють слабкі і примітивні начальники, які прагнуть стати "незамінними". Тим не менш, не потрібно відразу ж відкидати цей стиль керівництва: мільйони людей, особливо старшого покоління, виховані радянським ладом, вважають його абсолютно природним і єдино правильним - "наказ начальника - закон для підлеглих". При особливих, екстремальних ситуаціях, при жорсткому дефіциті часу (війна, пожежа, стихійні лиха, кризова ситуація на фірмі) цей стиль управління є виправданим, жорстка централізація гарантує оперативність виконання рішень та їх надійний контроль.

За характером впливу в організації діють економічні методи.Вони обумовлюються різноманітними економічними важелями, за допомогою яких досягається взаємне та індивідуальне задоволення потреб на усіх рівнях. До економічних методів належать економічні плани, економічні стимули та бюджет. Розглянемо докладніше їх зміст.

Економічні плани. Їх вплив на працівників відбувається шляхом по будови економічних планів за тривалістю дії, рівнем впливу та змістом.

За змістом виділяють:

а) план економічного розвитку (при цьому визначаються планові показники, опрацьовуються умови їх досягнення, способи доведення до виконавців тощо);

б) податковий план (необхідність формування такого плану виникає із реалій сучасних економічних відносин, оскільки кожне підприємство є платником великої кількості податків);

в) фінансовий план (повинен відображати рух готівки, планові надходження та витрати, інвестиційні вливання, власний капітал, прибуток тощо).

Економічні стимули. Фактично є найдієвішими способами впливу на працівників організації, оскільки вони базуються на використанні матеріальних стимулів (тарифних ставок, посадових окладів, доплат, надбавок, премій), дивідендів, цінних подарунків, дотацій, компенсацій, пільг тощо.

Бюджет. Є базовим економічним методом менеджменту, який формує засади функціонування організації з точки зору збалансованого співвідношення надходжень та витрат. Формування бюджету вказує напрямки економії витрат та збільшення надходжень. Економічні енциклопедії та словники трактують бюджет як збалансований розпис надходжень і видатків. Якщо дохідна частина бюджету перевищує видаткову, то він вважається профіцитним, якщо не сягає рівня видаткової - то дефіцитним, при їх рівноцінності бюджет вважається ідеально збалансованим.

Кадрова політика є складовою кадрового господарства та економічної політики. До економічної політики вона належить тому, що в її межах державні органи і керівництво, як державних так і приватних організацій приймають принципові рішення у сфері людської праці, які охоплюють усі функціональні сфери організації. Якість цих рішень певною мірою залежить від професійної придатності співробітників, наділених відповідними повноваженнями. Рівень використання кадрів, стимулювання їх розвитку, посадові призначення, оплата праці, важливі чинники успішності і діяльності будь-якої організації. Тому не зрозуміло, чому в деяких підприємствах та організаціях керівники відділів кадрів відіграють другорядну роль порівняно з керівниками інших структурних підрозділів.

Проведення ефективної кадрової політики є одним з найважливіших факторів успішної діяльності організації. Управління кадрами на підприємстві здійснюється інспектором з кадрів.

Розділ

Менеджмент – процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з тим, щоб досягнути координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного досягнення завдань.

Кваліфікаційні вимоги менеджера з реалізації та закупівель

Повна вища освіта напряму підготовки "Менеджмент" (магістр, спеціаліст) без вимог до стажу роботи, або повна вища освіта (магістр, спеціаліст), стаж роботи за фахом - не менше 2 років та післядипломна освіта за напрямом "Менеджмент".

Знає та застосовує у діяльності: закони, постанови, укази, розпорядження та інші нормативно-правові акти органів державної влади та місцевого самоврядування щодо промислового виробництва; накази, інструкції та інші керівні й нормативні матеріали підприємства в сфері своєї діяльності; методологію аналізу ринкового середовища на мікроекономічному рівні, основні напрями маркетингової діяльності; перспективи розвитку підприємства, виробничі потужності, технологію виробництва; методи і порядок планування матеріально-технічного забезпечення, розроблення нормативів виробничих запасів сировини, матеріалів та інших матеріальних ресурсів; організацію матеріально-технічного забезпечення і складського господарства; укладення договорів з постачальниками; економіку підприємства, стандарти і технічні умови на продукцію, умови постачання, зберігання та транспортування продукції; організацію праці та управління, менеджмент, маркетинг, етику ділового спілкування; засоби обчислювальної техніки, комунікацій та зв'язку; основи трудового законодавства.

Характеристика робіт, завдання та посадові обов'язки менеджера з реалізації та закупівель

Здійснює управління діяльністю із забезпечення виробничого процесу підприємства всіма необхідними ресурсами. Організовує та координує постачання матеріальних ресурсів відповідної якості у встановлені терміни та у повному обсязі. Аналізує та вирішує організаційно-технічні, економічні, кадрові та соціально-психологічні проблеми, пов'язані з постачанням. Керуючись стратегічними цілями діяльності підприємства планує постачальницьку діяльність. Організовує проведення маркетингових досліджень з питань матеріально-технічного забезпечення виробництва на основі визначення потреби підрозділів підприємства в матеріальних ресурсах (сировині, матеріалах, напівфабрикатах, обладнанні, комплектуючих виробах, паливі, енергії тощо). Готує пропозиції і розробляє рекомендації щодо використання прогресивних норм витрат матеріальних ресурсів з їх обґрунтуванням і необхідними розрахунками, встановленням календарних термінів поставок. Бере участь у підготовці проектів перспективних і річних планів та балансів матеріально-технічного забезпечення виробництва. Виконує роботу з узгодження комерційних умов і укладення договорів та контрактів, оцінює ступінь можливого ризику. Контролює підготовку матеріалів за претензіями до постачальників у разі порушень ними договірних зобов'язань, погодження з постачальниками зміни умов укладених договорів. Проводить роботу з формування та розширення господарських зв'язків з постачальниками, освоєння нових, більш вигідних товарних ринків, відстеження кон'юнктури ринку, асортименту виробів з метою їх придбання. Вживає заходів щодо розширення прямих постійних і довгострокових господарських зв'язків з діловими партнерами. Вивчає маркетингову інформацію і рекламні матеріали з метою виявлення можливості придбання матеріально-технічних ресурсів. Організовує і контролює доставку матеріальних ресурсів згідно з передбаченими у договорах термінами, забезпечує контроль їх кількості, якості і комплектності, дотримання правил зберігання продукції на складах підприємства. Бере участь у розробленні нормативів потреби і виробничих (складських) запасів матеріальних ресурсів. Здійснює оперативне регулювання виробничих запасів на підприємстві, додержання лімітів на відпускання матеріальних ресурсів, їх витрачання у підрозділах підприємства за прямим призначенням. Забезпечує постановку завдань або окремих їх етапів, які вирішуються за допомогою обчислювальної техніки, визначає можливості використання готових проектів, алгоритмів та пакетів прикладних програм, що дозволяють створювати системи оброблення інформації з матеріально-технічного постачання. Забезпечує складання встановленої звітності, формування бази даних щодо внутрішньої та зовнішньої інформації із матеріально-технічного забезпечення підприємства. Дотримується конфіденційності в роботі з службовими документами відповідно до вимог чинного законодавства.

Посадові обов’язки інспектора з кадрів

Інспектор з кадрів зобов’язаний:

1.Очолювати роботу на підприємстві щодо організації ефективного використання професійних можливостей персоналу.

2. Організовувати кадровий документообіг підприємства, підготовку необхідних документів для забезпечення ефективної роботи найманого персоналу (ведення особових карток, трудових договорів, посадових інструкцій, контрактів, ін.)

3.Подавати необхідну звітність в Центр Зайнятості по прийнятих і звільнених працівниках.

4. Подавати річну звітність по створених робочих місцях для інвалідів.

5. Вести облік, оформлення трудових книжок працівників.

6. Здійснювати підбір персоналу, проводити співбесіди з претендентами на посаду.

7. Організовувати процес навчання персоналу згідно планів розвитку підприємства.

8. Консультувати керівників різних рівнів з питань організації управління персоналом.

9. Здійснювати керівництво підлеглими йому працівниками

10. Проводити поточний моніторинг роботи відділів, впроваджувати сучасні методи роботи з персоналом.

11. Надавати інформацію про перспективу професійного росту персоналу на підприємстві.

12. Слідкувати за ефективністю системи мотивації на підприємстві.

13. Розробляти і впроваджувати стандарти корпоративної культури на підприємстві.

14. Виявляти проблеми в організації управління персоналом і рекомендувати методи їх усунення.

15. Брати участь у роботі з прогнозування і визначення потреби в кадрах на основі планів економічного і соціального розвитку підприємства.

16.Вирішувати питання переведення працівників та контролювати їх ефективне використання у підрозділах підприємства.

17. Ефективно доносити до керівників відділів норми кадрової політики підприємства.

18. Забезпечувати передатестаційне навчання персоналу

19. Підвищувати особистий професійний рівень.

20. Дотримуватись внутрішніх положень по підприємству.

Проходячи виробничу практику в Дубровицькому лісгоспі я була зарахована на посаду практиканта, моїм керівником була провідний бухгалтер Богдана Олександрівна. З допомогою керівника я:

-пройшла інструктаж з техніки безпеки

-вивчала установчі документи підприємства

- вивчала й аналізувала організаційну структуру управління підприємством

- ознайомилась із посадовими інструкціями менеджерів.

- дослідила систему менеджменту на підприємстві

- займалась аналізом показників виробничої діяльності підприємства

- провела аналіз організації робочого дня менеджера.

- вивчила правове забезпечення управлінської та організаційної діяльності підприємства.

- ознайомилась з організацією інформаційного забезпечення діяльності менеджерів.

Процес розробки плану діяльності менеджера пропонується здійснювати за наступними етапами.

На першому етапі менеджер складає перелік справ, які слід виконати протягом планового періоду.

Другий етап: після складання переліку робіт на плановий період необхідно визначити витрати часу, потрібного для виконання кожного виду роботи.

На третьому етапі слід зарезервувати час для непередбачених справ.

Четвертий етап: необхідно визначити фонд робочого часу планового періоду.

П'ятий етап: необхідно здійснити контроль співставленням розрахованих на другому етапі витрат часу на виконання планових робіт з фондом робочого часу. Якщо спостерігається перевищення потрібних витрат часу над фондом планового періоду, необхідно переглянути перелік планових робіт.

Шостий етап: менеджер складає план особистої роботи до виконання.

Планування робочого часу менеджера повинно здійснюватися з урахуванням раціональної черговості проблем, які необхідне вирішити. Спочатку слід планувати справи: з фіксованим терміном виконання; ті, що вимагають значних витрат часу; неприємні справи, відкладання яких на потім небажано. Далі планується рутинна роботи і виконання повсякденних обов'язків. Третє місце відводиться другорядним і епізодичним справам. Менеджер у своїй діяльності, як свідчить статистика, тратить від 50 до 90% свого робочого часу на комунікації для того, щоб реалізувати свою роль в міжособових стосунках, інформаційному обміні й процесах прийняття рішень, не говорячи власне про управлінські функції.

Комунікація – це процес обміну інформацією, це інформаційно-зв’язуюча ланка між об’єктами комунікативного обміну. Процес передачі інформації або обмін нею між двома або більше людьми називається комунікативним процесом.

Неефективні комунікації одна з головних причин виникнення виробничих проблем, а також підтверджує, що багато менеджерів рахують неефективні комунікації головною перепоною на шляху ефективної роботи підприємства. Ефективно працюючі керівники – це ті, які ефективні в комунікаціях, вони володіють вмінням ефективно використовувати комунікативний процес, а також умінням усного й письмового спілкування.

Комунікація – це обмін інформацією, її змістом між двома і більше людьми. Комунікації є процесами зв’язку працівників, підрозділів, організацій та ін.

Комунікації виникають: між організацією і зовнішнім середовищем так, наприклад, обмін інформацією зі споживачами йде через рекламу, з державою – через звіти; під дією зовнішнього оточення проводяться наради, обговорення, телефонні переговори, відео стрічки та ін.; між рівнями, підрозділами та працівниками організації.

На підприємстві застосовуються як внутрішні так і зовнішні засоби зв’язку. Останні здійснюютьсчза допомогою телефону. Внутрішні засоби зв’язку реалізовуються переважно по телефону.

Комунікації використовують як для передачі усної інформації так і письмової. На підприємстві комунікації використовуються для передачі різного роду документації. Документація широко застосовується на підприємстві в процесах планування, контролю, організації, взаємодії і може бути представлена у вигляді різного роду документів, звітів, графіків, діаграм, наказів, не кажучи про власне обмін усною інформацією. Організація документообігу передбачає раціональний рух документів, включаючи як операції з документами, так і їх переміщення в апараті управління, їх отримання, розгляд, оформлення і відправка.
Головне правило документообігу – оперативний рух документів по найбільш короткому шляху з мінімальними витратами часу і роботи. Реалізувати це правило в конкретних організаціях можна шляхом чіткої регламентації шляхів проходження документів, в ході якої перевіряється обслуговування всіх операцій, цілеспрямованість всіх переміщень. Основні етапи документообігу:

· складання і оформлення документа;

· прийняття документа бухгалтерією (обліковим апаратом);

· рух документа по відділах і робочих місцях бухгалтерії, його обробка і використання для облікових записів;

· передача документа на обчислювальні машини і повернення назад;

· передача документа в архів.

Маршрутизацію вхідних та внутрішніх документів можна представити у вигляді послідовності:

· канцелярія (реєстрація, сортування, відправка);

· керівники підрозділів, в які документ реєструється на виконання;

· надходження до виконавців у відповідальних відділах;

· узгодження з керівником відділу;

· архів.

Процес комунікативного обміну інформацією відіграє дуже важливу роль в управлінській діяльності і взагалі в системі менеджменту. Процес комунікації забезпечує оперативне реагування на явища, що відбуваються як усередині організації, так і назовні.

Формує або вибирає Кодує та вибирає канал

P 3w7dHbopTZqMniajJCDfs7lDiGH4/gZRS4+Dr2Sd0ZO9E0s72p7oHNNkqWdS9TJWp/SOx466vgV+ vViH1mEaGNDxujD5BpkF0w86LiYKlYF3lDQ45Bl1b5cMBCXqmcbunMbjcbcVQRknxyNU4NCyOLQw zREqo56SXpz5fpOWFmRZ4UtxoEObc+xoIQPZd1nt8sdBDu3aLV23KYd68Lr7NUx/AQAA//8DAFBL AwQUAAYACAAAACEAcRyouNsAAAAKAQAADwAAAGRycy9kb3ducmV2LnhtbEyPPU/DMBCGdyT+g3VI bNSOKxCEOBUCFYmxTRc2Jz6SQHyOYqcN/HqOiY7vh957rtgsfhBHnGIfyEC2UiCQmuB6ag0cqu3N PYiYLDk7BEID3xhhU15eFDZ34UQ7PO5TK3iEYm4NdCmNuZSx6dDbuAojEmcfYfI2sZxa6SZ74nE/ SK3UnfS2J77Q2RGfO2y+9rM3UPf6YH921avyD9t1eluqz/n9xZjrq+XpEUTCJf2X4Q+f0aFkpjrM 5KIYWGt9y1UDWmcguLDWio2ak4wdWRby/IXyFwAA//8DAFBLAQItABQABgAIAAAAIQC2gziS/gAA AOEBAAATAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAABbQ29udGVudF9UeXBlc10ueG1sUEsBAi0AFAAGAAgAAAAh ADj9If/WAAAAlAEAAAsAAAAAAAAAAAAAAAAALwEAAF9yZWxzLy5yZWxzUEsBAi0AFAAGAAgAAAAh ADL1WKJRAgAAYgQAAA4AAAAAAAAAAAAAAAAALgIAAGRycy9lMm9Eb2MueG1sUEsBAi0AFAAGAAgA AAAhAHEcqLjbAAAACgEAAA8AAAAAAAAAAAAAAAAAqwQAAGRycy9kb3ducmV2LnhtbFBLBQYAAAAA BAAEAPMAAACzBQAAAAA= ">

Зворотній Декодування Передача

зв’язок

Рис. 4.1. Модель процесу обміну інформацією (комунікаційний процес)

Високі показники комунікативних процесів можна досягнути використовуючи комп’ютерні комунікативні системи, які дозволять оперативно обмінюватися інформацією між керівниками всіх рівнів управління. Це дозволить значно підвищити ефективність системи управління підприємством.

На у підприємстві створена єдину комп’ютерну мережу, яка б об’єднувала робочі місця керівників різних рівнів зі створенням єдиної інформаційної бази підприємства на центральному комп’ютері.

Наведемо загальні принципи функціонування такої комп’ютерної інформаційної системи. Кожен керівник структурного підрозділу реєструє всю вхідну інформацію в базі даних на центральному комп’ютері залежно від призначення. Після цього вона стає доступною для всіх, а для осіб, яким необхідно з нею ознайомитись автоматично розсилається у вигляді електронних листів. Після чого вже кожен керівник володіє всією інформацією, що надійшла на підприємство витрачаючи при цьому досить мало часу.

Цей підхід досить зручний при наявності потужних автоматизованих робочих місць керівників, а при їх відсутності можна використовувати інший: створюється спеціальна служба, яка фіксує всю інформацію, що надходить на підприємство і вносить в загальну базу даних, і тільки після цього всі керівники отримують до неї доступ.

Отже, впровадження на підприємстві сучасних комунікаційних систем, такі як комп’ютерні системи, сучасні системи зв’язку, в тому числі мобільні системи, які дозволяють оперативно обмінюватись інформацією, а отже дозволять значно підвищити ефективність системи менеджменту підприємства, дадуть змогу максимально досягнути поставлених задач та цілей, забезпечити економічне зростання та процвітання підприємства.

Інформація - невід'ємна частина системи управління. Інформаційні системи функціонують, перш за все, для забезпечення інформацією процесів управління підприємством, а це пов'язано з методами і засобами виділення інформації із сукупності зафіксованих даних.

Економічна інформація у сфері матеріального виробництва є інструментом управління виробництвом та економікою. Інформація є економічною, якщо вона несе відомості про економічну діяльність. Залежно від функцій управління економічна інформація поділяється на планову, облікову, нормативно-довідкову, звітно-статистичну, аналітичну, прогнозну тощо. Планова пов'язана з плануванням (стратегічним, тактичним, оперативним); облікова - з обліком (управлінським, фінансовим); інформація аналізу господарської діяльності - з функцією економічного аналізу; оперативного управління й регулювання - з відповідними функціями, прогнозна - з функцією прогнозування.Планова інформація включає директивні значення запланованих і контрольованих показників бізнес-планування на певні періоди в майбутньому. У свою чергу планова інформація буває перспективною, техніко-екоїюмічною та оперативного планування. Облікова інформація відображає фактичні значення запланованих показників за певний період. Нормативно-довідкова містить довідкові та нормативні матеріали, пов'язані з виробничими відносинами і процесами.Нормативна інформація виникає і використовується на стадіях технічної підготовки виробництва, а також в інших випадках, наприклад для формування цін, тарифікації. Вона містить норми й нормативи, ціни, розцінки, тарифи, а також деякі інші дані, наприклад заздалегідь обумовлені табличні величини (ставки прибуткового податку з громадян).

Економічна інформація за рівнями управління буває вхідною і вихідною.

Вхідна інформація - це інформація, що надходить до підприємства із зовнішнього середовища, та внутрішні дані підприємства. Вона використовується як первинна інформація для реалізації економічних та управлінських функцій.

Вихідна інформація - це інформація, що надходить з підприємства до різних структур або отримується у результаті певної обробки. Одна й та сама інформація може бути вхідною для однієї компанії і вихідною для іншої, яка її виробляє.

Згідно з об'єктом управління підприємства чи його підрозділом інформація може бути визначена як внутрішня, так і зовнішня. Внутрішня інформація виникає всередині об'єкта, а зовнішня - за межами об'єкта.

За видом інформація буває текстова, числова, графічна. Найбільш поширеною формою подання первинної та результатної інформації є таблична. Таку форму мають первинні документи (рядки в документах і реквізити, які можна розглядати як графи), вихідні документи (звіти, відомості, розрахунки, таблиці), дані на машинних носіях у реляційних базах даних.

Обробка табличної інформації забезпечується засобами електронних процесорів (LaTex, Excel, Quattro Pro, Lotus) та організацією реляційних баз даних з використанням систем управління базами даних (СУБД): Access, Informix, Oracle. Табличні процесори сприяють виконанню традиційних розрахунків, пов'язаних з маніпулюванням даними рядків і стовпчиків, завдяки наявності вбудованих функцій, а також дають змогу виконувати спеціальні аналітичні розрахунки. Передбачено також функцію експорту-імпорту даних з формату електронних таблиць у бази даних і навпаки.

Графіки різних видів будуються за допомогою електронних таблиць, окремих текстових процесорів або спеціального програмного забезпечення. Текстова інформація - найменш формалізована форма відображення інформації. Усю сукупність інформації, яка використовується в економічному аналізі й забезпечує управлінську систему та зацікавлених сторонніх користувачів, можна розподілити (з урахуванням головних джерел) на внутрішню та зовнішню групи, які утворюються з планово-облікових та позаоблікових даних. Більша частина економічної інформації подається у вигляді показників, які складаються з назви змінної величини та кількісного значення. Але окрему інформацію неможливо подати у вигляді показників. Це методичні матеріали, структура об'єкта, модель його функціонування, технологія виробництва, методи вирішення задач тощо. Така інформація може бути подана у вигляді графіків, блок-схем, тексту. Вона використовується в управлінні в неявному вигляді, задає умови прийняття рішень, призначається для якісного аналізу ситуацій.

На підприємстві широко використовуються автоматизовані засоби обробки і отримання інформації. Чи не кожна фірма може дозволити собі замовити у розробника ПП програму, що дозволить ефективно обробляти інформацію, пов’язану саме зі сферою діяльності цієї фірми. Такий підхід є навіть бажаним, оскільки автоматизовані системи обробки базуються на визначеній базі даних, структура якої може суттєво відрізнятися у різних підприємств, не кажучи вже про різні галузі. Одним із най розповсюджених засобів обробки інформації є пакет Microsoft Officé, оскільки він встановлений майже на кожному комп’ютері. Сьогодні рідко який бухгалтер працює без програми 1С-бухгалтерія та 1С-підприємство, що слугує для зберігання та обробки бухгалтерської інформації. Програма автоматично генерує звіти, виходячи із введених даних про паперові документи. Для обробки графічних зображень (відсканованих) використовується Fine Reader, що є чудовим прикладом розпізнавання інформації. Основними користувачами інформацією на підприємстві і управлінці інституційного та середнього рівнів.

За останній час в Україні прийнято чимало нормативних актів, мета яких захищати права споживачів, підвищити вимоги до якості товарів, відповідальність підприємств торгівлі за нормальну організацію процесу торговельного обслуговування покупців. Діяльність підприємств в Україні регулюється за допомогою господарського законодавства.

ДП «Дубровицький лісгосп» дотримуються встановлених нормативних актів. Розглянемо основні з них, які регулюють діяльність даного підприємства. Звичайно найголовнішими законами є Конституція України та Кодекс законів про працю. Вони визначають права та обов'язки громадян, зокрема працівників даного підприємства, трудові відношення робітників. Нормативними актами, що регулюють господарську діяльність в Україні, є: закони України «Про

власність», «Про систему оподаткування», «Про бюджетну систему України», («Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про банки і банківську діяльність», «Про товарну біржу», «Про цінні папери і фондову біржу», нормативні акти господарського законодавства, втіленні в господарському, бюджетному, повітряному, водному, земельному, лісовому та інших кодексах України, Наказ Державного агенства лісових ресурсів України від 17.12.2013 №407 "Про вдосконалення структури управління".

Законодавчі та нормативні акти з організації діяльності й управління підприємством: - колективний договір;

- статут;

- правила внутрішнього трудового розпорядку;

- структура й штатна чисельність;

- штатний розпис;

- положення про кадрову службу;

- посадові інструкції працівників

Розділ

Об’єктом виробничої практики практики виступає Дубровицький держспецлісгосп.

Під час проходження практики я виконала такі завдання:

- вивчила сучасні форми і методи господарювання;

- закріпила, систематизувала та поглибила знання з фаху навчання, набула професійних умінь і навичок;

- розвинула вміння аналізувати конкретні виробничі ситуації і приймати рішення;

- зібрала інформацію для виконання звіту

- підготувала звіт про проходження практики.

Основним завданням лісогосподарської діяльності ДП "Дубровицький держспецлісгосп", є вирощування цінних деревних порід і формування з них лісонасаджень. Юридична адреса підприємства: Рівненська обл., м. Дубровиця, вул. Воробинська, б.4

Управління держлісгоспом здійснює директор, який є одночасно за посадою державним інспектором по контролю за станом використання, охороною і захистом лісів.

Директор самостійно вирішує питання діяльності держлісгоспу, за винятком тих, які віднесені статутом до компетенції Державного комітету лісового господарства України.

Директор несе повну відповідальність за стан і діяльність держлісгоспу, розпоряджається коштами і майном відповідно до чинного законодавства, діє без довіреності від імені Держлісгоспу, представляє його у всіх установах та організаціях, укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки, несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів.

Основні проблеми галузі:

1. Раціональне використання земель лісового фонду;

2. Охорона лісів від незаконних порубів, пожарів, випасання худоби в заборонених місцях;

3. Якісна розробка деревини;

4. Переробка низько товарної деревини на місці;

5. Виробництво товарів народного споживання з відходів деревини.

Поиск по сайту: