ТЕМА 6. ДОВГОСТРОКОВІ АКТИВИ ТА АМОРТИЗАЦІЯ

Мета завдання

У цьому розділі Ви повинні засвоїти:

· класифікацію довгострокових активів;

· сутність амортизації;

· методи рівномірної та прискореної амортизації;

· зміст виснаження природних ресурсів;

· особливості амортизації нематеріальних активів.

Поряд з оборотними активами кожне підприємство володіє основними засобами та іншими матеріальними та нематеріальними активами, що використовуються у бізнесі.

Довгострокові активи використовуються в господарській діяльності протягом декількох років, і затрати на їх придбання або створення переносяться на собівартість реалізованих товарів чи послуг частинами.

Довгострокові активи в Балансі, як правило, відображаються за статтями "Земля, будівлі, споруди, обладнання, інвестиції, нематеріальні активи".

В залежності від обліку перенесення вартості матеріальних довгострокових активів на продукцію розрізняють три їх види:

· активи, вартість яких зменшується в результаті їх зносу і переноситься на продукцію методом амортизації (будівлі, обладнання);

· активи, вартість яких зменшується в результаті їх виснаження (природні ресурси);

· активи, вартість яких у ході виробничої діяльності не зменшується (земля).

Строк корисного використання операційних активів, які належать компанії, варіюється від 2 років до 5,10,20 і більше років.

Строк корисної служби активу та його ліквідаційну вартість встановлює кожен власник самостійно.

При обліку довгострокових активів використовуються облі­кові концепції, передбачені міжнародними стандартами бухгалтерського обліку:

· принцип вартості - у день придбання довгострокових активів їх оцінюють та відображають в обліку за купівельною вартістю, вираженою в грошовому еквіваленті;

· принцип погодженості - протягом усього періоду експлуатації (від моменту придбання до моменту списання) витрати з використання довгострокових активів визначають та відображають в обліку так, щоб максимально погодити їх із тими доходами, які отримала компанія за цей період унаслідок їх експлуатації;

· визнання прибутку чи збитку - визначення фінансового результату від експлуатації довгострокових активів у день списання його з балансу з будь-якої причини.

В Балансі матеріальні активи часто показуються як основні засоби або засоби виробництва, тобто будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби враховуються як виробничі засоби.

Залежно від характеру й порядку оплати основних засобів розрізняють такі методи їх придбання:

· шляхом сплати готівкою;

· у кредит;

· в обмін на акції компанії, що придбаває основні виробничі фонди;

· шляхом бартерного обміну;

· шляхом будівництва господарським способом;

· шляхом одержання в дар від іншої компанії.

Згідно з принципом вартості всі доречні та необхідні витрати, які здійснюються компанією при придбанні, розташуванні та підготовці до експлуатації довгострокових активів, за вирахуванням грошових знижок при придбанні, мусять бути відображені в обліку на спеціально призначеному для цього рахунку. Ці витрати виражаються в грошах як сума, яку сплачено, чи яку має бути сплачено.

Компанія сплатила $70,000 за ділянку землі. Крім того, сплачено посереднику - $2,000, за юридичні послуги - $1,000, за демон­таж будівлі, що знаходилась на вказаній земельній ділянці $2,000.

Для відображення в обліку придбаної земельної ділянки бухгалтерія складе бухгалтерське проведення:

Земельна ділянка 75,000.

Грошові кошти 75,000.

Витрати на транспортування та монтаж обладнання також включаються до первинної (купівельної) вартості.

Цікавим є облік придбання групи довгострокових активів, тобто здійснення "паушального платежу".

Придбаваючи земельну ділянку з будівлею, що на ній розташована, компанія сплачує за них єдину суму, але ці довгострокові активи враховує окремо. У відповідності з принципами обліку на будівлі і споруди слід нараховувати знос, а на земельну ділянку - ні. Ось чому дуже важливо обґрунтовано та раціонально визначити із загальної суми частину, яку було сплачено за земельну ділянку, і частину, яку сплатили за будівлю.

Доцільним буде застосування принципу розподілу пропорційно поточної ринкової вартості кожного з відповідних активів на дату придбання.

Для визначення такої вартості компанії звертаються до послуг незалежних експертів чи державних податкових служб.

У випадку бартерного обміну існують два способи відображення придбаних виробничих основних засобів на балансі підприємства: або за їх ринковою вартістю або за вартістю активів, які були віддані в обмін отриманих.

Часто балансова й ринкова вартість довгострокових активів не співпадає, тоді компанія, що здійснила обмін, в залежності від різниці між балансовою й ринковою вартістю, відображає прибутки чи збитки від обміну.

Одна компанія обмінює парк автомобілів, що їй належить, балансовою вартістю $100,000 на земельну ділянку, яка відображена в балансі іншої компанії, вартістю $120,000. Ринкова ціна парка автомобілів $120,000 (цей показник можна знайти в каталогах уживаних автомобілів).

Перша компанія має прибутки $20,000 і земельну ділянку вартістю $120,000, а інша не одержує прибутку, але не має і збитків, бо віддаючи актив вартістю $120,000, вона одержала актив такою ж вартістю $120,000.

В разі виготовлення чи будівництва основних засобів для власних потреб до собівартості об'єкта включаються всі матеріальні витрати, заробітна плата персоналу, зайнятого на спорудженні об'єкта, накладні витрати, пов'язані з даним об'єктом основних засобів.

Балансова вартість таких споруд не повинна перевищувати їх ринкову вартість, у разі перевищення різниця відображається як збитки компанії, так як вважається, що вона не принесе економічної вигоди в майбутньому - така вимога записана в Положенні про концепції фінансового обліку як принцип консерватизму.

Якщо затрати на будівництво власними силами менші, ніж ринкова вартість, то балансова вартість дорівнює фактичним витратам. У цьому випадку ефект буде досягнуто пізніше, шляхом зменшення витрат на амортизацію, і як наслідок - підвищення доходу, який принесуть основні виробничі засоби, збудовані господарським способом.

Якщо основні виробничі засоби будувались власними силами і для цього залучались кредитні кошти, то відсотки по боргових зобов'язаннях є різновидом накладних витрат і включаються у балансову вартість основних виробничих засобів.

Американські фахівці вважають це найбільш правильним, і наполягають на капіталізації процентних виплат, тобто необхідності включати їх у балансову вартість, а їх суму рекомендують зменшувати разом із вартістю об'єкта у міру нарахуван­ня по ньому амортизації. Таке правило діє і зараз, воно оформлене стандартом, що є складовою частиною GААР "Загальноприйняті принципи бух­галтерського обліку" у США.

Підприємству належить більша частина використовував них ним активів. Якщо підприємство орендує будівлі, споруди, транспортні засоби чи обладнання, то вони належать орендодавцеві і Не відносяться до власних засобів орендаря.

При цьому підприємство-орендар здійснюється запис:

Капітальна оренда 10,000.

Зобов'язання з оренди 10,000.

Оренда основних засобів на тривалий термін, що майже дорівнює строкові служби цих засобів, називається капітальною орендою. Цікаво те, що засоби виробництва, які знаходяться в капітальній оренді строком, наприклад, 10 років, можуть бути відображені як засоби підприємства. Тобто капітальна оренда є винятком із правила про те, що засоби підприємства включають у себе засоби виробництва й права власності, які належать підприємству.

Засоби виробництва, за винятком землі, мають обмежений строк експлуатації.

У наслідок використання основні засоби старіють, погіршуються їх технічні можливості, тобто вони фізично та морально зношуються.

Період часу, який підприємство планує використовувати об'єкт основних засобів, називається строком служби засобів, але в момент придбання основних засобів неможливо точно визначити, скільки буде експлуатуватись об'єкт, тому його Приходиться планувати.

При визначенні строку корисної служби активу слід брати до уваги такі важливі фактори, як технологічні зміни, погіршення якості активу, фізичне його використання, моральне старіння і, по можливості, за строк служби приймати меншу із двох величин.

Протягом строку служби об'єкта підприємством використовується певна частка його купівельної вартості, ця частка є витратами підприємства.

Процес визначення частки собівартості об'єкта основних засобів, яка включається у витрати протягом усього заплано­ваного строку служби об'єкта основних засобів, називається амортизацією.

Розмір амортизації окремих об'єктів основних засобів визначається такими показниками:

· фактична первісна вартість;

· визначена ліквідаційна вартість;

· визначений строк корисного використання;

· метод амортизації.

Первісна (купівельна) вартість - сума всіх грошових витрат на придбання, доставку й монтаж основних засобів.

Ліквідаційна вартість - це частина купівельної вартості, яку власник активу планує повернути по закінченню визначеного строку корисного використання цього активу, вона залежить не тільки від стану активу, а й від ринку збуту.

Спірок корисного використання активу встановлюється кожним власником активу самостійно.

Який би метод нарахування амортизації не обрало підприємство, він повинен привести до систематичного й раціонального розподілу собівартості активу протягом усього строку корисного використання активу.

Існують різні методи амортизації, але найчастіше використовують такі:

· рівномірний (прямолінійний) (Р);

· пропорційно випускну виробленої продукції (виробничий) (ВП);

· пропорційно сумі цифр числа років експлуатації активу (кумулятивний) (СР);

· метод зменшеного залишку (подвійний) (33).

Обраний метод амортизації має послідовно застосовуватися від одного періоду до іншого, за винятком випадків, коли зміна обставин виправдовує зміну методу амортизації. У той обліковий період, коли відбулася зміна методу, необхідно кількісно визначити наслідки та розкрити причини зміни.

Більшість західних фірм використовують простий, доступний, раціональний і стабільний рівномірний метод амортизації.

При використанні рівномірного методу щорічні витрати на амортизацію є постійною величиною.

Підприємство придбало будівлю за $60,000 і планує її використовувати протягом 30 років до повного зношення. Якщо не передбачена ліквідаційна вартість об'єкта, то для розрахунку приймаємо її за нуль.

Сума щорічної амортизації визначається так:

(купівельна - ліквідаційна вартість)/строк корисної служби (5)

($60,000 - 0): 30 років = $ 2,000.

Величина (у процентному відношенні), на яку щорічно зменшується собівартість. називається нормою амортизації.

Поиск по сайту: