Про які фінансові операції спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу повинні повідомляти Держфінмоніторинг і за якими ознаками?

Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 6 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (далі-Закон) спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу зобов’язані повідомляти Держфінмоніторинг про:

фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, - у день виникнення підозр, але не пізніше ніж через десять робочих днів з дня реєстрації таких операцій або спроби їх проведення;

виявлені фінансові операції, стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму, - в день їх виявлення або спроби їх проведення, а також інформувати про це визначені законом правоохоронні органи.

Для виявлення фінансових операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу повинні керуватися, зокрема ознаками, що містяться в статті 16 Закону, а також критеріями ризику, які затверджені наказом Державного комітету фінансового моніторингу України від 03.08.2010 № 126 «Про затвердження Критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.10.2010 за № 909/18204.

Водночас, відповідно до частини восьмої статті 12 Закону у разі якщо суб'єкт первинного фінансового моніторингу, який проводить фінансові операції, має достатні підстави підозрювати, що такі фінансові операції пов'язані, стосуються або призначені для фінансування терористичної діяльності, терористичних актів чи терористичних організацій та організацій або осіб, до яких застосовані міжнародні санкції, він зобов'язаний невідкладно повідомити в день виникнення підозр про такі фінансові операції Держфінмоніторинг та правоохоронні органи, визначені законом.

17. Які повноваження суб’єктів державного фінансового моніторингу

1. Державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та
протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом, або фінансуванню тероризму здійснюються щодо:

1) банків, платіжних організацій та членів платіжних систем,
що є банківськими установами, - Національним банком України;

2) фондових бірж, компаній з управління активами та інших
професійних учасників ринку цінних паперів (крім банків) -
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; { Пункт
2 частини першої статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3610-VI (3610-17) від 07.07.2011 }

3) страховиків (перестраховиків), ломбардів та інших
фінансових установ, а також юридичних осіб, що відповідно до
законодавства надають фінансові послуги (крім фінансових установ
та інших юридичних осіб, щодо яких державне регулювання і нагляд у
сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму
здійснюються іншими суб'єктами державного фінансового
моніторингу), платіжних організацій та членів платіжних систем, що
є небанківськими установами, - національною комісією, що здійснює
державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг; { Пункт 3
частини першої статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3610-VI (3610-17) від 07.07.2011 }

4) суб'єктів господарювання, які проводять лотереї або
будь-які інші азартні ігри, суб'єктів господарювання, які
здійснюють торгівлю дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням
та виробами з них, аудиторів, аудиторських фірм, фізичних осіб -
підприємців, які надають послуги з бухгалтерського обліку,
Державного казначейства України, Головного контрольно-ревізійного
управління України - Міністерством фінансів України;

5) нотаріусів, адвокатів та інших осіб, які надають юридичні
послуги, - Міністерством юстиції України;

6) операторів поштового зв'язку (в частині здійснення ними
переказу грошей) - Міністерством транспорту та зв'язку України;

7) товарних та інших бірж, що проводять фінансові операції з
товарами, - Міністерством економіки України;

8) інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу, для
яких цим Законом не визначено органи державної влади, що
здійснюють регулювання та нагляд за їх діяльністю, - Спеціально
уповноваженим органом.

2. Зазначені у частині першій цієї статті суб'єкти державного
фінансового моніторингу зобов'язані:

1) здійснювати нагляд у сфері запобігання та протидії
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або
фінансуванню тероризму за діяльністю відповідних суб'єктів
первинного фінансового моніторингу, зокрема шляхом проведення
планових та позапланових перевірок, у тому числі виїзних;

2) забезпечувати надання методологічної, методичної та іншої
допомоги суб'єктам первинного фінансового моніторингу у сфері
запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

3) здійснювати регулювання та нагляд з урахуванням політики,
процедур та систем контролю, оцінки ризиків у сфері запобігання та
протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом, або фінансуванню тероризму з метою визначення
відповідності заходів, що здійснюються суб'єктами первинного
фінансового моніторингу, та зменшення ризиків під час діяльності
таких суб'єктів у цій сфері;

4) вимагати від суб'єктів первинного фінансового моніторингу
виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері
запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а в разі
виявлення порушень вимог законодавства вживати заходів,
передбачених законом;

5) проводити перевірку організації професійної підготовки
працівників та керівників підрозділів, відповідальних за
проведення фінансового моніторингу;

6) інформувати Спеціально уповноважений орган з метою
виконання покладених на нього завдань про виявлені порушення
законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню
тероризму суб'єктами первинного фінансового моніторингу та заходи,
вжиті для їх усунення;

7) щорічно, але не пізніше січня наступного року, надавати
Спеціально уповноваженому органу узагальнену інформацію про
дотримання суб'єктами первинного фінансового моніторингу, за якими
вони здійснюють функції регулювання і нагляду, вимог законодавства
у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, у тому
числі про виявлені порушення та заходи, вжиті для їх усунення;

8) забезпечувати зберігання інформації, що надійшла від
суб'єктів первинного та державного фінансового моніторингу і
правоохоронних органів;

9) погоджувати із Спеціально уповноваженим органом проекти
будь-яких нормативно-правових актів з питань, пов'язаних з
виконанням вимог цього Закону;

10) подавати Спеціально уповноваженому органу інформацію,
зокрема документи, необхідні для виконання покладених на нього
завдань (за винятком інформації про особисте життя громадян), у
порядку, визначеному законодавством;

11) вживати відповідно до законодавства заходів щодо
перевірки бездоганної ділової репутації осіб, які здійснюють
управління та контроль суб'єктів первинного фінансового
моніторингу;

12) вживати відповідно до законодавства заходів для
недопущення до управління суб'єктами первинного фінансового
моніторингу, прямої чи опосередкованої істотної участі у таких
суб'єктах осіб, які мають не погашену або не зняту в установленому
законом порядку судимість за корисливі злочини або тероризм;

13) у випадках, установлених законодавством, вживати заходів
для недопущення формування статутних фондів відповідних суб'єктів
первинного фінансового моніторингу за рахунок коштів, джерела
походження яких неможливо підтвердити;

14) використовувати інформацію Спеціально уповноваженого
органу щодо ознак порушення суб'єктами первинного фінансового
моніторингу вимог законодавства у сфері запобігання та протидії
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або
фінансуванню тероризму для встановлення наявності відповідних
порушень.

18. Яка різниця між обов’язковим та внутрішнім фінансовим моніторингом?

10) внутрішній фінансовий моніторинг - сукупність заходів,
які здійснюються суб'єктами первинного фінансового моніторингу, з
виявлення фінансових операцій, що підлягають внутрішньому
фінансовому моніторингу відповідно до статті 16 цього Закону, із
застосуванням підходу, що ґрунтується на проведенні оцінки ризиків
легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або
фінансування тероризму; ведення обліку таких операцій та
відомостей про їх учасників; подання інформації Спеціально
уповноваженому органу про операції, що мають високий ступінь
ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним
шляхом, або фінансування тероризму, а також додаткової інформації
про фінансові операції та їх учасників, що стали об'єктом
фінансового моніторингу з боку Спеціально уповноваженого органу;

19. Які операції підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу?

1. Фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому
моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює
чи перевищує 150 000 гривень (для суб'єктів господарювання, які
проводять азартні ігри, - 13 000 гривень) або дорівнює чи
перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 гривень
(для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, -
13 000 гривень), та має одну або більше таких ознак:

1) переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за
кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного)
рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий
у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів
України до переліку офшорних зон;

2) купівля-продаж чеків, дорожніх чеків або інших подібних
платіжних засобів за готівку;

3) зарахування або переказ коштів, надання або отримання
кредиту (позики), проведення інших фінансових операцій у разі,
якщо хоча б одна із сторін - учасників фінансової операції є
фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце
проживання чи місцезнаходження в країні (на території), що не
виконують чи неналежним чином виконують рекомендації міжнародних,
міжурядових організацій, що здійснюють діяльність у сфері боротьби
з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом,
або фінансуванням тероризму, або однією із сторін є особа, яка має
рахунок у банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні
(території). Перелік таких країн (територій) визначається
відповідно до порядку (765-2010-п), встановленого Кабінетом
Міністрів України, на основі висновків міжнародних, міжурядових
організацій, діяльність яких спрямована на протидію легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню
тероризму, і підлягає опублікуванню;

4) зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх
подальшим переказом того самого або наступного операційного дня
іншій особі;

5) зарахування коштів на поточний рахунок юридичної або
фізичної особи - підприємця чи списання коштів з поточного рахунка
юридичної або фізичної особи - підприємця, період діяльності якої
не перевищує трьох місяців з дня реєстрації, або зарахування
коштів на поточний рахунок чи списання готівки з поточного рахунка
юридичної або фізичної особи - підприємця у разі, якщо операції на
зазначеному рахунку не здійснювалися з дня його відкриття;

6) переказ особою коштів за кордон за відсутності
зовнішньоекономічного договору (контракту);

7) обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти
іншого номіналу;

8) проведення фінансових операцій з цінними паперами на
пред'явника, не депонованими в депозитарних установах;

9) проведення фінансових операцій з векселями з бланковим
індосаментом або індосаментом на пред'явника;

10) здійснення розрахунку за фінансовою операцією у
готівковій формі;

11) проведення фінансових операцій за правочинами, форма
розрахунків за якими не визначена;

12) одержання (сплата, переказ) страхового (перестрахового)
платежу (страхового внеску, страхової премії);

13) проведення страхової виплати або страхового
відшкодування;

14) виплата (передача) особі виграшу в лотерею, придбання
фішок, жетонів, внесення в інший спосіб плати за право участі в
азартній грі, виплата (передача) виграшу суб'єктом господарювання,
який проводить азартні ігри;

15) здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним
контрактом, що не передбачає фактичного постачання на митну
територію України товарів, робіт і послуг;

16) надання кредитних коштів особі, яка є членом
небанківської кредитної установи, в один і той самий день декілька
разів, за умови, що загальна сума фінансових операцій дорівнює чи
перевищує суму, визначену частиною першою цієї статті.

Інформація про фінансові операції подається відповідно до
пунктів 10, 11, 16 частини першої цієї статті Спеціально
уповноваженому органу всіма суб'єктами первинного фінансового
моніторингу, крім банків. 20. Які операції підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу?

Стаття 16. Фінансові операції, що підлягають внутрішньому
фінансовому моніторингу

1. Фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому
моніторингу, якщо вона має одну або більше ознак, визначених цією
статтею, або містить інші ризики:

1) заплутаний або незвичний характер фінансової операції чи
сукупності пов'язаних між собою фінансових операцій, що не мають
очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети;

2) невідповідність фінансової операції характеру та змісту
діяльності клієнта;

3) виявлення фактів неодноразового проведення фінансових
операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх
здійснення є уникнення процедур обов'язкового фінансового
моніторингу або ідентифікації, передбачених цим Законом (зокрема
дві чи більше фінансові операції, що проводяться клієнтом протягом
одного робочого дня з однією особою та можуть бути пов'язані між
собою, за умови, що їх загальна сума дорівнює чи перевищує суму,
визначену частиною першою статті 15 цього Закону).

2. У разі якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу
виникають підстави вважати, що фінансова операція пов'язана з
легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом,
або фінансуванням тероризму, внутрішній фінансовий моніторинг
проводиться також щодо інших фінансових операцій, в уточненні яких
виникла необхідність.

3. Внутрішньому фінансовому моніторингу підлягають операції
відповідно до типологій міжнародних організацій, що здійснюють
діяльність у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

21. Якими повноваженнями наділена Державна служба фінансового моніторингу?

1) реалізація державної політики у сфері запобігання та
протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом, або фінансуванню тероризму, а також внесення пропозицій
щодо її формування;

2) збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові
операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові
операції або інформації, що може бути пов'язана з підозрою у
легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або
фінансуванні тероризму;

3) створення та забезпечення функціонування єдиної державної
інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню
тероризму.

4. Держфінмоніторинг України відповідно до покладених на неї
завдань:

1) узагальнює практику застосування законодавства з питань,
що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо
вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України,
Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів та в
установленому порядку подає їх Міністрові;

2) подає запити до органів виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання щодо одержання
інформації (у тому числі копій документів, що її підтверджують),
необхідної для виконання покладених на неї завдань;

3) співпрацює з органами виконавчої влади, іншими державними
органами, діяльність яких пов'язана із запобіганням та протидією
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або
фінансуванню тероризму;

4) у разі наявності достатніх підстав вважати, що фінансова
операція або сукупність пов'язаних між собою фінансових операцій
можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, подає
правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення згідно з
кримінально-процесуальним законодавством, а також розвідувальним
органам для провадження оперативно-розшукової діяльності
відповідні узагальнені та додаткові матеріали і одержує від них
інформацію про хід їх розгляду;

5) у разі наявності достатніх підстав підозрювати, що
фінансова операція або клієнт пов'язані із вчиненням діяння,
визначеного Кримінальним кодексом України (2341-14), що не
стосується легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним
шляхом, або фінансування тероризму, подає інформацію відповідному
правоохоронному або розвідувальному органу у вигляді узагальнених
матеріалів;

6) бере участь у міжнародному співробітництві з питань
запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

7) проводить аналіз методів та фінансових схем легалізації
(відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування
тероризму;

8) проводить узагальнення стану здійснених державними
органами заходів щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму в державі;

9) розробляє у сфері запобігання та протидії легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню
тероризму нормативно-правові акти щодо:

форм обліку та подання інформації, пов'язаної зі здійсненням
фінансового моніторингу, та порядку їх заповнення;

форми та структури узагальнених матеріалів, що подаються
правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення згідно з
кримінально-процесуальним законодавством, а також розвідувальним
органам для провадження оперативно-розшукової діяльності;

порядку повідомлення суб'єктів первинного фінансового
моніторингу про факт порушення кримінальної справи (або про факт
закриття кримінальної справи в ході досудового слідства) за їх
повідомленнями та надання інформації про прийняті рішення в таких
кримінальних справах суб'єктам фінансового моніторингу;

порядку доведення до відома суб'єктів первинного фінансового
моніторингу переліку осіб, пов'язаних зі здійсненням терористичної
діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції;

обсягу та порядку надання суб'єктам державного фінансового
моніторингу інформації для підвищення ефективності здійснення
нагляду за додержанням суб'єктами первинного фінансового
моніторингу вимог законодавства з питань запобігання та протидії
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або
фінансуванню тероризму;

порядку погодження терміну подання суб'єктами первинного
фінансового моніторингу запитуваної Держфінмоніторингом України
інформації;

порядку зупинення та поновлення проведення фінансової
операції як такої, що може бути пов'язана з легалізацією
(відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або
фінансуванням тероризму, зупинення проведення чи забезпечення
моніторингу фінансової операції особи;

порядку надання Держфінмоніторингу України інформації щодо
відстеження (моніторингу) фінансових операцій клієнта, операції
якого стали об'єктом фінансового моніторингу;

здійснення фінансового моніторингу суб'єктами первинного
фінансового моніторингу, регулювання та нагляд за діяльністю яких
здійснюється Держфінмоніторингом України;

проведення перевірок суб'єктів первинного фінансового
моніторингу, регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює
Держфінмоніторинг України, та розгляду справ про порушення ними
вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню
тероризму;

оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення,
вчинені працівниками суб'єктів первинного фінансового моніторингу,
відповідальними за проведення внутрішнього фінансового
моніторингу;

призначення та вимог до кваліфікації працівника суб'єкта
первинного фінансового моніторингу, відповідального за проведення
фінансового моніторингу;

навчання працівників суб'єктів первинного фінансового
моніторингу, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового
моніторингу, відповідно до законодавства України;

10) погоджує проекти нормативно-правових актів суб'єктів
державного фінансового моніторингу з питань запобігання та
протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом, або фінансуванню тероризму, а також погоджує із суб'єктами
державного фінансового моніторингу проекти своїх
нормативно-правових актів щодо виконання відповідними суб'єктами
первинного фінансового моніторингу законодавства у сфері
запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

11) проводить аналіз ефективності заходів щодо функціонування
системи фінансового моніторингу в державі на підставі інформації,
поданої органами державної влади;

12) вимагає від суб'єктів первинного фінансового моніторингу
дотримання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері
запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, і в разі
виявлення порушень законодавства вживає заходів, передбачених
законами, а також повідомляє про це орган, що здійснює нагляд за
таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу;

13) забезпечує координацію діяльності державних органів у
сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

14) забезпечує організацію та координацію роботи з
перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів органів
державної влади з питань фінансового моніторингу та працівників
суб'єктів первинного фінансового моніторингу, відповідальних за
проведення фінансового моніторингу, щодо боротьби з легалізацією
(відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або
фінансуванням тероризму;

15) надає відповідно до законодавства суб'єктам державного
фінансового моніторингу інформацію для підвищення ефективності
здійснення нагляду за додержанням суб'єктами первинного
фінансового моніторингу вимог законодавства з питань запобігання
та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом, або фінансуванню тероризму;

16) повідомляє суб'єкта первинного фінансового моніторингу
після надходження відповідної інформації від правоохоронних
органів, уповноважених приймати рішення відповідно до
кримінально-процесуального законодавства, про факт порушення
кримінальної справи (або про факт закриття кримінальної справи в
ході досудового слідства) за повідомленням такого суб'єкта, що
надійшло до Держфінмоніторингу України, а також надає йому
інформацію про прийняті судами рішення за такими кримінальними
справами з одночасним повідомленням відповідного суб'єкта
державного фінансового моніторингу;

17) надає роз'яснення щодо застосування нормативно-правових
актів з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню)
доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

18) бере участь за дорученням Президента України, Кабінету
Міністрів України у підготовці міжнародних договорів України з
питань, що належать до компетенції Держфінмоніторингу України;

19) визначає критерії ризиків;

20) забезпечує ведення обліку:

інформації про фінансові операції, що стали об'єктом
фінансового моніторингу;

узагальнених та додаткових матеріалів, наданих правоохоронним
органам, а також процесуальних рішень, прийнятих за результатами
їх розгляду правоохоронними органами;

інформації про результати досудового слідства та постановлені
судові рішення у справах, у розслідуванні яких використовувалися
(використовуються) надані узагальнені матеріали;

інформації про конфісковані активи та активи, на які
накладено арешт, у справах, у розслідуванні яких використовувалися
(використовуються) надані узагальнені матеріали;

надісланих і виконаних міжнародних запитів про
співробітництво у сфері запобігання та протидії легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню
тероризму;

21) як суб'єкт державного фінансового моніторингу, що
відповідно до пункту 8 частини першої статті 14 Закону України
"Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (249-15)
(далі - Закон) здійснює регулювання та нагляд за діяльністю
суб'єктів первинного фінансового моніторингу:

здійснює нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню
тероризму за діяльністю відповідних суб'єктів первинного
фінансового моніторингу, зокрема, шляхом проведення планових та
позапланових перевірок, у тому числі виїзних;

забезпечує надання методологічної, методичної та іншої
допомоги суб'єктам первинного фінансового моніторингу у сфері
запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

здійснює регулювання та нагляд з урахуванням політики,
процедур та систем контролю, оцінки ризиків у сфері запобігання та
протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом, або фінансуванню тероризму з метою визначення
відповідності заходів, що здійснюються суб'єктами первинного
фінансового моніторингу, та зменшення ризиків під час діяльності
таких суб'єктів у цій сфері;

вимагає від суб'єктів первинного фінансового моніторингу
виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері
запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а в разі
виявлення порушень таких вимог вживає заходів, передбачених
законом;

проводить перевірку організації професійної підготовки
працівників та керівників підрозділів, відповідальних за
проведення фінансового моніторингу;

забезпечує зберігання інформації, що надійшла від суб'єктів
первинного та державного фінансового моніторингу, правоохоронних і
розвідувальних органів;

визначає і розробляє процедуру застосування відповідних
запобіжних заходів щодо держав, які не виконують або виконують
неналежним чином рекомендації міжнародних, міжурядових
організацій, діяльність яких пов'язана з боротьбою з легалізацією
(відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або
фінансуванням тероризму;

22) здійснює управління об'єктами державної власності
відповідно до законодавства;

23) забезпечує взаємодію із засобами масової інформації та
громадськістю;

24) здійснює інші повноваження, визначені законами України та
покладені на неї Президентом України.

22. Що включає в себе поняття аудиторська діяльність?

23. Що таке аудит як вид незалежного фінансового контролю?

24. Які документи надають право займатися аудиторською діяльністю?

Аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що
визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською
діяльністю на території України.

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як
фізична особа - підприємець або у складі аудиторської фірми з
дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як
фізична особа - підприємець лише після включення його до Реєстру
аудиторських фірм та аудиторів.

Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими видами
підприємницької діяльності, що не виключає їх права отримувати
дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.

Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі
злочини.

Стаття 5. Аудиторська фірма

Аудиторська фірма - юридична особа, створена відповідно до
законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.

Право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські
фірми, включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Загальний розмір частки засновників (учасників) аудиторської
фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може
перевищувати 30 відсотків.

Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

25. Якими повноваженнями наділена Аудиторська палата? Чи виступає Аудиторська палата суб’єктом владних повноважень? В порядку якого судочинства слід звертатися оскаржуючи рішення, дії чи бездіяльність Аудиторської палати України?

Повноваження Аудиторської палати України визначаються цим
Законом та Статутом Аудиторської палати України.

Статут Аудиторської палати України приймається двома
третинами голосів від загальної кількості членів Аудиторської
палати України.

Аудиторська палата України:

1) здійснює сертифікацію осіб, які мають намір займатися
аудиторською діяльністю;

2) затверджує стандарти аудиту;

3) затверджує програми підготовки аудиторів та за погодженням
з Національним банком України програми підготовки аудиторів, які
здійснюватимуть аудит банків;

4) веде Реєстр;

5) здійснює контроль за дотриманням аудиторськими фірмами та
аудиторами вимог цього Закону, стандартів аудиту, норм професійної
етики аудиторів;

6) здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів при
проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за
якістю аудиторських послуг;

7) регулює взаємовідносини між аудиторами (аудиторськими
фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі
необхідності застосовує до них стягнення;

8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та
Статутом Аудиторської палати України.

Щорічно Аудиторська палата України отримує від аудиторських
фірм та аудиторів звіти про виконані ними роботи, здійснює їх
аналіз та подає до Кабінету Міністрів України узагальнену
інформацію про стан аудиторської діяльності в Україні. Стаття 13. Створення Аудиторської палати України

Аудиторська палата України функціонує як незалежний орган.

Аудиторська палата України є юридичною особою, веде
відповідний облік та звітність.

Аудиторська палата України є неприбутковою організацією.

Аудиторська палата України набуває повноважень юридичної
особи з дня її реєстрації у Міністерстві юстиції України на
підставі заяви та Статуту, затвердженого в порядку, передбаченому
цим Законом.

Аудиторська палата України формується на паритетних засадах
шляхом делегування до її складу аудиторів та представників
державних органів.

Загальна кількість членів Аудиторської палати України
становить двадцять осіб.

26. Як співвідносяться поняття "аудит" і "державний фінансовий аудит"

1. Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності,
обліку, первинних документів та іншої інформації щодо
фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з
метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти
і відповідності законодавству та встановленим нормативам.

2. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами),
аудиторськими організаціями, які уповноважені суб'єктами
господарювання на його проведення.

3. Державний фінансовий аудит є різновидом державного
фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного
стану справ щодо законного та ефективного використання державних
чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності
ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової
звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

4. Державний фінансовий аудит здійснюється Рахунковою палатою
та органами державної контрольно-ревізійної служби відповідно до
законів.

5. Аудит та державний фінансовий аудит можуть проводитися за
ініціативою суб'єктів господарювання, а також у випадках,
передбачених законом (обов'язковий аудит). (Стаття 363 в редакції Закону N 3202-IV (3202-15) від
15.12.2005)

27. Хто є суб’єктами і що є об’єктами здійснення аудиту?

Суб'єктами аудиту є замовники аудиту та виконавці аудиту.

Виконавцями незалежного аудиту є:

1. Аудитор – фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України.

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як фізична особа - підприємець лише після включення його до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими видами підприємницької діяльності, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.

2. Аудиторська фірма - юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.

Право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фірми, включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Загальний розмір частки засновників (учасників) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати 30 відсотків. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Виконавцями аудиту також є контролюючі державні органи (органи ДПІ, контрольно-ревізійного управління). Вони проводять аудит діяльності підприємства згідно нормативних та законодавчих актів, які регулюють діяльність вищезазначених установ.

Замовниками аудиту є власники об'єкта аудиту, тобто юридичні та фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Об'єкт аудиту —Організація, що підлягає аудиту. Це може бути компанія, корпорація, фірма, підприємство, орган влади чи інша установа, їх підрозділи чи їх об'єднання, з правами юридичної особи чи без них, громадські чи приватні або з іншими формами власності, які виконують самостійні функції і мають адміністрацію.

28. Назвіть види аудиту за різними класифікаційними ознаками?

Зовнішній аудит проводять незалежні аудиторські фірми (аудитори) на підставі договору з підприємством-замовником. Він регламентується законом і дозволяє на договірних засадах спостерігати й потенційно контролювати діяльність господарюючого суб'єкта та його керівництва.

При зовнішньому аудиті здійснюються переважно такі роботи:

1) перевірка відповідності звітних даних прийнятому принципу відображення даних у звітності; для цього за визначений період часу проглядаються наявні звітні дані з метою ув'язки показників з формами звітності;

Таблиця 2.2. Види аудиту за суб'єктами проведення

2) оцінка системи внутрішнього контролю;

3) надання додаткових аудиторських послуг з оцінювання і прогнозування фінансово-господарської діяльності підприємства.

Нині достатньо часто проглядається тенденція керівництва окремих найбільших фірм утворювати в себе окремі служби, які постійно займаються цими проблемами, називаючи їх службами внутрішнього аудиту, замість того, щоб вдаватися до послуг зовнішніх, незалежних аудиторів для налагодження системи внутрішнього контролю і підтримки її на потрібному рівні. У Великобританії, наприклад, такі служби є в усіх великих компаніях, а в усіх державних установах вони є обов'язковими. Щодо внутрішнього аудиту, то в СШЛ навіть проводиться сертифікація внутрішніх аудиторів (Certified Internal Auditor) [59, с. 196].

Внутрішній аудит можна розглядати як невід'ємну частину загальної системи контролю підприємства, який, відповідно до міжнародного нормативу 610 "Використання роботи внутрішнього аудиту", здійснюється за такими напрямами (функціями):

• аналіз системи обліку та внутрішнього контролю;

• вивчення бухгалтерської (фінансової) й оперативної інформації (за окремими статтями та ін.);

• вивчення економічної ефективності управлінських рішень на різних рівнях господарювання;

• аналіз адекватності політики у сфері менеджменту;

• оцінка якості інформації;

• розробка проектів управлінських рішень;

• проведення стратегічного (перспективного) аналізу;

• розробка фінансових прогнозів.

Внутрішній аудит не має обов'язкового характеру. Проте використання результатів роботи внутрішнього аудитора і взаємодія з ним можуть бути дуже корисними для проведення зовнішнього аудиту.

Внутрішній аудит — це діяльність із перевірки й оцінки роботи підприємства, здійснювана в інтересах підприємства і з метою допомогти йому ефективно виконувати свої функції.

Як внутрішній, так і зовнішній аудит може охоплювати перевірку фінансової звітності, дотримання процедур та норм, оцінку характеру діяльності. Внутрішній аудит проводиться всередині підприємства на вимогу і з ініціативи його керівництва, від його імені. Крім того, внутрішній аудитор є штатним працівником підприємства. Під час проведення перевірки він керується внутрішніми установчими та розпорядчими документами підприємства. Призначає внутрішніх аудиторів адміністрація підприємства, тому у виконанні своїх функцій вони, на відміну від зовнішніх, є залежними від керівництва підприємства [12].

Аудит може проводитися з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит). З погляду обов'язковості зовнішнього аудиту класифікацію його видів наведено в табл. 2.3.

Таблиця 2.3. Класифікація аудиту за обов'язковістю проведення

В економічній літературі аудит також поділяється на операційний, аудит на відповідність, аудит фінансової звітності, першочерговий, періодичний, аудит, що базується на ризику, системно-орієнтований тощо. Але завдання аудиту визначає замовник, він може замовити одну із спеціальних тем (наприклад, перевірка касових операцій) або кілька тем (наприклад, перевірка касових операцій та стану обліку). Відповідно до сформульованих завдань аудиторська фірма ставить завдання аудиторам, котрі здійснюють перевірку.

29. Назвіть випадки обов’язкового проведення аудиту?

Проведення аудиту є обов'язковим для:

1) підтвердження достовірності та повноти річної фінансової
звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих
акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій,
професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та
інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до
законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за
винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок
державного бюджету;

2) перевірки фінансового стану засновників банків,
підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних
товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній,
інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших
фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів та похідних (деривативів), а
також при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності
на ринку цінних паперів. { Пункт 3 частини першої статті 8 в редакції Закону N 3273-VI
(3273-17) від 21.04.2011 }

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках,
передбачених законами України.

30. Які документи оформляються за результатами проведення аудиторських перевірок?

31. Якими правами та обов’язками наділені аудитори та аудиторські фірм

Аудитори України мають право об'єднуватися в громадські
організації за професійними ознаками, дотримуючись вимог цього
Закону та інших законів.

Професійні організації аудиторів України сприяють підвищенню
професійного рівня аудиторів, захищають соціальні та професійні
права аудиторів, вносять пропозиції щодо подальшого вдосконалення
аудиторської діяльності, виконують інші повноваження, передбачені
їх статутами та положеннями.

Аудитори і аудиторські фірми під час здійснення аудиторської
діяльності мають право:

1) самостійно визначати форми і методи проведення аудиту та
надання інших аудиторських послуг на підставі чинного
законодавства, стандартів аудиту та умов договору із замовником;

2) отримувати необхідні документи, які мають відношення до
предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх
осіб.

Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи
стосовно предмета перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу
аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога повинна бути
офіційно засвідчена замовником;

3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі
від керівництва та працівників замовника;

4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати
від керівництва суб'єкта господарювання проведення контрольних
оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції,
щодо яких здійснюється перевірка документів;

5) залучати на договірних засадах до участі в перевірці
фахівців різного профілю.

Стаття 19. Обов'язки аудиторів і аудиторських фірм

Аудитори і аудиторські фірми зобов'язані:

1) в аудиторській діяльності дотримуватися вимог цього Закону
та інших нормативно-правових актів, стандартів аудиту, принципів
незалежності аудитора та відповідних рішень Аудиторської палати
України;

2) належним чином проводити аудит та надавати інші
аудиторські послуги;

3) повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників
про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення
бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

4) зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні
аудиту та виконанні інших аудиторських послуг, не розголошувати
відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не
використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

5) відповідати перед замовником за порушення умов договору
відповідно до договору та закону;

6) обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та
іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до надання
аудиторських послуг, у формі консультацій, перевірок або
експертиз;

7) своєчасно подавати до Аудиторської палати України звіт про
свою аудиторську діяльність.

32. Перерахуйте у яких випадках забороняється проведення аудиту?

Забороняється проведення аудиту:

1) аудитором, який має прямі родинні стосунки з членами
органів управління суб'єкта господарювання, що перевіряється;

2) аудитором, який має особисті майнові інтереси в суб'єкта
господарювання, що перевіряється;

3) аудитором - членом органів управління, засновником або
власником суб'єкта господарювання, що перевіряється;

4) аудитором - працівником суб'єкта господарювання, що
перевіряється;

5) аудитором - працівником, співвласником дочірнього
підприємства, філії чи представництва суб'єкта господарювання, що
перевіряється;

6) якщо розмір винагороди за надання аудиторських послуг не
враховує необхідного для якісного виконання таких послуг часу,
належних навичок, знань, професійної кваліфікації та ступінь
відповідальності аудитора;

7) аудитором в інших випадках, за яких не забезпечуються
вимоги щодо його незалежності.

Членам адміністративних, керівних та контролюючих органів
аудиторських фірм, які не є аудиторами, а також засновникам,
власникам, учасникам аудиторських фірм забороняється втручатися в
практичне виконання аудиту в спосіб, що порушує незалежність
аудиторів, які здійснюють аудит.

33. Що таке муніципальний фінансовий контроль? Які органи здійснюють муніципальний фінансовий контроль? Розкрийте зміст повноважень представницьких і виконавчих органів місцевого самоврядування по здійсненню фінансового контролю.

Муніципальний фінансовий контроль - контроль за станом обліку та звітності на підприємствах та організаціях комунальної власності, дотримання законності фінансових операцій при будівництві і експлуатації об'єктів соціального значення і житлово-комунального господарства, а також за виконанням планів і програм економічного і соціального розвитку регіону, здійсненням платежів до місцевих бюджетів.

Муніципальний фінансовий контроль (громадський) здійснюється радами рівнів та їх комісіями, незалежними профспілками, членами партій і рухів. Закон України “Про місцеве самоврядування” від 21.05.1997 р.

Фінансовий контроль на місцях здійснюють Верховна Рада і Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інші регіональні і місцеві органи самоврядування при розгляді проектів і затвердженні відповідних бюджетів і звітів про їх виконання, при внесенні до цих бюджетів змін і корективів у ході їх виконання, при заслуховуванні інформацій і звітів голів постійних комісій про витрачання бюджетних ресурсів, керівників інших органів з питань фінансової діяльності.
Одним з важливих напрямів при здійсненні фінансового контролю на місцях є контроль за виконанням місцевих бюджетів та складання й розгляд звітності про їх виконання. Зокрема, згідно з ч. 4 ст. 80 Бюджетного кодексу України квартальний та річний звіти про виконання місцевого бюджету подаються до Верховної Ради АРК, відповідної ради Радою міністрів АРК, місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної ради чи міським, селищним, сільським головою (у разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені) у двомісячний строк після завершення відповідного бюджетного періоду.

34. Що слід розуміти під внутрішньогосподарським (внутрішнім) фінансовим контролем, які суб’єкти, його здійснюють?

, внутрішнім контролем є контроль у межах однієї організації або галузі силами їх структурних підрозділів і штатних працівників. Внутрішній (внутрішньогосподарський) контроль слід розглядати у двох напрямах: галузевий (за радянських часів його називали відомчим) і контроль власника. Своєю чергою, галузевий контроль здійснюється на державних (у тому числі казенних) підприємствах (установах і організаціях) відповідно до чинного законодавства на рівні штатних ревізорів. Контроль власника здійснюється з його ініціативи органом (міністерством, державним комітетом, акціонерним виробничим об’єднанням), якому підпорядковане підприємство на правах власності згідно з законодавчими актами.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюють економічні служби підприємств, установ, організацій (бухгалтерії, фінансові відділи, служби фінансового менеджменту та внутрішнього аудиту, відділи планування тощо). Він супроводжує повсякденну фінансово-господарську діяльність. Посадовою особою, яка безпосередньо відповідає за стан додержання фінансової дисципліни і організовує проведення внутрішньогосподарського контролю, виступає головний бухгалтер. Разом з керівником підприємства він у встановлених законодавством випадках несе відповідальність за порушення фінансового законодавства, за правильність і повноту фінансових документів. Головний (старший) бухгалтер має право другого підпису на фінансових документах, що створює правові підстави для перерахування або зарахування коштів на відповідні рахунки або відпуск чи витрачання товарно-матеріальних цінностей.

35. Що таке бухгалтерський облік і яке його значення для проведення фінансового контролю? Які права і обов’язки головного бухгалтера по здійсненню фінансового контролю?

Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання,
реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі
інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім
користувачам для прийняття рішень; 7. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення
бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер):

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних
методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у
встановлені строки фінансової звітності;

організує контроль за відображенням на рахунках
бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та
відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів
підприємства;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях,
представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах
підприємства.

36. Охарактеризуйте громадський фінансовий контроль та стан його розвитку в Україні?

Громадський фінансовий контроль полягає у виявленні і попередженні різних порушень у фінансовій діяльності підприємств, організацій та установ з ініціативи органів місцевого самоврядування або окремих груп громадян. Його здійснюють: громадські організації (партії, рухи, профспілки, що стежать за виконанням умов трудового договору), засоби масової інформації, окремі фахівці (фізичні особи) на основі добровільності та без жодних матеріальних і фінансових відшкодувань.

Поиск по сайту: