Твір-роздум на тему: «Тарас Шевченко у моєму житті»

З творчістю Тараса Григоровича Шевченка ми ознайомлюємося ще з самого дитинства. Він – безцінний скарб нашого народу, нездоланний патріот України, геніальний поет і художник. Яке значення він має у моєму житті?
Тарас Шевченко – це особа для наслідування. Ця постать вдосконалювала сама себе, ніколи не зрікалася своєї Батьківщини, прагнула до кращого майбуття своєї держави. У його творах я пізнаю інший світ – не цей. У творах Т.Шевченка можна відчути його емоції та почуття, в самих поетичних словах, рядках. Тому, читаючи «Кобзаря», я збагачую свій внутрішній світ неземними почуттями від прочитаних творів. Чудово відчувати себе вдома біля «Кобзаря», де б ти не був.

Отже,Тарас Григорович – це геній усіх часів. Цієї весни виповнюється 200 років від дня народження Генія. Його творчість актуальна і на сьогодні,тому читати «Кобзаря» не тільки модно а й корисно.

Інна Ковальчук, учениця 8 класу НВК «Оженинська ЗОШ І-ІІІст. №2- ДНЗ»

Тарасу Шевченку
Я знаю мову солов’їну
Я знаю ту стару хатину
В якій малесенький Тарас
Так гарно грався з поміж нас
Та не перша же зима минає,
А тебе уже не має
Сніжинки падають на могилу
Таку стареньку і похилу
Ти знав усю природу
А також її вроду
Калину ту яка росла в саду під тином
І невгамовний соловей
Який наспівував пісень

Костюк Віта, учениця 11 класу НВК «Розвазька ЗОШ І – ІІІ ст.-ДНЗ»

***

Кожна країна має людину,

котра береже свою Батьківщину.

Не просто людину, а патріота,

в якого життя - це суцільна турбота.

Турбота про волю, народу й держави,

турбота про те, щоб кожен мав право.

Право на волю й любов до країни.

Такий патріот є в України…

Ім’я йому – Тарас Шевченко,

з дитинства вчився він натхненно,

старанно працював, і не лінився,

із долею своєю не змирився…

Він розвивав в собі митця,

майбутніх творів геніального творця.

Не полишаючи надії на майбутнє,

описав своє дитинство незабутнє…

Боровся за вільну й щасливу країну,

за мову її чарівну, солов’їну,

За люд, що живе на божій землі,

за однодумців у місті й селі…

Він жив для країни і є її сином,

вона, наче ненька, для нього єдина.

У кожному серці живе він й до нині…,

бо всю свою душу віддав Україні…

Криницька Марина, учениця 11 класу НВК «Грем’яцька ЗОШ І-ІІІ ст..- ДНЗ»

Тарас Шевченко

Іде весна, іде ясна,
Мов квітка розцвіла,
І спогад нам несе вона
Про віщого Тараса.
Що більше сотні тому літ
Умер в чужій країні,
Та славний він на цілий світ,
Його всі знають нині.
Багато зла перетерпів,
Зазнав лихої долі.
Малий лишився без батьків
І вівці пас у полі
Дідусь розказував не раз
Про козаків завзяття,
І слухав залюбки Тарас,
Блищали оченята.
Так пан Тараса в слуги взяв:
Картав, карав щоднини.
Тарас же нишком малював
Із панський стін картини.
Застав при малюванні раз
В саду його Сошенко.
Поміг, щоб вільним став Тарас,
Щоб вчитись став Шевченко.
Його пізнали малярі,
Хвалили вдале діло.
Але злякалися царі:
-Він вірші пише сміло!
Бо в віршах пригадав Тарас,
Як жив народ на волі,
Як козаки в військовий час
Перемагали в полі.
Він в віршах тих розповідав,
Як добре вільним бути,
Яка невільникам біда,
Як гнобить ворог лютий.
Які степи, який Дніпро
І українські люди,
Як переможе ще добро,
І весело всім буде.
Злякавсь, що пісня голосна,
Московський цар поганий,
Тараса в чужину прогнав
І закував його в кайдани
Та ще й писать заборонив
Московський цар лукавий.
А все ж таки Тарас писав,
Ховав вірші в халяві.
І так в пустелі, в чужині
У самоті томився,
Писав про рідний край вірші
І Богу все молився.
Як проминуло десять літ,
Вернувся він на волю,
Та невеселий був той світ,
Ридало серце з болю.
Замовкло серце Кобзаря
У чужині холодній,
Та слово ясне, мов зоря,
Нам світить і сьогодні.
Та кожен раз в весняний час
Всі українські діти
Згадають: нас любив Тарас!
Йому дарують квіти.
Згадать Тараса «Заповіт»
Ніхто з нас не забуде!
І хоч минули сотні літ,
Він завжди з нами буде!