З курсу «Соціально-медичний патронаж»

Повідомлення на тему: «Догляд за хворими на бронхіти та пневмонії»

з курсу «Соціально-медичний патронаж»

Визначення. Бpoнхiт - захворювання, що характеризується розвитком запального процесу в бронхах з порушенням слизоутворення і дренажної функції бронхіального дерева.

Етіологія. У розвитку бронхітів важливу роль відіграє інфекція (віруси, пневмококи, стрептококи тощо). Велике значення має дія на слизову оболонку бронхів токсичних речовин, куріння, запилення робочого приміщення, підвищена вологість, туман, низька температура та ін. Бронхіти можуть бути первинними і вторинними. Для первинних бронхітів характерним є ізольоване ураження бронхів. Вторинні бронхіти виникають як ускладнення інших захворювань (грип, туберкульоз, коклюш, кір, хвороби серця, легенів тощо). Розрізняють трахеобронхіт (запалення трахеї та бронхів великого калібру), бронхіт (запальний процес у бронхах середнього і малого калібру) і бронхіоліт (запалення бронхіол, частіше виникає у дітей). За клінічним перебігом бронхіти поділяються на гострі та хронічні.

Гострий бронхіт. Гострий бронхіт - це гостре запалення бронхів. Майже завжди пов’язаний з ураженням верхніх дихальних шляхів - носоглотки, гортані та трахеї.

Етіологія. Найчастіше гостре запалення трахеї та бронхів буває спричинене вірусами (грип, парагрип, аденовіруси) і патогенними бактеріями. Виникненню хвороби сприяють низька температура (переохолодження), вологість, запилена атмосфера, туман, тютюновий дим, алкоголь, зниження реактивності організму хворого, наявність вогнищевої інфекції у приносових пазухах (синусит) та в мигдаликах (тонзиліт), сенсибілізація організму бактеріальними алергенами. Крім того, причиною виникнення гострого бронхіту може бути вдихання токсичних речовин, таких, як випари кислот та лугів, отруйних газів тощо.

Клінічні ознаки. Найпершим симптомом є подразний непродуктивний кашель, що супроводжується неприємним відчуттям у верхній частині загрудинної ділянки та болем, спричиненим трахеїтом. При ураженні бронхів у грудній клітці виникає відчуття ущільнення; може також мати місце задишка. Патологічний стан органів дихання буває особливо тяжким, коли хронічний бронхіт та емфізема ускладнюються гострим бронхітом. Харкотиння спочатку слизоподібне, в’язке та малопр-дуктивне, іноді - з прожилками крові. Через кілька днів воно стає слизо-гнійним та більш рясним. Коли інфекція розповсюджується вниз по бронхіальному дереву, може виникнути гіпертермія - 38-39 °С, а також нейтрофільний лейкоцитоз. Задишка та кашель тоді посилюються, виникає ціаноз, і, якщо інфекція досягає дрібних бронхів та бронхіол (бронхіоліт), захворювання не можна відрізнити від бронхопневмонії. Перебіг гострого бронхіту звичайно доброякісний, без ускладнень. У більшості випадків до кінця першого тижня зникають клінічні прояви захворювання, а через два тижні настає повне одужання. Іноді гострий бронхіт може перебігати 3-4 тиж. й ускладнюватися бронхопневмонією.

Лікування. При підвищенні температури тіла хворий повинен перебувати в ліжку, повітря в кімнаті має бути чистим і свіжим. Рекомендовано вживати велику кількість теплого питва: чай з липовим цвітом, чай з малиновим варенням тощо. Також потрібно приймати лужні мінеральні води («Боржомі», «Куяльник», «Поляна Квасова») та лужне питво (молоко із содою). На ранніх стадіях, коли кашель болючий та непродуктивний, в’язкі виділення, можна полегшити стан інгаляцією пари 3-4 рази на добу та/або вживанням лібексину, глаувенту, стоптусину в краплях. Нічний кашель слід угамовувати за допомогою інгаляцій тайледу - 4 мг через кожні 8 год. За наявності симптомів або ознак закупорки дихальних шляхів слід скористатися салбутамолом або тербуталіном - 200-500 мкг кожні 4-6 год шляхом інгаляції. Потреба у проведенні терапії з використанням антибіотиків виникає рідко, але пацієнтам з ознаками бронхіоліту слід призначити грамокс-А - 500 мг 3 рази на добу або роваміцин - 3 млн МО двічі на добу перорально.

Хронічний бронхіт. Хронічний бронхіт - поліетіологічне, дифузне, прогресуюче ураження слизової оболонки та стінок бронхів, обумовлене довготривалим подразненням або запаленням бронхів, яке супроводжується гіперсекрецією слизу та порушенням очисної функції бронхів, що проявляється постійним або періодичним кашлем з виділенням харкотиння. Можна припустити, що пацієнт хворіє на хронічний бронхіт, якщо харкотиння при кашлю виділяється майже щодня протягом щонайменше трьох наступних місяців більш ніж два роки підряд, за умови, що не існує інших причин продуктивного кашлю, таких, як бронхоектазійна хвороба та бронхіальна астма, хворі на яку не лікувались.

Етіологія. Хронічний бронхіт виникає у відповідь на тривалу дію, яку здійснюють на бронхіальну слизову оболонку подразники різного типу. Найважливіший з них - тютюновий дим, до решти належать пил, дим та випари, що пов’язане з професійною шкідливістю або загальним забрудненням атмосфери. Іноді поштовхом до появи хронічного бронхіту може стати інфекція, але її головна роль полягає у посиленні вже існуючого захворювання. Вологість, туман, раптові зміни температури також можуть призвести до загострення хронічного бронхіту.

Епідеміологія. Хронічний бронхіт найбільш розповсюджений серед осіб середнього та старшого віку, а в курців трапляється набагато частше, ніж у тих, хто не палить. Серед міських жителів це захворювання також спостерігається частіше, ніж серед мешканців сільської місцевості.

Класифікація. Виділяють такі форми хронічного бронхіту:

1) простий неускладнений катаральний хронічний бронхіт;

2) гнійний неускладнений хронічний бронхіт;

3)обструктивний хронічний бронхіт (посилення кашлю, збільшення кількості харкотиння, наростання задишки, слабкості, втоми, пітливості);

4) гнійний обструктивний хронічний бронхіт.

Клінічні ознаки. Захворювання починається з повторюваних нападів продуктивного кашлю, здебільшого після застуди у зимові місяці. Поступово кашель посилюється, і з кожним роком його періоди подовжуються, доки він не стане цілорічним. До загальних симптомів належать також чхання, задишка, стиснення грудної клітки, особливо вранці, доки надмірні бронхіальні виділення не вичищаються за допомогою кашлю («вранішній туалет бронхів»). Харкотиння може бути слизовим та в’язким, іноді воно містить прожилки крові. Гнійне харкотиння свідчить про бактеріальну інфекцію, що часто трапляється у таких пацієнтів.

Задишка спричинюється закупоркою дихальних шляхів і посилюється інфекцією, надмірним курінням та несприятливими атмосферними факторами. Не кожен із пацієнтів має очевидні ознаки закупорки дихальних шляхів, але наявність таких ознак погіршує прогноз.

Перебіг захворювання та прогноз. Хронічний бронхіт, як правило, прогресуюче захворювання, яке характеризується загостреннями та ремісіями і врешті-решт призводить до дихальної і серцевої недостатності. Деякі пацієнти вмирають через кілька років після появи симптомів, інші - живуть багато років, причому резерв їх дихання поступово зменшується.

У деяких пацієнтів характерним є майже постійний продуктивний кашель, але не виникає тяжкої закупорки (обструкції) дихальних шляхів. Прогноз для них набагато кращий, ніж для пацієнтів з обструкцією дихальних шляхів.

Поиск по сайту: