Автозаповнення числами

При роботі з числами використовується метод автозаповнення. У правому нижньому кутку рамки поточної комірки є чорний квадратик - маркер заповнення. При наведенні на нього покажчик миші (він зазвичай має вигляд товстого білого хреста) набуває форми тонкого чорного хрестика. Перетягування маркера заповнення розглядається як операція "розмноження" вмісту комірки в горизонтальному або вертикальному напрямку. Якщо комірка містить число (в тому числі дату, грошову суму), то при перетягуванні маркера відбувається копіювання клітинок або їх заповнення арифметичною прогресією. Для вибору способу автозаповнення слід виробляти спеціальне перетягування з використанням правої кнопки миші. Нехай, наприклад, осередок А1 містить число 1. Наведіть вказівник миші на маркер заповнення, натисніть праву кнопку миші, і перетягніть маркер заповнення так, щоб рамка охопила осередки АI, В1 і С1, і відпустіть кнопку миші. Якщо тепер вибрати в меню пункт "Копіювати осередку", всі осередки будуть містити число 1. Якщо ж вибрати пункт "Заповнити", то осередках виявляться числа 1,2 і 3. Щоб точно сформулювати умови заповнення клітинок, слід дати команду Правка> Заповнити> Прогресія. У діалоговому вікні Прогресія вибирається тип прогресії, величина кроку і граничне значення. Після клацання на кнопці ОК програма Ехсе! автоматично заповнює осередки відповідно до заданих правил. Автозаповнення формулами.

Робота з вбудованими функціями (вставка функцій, категорії функцій, синтаксис функцій, використання у формулах кількох вкладених функцій, зразки використання функцій на прикладах завдань практики).

Основні правила запису формул: запис формул в Microsoft Excel починається зі знаку „дорівнює”; формули можуть включати звернення до однієї або декількох функцій; після імені кожної функції в дужках задаються аргументи, які використовуються функцією. Функції Microsoft Excel є обчислювальними інструментами, котрі можуть бути використані в робочому аркуші для автоматичного прийняття обчислень, виконання дій і обчислення значень. Microsoft Excel надає широкий набір вбудованих функцій, котрі виконують різноманітні типи обчислень. Будь-яка функція в Microsoft Excel включає в себе дві частини: ім’я функції, наприклад, „СРЗНАЧ” (середнє значення) і необхідні аргументи. Аргументи - це інформація, яку функція використовує, щоб обчислити нове значення або провести дію. Аргументи завжди знаходяться справа від імені функції і поміщені в дужки. Аргументом може бути число, ім’я комірки, посилання на комірку або інша функція. Рівень вкладеності функцій в формулах може достигати семи. Якщо функція не використовує аргументів, то за її ім’ям ідуть пусті дужки ()без пробілів між ними, наприклад, поточна дата: „СЕГОДНЯ ()”. Аргументи в функціях відокремлюються один від одного крапками з комами, наприклад, =СРЗНАЧ(1;2;3;4;5) дорівнює 3, але =СРЗНАЧ(;;1;2;3;4;5) дорівнює 2,14); На прикладі функції „СУММ”, яка обчислює суму своїх аргументів і може сприймати їх від 1 до 30, розглянемо можливі варіанти завдання аргументів.

Після виклику „Майстра функцій” з’являється перше діалогове вікно „Шаг1 з 2” (рис. 3.1), в якому відображаються категорії та імена функцій, рядок формул та кнопки. Функції перераховані по категоріям, такими як: „Фінансові”, „Математичні”, „Статистичні” та ін. При переміщенні по списку категорій, список імен функцій справа також змінюється.

Рис. 3.1. Майстер функцій: крок 1 з 2

Вибір категорії підтверджується клацанням лівою кнопкою миші на відповідному рядку. При виборі функції зі списку в правій частині діалогового вікна, в рядку формул автоматично з’являється визначення функції, а також правильно розташовані дужки та крапки з комою, котрі розділяють аргументи функції.

3.2 Майстер функцій: крок 2 з 2

Після вибору потрібної функції і натисненні на кнопку „Шаг >” відбувається перехід до другого діалогового вікна. На цьому кроці (рис. 3.2) здійснюється уведення аргументів вибраної функції з клавіатури в спеціальне вікно уведення, де знаходиться курсор у вигляді вертикальної риски. Інтервал комірок можна також виділити безпосередньо на робочому аркуші, тоді він автоматично заноситься у вікно уведення. Після натиснення кнопки „Закінчити”, „Майстер” поміщає ці дані у рядок формул робочого аркушу

Поиск по сайту: