Залишковий метод нарахування амортизації

Цей метод використовують на практиці з метою оподаткування.

Дозвіл на використання прискореного методу нарахування зносу дає можливість здійснювати розподіл купівельної вартості довгострокових активів між обліковими періодами значно швидше.

Щорічне зменшення вартості виробничих засобів у результаті їх амортизації записується в облікових регістрах так:

Витрати на амортизацію 10,000.

Накопичений знос 10,000.

Протягом експлуатації активу виникають витрати пов'язані з його обслуговуванням, удосконаленням, ремонтом.

Витрати на ремонт та обслуговування основних засобів здійснюються для відновлення або підтримання майбутніх економічних вигод, які підприємство може очікувати від оціненого спочатку рівня продуктивності активу. У такому випадку вони здебільшого визнаються як витрати тоді, коли вони понесені. Наприклад, капітальний ремонт основних засобів класифікується як витрати, оскільки в результаті його відновлюється, а не підви­щується оцінений спочатку рівень продуктивності.

До прикладів витрат, що ведуть до збільшення майбутніх економічних вигод, входять: модифікація об'єкта з метою подовження його строку корисної експлуатації, включаючи збільшення його виробничої потужності; поновлення частин машин для досягнення значного поліпшення якості продукції, що випускається; впровадження нових виробничих процесів, що дають змогу значно зменшити оцінені спочатку операційні витрати.

МСБО 16 «Основні засоби» вказує, що наступні видатки, пов'язані з об'єктом основних засобів, що вже були визнані, повинні додаватися до балансової вартості цього активу, коли є імовірність, що майбутні економічні вигоди, які перевищують первісно оцінений рівень продуктивності існуючого активу, будуть надходити до підприємства. Всі інші наступні видатки повинні визнаватися як витрати періоду, коли вони були понесені.

Наприклад, компанія придбала обладнання за $150,000, встановила ліквідаційну вартість у сумі $15,000 і планувала ефективно використовувати обладнання протягом 4 років. За цей час компанія провела та відобразила в обліку операції, пов'язані з обладнанням:

1. Протягом другого року експлуатації обладнання було сплачено $12,000 за новий компонент, використання якого, як очікується, підвищить продуктивність активу на 10% за рік.

Обладнання 12,000

Грошові кошти 12,000

2. Протягом третього року за ремонт, необхідний для підтримання обладнання в робочому стані, сплачено $2,700.

Витрати на ремонт обладнання 2,700

Грошові кошти 2,700

3. Протягом четвертого року сплачено $10,200 за проведений ремонт обладнання, що, як очікується, дасть можливість збіль­шити строк корисного використання активу з 4 до 6 років.

Накопичений знос (обладнання) 10,200

Грошові кошти 10,200

Внаслідок зменшення суми на рахунку «Накопичений знос» збільшується залишкова вартість об'єкта на суму капітального ремонту, відповідно, амортизацію слід нараховувати на нову балансову вартість протягом нового строку корисної служби об'єкта.

До довгострокових активів крім основних засобів належать також природні ресурси, такі як вугілля, мінеральні копалини, нафта, газ. Характерні їх ознаки: повне виснаження та заміна активів тільки в результаті природного процесу.

На відміну від основних засобів природні ресурси використовуються фізично і не зберігають своїх фізичних характеристик.

Загальні принципи вимірювання первісної вартості цих "витрачальних активів" схожі з оцінкою вартості інших довгострокових активів, тобто первісна вартість природних ресурсів складається з купівельної ціни й витрат на придбання.

За період експлуатації природного ресурсу його купівельна вартість має розподілятись між обліковими періодами, в яких використання цього виду довгострокових активів сприяло отриманню доходу.

Процес списання вартості природних ресурсів в облікових періодах називається виснаженням.

Норма виснаження на одиницю ресурсу визначається шляхом ділення загальної суми купівельної вартості на встановлений загальний об'єм ресурсу у натуральних вимірниках, який планується добути.

Норма виснаження розраховується так:

Усього витрат - Ліквідаційна вартість Очікувана кількість одиниць

Для визначення суми виснаження отриманий результат множать на кількість добутих одиниць.

Якщо родовище вугілля оцінено при покупці в 330 млн.дол. і орієнтовно має 33 млн.тонн вугілля, то норма виснаження -10 дол. за 1 тонну.

За рік, протягом якого було добуто 70,000 тонн вугілля, амортизація родовища складе = 700,000 дол.

Бухгалтерське проведення у кінці року матиме вигляд:

Витрати (виснаження родовища) 7,000000.

Родовище вугілля 7,000000.

Витрати на розвідування родовища нафти та газу можуть бути успішними й безуспішними.

У разі успішного розвідування вартість родовища збільшується на суму таких витрат, тобто ці витрати капіталізуються, оскільки вони входять у вартість родовища. У період усього терміну розробки родовища вони зменшуються (виснажуються).

Якщо ж нафта не виявлена (розвідування безуспішне), то вартість витрат може відразу списуватись на збитки.

В даний час МСБО не мають окремого стандарту щодо обліку у добувній промисловості, саме тому не забороняється використання СААР США, де передбачено використання як методу повної вартості, так і методу успішного розвідування.

Компанії, що займаються видобутком нафти, витрати на безуспішне розвідування можуть включати до загальної вартості родовищ, що дають нафту. За таким повновартісним методом, родовища, з яких не здійснюється видобуток, відображаються як активи. На думку фахівців цей метод сприяє ефективній діяль­ності компанії в перші роки розробок.

При експлуатації природних ресурсів виникає необхідність будівництва споруд, використання бурового обладнання, транспортних засобів, які облічують на окремих рахунках, будівельну чи купівельну вартість основних засобів визнають витратами відповідних облікових періодів, по них нараховують знос, а не виснаження. Слід зазначити, що добуті природні ресурси, але не реалізовані, відображаються у складі товарно-матеріальних запасів. Витрати на виснаження записуються лише в тому році, коли пройшла реалізація природних ресурсів.

До нематеріальних активів належать комп'ютерне програмне забезпечення, патенти, авторські права, кінофільми, права на іпотечне обслуговування, ліцензії на риболовлю, квоти на імпорт, привілеї, ринкові дослідження, торгові марки тощо.

Нематеріальні активи слід визнавати, якщо і тільки якщо:

а) існує імовірність того, що майбутні економічні вигоди, які відносяться до активу, надходитимуть до підприємства;

б) собівартість активу можна достовірно оцінити. Нематеріальний актив слід первісне оцінювати за собівартістю. Собівартість нематеріального активу складається з ціни його придбання (включаючи будь-які імпортні мита та податки на придбання, що не відшкодовуються), а також із будь-яких видатків на підготовку активу до використання за призначенням, які безпосередньо відносяться до нього. Будь-які торговельні знижки вираховуються при визначенні собівартості.

У деяких випадках нематеріальний актив можна придбати безкоштовно або за номінальну компенсацію шляхом державного гранта. Це відбувається, коли держава продає чи розподіляє підприємству нематеріальні активи, такі як ліцензії на роботу радіо- чи телестанцій, ліцензії чи квоти на імпорт або права на доступ до інших обмежених ресурсів.

Нематеріальні активи можна обмінювати на подібні чи неподібні.

МСБО 38 "Нематеріальні активи" вказує на те, що внутрішньогенерований гудвіл не слід визнавати як актив тому, що він не становить контрольований підприємством ресурс, який можна ідентифікувати та достовірно оцінити за собівартістю.

Щоб оцінити, чи відповідає внутрішньогенерований нематеріальний актив критеріям визнання, підприємство класифікує генерування активу на:

а) етап дослідження;

б) етап розробок.

Якщо підприємство не може відокремити етап дослідження від етапу розробок внутрішнього проекту для створення нематеріального активу, воно розглядає видатки на такий проект так, ніби вони були понесені та етапі дослідження.

Прикладами досліджень є:

а) діяльність, спрямована на отримання нових знань;

б) пошук, оцінка та остаточний вибір застосування резуль­татів дослідження чи інших знань;

в) пошук альтернативи матеріалам, приладам, продуктам, технологіям, системам чи послугам;

г) формулювання, розробка, оцінка та остаточний вибір можливих альтернатив новим чи вдосконаленим матеріалам, приладам, продуктам, технологіям, системам чи послугам.

Прикладами розробок є:

а) проектування, конструювання та випробовування прототипів та моделей перед комерційним виробництвом або використанням;

б) проектування інструментів, матриць, ливарних форм та штампів, у яких застосовано нову технологію;

в) проектування, конструювання та функціонування дослідного заводу, який за масштабом не є економічно доцільним для комерційного виробництва;

г) проектування, конструювання та випробовування обраної альтернативи для нових чи вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, технологій, систем чи послуг.

Собівартість внутрішньогенерованого нематеріального активу складається зі всіх видатків (які обґрунтовано та послідовно можна прямо віднести або розподілити) на ство­рення, виробництво та підготовку активу до використання за призначенням.

У фінансових звітах слід розкривати сукупну суму видатків на дослідження та розробки, визнану як витрати протягом періоду.

Кожний вид нематеріальних активів відображається в обліку на окремому рахунку.

Систематичний розподіл вартості нематеріальних активів на періоди, в яких вони приносять прибутки, називають амортизацією.

Суму нематеріального активу, яка амортизується, слід розподіляти на систематичній основі протягом найкраще оціненого строку його корисної експлуатації.

Строк корисної експлуатації нематеріального активу, як правило, не перевищує двадцяти років, починаючи з дати, коли актив стає придатним для використання.

Нематеріальні активи чутливі до технічного старіння. Отже, імовірно, що строк їхньої корисної експлуатації буде коротким і завжди обмеженим.

Для нарахування амортизації нематеріальних активів вико­ристовують прямолінійний метод до того часу поки компанія не доведе необхідність застосування іншого методу.

На рахунках бухгалтерського обліку нарахування амортизації буде відображено:

Затрати на амортизацію патенту 1,000

Патенти 1,000

Нематеріальний актив слід виключати з балансу при ліквідації або якщо від його використання та наступної ліквідації майбутньої економічної вигоди не очікується.

Федеральна Податкова Служба США (ФПС) регулює розрахунок оподатковуваного прибутку, оскільки розмір оподатковуваного прибутку та прибутку у фінансовій звітності не завжди відповідають один одному.

Інструкція ФПС для розрахунку оподатковуваного прибутку дозволяє використовувати метод прискореної амортизації.

Податкова реформа 1986 р. дозволяє застосовувати метод рівномірного нарахування амортизації до всіх груп довгострокових активів та метод "піврічної конвенції" до всіх груп активів, крім нерухомого майна. "Піврічна конвенція" дозволяє нараховувати половину річної суми зносу у першому й останньому роках корисного використання активу. При цьому залишкова вартість активу не враховується. Для спрощення бухгалтерського обліку вважають, що основні засоби були придбані в середині року.

У податковій декларації ума зносу, нарахованого рівномірним методом на актив, купівельна вартість якого $6,000, буде відображена таким чином:

Рік

200А ($6,000:3)*1/2=$1,000

200Б ($6,000:3) = 2,000

200В ($6,000:3) = 2,000

200Г ($6,000:3)*1/2 = 1,000

Загальна сума зносу $6,000

Спираючись на метод прискореної амортизації та принцип "піврічної конвенції", інструкції ФПС США з розрахунку податку на прибуток диференціюють норму амортизації для різних груп засобів, при цьому встановлений процент амортизації може змінюватись з року в рік.

Застосування принципу «піврічної конвенції» дозволяє амортизувати засоби швидше, ніж за рівномірним методом.

Якщо при розрахунку оподатковуваного прибутку на підприємстві використовують метод прискореної амортизації, а при розрахунку бухгалтерського прибутку - метод рівномірної амортизації, оподатковуваний прибуток у перші роки може бути меншим, ніж бухгалтерський прибуток. При такій ситуації у фірми виникають відстрочені податкові зобов'язання, які класифікуються як довгострокові.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДЛЯ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ:

· Основні засоби відображають у балансі за вартістю придбання, до якої включаються всі витрати, яка їх зазнало підприємство для того, щоб ці засоби були готові до використання.

· Період часу, протягом якого підприємство планує використовувати об'єкт основних засобів, називається строком служби засобів.

· Засоби виробництва, за винятком землі, мають обмежений строк експлуатації.

· Процес визначення частки собівартості об'єкта основних засобів, яка включається у витрати протягом усього запланованого строку служби об'єкта основних засобів, називається амортизацією.

· Балансова вартість об'єкта, виготовленого власними силами, не може бути вищою його ринкової (справедливої) вартості.

· Залишкова вартість основних засобів показує, яка частка їх первісної вартості збережена.

· Різниця між купівельною та залишковою вартістю об'єкта с витратами на амортизацію.

· Для розрахунку податку на прибуток часто застосовують метод прискореної амортизації.

· Величина оподатковуваного прибутку може відрізнятися від бухгалтерського прибутку.

· Процес списання вартості природних ресурсів в облікових періодах називається виснаженням.

· Гудвіл відображається в обліку покупця як нематеріальний актив тільки в тому випадку, коли дійсно покупець витратив гроші при його придбанні.

Поиск по сайту: